іменем України
Справа № 210/1133/21
Провадження № 1-кп/210/203/24
24 червня 2024 року
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
Головуючої - судді ОСОБА_1
за участі секретарів судового засідання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
сторони та учасники кримінального провадження, які приймали участь у судовому розгляді: прокурори Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , потерпіла ОСОБА_11 , представник потерпілої - адвокат ОСОБА_12 , обвинувачений ОСОБА_13 , захисники обвинуваченого - адвокати ОСОБА_14 (до 01.08.2023), ОСОБА_15 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 01 грудня 2020 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020040230001877 відносно:
ОСОБА_13 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Білібіно, Магаданської області, Росія, громадянин України, освіта вища, одружений, на утриманні дітей не має, не працює, раніше не судимий, місце проживання зареєстровано: АДРЕСА_1 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за частиною 2 статті 286 КК України,
Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
ОСОБА_13 , вчинив тяжкий злочин за наступних фактичних обставин.
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в 08 годин 30 хвилин, в світлий час доби, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ 21150», реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався в Металургійному районі, м. Кривого Рогу, по мокрому асфальтному покриттю проїжджій частині дороги вул. Тарасової, з боку вул. Кобилянського, в напрямку вул. Гетьманська.
Рухаючись по зазначеній проїжджій частині автомобіль «ВАЗ 21150», під керуванням водія ОСОБА_13 , наближаючись до нерегульованого світлофором пішохідного переходу на якому перебував пішохід, розташованого по вулиці Тарасової, добре позначеному дорожнім знаком 5.35.1 Правил дорожнього руху України, та дорожньою розміткою 1.14.1 Правил дорожнього руху, для руху пішоходів.
У цей же час, попереду автомобіля «ВАЗ 21150», проїзну частину вул. Тарасової. з права на ліво по ходу руху вказаного автомобіля, по зазначеному нерегульованому пішохідному переходу, перетинала пішохід ОСОБА_11 , яка рухалась в темпі кроку не змінюючи напрямок та темп свого руху.
Водій ОСОБА_13 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому вже перебувала пішохід ОСОБА_11 , та мала перевагу під час переходу проїзної частини, був непередбачливим, не вибрав в даних дорожніх умовах безпечної швидкості руху, маючи технічну можливістю запобігти наїзду на пішохода, вчасно не зменшив швидкість руху та не зупинив керований їм автомобіль «ВАЗ 21150», реєстраційний номер НОМЕР_1 , щоб надати дорогу пішоходу, чим грубо порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме п.п. 1.5, 1.7, 2.3 б), 2.3 д), 4.16 а) та 18.1 Правил дорожнього руху України, згідно яких:
-«1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху ... не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
-«2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
... б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, ... і не відволікатися від керування ним у дорозі»;
… д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
- п. 4.16. «Пішохід має право:
... а) на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора»;
- п.18.1. «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека»;
Внаслідок недотримання зазначених правил безпеки дорожнього руху, виконання яких було необхідною і достатньою умовою для запобігання події, по АДРЕСА_2 , водій ОСОБА_13 , допустив наїзд керованого ним автомобіля «ВАЗ 21150», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на пішохода ОСОБА_11 , яка рухалась по зазначеному нерегульованому пішохідному переходу,позначеного дорожнім знаком 5.35.1 Правил дорожнього руху України, та дорожньою розміткою 1.14.1 Правил дорожнього руху, для руху пішоходів, в темпі кроку не змінюючи напрямок та темп свого руху.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_11 , травмована. Відповідно до висновку експерта № 199 від 16.02.2021 потерпілій ОСОБА_11 , заподіяні наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, лінійний перелом потиличної кістки ліворуч з переходом на основу черепа, контузивні вогнища базальних відділів лобної та скроневої долей правої гемісфери, субарахноїдальний крововилив, які в сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Допущені водієм ОСОБА_13 , порушення вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України знаходились в прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків.
ОСОБА_13 своїми діями вчинив кримінальне правопорушення за частиною 2 статті 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви їх оцінки
Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_13 вину у пред'явленому обвинуваченні спочатку не визнавав. У подальшому змінив свою позицію, визнав вину частково. Обвинувачуваний надав показання, згідно яких у день, коли сталася дорожньо-транспортна пригода, він їхав на своєму автомобілі з дружиною, на той період було хмарно та крапив дощ, побачив дівчину яка рухалась по правій стороні, по тротуару в чорній куртці з капюшоном. Він їхав повільно, подивився у бік дівчини - вона йшла далі. Дівчина була з телефоном в руках, підійшла до пішохідного переходу. Обвинувачений поглянув в її сторону, дівчина поглянула на обвинуваченого, він побачив, що вона стоїть і вирішив що дівчина не буде йти далі, стався контакт очима. Транспортний засіб, яким він керував, був на відстані десь 15-20 метрів від пішоходу, але оскільки дорожня розмітка “ ОСОБА_16 ” розтерта. Дорожній знак “Пішохідний перехід” є, але він стоїть за деревом чи стовпом, його майже не видно. Він побачив, що дівчина підходить до краю бордюра, подивилась в його сторону. Оскільки потерпіла подивилась в його сторону, і як він вважав, що вона зупинилась і нікуди вже не буде йти, тому що вже автомобілі близько, але дівчина почала рухатись по пішохідному переходу. На зустріч йому їхав автомобіль і як тільки цей автомобіль порівнявся з автомобілем обвинуваченого вони рівняються і в той момент йде дівчина. Він почав виїжджати на зустрічну смугу, але “зачіпив” дівчину, вона впала. Обвинувачений з дружиною одразу ж вийшли з авто, почали надавати першу допомогу, викликали швидку, фінансово допомагали коштами на лікування.
Обвинувачений просив врахувати, що за час перебування потерпілої в лікарні, він фінансово її підтримував, відшкодовував шкоду. Що стосується медичних витрат згідно рахунків, обвинувачений будучи в лікарні чув різні суми шкоди, але вони були значно завищені, поспілкувавшись з лікарем, лікар сказав що все добре, обвинувачений витратив десь близько 10 000 грн., має розписки на руках. Обвинувачений вину визнає частково, оскільки не мав умислу на вчинення шкоди або злочину, він зі свого боку зробив все максимально. Вважає, що і експертиза свідчить частково на його користь, 50 на 50. Якби потерпіла на одну секунду затрималась, обвинувачений встиг би проїхати, потерпіла теж є винною в даному випадку бо не була уважною та не поквапилась, різниця в одну секунду, у обвинуваченого не було іншої можливості.
Обвинувачений бачив що дівчина йшла, підходила до пішохідної доріжки, подивилась на водія, стався контакт очима, обвинувачений зрозумів, що пішохід вже не буде йти бо автомобілі вже дуже близько, але вона почала йти в той час коли автомобілі почали їхати і були настільки близько що неможливо нічого вже зробити.
Дорожнього знак видно не було бо знак стояв з правої сторони коли виїжджаєш з повороту.
Просить врахувати, що не мав умислу вчинити потерпілій шкоду, розкаявся що так трапилося, просив суд суворо його не карати. Заявлені потерпілою цивільний позови, в частині вимог до нього, визнав частково в частині компенсації під час лікування.
Окрім часткового визнання вини, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України на переконання суду за встановлених фактичних обставин, повністю підтверджується сукупністю досліджених під час судового розгляду доказів - показаннями потерпілої, свідків, письмовими доказами, висновками судових експертиз, речовими доказами.
На виконання вимог статті 349 КПК України з'ясовано думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження. Докази зі сторони обвинувачення досліджувалися в першу чергу, сторона захисту, у тому числі й обвинувачений, не заявляла клопотань про виклик у судове засідання свідків захисту. Сторона захисту та обвинувачений не заперечувала проти такого порядку дослідження доказів.
Відповідно до статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
За вимогами статті 95 КПК України суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.
Свідки допитані з дотриманням положень статті 352 КПК України, приведені до присяги та попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів. Сторонам кримінального провадження забезпечена можливість безпосереднього допиту свідків під час судового розгляду з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності.
Потерпіла ОСОБА_11 надала суду показання щодо події ДТП та обставин справи зазначивши, що живе неподалік місця, де сталася дорожньо-транспортна пригода в Металургійному районі міста Кривого Рогу.Вона 30.11.2020 року пішла зранку до магазину, хотіла перейти дорогу. Вона підійшла до пішохідного переходу, нерегульованого, встала, подивилась вправо, вліво, з правої сторони побачила машину, вона була далеко, думала встигне пройти дорогу, дійшла до середини дороги і все. На цьому відрізку дороги нерегульований пішохідний перехід, чи є розмітка - не пам'ятає, машина обвинуваченого їхала з права, вдарила потерпілу з лівої сторони. На момент ДТП дорога була вільною, на проїжджу частину не вибігала, обвинувачений відшкодував їй 6000грн. в якості компенсації за лікування. Потерпіла також зазначила, що до моменту ДТП бачила автомобіль обвинуваченого на відстані 50 метрів, автомобіль рухався з середньою швидкістю, під час руху через пішохідний перехід у потерпілої була сумка, телефон знаходився в кармані. Зіткнення сталося зранку, близько 9-ої години, посередині пішохідного переходу, точну відстань, яку вона пройшла від бордюратротуару і до місця удару, вона не може сказати. Дійсно була в капюшоні, моросив дощ, водійського посвідчення не має, але переходить дорогу в дозволених місцях, та перед тим як розпочати рух, подивилась спочатку направо, потім наліво. З нею було проведено слідчий експеримент.
Свідок ОСОБА_17 показала, що прийшла на роботу десь о 08:10-08:15 год. Знає потерпілу, живуть поруч. Місце роботи свідка знаходиться навпроти дороги, де сталось ДТП. Вийшли з напарницею на вулицю на “балкон” випити кави, побачили потерпілу, вона завжди йде через цей пішохідний перехід, йшла повільно, не бігла, зупинилась, подивилась наліво, почала переходити дорогу по пішохідному переходу, з ліва де вона переходить дорогу до повороту виїхала машина, машина хотіла встигнути проїхати до того, як пройде потерпіла. Рух водія прискорився, він її збив, з машини вибігла дівчина хотіла допомагати. Потім вибіг водій і переніс потерпілу на тротуар, машина почала котитись, мабуть водій забув поставити машину на ручник, тому повернувся до свого автомобіля і зупинив його. Жінка, яка вибігла з автомобіля почала питати адресу щоб викликати швидку.Хто ця жінка свідку невідомо, можливо дружина обвинуваченого. Приїхала швидка, але не та яку викликали, а просто їхала з лікарні мимо, та зупинилась, надала першу медичну допомогу а потім вже приїхала швидка, яку викликала дівчина. Всі ці події свідок спостерігала десь за 20-30 метрів. Як зазначає свідок, потерпіла йшла повільно, не бігла, дійшовши до середини дороги зупинилась подивилась наліво, машина зустрічна з правої сторони проїхала, потерпіла майже дійшла до середини пішохідного переходу як її збила машина. Свідок одразу вибігла на допомогу, обвинувачений переніс потерпілу на бордюр бо їхали машини. Погода зранку була суха, потім почало мрячити та крапав дощ. Транспортний засіб ОСОБА_13 їхав з середньою швидкістю, не летів.Автомобіль був ліворуч від потерпілої, дівчина йшла прямо, автомобіль їхав не зменшуючи швидкість аж до самого зіткнення з потерпілою. ОСОБА_11 вдарилась об капот та полетіла вперед. Назустріч обвинуваченому також їхав автомобіль, з правої сторони відносно свідка, а обвинувачений зліва щодо свідка. Коли потерпілу перенесли, ОСОБА_17 побігла за коробкою, щоб поставити на те місце, де лежала потерпіла. На тому місці всі прискорюються, Свідок перебувала на місці для паління магазину з напарницею ОСОБА_18 (померла на момент допиту свідка), пили каву. Магазин напроти “Екоспецтранс”. Було чутно “хлопок” як сталося зіткнення потерпілої та автомобіля обвинуваченого. ОСОБА_19 і слух у свідка нормальні, з місця, де вона з напарницею пила каву, видно дорогу, вони стояли обличчям до проїзної частини. Яку відстань до кінця пішохідного переходу залишилось пройти потерпілій, свідок не може сказати , оскільки “рулеткою не міряла”. До ДТП проїхав “бус”, назустріч водієві, який допустив зіткнення, рухався автомобіль. Свідок вийшла на перекур та спостерігала за дорогою. ОСОБА_11 пропустила “бус” та спокійно пішла по пішохідному переходу. Видимість нормальна, автомобіль ОСОБА_13 , виїхав із-за кута, раптово. Потерпіла не зупинялась на переході, рухалась в одному темпі, дійшла до середини перехрестя, водій, як здалося свідку, швидкість не знижував, проте після контакту з потерпілою зупинився, а потім “покотився” назад. Потерпіла ударилися об капот і її відкинуло від удару на проїзджу частину. Свідок разом з медиком “Екоспецтранс” надавала допомогу. Телефону в руках потерпілої свідок не бачила. Свідок одразу зателефонувала бабусі потерпілої. У потерпілої з вух текла кров, а з рота піна та кров. Обвинувачений взяв потерпілу “під мишки” а його дружина за ноги, та вони віднесли дівчину на тротуар. Оскільки дівчину перенесли з місця, де вона впала після зіткнення, свідок принесла туди коробку, щоб зафіксувати місце. ОСОБА_13 казав, що потерпіла в стані алкогольного сп'яніння.
Під час повторного допиту свідок уточнила, що стояли на так званому “літнику” що вздовж магазину, де вона працює, за синьою будкою, цей літник з решітками, через які видно дорогу. Вона приймала участь в слідчому експерименті, де також надавала пояснення щодо обставин події, які спостерігала.
Свідок ОСОБА_20 суду надала показання, що їхала разом із чоловіком 30 листопада 2020 року по вул.. Тарасової близько 08-00 год., був дощ, перед автомобілем почала переходити дорогу дівчина, свідок бачила дівчину, та як та переходить дорогу по пішохідному переходу. Дівчина зупинилась на тротуарі, обернулась і почала переходити далі дорогу прямо перед автомобілем. ОСОБА_21 зупинилась на тротуарі, подивилась і почала рух. Свідок бачила як її чоловік, рухаючись на дівчину, почав гальмувати і дівчина опинилась безпосередньо перед автомобілем. Чоловік почав гальмувати та вивертати кермо, дівчина впала, свідок разом із чоловіком вибігли з автомобіля, свідок почала викликати швидку, підбігли медичні працівники «Екоспецтранс», які були в той час недалеко, надали першу медичну допомогу потерпілій поки не приїхала швидка та забрала дівчину. Також зупинилась швидка, яка проїжджала в той час мимо. До приїзду швидкої, яку викликала свідок, обвинувачений переніс потерпілу з дороги на тротуар оскільки їхали автомобілі. Перенесли потерпілу, оскільки та намагалася встати, крові не було. Через деякий час, до приїзду швидкої підбігли родичі потерпілої, почали погрожувати та сваритись. Коли швидка забрала потерпілу до лікарні свідок разом із обвинуваченим залишились ще на місці ДТП та дочекались працівників поліції. Свідок ОСОБА_20 також зазначила, що на місці ДТП не видно дорожньої розмітки, є знак пішоходу. Видимість достатня, було похмуро, дощило. Чоловік рухався зі швидкістю 40 Км/год. Посвідчення водія не має, швидкість оцінює на власне переконання. Свідок зазначила, що добре бачила потерпілу, яка рухалась по тротуару, зупинилась, але свідок зазначає, що не очікувала що потерпіла почне рухатись оскільки транспортний засіб був вже дуже близько. Коли сталось ДТП на дорозі були також інші транспортні засоби, з однієї машини вийшли хлопці та запропонували допомогу та поїхали далі собі. Дорожнє покриття було мокре, тому транспортний засіб обвинуваченого їхав з невеликою швидкістю. Потерпіла стояла саме з тієї сторони, звідки рухався транспортний засіб обвинуваченого. Місце зіткнення транспортного засобу з потерпілою було по смузі руху транспортного засобу. Там потім поставили коробку. ОСОБА_21 зупинилась на тротуарі, у неї був телефон, на проїзній частині дівчина не зупинялась, зіткнення мало місце посеред дороги, на їх смузі руху. Під час руху транспортного засобу обвинуваченого по дорозі рухались також інші транспортні засоби, як спереду так і позаду, чи заважали ці транспортні засоби руху транспортного засобу обвинуваченого свідку невідомо.
Свідок ОСОБА_22 суду пояснила, що у потерпілої немає батьків, потерпіла доводиться свідку онукою, вона виростила її сама. В листопаді місяці потерпіла збиралась йти до магазину бо щось не вистачало вдома, одягнулась, взяла з собою сумочку в яку поклала телефон. Магазин від дому свідка знаходиться недалеко, в цьому магазині вони часто поповнюють рахунок телефонів та сплачують за інтернет, тому працівникам магазину відомі номери телефону свідка. Через десь 15 хвили пролунав дзвінок, це була продавчиня з магазину, яка повідомила, що ОСОБА_23 (потерпіла) потрапила в ДТП, свідок одразу ж прибігла на місце ДТП та побачила потерпілу, яка лежала на тротуарі, непритомна, мокра, з рота йшла піна, з носу йшла кров. Торкатися, піднімати потерпілу не можна було, сказали, що викликали швидку. На місці ДТП були люди, обвинувачений разом із якоюсь дівчиною. Люди питали, чи жива дівчина (потерпіла). Обвинувачений казав: “ ОСОБА_24 вона, жива - вона просто п'яна”. Коли приїхала швидка, свідок разом із потерпілою поїхали до лікарні. Відвіз їх син в лікарню 1000-ка. Лікарі віддали сумку в якій був телефон і гроші. ОСОБА_25 не дзвонив, не приїжджав. Десь на п'ятий день обвинувачений прийшов до лікарні та сказав, що ваша потерпіла сама винувата. Потім обвинувачений, приблизно 10 грудня приїхав з адвокатом та дав 2000грн. На той час ОСОБА_23 (потерпіла) була в лікарні майже два тижні, вона була дуже важка, як казали лікарі. Також вони говорили, що у онуки (потерпілої) може бути епілепсія як наслідок травми. ОСОБА_25 , коли давав гроші, сказав, що кошти на лікування, сказав, що буде кожен день приходити але не приходив, через деякий час прийшов знову та дав гроші, за весь час заплатив разом 6000грн. Після цього більше обвинуваченого не бачили. Анжела проходила лікування в Києві. В неї погіршилась пам'ять. ОСОБА_25 , як ОСОБА_23 вийшла з лікарні приїхав, привіз 1000грн., роззувся, і сказав, що більше немає грошей, що не має коштів навіть взуття собі купити. Потерпіла тоді йому сказала, що не хоче від нього ніяких коштів. ОСОБА_23 дуже хвора, весь час лікується, на момент допиту свідка потерпіла лікується вдома. Зі слів обвинуваченого винна в ДТП саме ОСОБА_23 . Також свідок на уточнюючі питання показала, що прибула на місце ДТП десь через 15 хвилин після дзвінка, погода “мокра”, була в пригніченому стані, а онука (потерпіла) лежала на тротуарі, без свідомості. Потерпіла після виписки з лікарні довго не виходила. Обвинуваченому озвучила суму компенсації, вона (свідок) нічого не просила. Вперше обвинувачений приїхав на 5-й день після ДТП, і стверджував, що саме потерпіла винна у ДТП. Онука (потерпіла) казала свідку, що багато не просила у обвинуваченого.
Експерт ОСОБА_26 в судовому засіданні зазначив, що розрахунки коефіцієнтів робив окремо, розраховував коефіцієнти розрахунку брав виходячи з стану дорожнього покриття поставленої задачі експертизи та нормативної літератури. Розрахунки проводив по методичним рекомендаціям. Який саме коефіцієнт був на момент ДТП не може встановити оскільки не має відповідного приладу, такий прилад є в Україні але немає в їх підрозділі. Клопотання слідчому щодо надання експерту похідних даних не надавав оскільки є достатньо методичної літератури. Під час експертного дослідження не було поставлено задачу встановити, чи щодо того, чи дотримувався необхідних правил пішохід в ситуації. Всі умови про пішоходів викладено в ПДР. Чи свідчить факт ДТП про те, що водій не дав пішоходу перевазі в русі, тобто, не виконав певні вимоги експерт не може сказати, але водій міг надати пішоходу перевагу в русі. Водій транспортного засобу, що здійснює рух по нерегульованому пішохідному пішоходу на якому перебувають пішоходи повинен зменшити швидкість або зупинитись, щоб надати право пішоходу для руху. З моменту виходу пішохода на пішохідний пішохід водій зобов'язаний надати йому дорогу до моменту виходу пішохода на пішохідний пішохід, водій може бачити, що пішохід наближається але це впливає на швидкість реакції, тобто тільки на швидкість сприйняття дорожньо-транспортної ситуації. З моменту виходу пішохода на пішохідний пішохід водій повинен був зменшити швидкість, до цього моменту водій не повинен був зменшувати швидкість або зупинитись. Експерт зазначив, що у їх експертному підрозділі є прилад, який може встановити сповільнення руху але не коефіцієнт. Під час дослідження експертом було досліджено лише кадри відеозапису а не сам відеозапис, тому сказати, що то оригінал чи копія експерт не має можливості. Для оцінки дій пішохода немає необхідності в експертних дослідженнях. Сам факт ДТП свідчить про те, що водій порушив ПДР. При одному коефіцієнті він не мав можливості надати перевагу а при іншій мав би можливість. Методична література від 0,4 до 0,6 який був або міг бути. При 0,4 сповільнення буде більше, а при 0,6 менше зупиночний. Експертом не було встановлено коефіцієнт оскільки немає відповідного приладу, є лише прилад, який встановлює сповільнення, фактичне сповільнення. Згідно методичних рекомендацій, якими керуються експерти, при такому стані покриття, що мав місце на момент ДТП, за звичай коефіцієнт зчеплення обраховується від 0,4 до 0,6%. Також експерт уточнив, що не встановлював дії пішохода, оскільки це не було необхідним. Водій мав керуватися пунктом 18-1 ПДР і був зобов'язаний надати перевагу руху пішохода на пішохідному переході. Дійсно, при одному коефіцієнті зчеплення, водій не мав можливості, а при іншій мав можливості уникнути наїзду на потерпілу. Проте, експерт виходить із питань, що поставлені не експертизі. Експерт також зазначив, що досліджував кадри з відеозапису. При проведенні експертного дослідження, вимірюються декілька “заїздів” , встановлюється мінімальне і максимальне значення, та згідно інструкції визначається: або середнє, або мінімальне, або максимальне значення. Середня швидкість визначена 49,5 км/год, виходячи із часу, що минув до зіткнення. Зупиночний шлях від 33,3 до 37,8 метрів, автомобіль зупинився за місцем ДТП.
Статтею 22 КПК встановлено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, враховуючи, що відповідно до вимог кримінального процесуального закону, тягар доведення обґрунтованості обвинувачення та, відповідно, надання доказів винуватості покладено на сторону обвинувачення, суд з власної ініціативи не може вживати активних дій для забезпечення явки свідків, які були допитані на стадії досудового розслідування, оскільки це суперечитиме засаді об'єктивності і неупередженості суду, відображеної, зокрема, у частині 6 статті 22 КПК.
Клопотань про допит інших свідків від сторони обвинувачення, а так само і захисту не надходило.
Окрім безпосередньо отриманих під час судового розгляду показань свідків, потерпілої, вина ОСОБА_13 у вчиненні злочину за частиною 2 статті 286 КК України підтверджується дослідженими, з урахуванням позицій учасників судового провадження, письмовими доказами та судовими експертизами.
В судовому засіданні досліджено витяг з ЄРДР за №12020040230001877 від 01.12.2020 за фактом дорожньо-транспортної пригоди, а саме, що 30.11.2020року о 08год. 30 хв. в світлий час доби в Металургійному районі м. Кривого Рогу по мокрому асфальтному покриттю проїжджої частини дороги вул.. Тарасової, з боку вул.. Кобилянського в напрямок проїжджої частини дороги вул.. Гетьманська, рухався автомобіль «ВАЗ 21150», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_13 , який по АДРЕСА_2 на повнолітнього пішохода ОСОБА_11 , котра переходила проїжджу частину вул.. Тарасової (Том 1 а.с.77).
Відповідно до протоколу огляду дорожньо-транспортної пригоди від 30.11.2020, схеми до нього та фототаблиці до вказаного протоколу, встановлено, що ДТП сталося у м. Кривий Ріг по вулиці Тарасової у напряму від вулиці Кобилянського до вулиці Гетьманська. Дорожня обстановка: пасмурно, мряка, температура +5, місце зіткнення - пішохідний перехід неврегульований, на проїзній частині нанесені лінії горизонтальної розмітки білого кольору згідно розділу 34 ПДР - 1.1. та 1.7. Зі слів водія ОСОБА_13 місце наїзду - проїзна частини по вулиці ОСОБА_27 на відстані 5,6 метри від правого краю дороги і на відстані 0,5метрів . Встановлено дорожній знак 35.1 ПДР - “Пішохідний перехід”. ДТП мало місце у світлий час доби. Транспортний засіб ВАЗ 21150, № НОМЕР_1 розташований на проїзній частині вул. Тарасової. На відстані 5метрів та 4,6 метри від правих коліс автомобіля до правого краю дороги і на відстані 5,1 метри та на відстані 7,6 м до е10-б/н. Пошкодження на автомобілі - деформація передньої решітки, мухобійники, на капоті, передньому правому бампері та крилі та передньому бампері з права (Том 1 а.с.78-84).
З протоколу огляду відеозапису від 03.12.2020року встановлено, що об'єктом дослідження є оптичний диск «CD-R 52х 700mb 80min» фірми «VIDEX ALLEGRO» на якому міститься файл IMG_3302 з розміром 50?584КБ. Вказаний відеозапис 01.12.2020року постановою слідчого СВ КВП ГУНП в Дніпропетровській області визнаний речовим доказом по кримінальному провадженню та долучений до матеріалів кримінального провадження. Під час відтворення відеозапису встановлено, що на ньому зафіксовано подію ДТП, що сталася 30.11.2020 за участі водія ОСОБА_13 та потерпілої ОСОБА_11 . Переглядом відеозапису встановлено, що зображення на ньому є кольоровим, дорога мокра, світлий час доби, по проїжджій частині дороги у різні напрямки рухаються різні транспортні засоби, у правому верхньому куті мається дата та час, які на момент початку огляду відео файлу показують: «ІМО 3302» час 08:28:33», камера ІРС, поточний час починається 08:28:33. Відповідно до картинки зображення вбачається, що відеокамера встановлена у верхньому куті будівлі прохідної ТОВ “Екоспецтранс”, радіус відео зйомки фіксує не регульований світлофором пішохідний перехід по вул. Тарасовій, та заїзд-виїзд до території вказаного підприємства та тротуарну доріжку, яка розташована вздовж проїжджої частини дороги, а також проїзну частину дороги вулиці Тарасової, що у Металургійному районім. Кривого Рогу.
Під час перегляду вказаного відео файлу встановлено, що на ньому зафіксовано момент ДТП, яка мала місце 30.11.2020 року близько 08 год.30хв. в світлий час доби в Металургійному районі м. КривогоРогу по мокрому асфальтному покриттю проїжджої частини дороги вул.Тарасової з боку вул. Кобилянського в напрямок проїжджої частини дороги вул. Гетьманська, рухався автомобіль «ВАЗ 21150», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_13 , направлений для проходження на стан алкогольного сп'яніння до КНД, який по вул. Тарасової, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_11 , котра переходила проїзну частину вул. Тарасової, з права на ліво за напрямком руху автомобіля по нерегульованому пішохідному переходу, позначеного дорожньою розміткою та дорожніми знаками.В наслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_11 ,травмована, отримавши травми, у вигляді: ЗЧМТ, СГМ, гематома потиличної частини, закритий перелом потиличної кістки, госпіталізована до відділення політ-травми.
Відповідно до картинки зображення вбачається, що відеокамера
встановлена у верхньому куті будівлі, радіус її відео зйомки фіксує не
регульований світлофором пішохідним перехід який розташований по вул.
Тарасової, тротуарну доріжку, а також проїзну частину дороги. Під час
перегляду вказаного відео файлу встановлено, що на ньому у період часу з 08:28:32 по 08:30:03 зокрема зафіксовано рух автомобіля «ВАЗ 21150», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по проїжджій частині дороги
АДРЕСА_3 , та рух пішохода ОСОБА_11 , по самому
пішохідному переходу з права наліво відносно руху автомобіля, в темпі
пішохідного кроку не змінюючи темп та напрямок свого руху, яка рухалась
прямолінійно, яка потрапила у ДТП, яке мало місце 30.11.2020 року. (Том 1 а.с.85-86).
Також під час судового розгляду відтворено відеозапис «IMG_3302», який міститься на оптичному диску, який наданий з серверу відеоспостереження з камер ІРС, зовнішнє відеоспостереження прохідної «Екоспецтранс», та який визнано речовим доказом у кримінальному провадженні. Інформація, що зафіксована в протоколі огляду відеозапису від 03.12.2020р., відповідає відеозапису події ДТП, що сталася 30.11.2020 у період часу з 08:28:32 по 08:30:03 за наведених вище фактичних обставин (Т.1, а.с. 86, 111).
Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.12.2020 року в рамках кримінального провадження №12020040230001877 накладено арешт на транспортний засіб автомобіль «ВАЗ 21150», реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 10.03.2015 року, видане Центр НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , шляхом заборони власнику, іншим уповноваженим власником особам - відчуження, розпорядження та користування майном (Том 1 а.с.88-89, 111).
Транспортний засіб яким керував обвинувачений ОСОБА_13 також визнано 01.12.2020року постановою слідчого СВ КВП ГУНП в Дніпропетровській області речовим доказом по даному кримінальному провадженню та поміщено на зберігання на спеціальний майданчик для тимчасового зберігання транспортних засобів при Криворізькому ВП ГУНП України в Дніпропетровській (Том 1 а.с.87)..
Згідно протоколу слідчого експерименту від 04.02.2021 року, проведеного за участі потерпілої ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_20 , ОСОБА_17 та за участі адвоката ОСОБА_28 та ОСОБА_12 , прибувши на місце дорожньо-транспортної пригоди на АДРЕСА_2 в присутності двох понятих учасники добровільно розказали та показав обставини дорожньо-транспортної пригоди, а саме вказали місце зіткнення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_13 та потерпілої ОСОБА_11 , місце виходу потерпілої на пішохідний перехід та здійснено відповідні заміри, складено фототаблицю та схему ДТП. (Том 1 а.с. 99-110).
При дослідженні в судовому засіданні висновку експерта №199 від 16.02.2021 встановлено, що у потерпілої ОСОБА_11 виявлені тілесні ушкодження - закрита черепно- мозкова травма: лінійний перелом потиличної кістки ліворуч з переходом на основу черепа, контузивні вогнища базальних відділів лобної та скроневої долей правої гемісфери, субарахноїдальний крововилив. Ушкодження виникли від дії тупого твердого предмету з великою силою за механізмом удар. Час виникнення ушкоджень, згідно даних медичних документів, може відповідати 30.11.2020 року. За своїм характером ушкодження відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя. П.2.1.3.6 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6. Будь-яких судово-медичних даних, які могли б свідчити, що потерпіла в момент утворення тілесних ушкоджень , знаходилася в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння немає (Т.1, а.с. 95-97).
Згідно з висновком комплексної судової фототехнічної та автотехнічної експертизи № КСЕ-19/104-21/4139 від 22.02.2021 року, виходячи із наданого на експертне дослідження відеозапису середнє значення руху автомобіля «ВАЗ21150» перед гальмуванням складає 49,5км/год, а середнє значення часу руху, пішохода ОСОБА_11 з моменту виходу на пішохідний перехід до момент наїзду на неї складає 2,83 с.
На запитання «Як повинен був діяти водій ОСОБА_13 .?»:
Варіант № 1 (згідно свідчень ОСОБА_13 та ОСОБА_20 ): при заданих вихідних даних та наданого відеозапису, водій ОСОБА_13 повинен був діяти відповідно до вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України.
Варіант № 2 (згідно свідчень ОСОБА_11 , ОСОБА_17 ): при заданих вихідних даних та наданого відеозапису, водій ОСОБА_13 І повинен був діяти відповідно до вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України.
На запитання «Чи мав водій ОСОБА_13 технічну можливість запобігти наїзд на пішохода ОСОБА_11 , якщо так, то як він мав це зробити?»:
Варіант № 1 (згідно свідчень ОСОБА_13 та ОСОБА_20 ): При ц (коефіцієнт зчеплення) = 0,4, заданих вихідних даних та наданого відеозапису водій автомобіля «ВАЗ 21150» ОСОБА_13 не мав технічної можливості запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_11 , а при ц (коефіцієнт зчеплення) = 0,5... 0,6, водій ОСОБА_13 мав технічну можливість виконати вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України, чим запобігти наїзду на пішохода.
Варіант № 2 (згідно свідчень ОСОБА_11 ,, ОСОБА_17 ). При ц (коефіцієнт зчеплення) = 0,4, заданих вихідних даних та наданого відеозапису водій автомобіля «ВАЗ 21150» ОСОБА_13 не мав технічної можливості запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_11 , а при ф = 0,5...0,6, водій ОСОБА_13 мав технічну можливість виконати вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України, чим запобігти наїзду на пішохода.
На запитання «Невідповідність яким вимогам ПДР України , що знаходиться в причинному зв'язку з ДТП, вбачаються в діях водія ОСОБА_13 .?»
Варіант № 1 (згідно свідчень ОСОБА_13 та ОСОБА_20 ).
При ц (коефіцієнт зчеплення) = 0,4, заданих вихідних даних та наданого відеозапису в діях водія ОСОБА_13 по керуванню автомобілем «ВАЗ 21150» невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України не вбачається, а при ц (коефіцієнт зчеплення) = 0,5... 0,6 - в діях водія ОСОБА_13 по керуванню автомобілем «ВАЗ 21150» вбачаються невідповідності вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору перебувають в причинному зв'язку з ДТП.
Варіант № 2 (згідно свідчень ОСОБА_11 , ОСОБА_17 ).
При ц (коефіцієнт зчеплення) = 0,4, заданих вихідних даних та наданого відеозапису в діях водія ОСОБА_13 по керуванню автомобілем «ВАЗ 21150» невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України не вбачається, а при ц (коефіцієнт зчеплення) = 0,5...0,6 - в діях водія ОСОБА_13 по керуванню автомобілем «ВАЗ 21150» вбачаються невідповідності вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору перебувають в причинному зв'язку з ДТП.
За клопотанням сторони захисту судом призначено комплексну судову фототехнічну та автотехнічну експертизу.
Згідно висновку експерта від 28.04.2023 № КСЕ-19/112-23/3080 (комплексна судова фототехнічна та автотехнічна експертиза) при покадровому перегляді відеозапису з назвою «ІМG_3302.МР4» було обрано опорні кадри №№ 1169, 1175 (зображення 19, 20), на яких зображено рух досліджуваного транспортного засобу, та встановлено, що за 6 (шість) кадрів відеозапису автомобіль долає відстань, дещо більшу ніж розмірні характеристики відстані його колісної бази.
В ході дослідження та відповіді на питання «Яке середнє значення швидкості руху автомобіля «ВАЗ 21150», згідно відеозапису, перед застосуванням гальмування, згідно відеозапису (початок застосування гальмування на часовій мітці 00:00:46 згідно з графічних показників відеозапису, відеозапис з назвою «ІМС 3302» (Т.1, а.с. 111-112)» було вибрано найбільш інформативні кадри відеозапису з назвою: «ІМG _3302.МР4» на яких зафіксовано транспортний засіб автомобіль «ВАЗ-21150» з моменту появи його на відеозаписі до моменту застосування гальмування (початок застосування гальмування на часовій мітці 00:00:46 згідно з графічних показників відеозапису).
Для вирішення питання, щодо визначення швидкості руху транспортного засобу автомобіля «ВАЗ-21150», в запитанні 1 було вказано довжину даного транспортного засобу, що становить 4330 см та відстань колісної бази, що становить 2460см. Відповідно до п. 4 ст. 69 Закону України «Про судову експертизу» експерт вважає за необхідне вказати, що при наданні вихідних даних допущена технічна помилка і довжина даного транспортного засобу, становить 4330 мм, відстань колісної бази становить 2460 мм.
При покадровому перегляді відеозапису з назвою «ІМG _3302.МР4» було обрано опорні кадри №№ 1169, 1175 (зображення 23, 24), на яких зображено рух досліджуваного транспортного засобу, та встановлено, що за 6 (шість) кадрів відеозапису автомобіль долає відстань, дещо більшу ніж розмірні характеристики відстані його колісної бази.
В результаті проведення експертизи встановлено:
Транспортний засіб автомобіль «ВАЗ-21150», з моменту появи його на відеозаписі до моменту застосування гальмування (початок застосування гальмування начасовій мітці 00:00:46 згідно з графічнихпоказників відеозапису) на кадрах 1169 - 1175 відеозапису із назвою «ІМG _3302.МР4», рухався із швидкістю - 49,5 кмгод ±1,5 кмгод.
Транспортний засіб автомобіль «ВАЗ-21150», з моменту появи його на відеозаписі до моменту застосування гальмування (початок застосування гальмування на часовій мітці 00:00:46 згідно з графічнихпоказників відеозапису) на кадрах 1169 - 1175 відеозапису із назвою «ІМО_3302.МР4», рухався із швидкістю - 49,5 кмгод ± 1,5 кмгод.
Визначити середнє значення швидкості транспортного засобу автомобіля «ВАЗ-21150» не є можливим, у зв'язку з недостатнім часовим проміжком фіксації досліджуваного транспортного засобу до моменту застосування гальмування для її обрахування.
Проміжок часу руху пішохода ОСОБА_11 з моменту її виходу пішохідний перехід до моменту наїзду на неї, що зафіксовано на відеозаписі з назвою: «ІМG _3302.МР4» становить 2,83 секунди.
При вивченні матеріалів справи №210/1133/21 було встановлено, що
30.11.2020 року о 08.30 год. на вул. Тарасової в м. Кривому Розі водій автомобіля
«ВАЗ 21150», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_13 допустив наїзд на ОСОБА_29 , яка переходила проїжджу частину справа наліво, відносно напрямку руху автомобіля, по нерегульованому пішохідному переходу.Мається дорожня розмітка 1.14.1 ПДР України та дорожній знак 5.35.1
ПДР України.
В дорожній обстановці, що склалася, водій автомобіля «ВАЗ 21150» ОСОБА_13 , для забезпечення безпеки дорожнього руху під час руху по проїзній частині дороги в районі нерегульованого пішохідного переходу, повинен був керуватися вимогами дорожнього знаку 5.35,1, дорожньої розміткою 1.14.1 («зебра») та діяти до вимог п.п. 23.(6) та 18.1. Правил дорожнього руху України, в яких зазначено:
Знак 5.35.1 «Пішохідний перехід». Знак 5.35.1 встановлюється праворуч від дороги на ближній межі переходу.
Дорожня розмітка (І. Горизонтальна розмітка) 1.14.1, («зебра») - позначає неврегульований пішохідний перехід.
п.2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
п.18.1. Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Вимоги пункту передбачає, що на нерегульованих пішохідних переходах (позначених дорожніми знаками чи розміткою, або на регульованих пішохідних переходах, де світлофор працює в режимі миготіння жовтого сигналу) пішоходи мають перевагу в русі перед транспортними засобами з моменту, коли вони ступили на перехід. Для виконання вимог цього пункту водій транспортного засобу обов'язково повинен своїм маневром показати пішоходам, що він дає дорогу, тобто знизити швидкість, якщо цього достатньо для того, щоб дати дорогу або зупинитися. Забороняється здійснювати об'їзд пішохода, який перебуває на пішохідному переході, незалежно від відстані між ним і транспортним засобом, а також збільшувати швидкість з метою «проскочити» перед пішоходом, який ступив на нерегульований пішохідний перехід. Таким чином, водій повинен врахувати можливі маневри пішохода на пішохідному переході (пішохід можезупинитися, передбачаючи небезпеку, побігти або уповільнити хід) і спрогнозувати можливий розвиток ситуації: якщо ймовірно, що шляхи руху пішохода (незалежно від того, як він рухається) і транспортного засобу можуть перетнутися на переході, - уникнути такої ситуації, тобто дати дорогу пішоходу.
Термін пішохідний перехід - ділянка проїзної частини або інженерна споруда, призначені для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками 5.35.1--5,35.2, дорожньою розміткою 1.14.1-1.14.3, пішохідними світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки
межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками або пішохідними світлофорами, а на перехресті за відсутності пішохідних світлофорів, дорожніх знаків та розмітки - шириною тротуарів чи узбіч.
Регульованим вважається пішохідний перехід, рух по якому регулюється світлофором чи регулювальником, нерегульованим - пішохідний перехід, на якому немає регулювальника, світлофори відсутні або вимкнені чи працюють у режимі миготіння жовтого сигналу.
Питання, що стосуються оцінки дій пішохода не може бути вирішене шляхом експертного автотехнічного дослідження, оскільки оцінка дій пішоходів не потребує застосування спеціальних пізнань в області автотехніки, а тому не входить до компетенції автотехнічного експерта та може бути вирішена органами слідства (суду) самостійно з урахуванням вимог розділу 4 Правил дорожнього руху України.
Технічна можливість для водія автомобіля «ВАЗ 21150» ОСОБА_13 виконати вимоги п.18.1 ПДР встановлюється порівнянням віддаленості (Sа) автомобіля «ВАЗ 21150» від місця наїзду в момент виходу пішохода на пішохідний перехід та зупиночного шляху (Sз) даного автомобіля при екстреному гальмування в умовах місця ДТП.
Зіставляючи розрахункові величини зупинного шляху автомобіля «ВАЗ 21150» (Sз - 37.8м) із віддаленістю а/м «ВАЗ НОМЕР_4 » від місця наїзду в момент виникнення небезпеки для руху (Sа - 38.9м), варто зробити висновок про те, що оскільки SзSа, відповідно, водій а/м «ВАЗ 21150» ОСОБА_13 мав технічну можливість екстреним гальмуванням зупинити автомобіль «ВАЗ 21150» до місця наїзду, і тим самим мав технічну можливість виконати вимоги п.18.1 ПДР.
Оскільки водій автомобіля «ВАЗ 21150» ОСОБА_13 мав технічну можливість екстреним гальмуванням зупинити автомобіль «ВАЗ 21150» до місця наїзду, то в даній ситуації в діях водія автомобіля «ВАЗ 21150» ОСОБА_13 вбачаються невідповідності вимогам п.18.1 ПДР, які, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з ДТП.
Інші питання, поставлені стороною захисту не входять до компетенції експертів (Т.1, а.с 222-238).
Клопотань про допит експертів, що складали висновок від 28.04.2023 року № КСЕ-19/112-23/3080 в судовому засіданні не надходило. Суд не вбачає підстав з власної ініціативи проводити допит експертів, оскільки висновки не містять суперечностей.
Під час дослідження сукупності письмових доказів встановлено, що усі слідчі дії в цьому кримінальному провадженні проведені уповноваженими особами, у порядку встановленому кримінально-процесуальним законом, із дотриманням належної процедури, протоколи слідчих дій відповідають положенням статей 104-106 КПК; експерти залучені з урахуванням статтям 242, 243, 332 КПК за наявності достатніх підстав для проведення експертиз, а висновки експертів належним чином вмотивовані, не є суперечливими, узгоджуються з письмовими доказами та показами потерпілої та свідків.
Позиція обвинуваченого щодо можливого порушення ПДР потерпілою, та суперечливого висновку експерта, спростована сукупністю досліджених судом доказів, а позиція обвинувачення щодо винуватості ОСОБА_13 підтверджена поза розумним сумнівом, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стандарт доведення винуватості поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння, як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Згідно з частиною першою статті 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів слід керуватися критерієм доведення винуватості поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою.
Згідно з статтею 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до статті 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.
Оцінюючи досліджені під час судового розгляду докази, суд вважає їх належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність - достатніми та взаємопов'язаними для прийняття відповідного процесуального рішення.
Правдивість та об'єктивність показань потерпілої та свідків, які були допитані судом, не викликають сумнівів, оскільки показання свідків узгоджуються між собою, не викликають суперечностей, та підтверджуються сукупністю безпосередньо досліджених під час судового розгляду письмових доказів - протоколом огляду місця подія та додатків до нього, протоколом слідчого експерименту, речовими доказами, висновками судових експертиз.
Аналізуючи покази обвинуваченого що подія ДТП могла і не статися, якби потерпіла почала переходити дорогу на секунду пізніше, а також те, що висновок експертизи, за яким йому пред'явлено обвинувачення «50 на 50» свідчить про його вину, спростовується висновком комплексної судової фототехнічної та автотехнічної експертизи, призначеної за клопотанням сторони захисту та обвинуваченого.
Згідно висновку комплексної судової фототехнічної та автотехнічної експертизи № КСЕ-19/104-21/4139 від 22.02.2021висновки експерта залежать від значення ц (коефіцієнт зчеплення). Так при ц (коефіцієнт зчеплення = 0,4, заданих вихідних даних та наданого відеозапису в діях водія ОСОБА_13 по керуванню автомобілем «ВАЗ 21150» невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України не вбачається, а при ц (коефіцієнт зчеплення) = 0,5... 0,6 - - в діях водія ОСОБА_13 по керуванню автомобілем «ВАЗ 21150» вбачаються невідповідності вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору перебувають в причинному зв'язку з ДТП.
Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_26 в судовому засіданні зазначив, що розрахунки коефіцієнтів робив кожен окремо, розраховував коефіцієнти для розрахунку брав виходячи з стану дорожнього покриття поставленої задачі експертизи та нормативної літератури. Розрахунки проводив по методичним рекомендаціям. Під час проведення експертизи використовував нормативні значення коефіцієнту зчеплення.
З метою усунення протиріч, враховуючи неоднозначність висновку комплексної судової фототехнічної та автотехнічної експертизи № КСЕ-19/104-21/4139 від 22.02.2021 за клопотання сторони захисту та обвинуваченого, позиції сторони обвинувачення, суд в порядку статті 332 КПК України призначив комплексну судову фототехнічну та автотехнічну експертизу.
Згідно висновку експерта від 28.04.2023 № КСЕ-19/112-23/3080 встановлено, що в дорожній обстановці, що склалася, водій автомобіля «ВАЗ 21150» ОСОБА_13 , для забезпечення безпеки дорожнього руху під час руху по проїзній частині дороги в районі нерегульованого пішохідного переходу, повинен був керуватися вимогами дорожнього знаку 5.35.1, дорожньої розміткою 1.14.1 («зебра») та діяти до вимог п.п. 2.3.(б) та 18.1. Правил дорожнього руху України. Водій а/м «ВАЗ 21150» ОСОБА_13 мав технічну можливість екстреним гальмуванням зупинити автомобіль «ВАЗ 21150» до місця наїзду, ітим самим мав технічну можливість виконати вимоги п.18.1 ПДР.В даній ситуації в діях водія автомобіля «ВАЗ 21150» ОСОБА_13 вбачаються невідповідності вимогам п.18.1 ПДР, які, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з ДТП.
Вказаний висновок не є умовним, являється категоричним, здійснений з урахуванням встановлених під час судового розгляду обставин, зокрема тих, що під час проведення комплексної судової фототехнічної та автотехнічної експертизи № КСЕ-19/104-21/4139 від 22.02.2021значення ц (коефіцієнт зчеплення) застосовувалося з урахуванням методичних рекомендацій та інструкції щодо проведення таких досліджень.
Аналізуючи покази обвинуваченого, потерпілої та свідків встановлено, що причетність ОСОБА_13 до події ДТП не спростовано. Дорожньо-транспортна пригода сталася на неврегульованому пішохідному переході. З показань вбачається, що потерпіла, на виконання вимог ПДР підійшла до пішохідного переходу, та переконавшись, що транспортні засоби, що наближаються до пішохідного переходу перебувають на безпечній відстані, розпочала рух по переходу. Також вбачається, що на проїзній частині встановлено знак “Пішохідний перехід” та міститься відповідна дорожня розмітка.
Істотних порушень при проведенні огляду місця події та проведенні слідчого експерименту не виявлено.
Так, обвинувачений ОСОБА_13 провину визнав частково, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, свої дії пояснив тим, що не зважаючи на те, що бачив пішохода ОСОБА_11 проте не очікував від неї того, що вона почне рухатись по дорозі не зважаючи на маленьку відстань від неї та транспортного засобу, який вона безпосередньо бачила.
Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 30 листопада 2020року, зафіксовано механізм скоєння обвинуваченим ОСОБА_13 дорожньо-транспортної пригоди, з котрим обвинувачений погодився (Т.1, а.с.78-80).
Протоколом огляду місця події від 30 листопада 2020 року, встановлено, що на автомобілі марки «ВАЗ 21150», реєстраційний номер НОМЕР_1 наявні пошкодження, котрі залишилися після дорожньо-транспортної пригоди. Обвинувачений підтвердив, що керуючи саме цим автомобілем він здійснив наїзд на потерпілу ОСОБА_11 (а.с.78-80).
Висновком експерта від 28.04.2023 № КСЕ-19/112-23/3080 зазначеноневідповідність дій обвинуваченого ОСОБА_13 під час керування транспортним засобом вимогам Правил дорожнього руху України, в результаті чого сталася дорожньо-транспортна пригода, від якої постраждала потерпіла ОСОБА_11 .
Судом встановлено, що суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху водієм ОСОБА_13 .. Пішохід ОСОБА_11 переходила дорогу у встановленому для цього місці. Саме ОСОБА_13 , який помилково відреагував на зміну дорожньої обстановки при появі на нерегульованому пішохідному переході проїзної частини, по якій він рухався, людини, яку він мав можливість завчасно виявити, не вжив заходів для своєчасного зменшення швидкості руху та зупинки транспортного засобу, яким керував, в результаті чого допустив наїзд на потерпілу.
Аналізуючи зібрані у справі докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого повністю доведена сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, безпосередньо досліджених судом у судовому засіданні, які були отримані у рамках діючого законодавства без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Досліджені докази є взаємозв'язаними між собою і колегія суддів вважає їх достатніми для визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за частиною 2 статті 286 КК України за вище встановлених обставин.
Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Враховуючи зібрані в справі докази та встановлені фактичні обставини, суд приходить до висновок про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_13 та кваліфікує його дії за: частиною 2 статті 286 КК України, якпорушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Мотиви призначення відповідного покарання.
Згідно зі статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до частини 2 статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень..
Згідно частини 5 статті 12 КК України вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення за частиною 2 статті 286 КК України є тяжким злочином.
Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_13 , суд виходить з вимог?статті 50 КК України, та враховує, що покарання є заходом примусу, який застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до?статті 65 КК України?суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього?Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини?КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити питання, зокрема, чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання обвинуваченого, і які саме.
За пунктом 4 частини 1 статті 91 КПК України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_13 суд визнає, часткове відшкодування шкоди на стадії досудового розслідування.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_13 , судом не встановлено.
Обставин, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження не встановлено.
Згідно досудової доповіді від 26.04.2021 року, складеної відносно ОСОБА_13 , виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, в умовах здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів (т. 1, а.с 25-26).
Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, оскільки категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права передусім є недискримінаційним підходом, та не є неупередженістю, оскільки це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину за статтею 12 КК України та межі покарання за санкцією статті КК України відповідатимуть один одному, ай те, що покарання перебуватиме у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного, особою винного. До того ж складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.
Визначаючи ступінь тяжкості злочину необхідно виходити з особливостей конкретного злочину та обставин його вчинення, а саме: форми вини, мотивів, мета, спосіб, кількість епізодів злочинної діяльності, характер та ступінь наслідків). Отже, ступінь тяжкості злочину визначається характером того діяння, яке було вчинено у конкретному випадку.
Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, покарання, призначене особі, за своїм видом і розміром має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, а також з урахуванням обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_13 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно?ст. 12 КК України?відноситься до тяжкого злочину, з необережною формою вини, вперше притягується до кримінальної відповідальності, одружений, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, характеризується позитивно, шкода завдана кримінальним правопорушенням відшкодована частково, потерпілою подано цивільний позов в рамках кримінального провадження, потерпіла наполягає на суворому покаранні.
Обвинуваченому ОСОБА_13 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини 2?статті 286 КК України. Призначене покарання повинно створити умови для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд виходить із меж, установлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховує положення Загальної частини Кримінального кодексу України, ступень тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд, виходячи із положень статті 65 КК України, принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, тяжкість злочинів та можливі негативні наслідки у випадку своєчасного неприпинення злочину, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного злочину і вважає, що виправлення ОСОБА_13 не можливо без ізоляції від суспільства, тобто обвинуваченому має бути призначене покарання лише у виді позбавленням волі.
При визначені строку покарання, суд враховує невідворотність наслідків вчиненого злочину - тяжкі тілесні ушкодження потерпілої, оцінку скоєного обвинуваченим - відсутність критики та щирого каяття.
Суд враховує, що обвинувачений впродовж досудового розслідування, так і до надходження до суду висновку експерта від 28.04.2023 № КСЕ-19/112-23/3080, яким безумовно встановлено невідповідність дій обвинуваченого ОСОБА_13 під час керування транспортним засобом вимогам Правил дорожнього руху України, в результаті чого сталася дорожньо-транспортна пригода, від якої постраждала потерпіла ОСОБА_11 .
Крім того, як встановлено судом з показань потерпілої, свідків, і чого не заперечував сам обвинувачений, після події ДТП обвинувачений надав потерпілій грошову компенсацію в розмірі близько 6000 тис. грн., при цьому одразу після ДТП стверджував, що потерпіла була в стані сп'яніння, і що потерпіла сама винна в настанні ДТП.
Обвинуваченим надано суду розписки, з яких вбачається, що на стадії досудового розслідування ОСОБА_13 надав потерпілій ОСОБА_11 матеріальну допомогу у розмірі 6000,00 (шість тисяч грн.) (Т.2, а.с. 79-83).
Обвинувачений під час судового розгляду піддавався приводу, не виконував обов'язок, визначений для всіх обвинувачених з'являтися до суду, не намагався примиритись з потерпілою, вважаючи що сума, заявленої компенсації за отримані потерпілою тяжкі тілесні ушкодження - закрита черепно- мозкова травма: лінійний перелом потиличної кістки ліворуч з переходом на основу черепа, контузивні вогнища базальних відділів лобної та скроневої долей правої гемісфери, субарахноїдальний крововилив - є завищеною.
Згідно заяв, адресованих суду потерпілою ОСОБА_11 , 2000р.н., - остання наполягає на суворій мірі покарання для обвинуваченого. Зазначила, що обвинувачений за весь час відшкодував їй лише 6000,00 (шість тисяч грн.).
За встановлених обставин, суд не вбачає підстав для призначення покарання з урахуванням статті 75 КК України .
Покарання у виді позбавлення волі перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Підстав для застосування положень ст. 69 КК України не вбачається.
В той же час, враховуючи, що обвинувачений надавав мінімальну допомогу потерпілій на стадії досудового розслідування, вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив необережний злочин, суд вважає, що ОСОБА_13 слід призначити реальну міру покарання, але в мінімальних межах, встановлених санкцією частиною 2 статті 286 КК України, а саме у виді 3 (трьох) років позбавлення волі волі.
Крім того, санкція частини 2 статті 286 КК України передбачає застосування додаткового покарання, а саме позбавлення права керування або без такого.
Встановлено, що право керування не є основним джерелом доходу ОСОБА_13 , від дій обвинуваченого, які полягали в порушенні правил дорожнього руху, внаслідок яких потерпілій ОСОБА_11 спричинено тяжкі тілесні ушкодження. Обвинувачений щиро не розкаявся, провини не визнав, хоча й зазначив, що не мав наміру спричинювати потерпілій тілесні ушкодження, проте співчуття до потерпілої не висловлював.
Суд вбачає за доцільне застосувати до ОСОБА_13 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом на 1 (один) рік, що буде відповідати характеру вчиненого злочину та наслідків, що від нього настали.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд
Згідно з статті 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
До початку судового розгляду потерпіла ОСОБА_11 звернулася з цивільним позовом до ОСОБА_13 та ПрАТ «СК «ПРЕМ"ЄР АЛЬЯНС" (ПрАТ "СК "ВАН КЛІК") у межах кримінального провадження, зі змісту якого вбачається, що потерпіла просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 50 тис.грн., а зі страховика - витрати на лікування.
Цивільні відповідачі ОСОБА_13 та ПрАТ «СК «ПРЕМ"ЄР АЛЬЯНС" (ПрАТ "СК "ВАН КЛІК") правом надання відзиву на цивільний позов в рамках кримінального провадження не скористалися.
ОСОБА_13 при ухвалені рішення щодо цивільного позову просив врахувати, що компенсував потерпілій шкоду згідно розписок на загальну суму 6000 грн., а також, що не виключена можливість необережності самої потерпілої у настанні таких наслідків.
ПрАТ «СК «ПРЕМ"ЄР АЛЬЯНС" (ПрАТ "СК "ВАН КЛІК") надіслала на адресу суду клопотання, просила суд розглянути цивільний позов за їх відсутності з урахуванням норм чинного законодавства та встановлених судом фактичних обставин справи (Т.2, а.с. 25-27, 35).
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом укладають із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.
Таким чином, заподіяння потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди).
Разом з тим, така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Однак, деліктне та договірне зобов'язання не виключають одне одного, тому потерпілий (кредитор) на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги про відшкодування шкоди виключно до особи, яка завдала таку шкоду, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
Виходячи з наведеного, потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, у рамках деліктного зобов'язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, у розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Єдиною підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає такі елементи, як шкода, протиправність поведінки, причинний зв'язок між ними, а також за виключенням передбачених законом випадків, вина заподіювача шкоди, тобто відшкодуванню підлягає тільки та шкода, яка є об'єктивним наслідком протиправної дії чи бездіяльності.
В силу статті 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, і така шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях , яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з частиною 2 статті 1167 ЦК України фізична особа, яка зазнала душевних страждань у зв'язку зі смертю членів її сім'ї чи близьких родичів, має право на відшкодування моральної шкоди. Моральна шкода визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Суд задовольняє цільний позов потерпілої до обвинуваченого про відшкодування моральної шкоди в повному обсязі, а саме в розмірі 50000,00 (п"ятдесят тисяч) грн., враховуючи тяжкість наслідків, які зазнала потерпіла від ДТП, характер ушкоджень, та позицію обвинуваченого.
Обставини ДТП, що мали місце з потерпілою, яка є особою молодого віку, та характер ушкоджень, які вона отримала, дійсно призвели до душевних страждань. Стресовий стан, психоемоційний стан приносить їй страждання, У такий спосіб їй була заподіяна моральна шкода. З урахуванням глибини та тривалості душевних страждань, яких зазнала потерпіла, пов'язаних з тривалістю лікування, позбавленням можливості на значний проміжок часу спілкуватись з друзями, навчатися, та істотні змінами в повсякденному житті та побуті, ступеня вини ОСОБА_13 , відсутність з його боку співчуття, бажання компенсувати спричинений біль, та з огляду на вимоги розумності і справедливості розмір моральної шкоди, яку належить відшкодувати потерпілій ОСОБА_30 становить 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень.
Саме таку суму моральної компенсації просить відшкодувати потерпіла, а згідно статті 337 КПК України суд не може погіршувати становище обвинуваченого, та виходити за межі позовних вимог.
Щодо вимог, заявлених до страхової компанії, суд керується статтею 24 закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним лікуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
Витрати потерпілої на лікування у зв'язку з отриманням з вини обвинуваченого тяжких тілесних ушкоджень документально підтверджені.
Підстав для відмови в задоволенні цивільного позову до страховика, де застраховано цивільну відповідальність обвинуваченого, в частині відшкодування витрат на медичне лікування не встановлено.
Процесуальні витрати, пов'язані із проведенням комплексної фототехнічної та авто-технічної експертизи №КСЕ-19/104-21/4139 від 22.02.2021 року у розмірі 2299, 30 грн., комплексної судово-фототехнічної та інженерно-транспортної експертизи №КСЕ-19/112-23/3080 від 28.04.2023 року у розмірі 4780,00 грн. відповідно до статті 124 КПК слід стягнути з обвинуваченого.
У зв'язку з тим, що від сторони обвинувачення стосовно обвинуваченого ОСОБА_13 клопотань про обрання запобіжного заходу не надходило, суд не вбачає підстав для застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу.
Долю речових доказів суд визначає з урахуванням ст. 100 КПК України.
Захід забезпечення кримінального провадження - арешт майна, застосований ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.12.2020 року, на автомобіль «ВАЗ 21150», реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 10.03.2015 року, видане Центр НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , шляхом заборони власнику, іншим уповноваженим власником особам - відчуження, розпорядження та користування майном - скасувати.
Інші заходи забезпечення кримінального провадження - не застосовувались.
Керуючись ст.12, ч.3 ст. 349, ч.2 ст.373, ст.374, ст. 376, п.1 ч.2 ст. 395 КПК України,-
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_13 до набрання вироку законної сили не обирати.
Початок строку відбуття покарання відраховувати з моменту затримання ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на виконання вироку.
Цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_13 , ПрАТ «СК «ВАН КЛІК» про відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь потерпілої ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень.
Стягнути з ПрАТ «СК «ПРЕМ"ЄР АЛЬЯНС" (ПрАТ "СК "ВАН КЛІК") (ЄДРПОУ 13934129, м. Полтава, вул.. Пушкіна, 47) на користь потерпілої ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 8 579,08 грн. (вісім тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять гривень вісім копійок).
Захід забезпечення кримінального провадження, застосований ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 грудня 2020 року (справа № 216/6864/20, пр. 1-кс/216/2873/20), якою накладено арешт на автомобіль «ВАЗ 21150», реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 10.03.2015 року, видане Центр НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , шляхом заборони власнику, іншим уповноваженим власником особам - відчуження, розпорядження та користування майном - скасувати.
Речові докази:
Відеозапис «IMG_3302» який міститься на оптичному диску та знаходиться в матеріалах кримінальної справи №12020040230001877 - залишити в матеріалах кримінальної справи;
автомобіль «ВАЗ 21150», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зберігається на території спеціального майданчика для тимчасового зберігання транспортних засобів при Криворізькому ВП ГУНП України в Дніпропетровській області - після набрання вироком законної сили повернути власнику.
Стягнути з ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави в особі Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України :
- 2299,30 гривень (дві тисячі двісті дев'яносто дев'ять гривень тридцять копійок) - за проведену комплексну фототехнічну та авто-технічну експертизу №КСЕ-19/104-21/4139 від 22.02.2021 року.
Стягнути з ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави в особі Кіровоградського НДЕКЦ МВС України:
-4780,00 грн. (чотири тисячі сімсот вісімдесят гривень) за проведену комплексну судово-фототехнічну та інженерно-транспортну експертизу №КСЕ-19/112-23/3080 від 28.04.2023 року.
Матеріали кримінального провадження № №12020040230001877 від 01.12.2020 року, залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням у справі за № 210/1133/21, провадження № 1-КП/210/203/24.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з часу отримання копії вироку.
Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Роз'яснити обвинуваченому його право подати клопотання про помилування Президенту України, право ознайомитись із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції (у разі перебування під вартою).
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Вирок складено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.
Суддя: ОСОБА_1