24 червня 2024 року
м. Київ
справа № 755/18351/18
провадження № 51-3354 ск 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_4 на вирокДніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року,
встановив:
Як вбачається із наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації, вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_4 в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення, а саме період з 07 вересня 2018 року по 10 вересня 2019 року, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
По справі вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року вирок районного суду залишено без змін.
Засуджений звернувся із касаційною скаргою, в якій порушує питання про перегляд судових рішень щодо нього.
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2024 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам ст. 427 КПК України, оскільки засуджений, не погоджуючись із кваліфікацією його дій за ч. 2 ст. 121 КК України, не наводив належного вмотивування зазначеним доводам.Водночас засуджений вказував, зокрема, на невідповідність висновків суду, викладених у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, фактичним обставинам кримінального провадження, доказам у кримінальному провадженні просив дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої та апеляційної інстанцій, що у розумінні ст. 433 КПК України не може бути предметом касаційного розгляду. При цьому засуджений не зазначав, яких саме порушень допустилися суди першої та апеляційної інстанцій та не конкретизував, у чому саме ці порушення полягали, як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановлених судових рішень, і чому ці порушення слід відносити до підстав для скасування чи зміни касаційним судом вказаних рішень згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України та з огляду на положення статей 370, 404, 412-414, 419 цього Кодексу. Водночас у поданій скарзі засуджений взагалі не вказував, в чому незаконність ухвали апеляційного суду, які конкретно порушення закону, в силу ст. 419 КПК України, на його думку, було допущено цим судом та які доводи апеляційних скарг сторони захисту суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив. Крім того, касаційна скарга засудженого ОСОБА_4 взагалі не містила прохальної частини, що суперечить нормам ст. 436 КПК України. Також засуджений в порушення вимог ч. 5 ст. 427 КПК України не надав копій оскаржуваних судових рішень.
Також засудженому було роз'яснено, що у разі неусунення в установлений строк недоліків касаційної скарги, залишеної без руху, така скарга повертається особі, яка її подала.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 21 травня 2024 року від засудженого надійшли доповнення до касаційної скарги.
Проте, як убачається зі змісту касаційної скарги з доповненнями, вимог ст. 427 КПК України засудженим не дотримано, вказані в ухвалі недоліки не усунуто.
Зокрема, у касаційній скарзі з доповненнями знову не міститься обґрунтування необхідності скасування судових рішень з підстав, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК України, а саме: 1) істотного порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Натомість, у касаційній скарзі з доповненнями засуджений, оспорюючи свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, знову вказує про однобічність та неповноту досудового розслідування та судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у судових рішеннях фактичним обставинам кримінального провадження, що згідно ст. 438 КПК України, не є підставою для скасування чи зміни судових рішень при розгляді кримінального провадження в суді касаційної інстанції.
Крім того, засуджений знову взагалі не зазначає, яких саме порушень допустився суд апеляційної інстанції і не конкретизує, у чому саме ці порушення полягали, які доводи апеляційних скарг сторони захисту цей суд належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив, і чому ці порушення слід відносити до підстав для скасування касаційним судом рішення апеляційного суду згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України та з огляду на положення статей 370, 404, 412-414, 419 цього Кодексу.
Також, згідно ст. 436 КПК України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Проте у прохальній частині касаційної скарги засуджений просить відкрити касаційне провадження та задовольнити його доповнення до касаційної скарги, що знову не відповідає приписам ст. 436 КПК України.
Таким чином, засудженим не усунуто в установлений строк недоліки касаційної скарги, залишеної без руху.
Оскільки в установлений строк засудженим не усунуто недоліків касаційної скарги, яку залишено без руху, то його скарга підлягає поверненню.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК України касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 429 КПК України залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження, шляхом подання нової касаційної скарги.
Водночас Суд роз'яснює, що для складання та подання касаційної скарги засуджений може скористатись правничою допомогою. У разі недостатності коштів засуджений може скористатися безоплатною правничою допомогою, звернувшись до відповідного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, в порядку п. 7 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» № 3460-VI від 02 червня 2011 року.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 3 ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_4 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року, з усіма доданими до неї матеріалами, повернути особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3