Номер провадження: 33/813/1545/24
Номер справи місцевого суду: 506/243/24
Головуючий у 1-й інстанції Чеботаренко О. Л.
Доповідач Лозко Ю. П.
13.06.2024 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду судової палати у цивільних справах Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В., захисниці особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Коханій Тамари Володимирівни
розглянувши апеляційну скаргу захисниці Коханій Тамари Володимирівни
на постанову судді Красноокнянського районного суду Одеської області від 02 травня 2024 року
встановив:
Постановою судді Красноокнянського районного суду Одеської області від 02 травня 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 15 діб, без конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення.
Судом першої інстанції встановлено, що 26 лютого 2024 року, о 22:25 год.,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на південно-східній околиці н.п. Новосеменівка, Подільського району, Одеської області на відстані до 500 м від лінії ДКУ, повторно протягом року, у групі осіб, намагався перетнути державний кордон України, на вихід з України в РМ, поза пунктами пропуску через ДКУ в районі пп/зн покажчика №0436, на напрямку
«с. Новосеменівка (Україна) - с. Колосово (Республіка Молдова)», в пішому порядку, з документами, що посвідчують особу, чим порушив ст. 9 Закону України «Про державний кордон України», тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисниця ОСОБА_2 просить змінити постанову судді Красноокнянського районного суду Одеської області від 02 травня 2024 року в частині накладення адміністративного стягнення, застосувавши адміністративне стягнення не пов'язане з адміністративним арештом.
За доводами апеляційної скарги судом першої інстанції не надано оцінки щирому каяттю ОСОБА_1 , як обставині, що пом'якшує відповідальність, оскільки ОСОБА_1 свою вину визнав та розкаявся, що підтверджено його поясненнями, які долучені до матеріалів справи. Суд першої інстанції наклав відносно ОСОБА_1 адміністративне стягнення без врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, майнового стану, та помилкового врахував, як обставину, що обтяжує відповідальність, вчинення правопорушення в умовах воєнного стану, яка відсутня у вичерпному переліку ст. 35 КУпАП. Як обставини, що пом'якшують відповідальність захисниця просить врахувати, що ОСОБА_1 одружений, проживає разом з родиною (дружиною та матір'ю), його родина обтяжена борговими зобов'язаннями, зумовленими отриманням кредиту через зниження прожиткового рівня родини, зменшення заробітків. На цей час ОСОБА_1 офіційно працевлаштований з випробувальним терміном та утримує родину, а тому застосування відносно нього такого адміністративного стягнення як арешт строком на 15 діб, призведе до втрати роботи та відсутності можливості забезпечувати родину.
В судовому засіданні захисниця ОСОБА_2 підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд, врахувавши фактичні обставини справи, вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .
Вислухавши захисницю ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Із тексту апеляційної скарги убачається, що захисницею не оспорюються висновки суду про наявність у діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, а також правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, а тому зазначені обставини не є предметом перегляду в апеляційному порядку, з огляду на положення
ч. 7 ст. 294 КУпАП.
Предметом апеляційного розгляду є перевірка доводів захисниці щодо наявності правових підстав для накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення не пов'язаного з адміністративним арештом.
Переглядаючи справу про адміністративне правопорушення в межах доводів викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд враховує таке.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).
За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення: 1) попередження; 2) штраф; 3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; 4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; 5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
5-1) громадські роботи; 6) виправні роботи; 6-1) суспільно корисні роботи; 7) адміністративний арешт; 8) арешт з утриманням на гауптвахті. Законами України може бути встановлено й інші, крім зазначених у цій статті, види адміністративних стягнень. Законами України може бути передбачено адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок (ст. 24 КУпАП).
Оплатне вилучення, конфіскація предметів та позбавлення права керування транспортними засобами можуть застосовуватися як основні, так і додаткові адміністративні стягнення; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю - тільки як додаткове; інші адміністративні стягнення, зазначені в частині першій статті 24 цього Кодексу, можуть застосовуватися тільки як основні. За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення (ст. 25 КУпАП).
Штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України (ст. 27 КУпАП).
Адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до п'ятнадцяти діб. Адміністративний арешт призначається районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею). Адміністративний арешт не може застосовуватись до вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до дванадцяти років, до осіб, які не досягли вісімнадцяти років, до осіб з інвалідністю першої і другої груп (ст. 32 КУпАП).
Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України. Порядок застосування конфіскації, перелік предметів, які не підлягають конфіскації, встановлюються цим Кодексом та іншими законами України (ч.ч.1,4 ст.29 КУпАП).
Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (ст. 33 КУпАП).
Обставинами, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: 1) щире розкаяння винного; 2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; 3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; 4) вчинення правопорушення неповнолітнім; 5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року. Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законі (ст. 34 КУпАП).
Обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: 1) продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її; 2) повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення; 3) втягнення неповнолітнього в правопорушення; 4) вчинення правопорушення групою осіб; 5) вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин; 6) вчинення правопорушення в стані сп'яніння. Орган (посадова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою (ст. 35 КУпАП).
Санкцією ч.2 ст. 204-1 КУпАП передбачено відповідальність у виді накладення адміністративного стягнення у виді штрафу від п'ятисот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб, з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення.
Отже, санкція статті інкримінованого правопорушення є альтернативною, оскільки передбачає можливість накладення на особу одного з двох можливих адміністративних стягнень, які є основними, а також додаткового стягнення у виді конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення.
Як убачається з мотивувальної частини оскаржуваної постанови, при накладенні стягнення судом враховано: обставини справи та особу правопорушника, який раніше притягувався до адміністративної відповідальності за аналогічні правопорушення, та те, що правопорушення вчинені під час дії на території України воєнного стану, внаслідок чого заборонено виїзд за межі держави особам чоловічої статі призовного віку, враховувавши систематичність у скоєнні аналогічних правопорушень, суд дійшов висновку, що відносно ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту. Також суд зазначив, що відсутні підстави для застосування до ОСОБА_1 додаткового адміністративного стягнення у виді конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення, у зв'язку з відсутністю будь-яких предметів, які підлягали б конфіскації.
Щодо таких висновків суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає про таке.
Вичерпний перелік обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачений ст. 35 КУпАП, серед якого відсутня обставина вчинення правопорушення в умовах воєнного стану, а тому ця обставина безпідставно врахована судом при накладенні адміністративного стягнення.
Крім того, суд першої інстанції двічі, як при кваліфікації дій ОСОБА_1 , за ознакою повторності, так і при накладенні адміністративного стягнення врахував одну і ту ж саму обставину, а саме те, що ОСОБА_1 раніше вже притягувався до адміністративної відповідальності за аналогічні правопорушення, що суперечить засадам законності.
Як убачається з матеріалів справи під час складення протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 надав письмові пояснення у яких визнав вину у скоєному правопорушенні (а.с. 3), на що суд не звернув уваги, крім того на стадії апеляційного перегляду, позиція сторони захисту є незмінною та послідовною, висновки суду щодо наявності у діях ОСОБА_1 вини у скоєному правопорушенні не оспорюються.
На думку апеляційного суду, наведене вище свідчить про те, що стягнення накладене судом відносно ОСОБА_1 з порушенням вимог закону, а тому рішення суду в цій частині не можна визнати законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає зміні.
Відповідно до ч.7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Зважаючи на ту обставину, що справу розглянуто без участі ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає за можливе надати правову оцінку доказам, які долучені захисницею до апеляційної скарги та характеризують особу ОСОБА_1 .
З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 19 вересня 2020 року Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено шлюб про що складено відповідний актовий запис №1397 (а.с. 60).
Згідно довідки, виданої ТОВ «Європора» №4 від 09 травня 2024 року, ОСОБА_1 працює у ТОВ «Європора» на посаді слюсара-електромонтажника з 09 травня 2024 року (а.с.67).
Апеляційний суд не приймає до уваги копії скріншотів з реквізитами для оплати заборгованості за кредитним договором, як такі, що не стосуються обставин цієї справи та не є тими документами, які характеризують особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Враховуючи викладене вище, зважаючи на характер скоєного правопорушення, спрямований на незаконне перетинання державного кордону, особу порушника, який з моменту складення протоколу про адміністративне правопорушення визнав вину у скоєному правопорушенні і така його позиція є послідовною, цивільній стан ОСОБА_1 , а саме те, що останній одружений, після скоєння правопорушення офіційно працевлаштувався, тобто наразі має постійне та законне джерело доходу, беручи до уваги відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, однак з урахуванням того, що раніше накладені стягнення відносно ОСОБА_1 у виді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто у межах мінімальної межі санкції статті, не сприяли меті запобігання вчинення особою нових правопорушення, оскільки ОСОБА_1 на шлях виправлення не став, належних висновків щодо своєї протиправної поведінки для себе не зробив та продовжив вчиняти протиправні діяння, систематичного характеру, апеляційний суд доходить висновку про можливість накладення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 800 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 13600 грн без конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення.
На думку апеляційного суду, накладення штрафу у розмірі 800 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить найвищу межу санкції цього виду стягнення, відповідатиме засадам законності та справедливості, сприятиме превентивній меті запобігання вчиненню правопорушень, як безпосередньо ОСОБА_1 , так і іншими особами.
Стягнення у виді адміністративного арешту, застосоване судом першої інстанції, у даному конкретному випадку є надмірно суворим, зважаючи на ту обставину, що
ОСОБА_1 офіційно працевлаштований, а тому застосування цього виду стягнення, може нести додатковий ризик втрати особою робочого місця, що може бути надмірним тягарем для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а відтак не відповідатиме критерію справедливості.
Ураховуючи викладене вище, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, з урахуванням того, що захисниця не зазначає про конкретний розмір штрафу, який просить накласти відносно ОСОБА_1 .
Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити постанову.
За результатами розгляду справи постанову судді Красноокнянського районного суду Одеської області від 02 травня 2024 року відносно ОСОБА_1 в частині накладення адміністративного стягнення необхідно змінити, та накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч.2 ст. 204-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 800 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 13600 грн без конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення. В іншій частині постанову судді залишити без змін.
Водночас, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу.
Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне роз'яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного штрафу у передбачений законом строк до нього може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Керуючись ст. 294 КУпАП
Апеляційну скаргу захисниці Коханій Тамари Володимирівни задовольнити частково.
Постанову судді Красноокнянського районного суду Одеської області від 02 травня 2024 року відносно ОСОБА_1 в частині накладення адміністративного стягнення змінити, накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч.2 ст. 204-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 800 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 13600 грн без конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного штрафу у передбачений законом строк до нього може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
В іншій частині постанову судді залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.П. Лозко