19 червня 2024 року
м. Київ
справа № 179/417/22
провадження № 61-398св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Солодовник Вікторія Володимирівна, ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2022 року у складі судді Ковальчук Т. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2023 рокуу складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Канурної О. Д.,
Халаджи О. В.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Солодовник В. В., ОСОБА_4 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
2. Позов ОСОБА_1 обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Почино-Софіївської сільської ради Дніпропетровської області.
3. У встановлений законом строк вона не подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, оскільки їй не було відомо про смерть батька, який
з нею не спілкувався.
4. Тільки у березні 2022 року вона дізналася від нотаріуса, що
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
5. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 , остаточно сформулювавши позовні вимоги, просила суд визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини терміном 3 місяці.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
6. Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області
від 07 листопада 2022 року, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року, позов задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини після
ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом трьох місяців
з моменту набрання рішенням законної сили.
7. Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вказав, що пропуск позивачкою строку для прийняття спадщини відбувся з поважних причин, оскільки після повідомлення її нотаріусом про відкриття спадщини, вона 25 березня
2022 року отримала свідоцтво про смерть ОСОБА_5 , а 26 квітня
2022 року звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та
04 травня 2022 року подала до суду позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову в позові.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
9. 06 січня 2024 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року.
10. Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які
у лютому 2024 року надійшли до Верховного Суду.
11. Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
12. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 761/794/15-ц, від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20, від 13 грудня 2018 року у справі № 459/295/16-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц, Верховного Суду України
від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
13. Вказує, що вона проживала однією сім'єю із ОСОБА_5 , натомість ОСОБА_1 та її сестра ОСОБА_3 тривалий час не цікавились життям свого батька, не спілкувалися з ним, хоча перешкод їм
у спілкуванні ніхто не створював.
14. При цьому позивачка ОСОБА_1 та її сестра ОСОБА_3 закінчили вищий навчальний заклад, вступом та фінансуванням навчання
в якому опікувався їх батько ОСОБА_5 . Крім того ОСОБА_5 сплачував аліменти на їх утримання, кредит за будинок, в якому залишилися проживати колишня дружина з дочками.
15. Факт смерті ОСОБА_5 від позивачки ніхто не приховував, проте на похованні батька її не було.
16. У випуску 55 (11014) за 24 липня 2021 року громадсько-політичної газети смт Магдалинівка «Наше життя» було розміщено некролог з приводу смерті ОСОБА_5 , публікацію якого замовили особи, з якими спілкується позивачка.
17. Позивачкою не доведено поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки наведені нею обставини не є об'єктивними, непереборними і істотними перешкодами для вчинення цих дій.
18. Незнання про смерть спадкодавця як причина пропуску строку дня прийняття спадщини не може бути визнана поважною, оскільки сама по собі ця обставина без встановлення інших об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність причин пропуску зазначеного строку.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
19. У лютому 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
20. Вважає, що суди надали належну правову оцінку наявним у справі доказам і фактичним обставинам, встановивши, що нею доведено поважність причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
21. Стверджує, що строк для подання заяви про прийняття спадщини пропущено нею з вини відповідачки ОСОБА_2 , яка навмисно не повідомила дочкам спадкодавця про смерть батька, створивши штучні підстави для позбавлення їх права на спадкування.
Обставини справи, встановлені судами
22. ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_5 , який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 69 років в селі Почино-Софіївка Дніпропетровської області.
23. Про смерть ОСОБА_5 29 липня 2021 року в органах державної реєстрації актів цивільного стану вчинено відповідний актовий запис № 958.
24. 25 березня 2022 року до приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Солодовник В. В.із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулась ОСОБА_2 , як спадкоємець четвертої черги за законом.
25. ОСОБА_6 25 березня 2022 року видано повторне свідоцтво про смерть ОСОБА_5 .
26. 26 квітня 2022 року до приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Солодовник В. В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулась його дочка ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги за законом.
27. Постановою приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Солодовник В. В. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із пропуском строку для прийняття спадщини.
28. Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 підтвердили, що ОСОБА_5 і ОСОБА_1 тривалий час не спілкувалися між собою.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
29. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
30. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
31. Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
32. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
33. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
34. Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
35. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
36. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).
37. Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
38. Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
39. Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем,
у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
40. Згідно з частинами першою, другою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених
пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
41. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
42. За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
43. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини;
2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.
44. Отже, лише якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на визначення додаткового строку на подання такої заяви.
45. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Водночас необхідно виходити з того, що поважними
є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
46. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
47. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня
2017 року у справі № 6-1320цс17, Верховного Суду у постановах від 26 червня
2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі
№ 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.
48. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема:
1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо (див. постанови Верховного Суду від 28 березня 2022 року у справі № 750/2158/21, від 08 червня 2023 року у справі № 585/2163/22, від 09 жовтня 2023 року
у справі № 671/208/22, від 17 січня 2024 року у справі № 357/10080/22).
49. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог
і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
50. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
51. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску визначеного частиною першою статті 1270 ЦК України строку для прийняття спадщини,
ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом, посилалася на те, що їй не було відомо про смерть спадкодавця, оскільки з батьком вона не спілкувалася тривалий час після розірвання шлюбу між батьками та про його смерть дізналася від нотаріуса.
52. Суди, задовольняючи позов, виходили з того, що пропуск позивачкою строку для прийняття спадщини відбувся з поважної причини, якою вважали необізнаність про смерть спадкодавця.
53. Верховний Суд України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі
№ 6-1215цс16 вказав, що саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.
54. У постанові від 14 вересня 2016 року в справі № 755/7357/15-ц Верховний Суд України зазначив, що за змістом статті 1272 ЦК України поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини. Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визнання додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
55. Вказані висновки Верховного Суду України, неодноразово підтримані Верховним Судом, зокрема у постановах від 18 січня 2018 року у справі
№ 198/476/16-ц, від 12 лютого 2018 року у справі № 712/656/15-ц,
від 06 червня 2018 року у справі № 592/9058/17-ц, від 11 липня 2018 року
у справі № 381/4482/16-ц, від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20, від 29 травня 2024 року у справі № 757/48977/21.
56. У постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 Верховний Суд дійшов висновку, що не спілкування позивача зі спадкодавцем внаслідок неприязних відносини між ними не є об'єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов'язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.
57. За обставин розглядуваної справи позивачка, будучи повнолітньою, дієздатною особою та спадкоємцем першої черги за законом (дочкою спадкодавця), не мала об'єктивних перешкод для того, щоб цікавитися життям та долею свого батька похилого віку. Відомості про позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав щодо ОСОБА_1 відсутні.
58. Відповідно до статті 51 Конституції України повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
59. Вочевидь таке піклування повнолітніх дітей про непрацездатних батьків може знаходити свою реалізацію не тільки у майновій формі, а й через немайнові відносини, зокрема у вигляді любові, поваги та підтримки.
60. Доводи позивачки про те, що від неї приховали смерть батька
є надуманими, оскільки факт смерті ОСОБА_5 було 29 липня 2021 року зареєстровано у відповідному державному реєстрі, а некролог про його смерть розміщено у місцевій газеті 24 липня 2021 року.
61. Мотиви тривалого не спілкування ОСОБА_1 зі спадкодавцем носять суб'єктивний характер.
62. Таким чином позивачкою не доведено поважних причин пропуску встановленого законом строку на прийняття спадщини, а тому суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позову.
63. Згідно із пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення
у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
64. Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте
в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
65. Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої й апеляційної інстанцій та постановлення нового рішення про відмову в позові.
66. За змістом частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
67. Судові витрати, у виді судового збору сплачені ОСОБА_2 за подання апеляційної скарги в розмірі 1 488,60 грн та касаційної скарги
в розмірі 1 984,80 грн, підлягають стягненню на її користь із ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
2. Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 06 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
3. У задоволенні позову ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.
4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 473,40 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович