25 червня 2024 року м. Харків Справа № 917/955/23
Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у складі:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С., суддя Склярук О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Іщенка Володимира Миколайовича, м.Полтава, (вх.№502 П/1) на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2023, ухвалене у приміщенні Господарського суду Полтавської області в м. Полтава, повний текст якого складений 30.08.2023 (суддя Безрук Т.М.) у справі №917/955/23
за позовом: фізичної особи-підприємця Тертичної Ірини Миколаївни, м. Бердянськ, Запорізька область,
до відповідача: фізичної особи-підприємця Іщенка Володимира Миколайовича, м. Полтава,
про: стягнення 127 677,41 грн,-
До Господарського суду Полтавської області звернулася фізична особа - підприємець Тертична Ірина Миколаївна з позовом до фізичної особи - підприємця Іщенко Володимира Миколайовича про стягнення 127 677,41 грн, у тому числі: 121 000,00 грн повернення коштів попередньої оплати, сплачених за договором № 1/28/09-2022 від 28.09.2022, 1889,59 грн 3% річних, 4787,82 грн інфляційних втрат.
Позовну заяву обґрунтовано обставиною неналежного виконання відповідачем умов договору № 1/28/09-2022 від 28.09.2022, а саме непоставкою обумовленого сторонами товару та неповернення сплачених покупцем коштів.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.08.2023 у справі №917/955/23 позов задоволено частково; стягнуто з фізичної особи - підприємця Іщенко Володимира Миколайовича на користь фізичної особи - підприємця Тертичної Ірини Миколаївни 121 000,00 грн боргу з повернення коштів попередньої оплати, 1591,97 грн 3% річних, 4521,43 грн інфляційних втрат, 2684,00 грн відшкодування витрат з оплати судового збору. В іншій частині у позові відмовлено.
Під час розгляду спору судом встановлено ненадання фізичною особою-підприємцем Іщенко Володимиром Миколайовичем доказів поставки товару позивачу, доказів повернення грошових коштів, чи інших заперечень по суті спору. Одночасно суд врахував, що подані суду договір та інші первісні бухгалтерські документи сторонами не оспорюються, доказів визнання їх недійсними сторони суду не подали і на них під час розгляду справи не посилалися.
За таких обставин суд встановив законність позовних вимог в частині стягнення 121000,00 грн повернення коштів попередньої оплати. В частині позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат суд встановив неправильність проведених позивачем розрахунків, та зазначив на належності до стягнення суми 3% річних в розмірі 1591,97 грн, інфляційних втрат в розмірі 4521,43 грн.
Фізична особа-підприємець Іщенко Володимир Миколайович, не погодившись з рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.08.2023 у справі №917/955/23, 29.09.2023 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відповідно до ч. 3 статті 269 ГПК України прийняти та розглянути під час апеляційного розгляду його відзив з доказами повного виконання зобов'язання; скасувати оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області у даній справі.
В обґрунтуванні апеляційної скарги фізична особа-підприємець Іщенко Володимир Миколайович вказує про виконання ним взятих на себе зобов'язань за договором № 1/28/09-2022 від 28.09.2022. На підтвердження чого з боку відповідача надано копію акту приймання-передачі товару від 01.03.2023. Звертаючись з відповідним доказом на стадії апеляційного перегляду спору фізична особа-підприємець Іщенко Володимир Миколайович просить визнати поважними причини його неподання до Господарського суду Полтавської області.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 у справі №917/955/23 поновлено фізичній особі-підприємцю Іщенко Володимиру Миколайовичу строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2023 у справі №917/955/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Іщенка Володимира Миколайовича на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2023 у справі №917/955/23; постановлено розгляд апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Іщенка Володимира Миколайовича на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2023 у справі №917/955/23 здійснювати у порядку письмового провадження без виклику учасників справи; запропоновано позивачу надати відзив на апеляційну скаргу в порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
09.04.2024 від фізичної особи-підприємця Тертичної Ірини Миколаївни надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вказує про відсутність доказів виконання фізичною особою-підприємцем Іщенко Володимиром Миколайовичем взятих на себе зобов'язань за договором № 1/28/09-2022 від 28.09.2022. У зв'язку з чим прохає апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Іщенка Володимира Миколайовича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2023 у справі №917/955/23 залишити без змін.
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає про такі обставини спору.
Між фізичною особою - підприємцем Тертичною Іриною Миколаївною (далі - позивач, покупець) та фізичною особою - підприємцем Іщенко Володимиром Миколайовичем (далі - відповідач, продавець) укладено договір № 1/28/09/2022 від 28.09.2022 (далі - Договір; Том 1, а.с.11-13).
Згідно до:
-п. 1.1 Договору відповідач (продавець) зобов'язується виготовити на замовлення покупця (позивача) прес-форми для виробництва листів: ПФЛ-01 та ПФЛ-02, згідно затверджених креслень 2Д, а покупець зобов'язується прийняти товар у продавця та оплатити на умовах, що визначені договором та Специфікацією до нього.
-п. 1.2 Договору назва, кількість, ціна, умови та строки оплати товару погоджуються сторонами та оформлюються відповідною Специфікацією, яка є невід'ємною частиною даного договору.
-п. 2.1 Договору загальна сума договору визначається сумою всіх Специфікацій та видаткових накладних, укладених в рамках цього договору.
-п. 2.2 Договору порядок оплати оплати товару встановлюється у Специфікації до договору.
-п. 3.1 Договору датою відвантаження вважається дата підписання видаткової накладної.
-п. 3.2 Договору перехід прав власності та ризиків на товар здійснюється у момент фактичної передачі товару після підписання видаткової накладної.
В Специфікації № 1 від 28.09.2022 року до договору № 1/28/09/2022 від 28.09.2022 року (Том 1, а.с.14), сторони узгодили:
-найменування товару, який продавець зобов'язався виготовити та поставити: прес-форма 1-місну металева для виготовлення листа 500*336 мм: ПФЛ-01, в кількості 1 шт., вартістю 51000,00 грн без ПДВ; прес-форма 2-місну металева для виготовлення листа (роздільна полоса) 500* 168 мм та листа- пандусу 500*110 мм: ПФЛ-02, в кількості 1 шт., вартістю 50000,00 грн без ПДВ;
-загальна вартість товару, що підлягає поставці 101 000,00 грн з ПДВ;
-умови оплати товару: передплата в розмірі не менше 70% від загальної вартості товару протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури;
-термін поставки товару - 45 днів з моменту оплати товару від покупця, з правом дострокової поставки.
Відповідач виписав позивачу рахунок № 81 від 28.09.2022 на оплату вказаного у специфікації товару на загальну суму 101000,00 грн та рахунок № 88 від 03.11.2022 на суму 40000,00 грн на виготовлення гранули ПХВ (Том 1, а.с.15, 16).
На оплату товару за рахунком № 81 від 28.09.2022 позивач сплатив відповідачу загальну суму 101 000,00 грн за такими платіжними дорученнями: № 49 від 02.10.2022 у сумі 25000,00 грн, № 52 від 08.10.2022 в сумі 25000,00 грн, № 53 від 12.10.2022 в сумі 25000,00 грн, № 55 від 19.10.2022 в сумі 10000,00 грн, № 57 від 20.10.2022 в сумі 16000,00 грн. В призначенні платежу вказано, що оплата проведена по рахунку № 81 від 28.09.2022 (Том 1, а.с.17-21).
На оплату товару за рахунком № 88 від 03.11.2022 позивач сплатив відповідачу 20 000,00 грн за платіжним дорученням № 59 від 03.11.2022 з призначенням платежу: по рахунку № 88 від 03.11.2022 (Том 1, а.с.22).
Отже, позивач перерахував відповідачу загальну суму 121 000,00 грн.
Згідно до Специфікації № 1 від 28.09.2022 року поставка товару здійснюється протягом 45 днів з моменту оплати товару від покупця, з правом дострокової поставки, тобто до 05.12.2022.
Позивач вказує, що відповідач товар, вказаний у рахунках № 81 від 28.09.2022 та № 88 від 03.11.2022, не поставив.
Позивач направив відповідачу претензію № 1 від 11.05.2023 з вимогою повернути кошти за непоставлений товар, що підтверджується поштовою накладною від 11.05.2023 та описом вкладення у цінний лист (Том 1, а.с.23-29).
Оскільки залишок коштів в сумі 121 000,00 грн відповідач не повернув, оплачений товар не поставив, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає про таке.
За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Згідно до статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що предметом поставки виступають: прес-форма 1-місна металева для виготовлення листа 500*336 мм: ПФЛ-01, в кількості 1 шт., вартістю 51000,00 грн без ПДВ; прес-форма 2-місна металева для виготовлення листа (роздільна полоса) 500* 168 мм та листа- пандусу 500*110 мм: ПФЛ-02, в кількості 1 шт., вартістю 50000,00 грн без ПДВ; а також замовлені на підставі рахунку № 88 від 03.11.2022 на суму 40000,00 грн гранули ПХВ.
За змістом ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
З матеріалів справи вбачається, що в якості оплати товару за рахунком № 81 від 28.09.2022 позивач сплатив відповідачу загальну суму 101 000,00 грн за такими платіжними дорученнями: № 49 від 02.10.2022 у сумі 25000,00 грн, № 52 від 08.10.2022 в сумі 25000,00 грн, № 53 від 12.10.2022 в сумі 25000,00 грн, № 55 від 19.10.2022 в сумі 10000,00 грн, № 57 від 20.10.2022 в сумі 16000,00 грн. В призначенні платежу вказано, що оплата проведена по рахунку № 81 від 28.09.2022 (Том 1, а.с.17-21).
На оплату товару за рахунком № 88 від 03.11.2022 позивач сплатив відповідачу 20 000,00 грн за платіжним дорученням № 59 від 03.11.2022 з призначенням платежу: по рахунку № 88 від 03.11.2022 (Том 1, а.с.22).
Отже, позивач перерахував відповідачу загальну суму 121 000,00 грн.
Ураховуючи, що термін поставки товару - 45 днів з моменту оплати товару від покупця, з правом дострокової поставки, строк поставки товару є таким, що настав.
Згідно з ч. 2 статті 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Оскільки попередньо оплачений товар поставлений не був, відповідач повинен повернути позивачеві суму попередньої оплати в розмірі 121 000,00 грн.
Відповідно до статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивач у листі (вхід. № 8716 від 14.07.2023) повідомив суду, що грошові кошти відповідач не сплатив.
Під час розгляду спору у суді першої інстанції з боку відповідача не надано доказів поставки товару позивачу чи доказів повернення грошових коштів, чи інших заперечень по суті спору.
При зверненні з апеляційною скаргою фізична особа-підприємець Іщенко Володимир Миколайович вказує про виконання ним взятих на себе зобов'язань за договором № 1/28/09-2022 від 28.09.2022.
На підтвердження чого з боку відповідача надано копію акту приймання-передачі товару від 01.03.2023.
Звертаючись з відповідним доказом на стадії апеляційного перегляду спору фізична особа-підприємець Іщенко Володимир Миколайович просить визнати поважними причини його неподання до Господарського суду Полтавської області.
Так, відповідач вказує, що неможливість своєчасного подання такого доказу до суду першої інстанції зумовлена його перебуванням у м.Харків з 24.07.2023 по 06.09.2023, на підтвердження чого надає наказ від 21.07.2023 про відрядження, згідно до якого надано розпорядженні особі відбути у службове відрядження м. Харків з метою участі у переговорах строком на 45 днів з 24.07.2023 по 06.09.2023.
За поясненнями відповідача, після його повернення з відповідного відрядження копія акту приймання-передачі товару від 01.03.2023 була надана до Господарського суду Полтавської області, втім не розглянута з огляду на завершення розгляду спору судом та ухвалення рішення у справі №917/955/23.
Колегія суддів зазначає, що оскільки копія акту приймання-передачі товару від 01.03.2023, не була подана відповідачем на момент розгляду справи у суді першої інстанції, відповідний доказ вважається новим, поданим стороною лише під час апеляційного перегляду справи.
Аналізуючи матеріали справи та пояснення відповідача на предмет наявності поважних причин для його прийняття на стадії апеляційного перегляду спору колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає таке.
За змістом статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Діюче процесуальне законодавство не передбачає можливості або права суду апеляційної інстанції здійснювати повторний перегляд справи на підставі доказів, які не були предметом дослідження під час розгляду справи у суді першої інстанції. Тобто, суд апеляційної інстанції обмежений у прийнятті додаткових доказів, які вправі приймати лише за умови, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин.
При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами фізична особа-підприємець Іщенко Володимир Миколайович був обізнаний з приводу існування даного судового провадження.
Так, ухвала Господарського суду Полтавської області від 23.06.2023, якою було відкрито провадження у даній справі, надіслана відповідачу на адресу: вул. Баяна, буд.37, м. Полтава, 36002, повернулася до суду з довідкою поштового відділення від 04.07.2023 про відсутність адресата за вказаною адресою.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа - підприємець Іщенко Володимир Миколайович зареєстрований за адресою: вул. Баяна, буд. 37, м. Полтава, 36002.
Відповідно до п. 4 ч. 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Таким чином, відповідно до ч. 7 статті 120, статті 242 ГПК України ухвала суду від 23.06.2023 вважається врученою позивачу 04.07.2023.
Про повідомлення відповідача про розгляд цієї справи належним чином також підтверджується його заявою від 05.07.2023 про ознайомлення з матеріалами справи 06.07.2023 (Том 1, а.с.46).
На офіційному сайті Судової влади України 26.06.2023 суд розмістив відповідне оголошення про розгляд цієї справи (Том 1, а.с.44).
Отже, відповідач не тільки був належним чином повідомленим з приводу розгляду даного спору в порядку статей 120, 242 ГПК України, а й безпосередньо ознайомився з матеріалами даної справи 06.07.2023 (Том 1, а.с.46).
За поясненнями відповідача, неможливість своєчасного подання копії акту приймання-передачі товару від 01.03.2023 до суду першої інстанції зумовлена його перебуванням у м.Харків з 24.07.2023 по 06.09.2023
На підтвердження чого стороною надано наказ від 21.07.2023 про відрядження, згідно до якого надано розпорядженні особі відбути у службове відрядження м. Харків з метою участі у переговорах строком на 45 днів з 24.07.2023 по 06.09.2023.
Відповідний наказ підписаний самою ж фізичною особою-підприємцем Іщенко Володимиром Миколайовичем.
З наведеного вбачається, що відповідний наказ є односторонньою документацією, що виключає можливість її врахування в якості належного та достовірного доказу як розпорядчого документу.
З боку фізичної особи-підприємця Іщенка Володимира Миколайовича не надано як самих доказів його знаходження з 24.07.2023 по 06.09.2023 на території м. Харків, так і доказів на підтвердження взаємопов'язаності такого знаходження з обставинами неможливості його звернення до суду для захисту своєї правової позиції у справі.
Отже, відповідачем не тільки не надано належних доказів існування його перебування з 24.07.2023 по 06.09.2023 на території м. Харків, необхідності реалізації таких дій, взаємопов'язаності такого знаходження з обставинами неможливості його звернення до суду для захисту своєї правової позиції у справі.
При цьому, як зазначено вище судом апеляційної інстанції, відповідач сам безпосередньо ознайомився з матеріалами даної справи 06.07.2023.
Втім, відповідачем не зазначено та не доведено наявність обставин, які спричинили неможливість подання такого доказу після його ознайомлення з матеріалами справи 06.07.2023 та від'їзду на територію м. Харків 24.07.2023.
Колегія суддів враховує наявність у даному випадку у сторони повних 18 днів для викладення правової позиції у справі та подання копії акту приймання-передачі товару від 01.03.2023.
Реалізація відповідних дій особою не потребує необхідність залучення послуг представництва, а відтак і витрачання додаткового часу, оскільки по суті передбачає лише викладення позиції особою про виконання ним зобов'язань за договором № 1/28/09-2022 від 28.09.2022, існування акту приймання-передачі товару від 01.03.2023 та його надання до суду або в якості окремого документа у справі, або в якості додатку до письмової правової позиції у справі.
З наведеного в сукупності вбачається ненадання відповідачем належних пояснень щодо неможливості викладення ним правової позиції у справі та надання доказу - копії акту приймання-передачі товару від 01.03.2023, у період з 06.07.2023 до моменту прийняття рішення у даній справі.
Відтак, стороною не доведено існування поважних причин неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції, що виключає можливість їх врахування у справі на стадії апеляційного перегляду.
У зв'язку з чим колегія суддів не приймає наданий відповідачем новий доказ на стадії апеляційного перегляду та розгляд справи здійснює без його врахування.
Оскільки з боку відповідача не надано доказів поставки товару позивачу чи доказів повернення грошових коштів, чи інших заперечень по суті спору, надані до суду договір та інші первісні бухгалтерські документи сторонами не оспорюються, доказів визнання їх недійсними сторони суду не подали і на них під час розгляду справи не посилалися, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 121000,00 грн повернення коштів попередньої оплати є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі ч. 2 статті 625 ЦК України позивач заявив вимоги про стягнення 4787,82 грн інфляційних втрат та 1889,59 грн 3% річних за період 04.12.2022-12.06.2023 (Том 1, а.с.5).
Відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, про таке:
-виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17);
-за змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання;
-за змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18);
-у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань;
-не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України;
-з огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України;
-тобто правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу;
-тобто у постачальника, продавця виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За змістом ч. 5 статті 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
За змістом п. 3 Специфікації № 1 від 28.09.2022 року до договору № 1/28/09/2022 від 28.09.2022 року (Том 1, а.с.14), термін поставки визначеного у ній товару - 45 днів з моменту оплати товару від покупця, з правом дострокової поставки.
Оскільки останній платіж за рахунком № 81 від 28.09.2022 позивач здійснив 20.10.2022, то кінцевою датою для поставки товару на суму 101000,00 грн - є 04.12.2022, який є вихідним днем (неділя).
Отже, останнім днем строку поставки є 05.12.2022, а прострочення зобов'язання та право на нарахування річних та інфляційних починається 06.12.2022.
Товар, визначений у рахунку № 88 від 03.11.2022 на суму 40000,00 грн на виготовлення гранули ПХВ, не був включений сторонами до специфікації № 1 від 28.09.2022 та до договору № 1/28/09/2022 від 28.09.2022.
Частиною 2 статті 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як свідчать дані з вебсайту АТ "Укрпошта" поштове відправлення за № 0101140497828, в якому позивач направив відповідачу претензію № 1 від 11.05.2023 (Том 1, а.с.27-29), повернуто адресату 29.05.2023 за закінченням терміну зберігання.
Відтак, нарахування 3% річних та інфляційних на суму 40000,00 грн повинно проводитися за період 06.06.2023 - 12.06.2023.
За змістом правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 14.01.2021 у справі № 922/2216/18, про те що з огляду на вимоги статей 79, 86, частини п'ятої статті 236, статті 237 ГПК України господарський суд у вирішенні спору має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.
Якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, сталося невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.
Близька правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 14.02.09.2019 у справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18 та від 02.03.2018 у справі № 927/467/17.
Суд першої інстанції правомірно зазначив, що належна до стягнення сума 3% річних складає 1591,97 грн, а сума інфляційних втрат 4521,43 грн; позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, в іншій частині вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних судом відхиляються як необґрунтовані.
У зв'язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга фізичної особи-підприємця Іщенка Володимира Миколайовича не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2023 у справі №917/955/23 має бути залишене без змін.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Іщенка Володимира Миколайовича залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 30.08.2023 у справі №917/955/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя В.С. Хачатрян
Суддя О.І. Склярук