Справа № 199/4874/24
(1-кп/199/445/24)
іменем України
24 червня 2024 року м. Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024046630000294, за обвинуваченням:
ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровську, громадянина України, з базовою середньою освітою, одруженого, офіційно не працевлаштованого, такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК України, зареєстрованого та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,
21 березня 2024 року у невстановлений в ході досудового розслідування час ОСОБА_3 знаходився в приміщенні торгівельного центру «Наша правда», розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де зустрівся з малознайомим йому чоловіком, який в ході розмови запропонував ОСОБА_3 за грошову винагороду у сумі 6000 гривень виготовити посвідчення водія та помістити у посвідчення фотокартку ОСОБА_3 та його анкетні дані, тобто підробити посвідчення водія.
Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» від 08 травня 1993 року № 340, посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами. За п. 5.1 вказаного положення, централізоване оформлення, видача, повернення та обмін посвідчень водія здійснюється територіальними сервісними центрами МВС у визначені законодавством строки.
В цей час у ОСОБА_3 виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на пособництво в підробленні офіційного документу, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем, а саме посвідчення водія.
Так, того ж дня, а саме 21 березня 2024 року, ОСОБА_3 , реалізовуючи свій кримінально-протиправний умисел, в ході розмови з вказаною невстановленою в ході досудового розслідування особою, на пропозицію погодився.
Продовжуючи реалізовувати свій кримінально-протиправний умисел, в той же день, а саме 21 березня 2024 року, ОСОБА_3 , перебуваючи в приміщенні торгівельного центру «Наша правда», розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , передав невстановленій в ході досудового розслідування особі засоби вчинення кримінального проступку, а саме: фотокартку з його зображенням, для подальшого її поміщення на водійське посвідчення, та свої повні анкетні дані, з метою їх подальшого використання.
Після цього, невстановлена в ході досудового розслідування особа, в невстановлений в ході досудового розслідування час та місці, використовуючи отриману від ОСОБА_3 фотокартку з його зображенням, термографічним способом друку за допомогою знакосинтезуючих пристроїв типу сублімаційного (бланк, зображення власника посвідчення, підпису, персоналізованих даних у графах 1 та 2, серійного номера у лівому нижньому куті зворотного боку документа) та ретрансферного (персоналізовані данні в інших графах) принтерів надрукувала посвідчення водія серії НОМЕР_1 , заповнене на ім'я ОСОБА_3 , з зображенням останнього, тим самим підробила офіційний документ, який видається установою, яка має право видавати такий документ, і який надає права, а саме посвідчення водія.
Далі, 04 квітня 2024 року, приблизно в 10 годин 00 хвилин, невстановлена в ході досудового розслідування особа, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2 , за грошову винагороду в сумі 6000 гривень, передала ОСОБА_3 завідомо підроблений документ, а саме посвідчення водія серії НОМЕР_1 , заповнене на ім'я ОСОБА_3 з його зображенням, яке останній почав зберігати при собі з метою подальшого використання.
Продовжуючи свою кримінальну-протиправну діяльність, 08 червня 2024 року, близько 13 години 30 хвилин ОСОБА_3 , маючи кримінально-протиправний умисел на використання завідомо підробленого документу, а саме завідомо для нього підробленого з вищевказаних обставин посвідчення водія серії НОМЕР_1 на його ім'я, йшов по АДРЕСА_3 , та біля будинку АДРЕСА_4 ДП, які згідно п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» зупинили ОСОБА_3 .
Реалізуючи вказаний кримінально-протиправний умисел, ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, на законну вимогу поліцейського надати документ, що підтверджує особу, пред'явив працівнику патрульної поліції для перевірки підроблене водійське посвідчення серії НОМЕР_1 , заповнене на ім'я ОСОБА_3 .
Під час перевірки вищевказаного водійського посвідчення у інспектора УПП в Дніпропетровській області ДПП виник сумнів в дійсності вказаного документу, через що останнім було викликано СОГ відділення поліції №1 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області.
Так, 08.06.2024 в період часу з 14 години 35 хвилин по 14 годину 52 хвилини, в ході проведеного біля будинку АДРЕСА_4 огляду документа, дізнавачу СД ВП № 1 Дніпровського РУП ГУ НП в Дніпропетровській області, ОСОБА_3 у присутності двох понятих, надав підроблене водійське посвідчення серії НОМЕР_1 , заповнене на його ім'я.
До обвинувального акту, який надісланий до суду разом із клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, додана письмова заява ОСОБА_3 , складена в присутності його захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, зазначеними вище, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою статті 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.
За результатами дослідження змісту відповідної заяви та матеріалів дізнання, у суду не виникло сумнівів в тому, що зазначена заява обвинуваченого є усвідомленою, відповідає його внутрішній волі, а його процесуальна позиція сформувалася без будь-якого стороннього неправомірного впливу на нього.
Згідно ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Встановлені органом досудового розслідування обставини не оспорюються учасниками судового провадження і суд не вбачає підстав ставити їх під сумнів та визнає їх доведеними, оскільки вони повністю узгоджуються з наданими суду матеріалами дізнання.
Вищенаведені фактичні обставини поза всяким розумним сумнівом достатньо доводять винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних проступків в обсязі обвинувачення, яке було сформульоване прокурором, і суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 5 ст. 27 - ч. 1 ст. 358 КК України, як пособництво в підробленні офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такий документ, і який надає права, з метою використання їх підроблювачем, та за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документу.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень. При цьому під час вибору заходу примусу суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного й обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. З огляду на принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Визначаючи покарання ОСОБА_3 , суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, які є умисними, закінченими кримінальними проступками, обставини вчинення кримінальних правопорушень, характер та ступінь тяжкості фактичних наслідків правопорушень, відомості про особу обвинуваченого.
Останній не має не знятих та непогашених судимостей, офіційно не працевлаштований, має постійне місце проживання, де характеризується опосередковано, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставини, що як пом'якшують, так і обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлені і на такі обставини сторони не посилаються.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що покаранням, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, є покарання у вигляді штрафу у межах санкції відповідної статті Особливої частини КК України за кожен із кримінальних проступків, оскільки підстави для призначення більш суворих видів покарання судом не встановлені і саме таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення, досягнення інших цілей покарання, буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.
Покарання за сукупністю кримінальних правопорушень підлягає визначенню за правилами ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань.
Питання подальшої долі речових доказів підлягає вирішенню згідно вимог ст. 100 КПК України.
На підставі ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Керуючись ст.ст. 7-29, 94, 302, 368, 374, 3812-382 КПК України,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання:
-за ч. 5 ст. 27 - ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 110 (ста десяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1870 (одну тисячу вісімсот сімдесят) гривень;
-за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначити ОСОБА_3 до відбування покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді штрафу в розмірі 120 (ста двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2040 (дві тисячі сорок) гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 2650 (дві тисячі шістсот п'ятдесят) гривень 48 (сорок вісім) копійок.
Речові докази: посвідчення водія із серійним номером НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_3 та диск для лазерних систем зчитування з записом із нагрудних камер поліцейських залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок в іншій частині може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Головуючий:
24.06.2024