19 червня 2024 року м. Харків Справа № 922/4963/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Фоміна В.О.,
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,
представників сторін:
позивача - Батіг В.В. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АХ №1178659 від 15.032024, свідоцтво №002642 від 13.03.2024,
відповідача - Склярова Р.В. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ №1220414 від 18.06.2024, свідоцтво №3995 від 24.02.2022,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Хрупова Олега Петровича (вх.№1109Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 27.03.2024, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Ольшанченко В.І., дата складання повного тексту рішення - 12.04.2024, у справі №922/4963/23
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків,
до фізичної особи-підприємця Хрупова Олега Петровича, м. Харків,
про розірвання договору, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 121 355, 51грн
Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Хрупова Олега Петровича, в якій, з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення позовних вимог, просить:
1) розірвати договір оренди №448 від 03 грудня 2008 року, який укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Хруповим Олегом Петровичем;
2) зобов'язати фізичну особу-підприємця Хрупова Олега Петровича звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нежитлові приміщення першого поверху № 8, 8а, 8б, 8в, 8г, 10, 10а, ССХХVІ загальною площею 244, 8кв.м в житловому будинку, що розташовані за адресою: м. Харків, б-р Каркача Івана, 75, літ. "В-1" протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили;
3) стягнути з фізичної особи-підприємця Хрупова Олега Петровича на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 88 800, 50грн, а саме: заборгованість у сумі 64 492, 92грн та пеню у сумі 24 307, 58грн за договором оренди №448 від 03 грудня 2008 року
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди №448 від 03.12.2008 щодо сплати орендних платежів та порушенням вимог пунктів 3.5, 4.4 зазначеного договору.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.03.2024 зменшені позовні вимоги задоволено частково; закрито провадження у справі в частині стягнення з фізичної особи-підприємця Хрупова Олега Петровича заборгованості з орендної плати за договором оренди №488 від 03.12.2008 в сумі 31 955, 13грн та пені в сумі 11 599, 88грн; стягнуто з фізичної особи-підприємця Хрупова Олега Петровича на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради заборгованість з орендної плати за договором оренди №488 від 03.12.2008 в сумі 52 492, 92грн, пеню в сумі 24 307, 58грн та судовий збір в сумі 5 653, 27грн. Розірвано договір оренди №448 від 03.12.2008, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Хруповим Олегом Петровичем. Зобов'язано фізичну особу-підприємця Хрупова Олега Петровича звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нежитлові приміщення першого поверху № 8, 8а, 8б, 8в, 8г, 10, 10а, ССХХVІ загальною площею 244, 8кв.м в житловому будинку, що розташовані за адресою: м. Харків, б-р Каркача Івана, 75, літ. "В-1" протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що факт прострочення відповідачем своїх зобов'язань зі сплати орендних платежів в передбачений договором строк підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовується; зазначене надає позивачу право на нарахування пені за таке прострочення.
Суд першої інстанції зазначив, що договором передбачено розірвання договору внаслідок невнесення орендних платежів; відповідач істотно порушив умови договору оренди №448 від 03.12.2008, оскільки не вносив орендні платежі за цим договором більше ніж протягом року; внаслідок зазначеного позивач позбавляється того, на що розраховував при укладанні цього договору, а саме, на отримання орендної плати.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про розірвання договору.
В частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором оренди №488 від 03.12.2008 в сумі 31 955, 13грн та пені в сумі 11 599, 88грн провадження у справі суд закрити в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду від 27.03.2024, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 27.03.2024 скасувати в частині розірвання договору оренди №448 від 03.12.2008, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Хруповим О.П., та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору оренди №448 від 03.12.2008 відмовити.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позивач подав позов із завищеними позовними вимогами, які в подальшому були зменшені після подання відповідачем відзиву на позовну заяву.
Відповідач вважає, що це впливає на подальші правові наслідки щодо розірвання договору оренди, на що суд першої інстанції не звернув увагу.
Відповідач також посилається на наявність підстав для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань відповідачем в частині оплати; вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022.
Апелянт зазначає, що місцевий господарський суд, посилаючись на введення в Україні воєнного стану, поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, повітряні тривоги, відключення електроенергії, обстріли міста Харкова, вийшов на межі строку, встановленого статтею 233 Господарського процесуального кодексу України, при цьому, вказав про наявність у відповідача можливості виконувати свої обов'язки належним чином.
Апелянт вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції на позиції Верховного Суду у справах №686/16312/22, №912/750/22, №906/540/22.
Крім того, на думку апелянта, суд прийняв необґрунтоване рішення, бо наявна згода на примирення, оплати, можливість оплатити всю суму заборгованості у визначений строк, а також відсутність інших орендарів (потенційних).
Також апелянт зазначає, що договір не може бути розірваний за рішенням суду, оскільки відсутня одна із умов, яка надає суду право розірвати договір, а саме, виконання договору позивачем не позбавило б його того, на що він розраховував при укладенні договору; ті кошти, на які розраховував позивач при укладенні договору, будуть пропорційні тим коштам, які позивач отримає від відповідача.
Крім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції не враховано і строк пені, а також обставину визнання відповідачем позову.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Хрупова Олега Петровича на рішення Господарського суду Харківської області від 27.03.2024 у справі №922/4963/23; встановлено позивачу строк до 03.06.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановити учасникам справи строк до 03.06.2024 для подання заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на "19" червня 2024 р. о 10:00год.
03.06.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Також зазначає, що попередній орієнтований розрахунок судових витрат, які позивач поніс під час розгляду справи, складає 20 000, 00грн.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2024, у зв'язку з відпусткою судді Крестьянінова О.О., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Фоміна В.О.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 19.06.2024 представник апелянта оголосила доводи апеляційної скарги, уточнила, що апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції саме в частині задоволеної позовної вимоги про розірвання договору оренди; просить скаргу задовольнити.
Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечує.
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, представники сторін висловили доводи і вимоги щодо апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.
Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається із доводів і вимог апеляційної скарги, відповідач не погоджується з рішенням місцевого господарського суду від 27.03.2024 в частині задоволеної позовної вимоги про розірвання договору оренди №448 від 03.12.2008, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Хруповим О.П.; просить ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору оренди №448 від 03.12.2008 відмовити.
Відтак, рішення Господарського суду Харківської області від 27.03.2024 у справі №922/4963/23 переглядається апеляційним господарським судом в частині позовної вимоги про розірвання договору оренди №448 від 03.12.2008, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Хруповим О.П.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, 03.12.2008 між сторонами був укладений договір оренди №448 (надалі - договір), за яким орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху №8, 8а, 8б, 8в, 8г, 10, 10а, ССХХVІ загальною площею 244, 8кв.м (далі - майно) в житловому будинку, що розташовані за адресою: м. Харків, б-р Каркача Івана, 75, літ. "В-1" та відображені на балансі КП "Жилкомсервіс".
Право на оренду цих приміщень отримано орендарем на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 03.12.2008 №769 "Про передачу в оренду нежитлових приміщень на конкурсних засадах".
До договору неодноразово укладалися додаткові угоди.
Так, додатковою угодою №7 від 03.01.2020 договір був викладений у новій редакції.
Згідно з пунктом 1.2 договору в редакції додаткової угоди №7 від 03.01.2020 (надалі - договір) майно передається в оренду з метою використання: розміщення суб'єкта господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення.
Відповідно до пункту 2.3 договору, у разі припинення цього договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві майно у стані, не гіршому, ніж було одержане, з урахуванням нормального зносу, згідно з актом приймання-передачі в термін, що зазначений у листі про непролонгацію, рішенні суду чи визначений за згодою сторін. Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.
Згідно з пунктом 3.2 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу (далі - Методика) (додаток 2 до Положення про оренду майна територіальної громади м. Харкова, затвердженого рішенням 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 755/17 від 20.09.2017).
Базова орендна плата становить 2 602, 12грн без ПДВ за грудень 2019.
Пунктами 3.5, 3.6 договору визначено, що орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця.
Розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно. орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Відповідно до пункту 3.10 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця з урахуванням нені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення (включаючи день проплати).
Пунктом 4.4 договору встановлено обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (у грошовій формі).
Згідно з підпунктами 4, 5 пункту 7.2 договору, орендодавець має право вимагати розірвання цього договору та відшкодування збитків: у разі внесення орендарем 3-х орендних платежів не в повному обсязі; якщо орендар не виконує пункти 3.5, 3.6, 3.7, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.6, 4.7, 4.8, 4.9, 4.10, 4.11, 4.12, 4.13, 4.16, 4.17, 4.18, 4.20.
Пунктом 4.14 договору передбачено, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент його передачі в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану орендованого майна чи його втрати (повної або часткової) з вини орендаря.
Строк дії договору був продовжений до 03.07.2023 додатковою угодою №8 від 24.04.2020.
Статтею 764 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Позивач протягом місяця після закінчення строку дії договору не повідомив відповідача про відсутність наміру продовжувати його.
Відтак договір оренди №448 від 03.12.2008 вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Актом приймання-передачі до орендного користування нежитлового приміщення (будівлі) від 03.12.2008 позивач передав в оренду відповідачу нежитлові приміщення 1-го поверху № 8, 8а, 8б, 8в, 8г, 10, 10а, ССХХVІ загальною площею 244, 8кв.м в житловому будинку, що розташовані за адресою: м. Харків, б-р Каркача Івана, 75, літ. "В-1".
Однак, відповідач протягом дії договору не своєчасно та не повністю сплачував орендні платежі, визначені умовами укладеного сторонами договору; не вносив орендні платежі за цим договором більше ніж протягом року.
Листом №5451 від 28.09.2023 позивач повідомив відповідача про намір розірвати договір оренди №448 від 03.12.2008. У листі наголошено, що протягом дії договору орендарем порушено його суттєві умови, а саме: сплата орендної плати несвоєчасно та не в повному обсязі, в результаті чого утворилась заборгованість.
Проте, відповідач після направлення зазначеного листа орендованих приміщень позивачу за відповідним актом приймання-передачі не повернув, існуючу заборгованість з орендної плати та пеню також не сплатив.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке ж положення міститься і в статті 173 Господарського кодексу України.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Положеннями статті 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Спірні правовідносини виникли між сторонами у справі, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо своєчасної та у повному обсязі оплати за користування орендованим майном, що позивач визначає як передбачену договором підставу для його розірвання.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до частини першої статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно із частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Апелянт не заперечує проти наявності і розміру заборгованості за договором, однак, вважає, що наявні підстави для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань в частині оплати; вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022.
Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Тобто, підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 Цивільного кодексу України і за загальним правилом, викладеним у частині 1 цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Разом із тим, законодавством передбачено випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.
Так, за частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов'язання іншою стороною договору відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.
У розумінні положень наведеної норми істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Істотність порушення визначається за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №912/1385/17).
Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.
Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом, є обставини, наведені у частині 2 статті 651 ЦК України і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб'єктивних правах чи інтересах.
У спірних правовідносинах сторони у договорі чітко визначили, що орендодавець має право вимагати розірвання цього договору та відшкодування збитків, зокрема, у разі внесення орендарем 3-х орендних платежів не в повному обсязі; якщо орендар не виконує пункти 3.5, 3.6, 3.7, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.6, 4.7, 4.8, 4.9, 4.10, 4.11, 4.12, 4.13, 4.16, 4.17, 4.18, 4.20 (підпункти 4, 5 пункту 7.2 договору).
Апелянт не заперечує виникнення і існування підстави, що дозволяє позивачу ініціювати питання щодо розірвання договору, а саме, наявність заборгованості по сплаті орендних платежів за користування орендованим майном.
Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для розірвання оспорюваного договору, зокрема і внаслідок безпосередньо узгодженою сторонами в договорі можливості орендодавцем вимагати розірвати договір у разі порушення його умов орендарем.
І в контексті зазначеного безпідставними є послання апелянта на необхідність існування усіх складових істотності порушення умов договору.
Поряд з цим, апелянт не заперечує, що порушив умови договору оренди №448 від 03.12.2008, оскільки не вносив орендні платежі за цим договором більше ніж протягом року.
Внаслідок зазначеного, обґрунтованим є і висновок суду першої інстанції, що позивач позбавляється того, на що розраховував при укладанні цього договору, а саме, на отримання орендної плати, відтак, має місце істотне порушення відповідачем договору.
Апелянт вважає, що ті кошти, на які розраховував позивач при укладенні договору, будуть пропорційні тим коштам, які позивач отримає від відповідача.
Однак, судова колегія зазначає, що укладення органом місцевого самоврядування договору оренди комунальної власності має на меті не саме по собі отримання грошових коштів у невизначений період часу, а систематичне своєчасне, у відповідності до умов договору оренди, поповнення бюджету за користування комунальним майном.
Щодо доводів апелянта, що наявні підстави для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань в частині оплати, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Договірні зобов'язання мають виконуватися належним чином, а одностороння відмова від зобов'язань не допускається.
Наявність форс-мажору не може бути підставою для невиконання безпосередньо зобов'язання.
Статтею 617 Цивільного кодексу України, а також статтею 218 Господарського кодексу України, передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).
Частиною 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався, і діє на даний час.
Торгово-промисловою палатою України було оприлюднено лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).
Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору.
Але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов'язань.
Загальний офіційний лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року не містить (та і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Вказаний лист видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 07.06.2023 у справі №912/750/22 та від 07.06.2023 у справі №906/540/22.
Тобто, відповідач, посилаючись на форс-мажорні обставини, має довести зв'язок між невиконанням зобов'язань та воєнними діями в Україні.
Поряд з цим, форс-мажорні обставини є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання, а не від виконання в цілому основного зобов'язання.
Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідачем порушувались умови договору оренди зі своєчасної та у повному обсязі оплати орендних платежів систематично і до введення в Україні воєнного стану.
Доказів іншого апелянтом суду не надано.
З 24.04.2022 по 30.09.2022 відповідач був звільнений від оплати орендних платежів відповідно до рішення Харківської міської ради від 01.12.2023 №496/23, а з жовтня 2022 року по жовтень 2023 року апелянт взагалі не здійснював оплат по договору.
І відповідач не надав суду жодних доказів, що несплата орендних платежів пов'язана саме із введенням в Україні воєнного стану; а самі по собі посилання апелянта на воєнний стан в Україні об'єктивно не можуть бути правовою підставою для надання апелянту можливості користуватись комунальним майном і не сплачувати орендні платежі протягом невизначеного часу.
Судова колегія відхиляє доводи апелянта, що місцевий господарський суд, посилаючись на введення в Україні воєнного стану, поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, повітряні тривоги, відключення електроенергії, обстріли міста Харкова, вийшов на межі строку, встановленого статтею 233 Господарського процесуального кодексу України, при цьому, вказав про наявність у відповідача можливості виконувати свої обов'язки належним чином.
Зазначена оцінка обставин, на які посилається апелянт, є його власним баченням; складання судом повного тексту більш ніж 10 днів з огляду на обставини, зазначені вище, жодним чином не пов'язане із тим, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що несплата ним орендних платежів пов'язана саме із введенням в Україні воєнного стану.
Відповідно до статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак, апелянтом зазначеного здійснено не було.
Колегія суддів апеляційного господарського суду також відхиляє доводи апелянта, що необґрунтованим є посилання суду першої інстанції на позиції Верховного Суду у справах №686/16312/22, №912/750/22, №906/540/22.
Суд першої інстанції послався на правові висновки Верховного Суду у вказаних справах обґрунтовуючи позицію, що загальний офіційний лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року не містить (та і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Вказаний лист видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання.
І посилання апелянта, що такі ж висновки Верховного Суду були викладені у справах з іншим предметом спору не свідчать про необґрунтованість їх застосування судом у даній справі, оскільки висновки були враховані судом, надаючи правову оцінку доводам відповідача щодо листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року як доказу звільнення відповідача від відповідальності.
Тим паче, не має значення, що такі висновки були викладені судами, які розглядають спори не у Харківській області, як про це вказує апелянт.
Щодо доводів апелянта, що позивач подав позов із завищеними позовними вимогами, які в подальшому були зменшені після подання відповідачем відзиву на позовну заяву, судова колегія зазначає, що статтею 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача зменшити позовні вимоги, зокрема до закінчення підготовчого засідання.
І те, що після отримання відзиву відповідача щодо необґрунтованості позовних вимог з оплати орендних платежів за період з 24.02.2022 по 30.09.2022, позивач зменшив вимоги в цій частині, не є правовою підставою для відмови у задоволенні позову в цілому.
Тим паче, що відповідач не заперечує, що він не здійснював оплату і з жовтня 2022 року до звернення позивачем з позовом до суду, відтак, наявні підстави для розірвання договору.
Щодо доводів апелянта, що суд прийняв необґрунтоване рішення, бо наявна згода на примирення, оплати, можливість оплатити всю суму заборгованості у визначений строк, а також відсутність інших орендарів (потенційних), колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Здійснення відповідачем часткових оплат з погашення заборгованості за договором під час розгляду справи, доводи апелянта про можливість оплатити всю суму заборгованості у визначений строк, а також відсутність інших орендарів (потенційних) очевидно не свідчать про необґрунтованість рішення місцевого господарського суду.
Щодо згоди сторін про примирення судова колегія зазначає таке.
Як вбачається із матеріалів справи, сторони звернулись до суду першої інстанції із заявою про укладення мирової угоди, у задоволенні якої судом було відмовлено як такої, що не відповідає вимогам статті 192 Господарського процесуального кодексу України, а саме, мирова угода укладена під умовою (сторонами у пункті 3 мирової угоди було передбачено, що відповідач продовжить користуватись орендованим майном, якщо сплатить суму заборгованості), а також стосується прав та інтересів не сторони у справі (орендоване майно належить до комунальної власності Харківської міської територіальної громади).
Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 192 Господарського процесуального кодексу України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.
Із умов мирової угоди вбачається, що відповідач мав 21 866, 60грн судових витрат позивача сплатити на зазначений у мировій угоді рахунок у строк до 01.03.2024, а заборгованість за договором у розмірі 88 800, 50грн - у строк до 01.05.2024.
Доказів погашення заборгованості відповідачем судам першої та апеляційної інстанцій не надано; і сторони не скористались своїм правом у такому випадку звернутись до суду апеляційної інстанції із заявою про укладення мирової угоди в частині вимог про розірвання договору оренди і повернення орендованого майна орендодавцю.
Безпідставними є доводи апелянта, що суд не врахував обставину визнання відповідачем позову при розподілі судових витрат.
Так, положення статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачають можливість вирішення питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.
У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Однак, у спірних правовідносинах спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача; і здійснення відповідачем часткових оплат з погашення заборгованості за договором, визнання ним певних обставин у справі не мало наслідком в цілому визнання позову.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Хрупова Олега Петровича слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 27.03.2024 у справі №922/4963/23 - без змін.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Хрупова Олега Петровича слід залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 27.03.2024 у справі №922/4963/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 25.06.2024.
Головуючий суддя Л.М. Здоровко
Суддя В.В. Лакіза
Суддя В.О. Фоміна