25 червня 2024 року м. Харків Справа № 922/2450/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Шутенко І.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Шуліки Олени Борисівни (вх. № 1127Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 15.09.2023 у справі № 922/2450/23 (повний текст якого складено та підписано 15.09.2024 у приміщенні господарського суду Харківської області суддею Жиляєвим Є.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, б. 95)
до Шуліки Олени Борисівни ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 146 755,89 грн.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Шуліки Олени Борисівни , в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 146755,89 грн., що складається з: 78631,25 грн. основної заборгованості, 2998,76 грн. 3% річних, 43904,24 грн. пені та 21221,64 грн. інфляційних втрат.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу електроенергії №264 від 18.12.2013, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" та Фізичною особою-підприємцем Шулікою Оленою Борисівною в частині здійснення повної та своєчасної оплати за спожиту електричну енергію у встановлені договором строки.
За попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, ці витрати складаються з витрат з оплати судового збору у розмірі 2684,00 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 15.09.2023 у справі № 922/2450/23 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Шуліки Олени Борисівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, б. 95, код ЄДРПОУ 38000735) - 78 631,25 грн. основної заборгованості; 43 904,24 грн. пені; 2 998,76 грн. 3% річних; 21 221,64 грн. інфляційних втрат; 2 684,00 грн. судового збору та 10 000,00 грн. витрат.
02.05.2024 до Східного апеляційного господарського суду звернулась Шуліка О.Б. з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 15.09.2023 у справі № 922/2450/23 та ухвалити нове рішення, яким провадження у справі закрити.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник посилається на порушення судом першої інстанції правил підвідомчості розгляду даної справи, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства з огляду на те, що відповідач припинила свою підприємницьку діяльність, у зв'язку з чим просить закрити провадження у справі.
Так, апелянт зазначає, що Шуліка О.Б. починаючи з 03.02.2017 припинила свою підприємницьку діяльність, а заборгованість, яку просить стягнути позивач, виникла у 2022 році.
Як стверджує апелянт, відповідно до позиції ВП ВС у справі № 127/23144/18 у господарській юрисдикції повинні розглядатися позови із стягнення боргів ФОП, які утворились внаслідок здійснення підприємницької діяльності, отже до моменту скасування статусу ФОП, тобто борги за господарськими договорами внаслідок господарської діяльності, що здійснювалась суб'єктом у статусі ФОП.
Одночасно апелянт звернувся з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що про розгляд даної справи та ухвалення оскаржуваного рішення дізнався лише у квітні 2024 після його повернення із закордону, де він перебував з 30.12.2021 по 13.03.2024, тому не отримував кореспонденції за зареєстрованою у м. Харкові адресою. Крім того, апелянт повідомив про те, що на момент його виїзду за кордон ще не було відкрито провадження у даній справі, тому у нього був відсутній обов'язок щодо повідомлення суду про тимчасову зміну адреси.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 клопотання апелянта про поновлення строку на подання апеляційної скарги задоволено, строк на подання апеляційної скарги поновлено. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Шуліки Олени Борисівни (вх. № 1127Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 15.09.2023 у справі № 922/2450/23. Розгляд апеляційної скарги Шуліки Олени Борисівни (вх. № 1127Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 15.09.2023 у справі № 922/2450/23 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Позивачу встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянту. Витребувано з господарського суду Харківської області матеріали справи № 922/2450/23. Зупинено дію рішення господарського суду Харківської області від 15.09.2023 у справі № 922/2450/23.
09.05.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 922/2450/23.
Від позивача 24.05.2024 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Частиною 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Х", у відповідності до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 1007 від 18.09.2018 про видачу ліцензії з постачання енергії споживачу має право здійснювати діяльність з постачання електричної енергії.
Матеріалами справи встановлено, що 18.12.2013 між ТОВ "Енерго Х" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Шулікою Оленою Борисівною (споживач) було укладено договір купівлю-продажу електричної енергії № 264 (далі - Договір) (т.с. 1 а.с. 7), відповідно до умов пункту 1.1. якого, постачальник здійснює продаж електричної енергії в межах встановленої (дозволеної) потужності у необхідному обсязі.
Отже, відповідно до положень вищевказаного договору постачальник виконує продаж електричної енергії споживачу в межах встановленої (дозволеної ) потужності в необхідному об'ємі.
Відповідно до умов п. 2.3.1.Договору споживач повинен, кожного місяця не пізніше 10-го числа місяця, попереднього місяцю поставки, надавати постачальнику заявку на необхідний обсяг електроенергії.
У відповідності до п. 2.3.2 Договору, споживач повинен кожного місяця на підставі приладів обліку, не пізніше встановленої дати оформляти та надавати постачальнику відомості про споживання електричної енергії.
Згідно з п. 2.3.3. Договору споживач повинен кожного місяця до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим підписувати акт приймання-передачі.
Враховуючи наведене, відповідно до положень спірного Договору, фактичний обсяг спожитої електроенергії відображається у Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг), який формується не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що у відповідача, за Договором купівлю-продажу електричної енергії № 264 від 18.12.2013 перед позивачем існує заборгованість, яка становить 78 631,25 грн.
На підтвердження зазначених обставин, позивач посилається на акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) за лютий, січень 2022 року (т.с. 1 а.с. 8) та на довідку АТ "Харківобленерго" про фактичні обсяги купівлі електричної енергії ТОВ "Енерго Х" по споживачу ФОП Шуліки Олени Борисівни за лютий, січень 2022 року (т.с. 1 а.с. 14).
Позивачем у позові зазначено про те, у відповідності до акту звіряння взаємних розрахунків за період: 01.01.2022-03.05.2023 року між сторонами:
- на початок 2022 року, відповідач спожив електроенергію на суму 73869,77 грн.;
- 06.01.2022 відповідач сплатив кошти у розмірі 20000 грн., але не сплаченими залишилися 53869,77 грн.;
- 21.01.2022 відповідач сплатив кошти у розмірі 30000 грн., але не сплаченими залишилися 23869,77;
- 27.01.2022 відповідач сплатив кошти у розмірі 10000 грн., але не сплаченими залишилося 13869,77 грн.;
- 28.01.202 відповідач сплатив кошти у розмірі 13871,00, і заборгованість за кінець 2022 року-була повністю погашена;
- На кінець січня 2022 року, відповідач спожив електричну енергію на суму 83 098, 52 грн.;
- 03.02.2022 відповідач сплатив за куплену електроенергію кошти у розмірі 20000 грн., але 63098,52 грн. залишилися не сплаченими;
- 15.02.2022 відповідач сплатив кошти у розмірі 21000 грн., але 42098.52 залишилося не сплаченими;
- 21.02.2022 відповідач сплатив кошти у розмірі 25000 грн., але 17098.52- залишилися не сплаченими;
- 28.02.2022 відповідач спожив електричну енергію на суму 61533.96 грн. і не сплатив дану суму.
Таким чином, наявна заборгованість станом на 03.05.2023 становить 78 631.25 грн., яка залишилась з відповідачем несплаченою.
У зв'язку з наявною заборгованістю та з метою досудового врегулювання спору, позивачем було надіслано на адресу відповідача вимогу за вих. №56 від 09.05.2023 (т.с. 1 а.с. 9), в якій позивач вимагав протягом 7 днів сплатити наявну заборгованість. разом з вимогою відповідачу були надіслані копію листа АТ "Харківобленерго", копію довідки про фактичні обсяги купівлі електроенергії та оригінали актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 31..01.2022 та від 28.02.2022 за Договором № 264 від 18.12.2013 (т.с. 1 а.с. 12).
Проте відповідач відповіді на вимогу не надав та заборгованість не сплатив.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Першочерговим питанням у цій справі, яке винесено на розгляд суду є питання визначення юрисдикції цього спору за позовом юридичної особи (ТОВ "Енерго Х") про стягнення вартості спожитої електроенергії до фізичної особи, яка мала статус фізичної особи-підприємця.
Вирішуючи поставлене питання, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 р. у справі № 911/1834/18, від 11.01.2022 р. у справі № 904/1448/20.
Тобто, юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Відповідно до положень ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.
Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (ч. 1 ст. 2 ЦК України).
В свою чергу, відповідно до ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 ГПК України, ч. 1 якої унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Подання позовної заяви за правилами ГПК України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб'єктної юрисдикції справ відповідно до ст. 20 цього Кодексу.
Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
З огляду на положення ч. 1 ст. 20 ГПК України, а також ст. ст. 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Аналогічна правова позиція щодо розмежування господарської та цивільної юрисдикції наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 916/385/19, від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 24 ЦК України, людина, як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
Статтями 25, 26 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст. 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 ЦК України, фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб'єкта господарювання.
Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 916/1261/18.
Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб'єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.
В свою чергу, як вбачається з матеріалів даної справи, предметом позову відповідно до змісту позовної заяви та доданих до неї доказів (актів звіряння розрахунків за період з 01.01.2022 по 04.04.2022), є борг, який не вже виник після припинення Шулікою О.Б. підприємницької діяльності.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємницька діяльність ФОП Шуліки О.Б. була припинена, про що 03.02.2017 здійснено державну реєстрацію та внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до акту звіряння, наданого позивачем, заборгованість, яку просить стягнути позивач, виникла у січні-лютому 2022 року.
Тобто, спірні правовідносини у позивача виникли не з ФОП, і не у зв'язку із здійсненням Шулікою О.Б . підприємницької діяльності, а виключно з Шулікою О.Б. як фізичною особою, оскільки, як вже було зазначено вище, 03.02.2017 Шуліка О.Б. припинила підприємницьку діяльність.
Колегія суддів враховує, що юрисдикція таких спорів визначається залежно від суб'єктного складу правовідносин, тобто якщо споживачем послуг є фізична особа, то такі спори повинні розглядатися за правилами цивільного судочинства, а якщо споживачем послуг є юридична особа чи фізична особа-підприємець, то за суб'єктним складом такі спори мають розглядатися в порядку господарського судочинства (аналогічні висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №757/45133/15-ц та від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц).
З урахуванням наведеного, колегія суддів констатує помилковість висновку суду першої інстанції у цій справі про те, що оскільки зазначена в позові заборгованість виникла на підставі договору купівлю-продажу електричної енергії № 264 від 18.12.2013, укладеним із суб'єктом господарювання - фізичною особою-підприємцем Шулікою Оленою Борисівною (споживач за договором), то справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Так, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електроенергію, посилаючись на те, що між сторонами існують правовідносини з постачання електроенергії за договором № 264 від 18.12.2013.
Докази використання відповідачем спожитої електроенергії саме у підприємницькій діяльності у справі відсутні.
Колегія суддів дійшла висновку, що зобов'язання щодо сплати спожитої електричної енергії виникло після 03.02.2017 (після припинення здійснення відповідачем господарської діяльності), такі правовідносини не виникли за наслідком господарської діяльності відповідача та даний спір не пов'язаний із здійсненням Шулікою О.Б. її підприємницької діяльності.
Суд апеляційної інстанції зазначає, якщо стороною спору про постачання електроенергії є громадянин як фізична особа, який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, і якщо немає доказів використання спожитої електроенергії у господарській діяльності, це зумовлює наслідки у вигляді зміни юрисдикційності такої справи і відповідно закриття провадження у ній, оскільки на час відкриття місцевим господарським судом провадження розгляд цієї справи належав до повноважень суду цивільної юрисдикції, тому що у цьому спорі вказана особа виступає як фізична особа, а не суб'єкт підприємницької діяльності (аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №920/50/19 та у постанові Верховного Суду від 07.03.2023 у справі №904/578/22).
Відповідно до ч. 2 ст. 278 ГПК України, порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених ст. ст. 20-23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Згідно з ч. 4 ст. 278 ГПК України, у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.
Частиною 2 ст. 231 ГПК України визначено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, скасувати оскаржуване рішення, як таке, що ухвалено з порушенням правил юрисдикції господарських судів та закрити провадження у справі.
При цьому, суд апеляційної інстанції роз'яснює позивачеві, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а також про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Рішення господарського суду зазначеним вимогам не відповідає.
Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга Шуліки О.Б. підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути скасоване.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Шуліки Олени Борисівни (вх. № 1127Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 15.09.2023 у справі № 922/2450/23 задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 15.09.2023 у справі № 922/2450/23 скасувати.
Провадження у справі № 922/2450/23 закрити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, б. 95, код ЄДРПОУ 38000735) на користь Шуліки Олени Борисівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4026 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.
Повний текст постанови складено та підписано 25.06.2024.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя І.А. Шутенко