Єдиний унікальний номер 728/1113/24
номер провадження № 1-кп/728/98/24
25 червня 2024 року Бахмацький районний суд Чернігівської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бахмач кримінальне провадження №42023271320000037 від 24.01.2023 по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з вищою освітою, одруженого, не працюючого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, -
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст.ст.4, 65, 68 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.ст.11, 16, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст.ст.1, 2, 3, 6, 23, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», діючи умисно, з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, без поважних причин та без дозволу командування, в умовах воєнного стану, 21.12.2022 близько 08:00 год. самовільно залишив місце служби, розташоване поблизу АДРЕСА_2 , після чого проводив час на власний розсуд, займаючись сімейними справами за адресою свого фактичного проживання у АДРЕСА_1 , не пов'язуючи його з проходженням військової служби, та по даний час в розташування військової частини НОМЕР_1 не повернувся.
У судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому діянні визнав повністю і суду пояснив, що дійсно, він у грудні 2022 року самовільно залишив військову частину, яка розташовувалась неподалік м.Бахмач. Перед цим він приймав участь у бойових діях біля м.Бахмут, потім знаходився на ротації у Черкаській області, після чого знову повернувся на Схід; під час служби отримав контузію; служити було важко морально, оскільки вдома у нього залишився батько, який має третю групу інвалідності та дружина з малолітньою дитиною, яка часто хворіє; вдома були проблеми і він не зміг далі служити, тому порушив закон і залишив військову частину, нікому про це не повідомивши. Через деякий час він усвідомив наслідки скоєного та почав вживати заходи для повернення на службу, однак не у свою частину а в іншу, проте безрезультатно, можливо причиною цього є дане кримінальне провадження.
З обсягом обвинувачення ОСОБА_4 погодився повністю, в скоєному щиро розкаявся, просив суд суворо не карати, запевнив, що зробив для себе відповідні висновки і не допустить подібних дій у майбутньому.
З'ясувавши думку учасників судового провадження про обсяг та порядок дослідження доказів по справі, враховуючи, що ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість в інкримінованому йому діянні, ніхто з учасників провадження не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, вірно розуміють зміст цих обставин, в суда немає сумнівів у добровільності та істинності позиції учасників провадження, а тому, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд вважає за доцільне не проводити дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, обмежившись лише показаннями обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують його особу.
Заслухавши обвинуваченого, з'ясувавши думку прокурора та захисника, вивчивши письмові матеріали кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у пред'явленому йому обвинуваченні, окрім власного визнання ним своєї вини в судовому засіданні, підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів.
Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними діями, які виразилися у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби), вчиненому в умовах воєнного стану, скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України і його дії органом досудового розслідування кваліфіковані правильно.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому, суд приймає до уваги ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, яке згідно зі ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, пом'якшуючі та обтяжуючі обставини, особу винного.
Як особа, ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується позитивно, за місцем служби у військовій частині НОМЕР_1 має негативні характеристики, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; одружений, має на утриманні малолітню дитину, проживає разом з дружиною, дитиною та батьком, який має третю групу інвалідності; раніше не судимий; добровільно з'явився до правоохоронного органу із зізнанням про скоєне кримінальне правопорушення; вживав заходів щодо повернення на військову службу у іншу військову частину; згідно з висновком органу з питань пробації становить середній ризик небезпеки для суспільства, при цьому ризик вчинення ОСОБА_4 повторного кримінального правопорушення також визначений, як середній; на думку органу з питань пробації виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого не встановлені.
Таким чином, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, особу винного та його ставлення до вчиненого ним діяння, суд вважає, що за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції вказаної статті, що відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
При цьому, судом враховано, що 27.01.2023 набув чинності Закон України № 2839-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці», яким внесено зміни до ст.75 КК України та ст.69 КК України, а саме перелік кримінальних правопорушень, за якими виключається можливість застосування положень вказаних статей, доповнено кримінальними правопорушеннями, передбаченими статтями 403, 405, 407, 408, 429 КК України, вчиненими в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 було розпочато 21.12.2022 та є триваючим. До слідчого П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м.Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Києві, ОСОБА_4 прибув 16.04.2024.
У разі вчинення триваючого злочину застосовується закон про кримінальну відповідальність, який був чинним на момент завершення такого злочину. В такому випадку зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі, який скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, не застосовується.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 перебував поза межами місця несення військової служби під час, коли вже діяли положення ст.75 КК України та ст.69 КК України у редакції Закону України №2839-ІХ, а тому його звільнення від відбування покарання з випробуванням (як просила захисник у судовому засіданні), а також призначення покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцію ч.5 ст.407 КК України (як просив прокурор у судовому засіданні) чи перехід до іншого, більш м'якого виду покарання, не зазначеного у санкції ч.5 ст.407 КК України, у разі засудження ОСОБА_4 за дане кримінальне правопорушення, є неможливим.
Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_4 не обирався і підстав для його обрання до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
Судові витрати та речові докази у справі відсутні.
Керуючись ст.ст.370, 373, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 слід рахувати з часу його фактичного затримання.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору.
Суддя Бахмацького районного суду ОСОБА_1