21 червня 2024 року м. Харків Справа № 917/71/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Россолов В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін у судове засідання апеляційну скаргу позивача, за вх. №827 П/1 на рішення господарського суду Полтавської області від "06" березня 2024 р. (суддя Пушко І. І.) у справі № 917/71/24
за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Плюс» м. Полтава,
про стягнення 116 621,14 грн.
Рішенням Господарського суду Полтавської обалсті від 06.03.24 у справі №917/71/24 частково задоволено позов . Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Плюс» на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» 58 310,57 грн штрафу. В іншій частині позову відмовлено .
Не погодившись частково з ухваленим судом першої інстанції рішенням, апелянт звернувся до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення .
В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що судом першої інстанції не було надано належну правову оцінку усім обставинам справи, через що суд дійшов передчасного висновку у частині відмови позовних вимог, а саме зменшення на 50% суми заявленого позивачем штрафу до стягнення.
Заявник зауважує, що всупереч умовам спірного договору , відповідач здійснив поставку товару з порушенням строку , вважає задоволення судом першої інстанції клопотання відповідача щодо зменшення суми штрафу та стягнення судом першої інстанції лише 50% від заявленої суми штрафу помилковим, оскільки вина позивача була встановлена та доведена належними доказами у матеріалах справи, а означене клопотання було заявлене без належного обґрунтування .
Для розгляду справи шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.04.24 апеляційна скарга позивача, залишена без руху з підстав висвітлених у вказаній ухвалі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, витребувано матеріали справи з господарського суду та ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали від учасників справи не надійшло.
Колегія суддів зауважує, що на час винесення даної ухвали, в Україні введено дію воєнного стану, а також особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду, що може привести до подовження процесуальних строків розгляду справи.
Відповідачем у строк не було надано відзив на апеляційну скаргу позивача .
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на нижче викладене.
Судом першої інстанції було встановлено наступні обставини справи.
Між Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Квант Плюс» (далі - продавець, відповідач) укладено договір купівлі продажу № 09/03/1221-МТР від 20.10.2020 (далі - Договір; а.с. 10-13), за умовами якого Продавець зобов'язався передати Покупцеві у власність продукцію (далі - Товар), а Покупець - прийняти та оплатити Товар.
Пунктом 1.2. Договору визначено, що асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики Товару визначаються в Додатках до цього Договору, які є його невід'ємною частиною.
У Додатку 1 до Договору № 09/03/1221-МТР від 20.10.2020 (а.с. 14-15) сторони погодили поставку товару - засувок клинових з висувним шпинделем фланцевих на загальну вартість 1 535 855,56 грн, в тому числі ПДВ - 255 975,93 грн.
Пунктом 2 Додатку 1 до Договору встановлено наступні умови оплати: по факту поставки кожної партії товару та після проведення гідравлічних випробувань з позитивним результатом протягом 30 календарних днів.
Пунктом 5.1. Договору визначено, що Продавець зобов'язується передати Покупцю Товар у строк та на умовах, визначених цим Договором та відповідними Додатками до цього Договору.
Датою постачання Товару вважається дата передачі його покупцю у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено Додатками до Договору та/або Додатковими угодами. Факт передачі Товару підтверджується підписаною Сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним Актом приймання-передачі Товару. Право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця з дати підписання Покупцем без зауважень видаткової накладної та/або Акту приймання-передачі Товару (п. 5.3. Договору).
Відповідно до п. 6 Додатку 1 до Договору, сторони погодили термін поставки товару - 130 календарних днів з моменту підписання Договору.
Згідно з п. 6.1. Договору за невиконання або неналежне виконання цього Договору Сторони несуть відповідальність у порядку та на умовах, що передбачені чинним законодавством.
Пунктом 6.9. Договору встановлено, що за порушення строку постачання Товару, у тому числі викликане виявленням нестачі Товару або постачання Товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовило необхідність заміни або додаткового постачання Товару у порядку, визначеному п. 5.12, п. 5.13 Договору, Продавець сплачує Покупцю штраф у розмірі 2%, а в разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів, у розмірі 10% від вартості Товару не поставленого вчасно.
Позовна давність за цим Договором стосовно стягнення неустойки встановлюється тривалістю в три роки (п. 12.8 Договору).
Згідно п. п. 11.1., 11.2. Договору, сторони домовилися, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом 1 року, але у будь-якому разі, - до повного виконання взаємних зобов'язань Сторонами. Сторони можу за взаємною згодою припинити достроково дію цього Договору, підписавши відповідну угоду про припинення.
Враховуючи умови Договору та додатку 1 до Договору, поставка товару мала бути здійснена у строк до 27.02.2021.
Позивач у позові зазначає, що продавцем, з порушенням строків поставки, було поставлено покупцю товар на загальну суму 1 166 211,43 грн.
На підтвердження цього позивачем надано копії видаткових накладних № 127 від 01.04.2021, № 128 від 01.04.2021, № 362 від 02.07.2021, № 363 від 02.07.2021, № 370 від 07.07.2021 та № 383 від 08.07.2021 (а.с. 23-27).
З огляду на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем, на підставі п. 6.9 Договору, нараховано відповідачу штраф у розмірі 116 621,14 грн (1 166 211,43 грн х 10%).
Листом від 12.09.2022 № 42, відповідач повідомив позивачу про неможливість повного виконання договірних зобов'язань через форс-мажорні обставини у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, та про відмову від договору купівлі-продажу №09/03/1221-МТР від 20.10.2020 (а.с. 28-29).
Листом № 01/01/09/03/12-02/15/349 від 11.07.2023 позивач запропонував відповідачу в добровільному порядку сплатити штраф у сумі 125 030,00 грн, згідно п. 6.9. договору №09/03/1221-МТР від 20.10.2020 (а.с. 30).
Також листом від 01.12.2023 № 01/01/20-776 позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити штраф у розмірі 116 621,14 грн, що еквівалентно 10% вартості поставленого товару з порушенням строків поставки.
Проте, відповідач на вказані листи не відреагував, оплату штрафних санкцій не здійснив.
Таким чином, вказані обставини стали підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
Як зазначалося вище, було задоволено частково позовні вимоги по справі.
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Отже, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов'язаний здійснити оплату.
Пунктом 6 додатку № 1 до Договору сторони погодили термін постачання товару - протягом 130 календарних днів з моменту підписання Договору.
Отже, останнім днем поставки є 27.02.2021.
Водночас, як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, всупереч умовам договору відповідач здійснив поставку частини товару з порушенням встановленого в Договорі строку поставки.
За підрахунками позивача, товар на суму 116 621,14 грн було поставлено з порушенням строку поставки більше ніж на 30 днів.
На підтвердження здійснених відповідачем поставок товару, позивачем надано копії видаткових накладних № 127 від 01.04.2021 на суму 29 378,33 грн, № 128 від 01.04.2021 на суму 5614,69 грн, № 362 від 02.07.2021 на суму 76 380,52 грн, № 363 від 02.07.2021 на суму 89 741,42 грн, № 370 від 07.07.2021 на суму 670 144,26 грн та № 383 від 08.07.2021 на суму 106 166,90 грн.
Відповідач заперечень щодо вартості товару, не поставленого у встановлений в Договорі строк, суду не надав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно з ч. 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ч. 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п. 6.1. Договору за невиконання або неналежне виконання цього Договору сторони несуть відповідальність у порядку та на умовах, що передбачені чинним законодавством України та цим Договором.
У відповідності до п. 6.9. Договору за порушення строку постачання товару, у тому числі викликане виявленням нестачі товару або постачання товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовило необхідність заміни або додаткового постачання товару у порядку, визначеному п. 5.12, п. 5.13 договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 2 %, а в разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 10% від вартості товару не поставленого вчасно.
За розрахунком позивача сума штрафу становить 116 621,14 грн (1 166 211,43 грн (вартість товару прострочення поставки якого тривало понад 30 днів) х 10%).
Перевіривши розрахунок позивача, беручи до уваги невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, апеляційний суд встановив, що позивачем правомірно, на підставі п.6.9 договору, нараховано до стягнення з відповідача штраф у розмірі 116 621,14 грн.
Апеляційний суд також зазначає, що у даному випадку відповідач не надав доказів, які підтверджували би існування у нього форс-мажорних обставин (причинно-наслідковий зв'язок між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання договору), а отже не має права на односторонню відмову від укладеного договору купівлі продажу № 09/03/1221-МТР від 20.10.2020.
Одночасно апеляційний суд звертає увагу, що строк виконання зобов'язань щодо постачання товару настав 27.02.2021, тобто майже за рік до введення в Україні воєнного стану.
Крім того, відповідачем було подано до суду першої інстанції клопотання від 28.02.2024 (вх. № 2749 від 28.02.2024), в якому відповідач просив суд зменшити розмір штрафу за порушення строку постачання товару за договором купівлі-продажу № 09/03/1221-МТР від 20.10.2020, що було задоволено господарським судом та зменшено суму штрафу до стягнення на 50% .
Судова колегія зауважує , що не погоджується із висновком господарського суду в цій частині з огляду на наступне .
Як свідчить зміст позовної заяви, позивач просив стягнути штраф у розмірі 10 % від вартості товару не поставленого вчасно за прострочення термінів поставки у відповідності до п. 6.9 договору.
Відповідач не заперечує ні обставини невиконання зобов'язань за договором у встановлений строк, ні обов'язку понести за це передбачену ним відповідальність, Проте, вважав , що розмір штрафу є невиправдано обтяжливим, а тому просив зменшити його.
В обґрунтування підстав для зменшення неустойки відповідач зазначає про те, що період виконання договору припав на час світової пандемії короновірусу, а в подальшому військова агресія російської федерації проти України обумовила виникнення несприятливої фінансової ситуації (скрутного фінансового становища) на підприємстві, дефіцит грошових ресурсів, що утворився, зокрема, внаслідок неможливості контрагентів здійснити своєчасні розрахунки, закриття проектів, відтоку з України трудових кадрів, створив перешкоди для здійснення ТОВ “Квант Плюс” закупівлі з заводу-виробника товару, який має поставлятися в межах укладених з позивачем договорів.
Відповідач у означеному клопотанні також вказує , що стягнення суми штрафа у сумі 116 621,14 грн. є невиправдано обтяжливим, з огляду на значне погіршення умов господарювання для суб'єктів приватного бізнесу в умовах військового часу та стане додатковим фінансовим тягарем.
При цьому, за твердженням відповідача, позивачем не зазначалося про спричинення будь-яких збитків невиконанням ТОВ “Квант Плюс” договору.
Суд першої інстанції, задовольняючи вказане клопотання про зменшення виходив, зокрема, з того, що позивачем не надано доказів заподіяння Публічному акціонерному товариству «Укрнафта» збитків внаслідок порушення відповідачем строків поставки товару за вказаним договором.
Також зазначив, що з інформації, наявної в матеріалах справи, не вбачається, що у разі зменшення розміру штрафу позивач зазнає значних негативних наслідків для свого фінансового стану.
Таким чином , господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру штрафу, заявленого позивачем, на 50%.
Надаючи оцінку вимогам відповідача про зменшення суми пені, колегія суддів зазначає таке.
Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Дана позиція викладена в постанові Верховного суду від 11.07.2023 р. у справі № 914/3231/16.
У Постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.
Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).
Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
У цих висновках суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі №199/3152/20 (Провадження №14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).
У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки суд виходить з такого.
Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20.
Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.
А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (911/2223/20).
З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).
Поряд з викладеним суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
За даними позивача на момент звернення з позовом до суду відповідачем не виконано зобов'язання щодо поставки товару за спірним договором у повному обсязі . Дана обставина відповідачем не спростовується.
Врахувавши викладене, а також те, що відповідачем не було наведено виняткових обставин для зменшення заявленого до стягнення штрафу, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення розміру штрафу.
При цьому апеляційним судом враховано усі обставини справи у сукупності, зокрема те, що зобов'язання відповідачем повинно було бути виконане до введення в Україні воєнного стану.
Також апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.
Якщо обидві сторони правочину є суб'єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб'єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.
Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19.
Посилання відповідача на запровадження Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” з 12.03.2020 карантину на всій території України, як на підставу для зменшення розміру штрафних санкцій також є безпідставним, оскільки договір купівлі-продажу укладений також у 2020. Таким чином, на момент його укладення обставини запровадження на всій території України карантину вже існували, у зв'язку з чим відповідач міг та повинен був передбачити негативні наслідки, які можуть виникнути у зв'язку із цим.
Саме по собі посилання відповідача на введення в Україні воєнного стану, без доведення, що саме ці обставини стали причиною невиконання зобов'язань за договором, не може бути прийнято судом як підстави для зменшення неустойки. Крім того, такі обставини є загальними, тобто мають вплив на господарську діяльність усіх сторін договору. А тому їх врахування лише на користь однієї із них (зокрема, відповідача), було б невиправданим та порушувало б баланс інтересів сторін.
Крім того, ТОВ “Квант Плюс” не надано суду будь-яких документів його фінансової звітності або обліку за відповідний період, що не дає суду можливість оцінити дійсне фінансове становище відповідача та оцінку можливого впливу накладених судом санкцій як «невиправдано обтяжливого» для нього.
Отже, невиконання стороною прийнятих на себе зобов'язань має наслідком визначену відповідальність, яку сторони мали передбачити при укладенні спірного договору за загальними засадами справедливості, добросовісності, розумності, а тому невиконання відповідачем зобов'язань за спірним договором не є тим непередбачуваним фактором, що істотно порушує баланс інтересів сторін та суттєво знижує очікуваний результат для кожної зі сторін договору.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що заявником апеляційної скарги наведені доводи щодо порушення судом першої інстанції норм застосування матеріального права.
Суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що штраф у розмірі 10% від вартості непоставленого вчасно товару відповідає характеру вчиненого правопорушення та не є непомірним.
Суд також враховує і тривалість невиконання та несвоєчасного виконання зобов'язань відповідачем, яка має місце з 2021 року. При цьому, зобов'язання відповідачем досі не виконані.
Таким чином, апеляційний суд вважає правомірним задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Приписами ст.ст.76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;
Згідно з п. 1 ч. 1 та ч. 4 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокема, нез'ясування обставин, що мають значення для справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи вищенаведене , судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду скасуванню у частині відмови позовних вимог .
Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 277, 282-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
1.Апеляціну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», м. Київ, на рішення Господарського суду Полтавської обалсті від 06.03.24 у справі №917/71/24 - задовольнити .
2.Рішення Господарського суду Полтавської обалсті від 06.03.24 у справі №917/71/24 - скасувати .
Прийняти нове рішення у справі №917/71/24.
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Плюс» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31618527; вул. Конституції, 13, м. Полтава, 36020) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00135390; провул. Несторівський, 3-5, м. Київ, 04053) 116 621,14 грн штрафу та 2684,00 грн витрат по сплаті судового збору.
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Плюс» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31618527; вул. Конституції, 13, м. Полтава, 36020) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00135390; провул. Несторівський, 3-5, м. Київ, 04053) 3220,80 грн витрат зі сплати судового збору за звернення з апеляційною скаргою.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя О.І. Склярук
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов