Справа №567/1058/24
Провадження №1-кп/567/125/24
25.06.2024 м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі :
головуючий суддя - ОСОБА_1
секретар - ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження за №12024181170000108 від 26 квітня 2024 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Острог Рівненської області, зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , громадянина України, одруженого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, -
ОСОБА_4 , проходячи службу у військовій частині НОМЕР_1 з 15.10.2022 до 15.10.2023 (звільнений наказом по особовому складу №296 від 15.10.2023), під час участі у бойових діях, на території Донецької та Харківської областях (більш точний час, дату та місце досудовим розслідування не встановлено), усвідомлюючи суспільно небезпечний характер та протиправність своїх дій, незаконно, без будь-якого передбаченого законом на це відповідного дозволу, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, придбав, шляхом привласнення знайденого, корпус ручної осколкової гранати GHO-1 наступального типу, яка згідно висновку експерта Рівненського НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/118-23/5303-ВТХ від 29.05.2024, належить до вибухових речовин та корпус ручної осколкової гранати Ф-1 оборонного типу, два уніфікованих запала гучних гранат модернізованих УЗРГМ (УЗРГМ-2), які згідно висновку експерта Рівненського НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/118-23/5305-ВТХ від 28.05.2024, належать до бойових припасів.
В подальшому ОСОБА_4 переніс дані вибухові речовини та боєприпаси до місця вого проживання, що розташоване в АДРЕСА_2 та в порушення вимог Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і холощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622, не будучи особою, якій у встановленому законом порядку надано дозвіл на зберігання бойових припасів та вогнепальної зброї, без передбаченого законом дозволу, умисно, без мети збуту, зберігав вказані вибухові речовини та боєприпаси за місцем свого проживання, до моменту їх виявлення та вилучення працівниками поліції близько 02 год. 26.04.2024 року.
31.05.2024 р. між прокурором Острозького відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст.ст.36, 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12024181170000108 від 26 квітня 2024 року та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості, у відповідності до вимог ст.ст.468, 469, 470, 472 КПК України.
Згідно умов вказаної угоди прокурор ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_4 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_4 ч.1 ст.263 КК України відносно обставин, викладених у повідомленні про підозру від 31.05.2024р., які є аналогічними до обставин, викладених в обвинувальному акті від 31.05.2024 року, ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, вчинення якого ставиться йому у провинута зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.
Сторони угоди за взаємною згодою визначили вид та міру покарання, яке повинен понести ОСОБА_4 у разі затвердження такої угоди, а саме за ч.1 ст.263 КК України - у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки із звільненням його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України та встановленням іспитового строку, та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст.473 КПК України та наслідки її невиконання.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КК України та КПК України, просить угоду затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджене в угоді покарання.
Обвинувачений ОСОБА_4 в підготовчому судовомузасіданні просив затвердити угоду та призначити узгоджене сторонами угоди покарання, беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, вчиненому при обставинах, зазначених в обвинувальному акті від 31.05.2024 року, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання. Пояснив, що він розуміє права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, який буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом, відтак просить затвердити угоду.
Захисник ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні не заперечував проти затвердження угоди про визнання винуватості, пояснив, що його підзахисний свою провину у вчинені злочину як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні визнає, угоду про визнання винуватості уклав добровільно, зауважень до правильності кваліфікації дій обвинуваченого немає, а тому не вбачає перешкод для затвердження такої угоди.
Вирішуючи в порядку п.1 ч.3 ст.314 КПК України питання щодо наявності підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких та тяжких злочинів.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 визнав себе винуватим, відноситься до тяжких злочинів, санкція якого не передбачає альтернативних видів покарання, окрім як позбавлення волі.
Міра покарання, узгоджена сторонами угоди, відповідає санкції, яка передбачена ч.1 ст.263 КК України та загальним засадам призначення покарання.
Оцінюючи зміст угоди та суб'єктивне сприйняття угоди сторонами, суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у справі «Natsvlishvili тa Togonidze проти Грузії» за заявою №9043/05 від 29 квітня 2014 року. Зокрема, у рішенні Суд зазначає, що «угоди про визнання вини, що призводять до засудження, без винятку є предметом перегляду компетентним судом і у цьому сенсі суди зобов'язані перевіряти, чи були досягнуті угоди про визнання вини відповідно до чинних процесуальних і матеріальних норм, чи уклав підсудний угоду добровільно і свідомо, чи існують докази, які підтверджують визнання підсудним вини в угоді, і чи є умови угоди відповідними» (п.66). Національний суд, який розглядає таке питання, як правило, зобов'язаний вивчити матеріали справи, перш ніж вирішити, чи затвердити або відхилити угоду про визнання вини.
Судом встановлено в судовому засіданні, що обвинувачений ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, сторони добровільно уклали угоду про визнання винуватості, зміст угоди відповідає вимогам ст.472 КПК України та закону, обвинувачений цілком розуміє положення ч.4 ст.474 КПК України.
Також судом встановлено, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної угоди про визнання винуватості, а також розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, які передбачено ст.476 КПК України.
Підстав, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості судом не встановлено.
Судом також встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Обвинувачений ОСОБА_4 погоджується на призначення узгодженого покарання та в судовому засіданні не повідомив про наявність перешкод для його виконання.
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди відповідають вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, суд, враховуючи наведені доводи сторін кримінального провадження, дійшов до висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, вважаєдоведеним у підготовчому судовому засіданні, що ОСОБА_4 придбав, носив та зберігав вибухові речовинита бойові прпаси без передбаченого законом дозволу, а тому його дії кваліфікує за ч.1 ст.263 КК України, за якою належить призначити ОСОБА_4 узгоджене сторонами угоди покарання.
Відповідно до ст.65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Виходячи з засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке кваліфікується як тяжкий злочин.
Беручи до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує, що він працевлаштований, по місцю проживання характеризується позитивно.
Згідно довідки КНП «Острозька багатопрофільна лікарня» №25 від 02.05.2024 р. ОСОБА_4 на обліку у лікаря-нарколога чи лікаря-психіатра не перебуває.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 згідно обвинувального акту та угоди про визнання винуватості є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, водночас обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 не встановлено.
ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Ця функція потребує врахування та оцінки конкретних обставин провадження, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, і за змістом якої суд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, суд, урахувавши тяжкість злочину, особу винного та інші обставини провадження, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Так, згідно з вимогами ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
З врахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення та запобігання вчиненню інших злочинів, враховуючи наявність пом'якшуючих покарання обставин, та за відсутності обтяжуючих покарання обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах нагляду за ним та постійного контролю за його поведінкою з боку уповноваженого органу з питань пробації, та вважає за можливе призначити йому покарання із застосуванням положень ст.ст.75, 76 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням - встановленням іспитового строку та покладенням обов'язків періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Одночасно, при визначенні тривалості іспитового строку суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, вид і строк призначеного покарання, обставини, що характеризують особу обвинуваченого, середовище, в якому він перебуває та вважає за необхідне встановити його строком на 1 рік.
Запобіжний захід не обирався.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ч.9 ст.100 КПК України.
При вирішенні питання про відшкодування процесуальних витрат суд виходить з наступного.
Згідно ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що витрати на проведення двох судових вибухо-технічних експертиз у даному кримінальному провадженні становлять 7572,80 грн., а відтак суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення з ОСОБА_4 витрат, пов'язаних з проведенням експертиз у вказаному розмірі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.100, 124, 314, 374, 475 КПК України, -
Затвердити угоду від 31.05.2024 року про визнання винуватості, укладену між прокурором Острозького відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України та призначити узгоджене сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
Покласти на ОСОБА_4 відповідно до п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України обов'язок періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Повідомити ОСОБА_4 про те, що він зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки та попередити його, що він протягом іспитового строку не повинен вчиняти нового кримінального правопорушення.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 7572,80 грн. витрат на проведення експертиз.
Речові докази у справі :
- корпус ручної осколкової гранати GНО-1, який після проведення експертизи поміщено в першопочаткову упаковку та опечатано биркою № 7642980, який переданий на відповідальне зберігання до камери зберігання речових доказів відділення поліції №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області - знищити;
- корпус ручної осколкової гранати Ф-1, який після проведення експертизи поміщено в першопочаткову упаковку та опечатано биркою № 7642987 та два уніфіковані запали ручних гранат модернізованих УЗРГМ (УЗРГМ-2), які після проведення експертизи поміщено в першопочаткову упаковку та опечатано биркою №7642988, які передані на відповідальне зберігання до камери зберігання речових доказів відділення поліції №3 Рівненського РУН ГУНП в Рівненській області - знищити.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд Рівненської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Острозького районного судуОСОБА_1