Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
24 червня 2024 року № 520/8391/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестділ" (вул. Морозова, буд. 7,м. Харків, ЄДРПОУ 43534311) до Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16-Б,м. Харків, ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови
установив
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000140/2 від 16.02.2024 року та картку відмови №UA807200/2024/000163 від 16.02.2024 року;
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000171/2 від 28.02.2024 року та картку відмови №UA807200/2024/000203 від 28.02.2024 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТДІЛ» витрати на оплату судового збору у загальному розмірі 21167,18 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у фіксованому розмірі 50 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці
В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувані рішення Харківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що заперечує проти заявленого позову, вважає його безпідставним, необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню. Зазначив, що рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення винесені на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами Митного кодексу України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, тому обставини для їх скасування відсутні. При цьому, відповідачем зазначено, що заявлена до митного оформлення вартість заявлених товарів не підтверджується поданими документами, а за результатами аналізу задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями Держмитслужби раніше. Просить відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
06.04.2020 року між ТОВ «БЕСТДІЛ» (Покупець) та NOVINO TRADING LIMITED укладено контракт № NTL2020-0607.
31.12.2021 року між ТОВ «БЕСТДІЛ» та NOVINO TRADING LIMITED укладено Додаткову угоду № б/н до Контракту, якою продовжено дію контракту до 31.12.2025
Статтею 2-5 Контракту (зі змінами та доповненнями) встановлено, що загальна кількість та асортимент товару, що поставляється, складається з товарних партій, кількість яких визначається в рахунку фактури на кожну поставку; постачання Товару за цим контрактом здійснюється в повній відповідності до «ІНКОТЕРМС-2010». Умови поставки визначаються та узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару та зазначаються у рахунку-фактурі; ціна за одиницю Товару погоджується встановлюється у рахунку-фактурі на кожну окрему партію Товару до цього договору. Загальна сума контракту визначається загальною сумою товару, поставленого за Контрактом. Валютою контракту та платежів є долар США.; оплата за Товар провадиться, як правило, на умовах відстрочення платежу - три місяці з моменту поставки (митного очищення). Стовідсоткова попередня оплата можлива на розсуд Покупця.
16.02.2024 року позивачем подано до відповідача електронну митну декларацію, яка прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № 24UA807200002703U2, для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно Контракту.
На підтвердження заявленої в цій митній декларації інформації, зокрема, митної вартості товару, яка становить 18627,12 доларів США, разом із декларацією було подано наступні документи: 1. Пакувальний лист (Packing list) б/н від 07.12.2023 року; 2. Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № NTLBEST20231207 від 07.12.2023 року; 3. Коносамент (Bill of lading) № 142354510722 від 14.12.2023 року; 4. Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 9966 від 08.02.2024 року; 5. Декларація (Dispatch note model T1) № MRN24ROCT190000073586 від 08.02.2024; 6. Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № NTLBEST20231207 від 07.12.2023 року; 7. Прейскурант (прайс-лист) виробника товару № NTLBEST20231025/025 від 25.10.2023 року (з перекладом); 8. Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-24/02-2024 від 14.02.2024 року; 9. Розрахунок ціни (калькуляція) № NTLBEST20231207 від 07.12.2023 року (з перекладом); 10. Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 18.01.2022 року; 11. Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 31.12.2021 року; 12. Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 17.07.2023 року; 13. Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 14.12.2023 року; 14. Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № NTL2020-0607 від 06.04.2020 року; 15. Договір про надання послуг митного брокера № 10/06-20 від 10.06.2020 року; 16. Видаткова накладна № NTLBEST20231207 від 07.12.2023 року (з перекладом); 17. Відвантажувальна специфікація № NTLBEST20231207 від 07.12.2023 року (з перекладом); 18. Комерційна пропозиція № NTL20200327 від 27.03.2020 року (з перекладом); 19. Лист № 02/05-9 від 05.02.2024 року з інформацією від ТОВ «БЕСТДІЛ», що страхування вантажу не здійснювалося; 20. Лист № 02/12-1 від 12.02.2024 року з інформацією від ТОВ «БЕСТДІЛ», що вантаж не підлягає ліцензуванню; 21. Лист № NTLBEST20231207/1 від 07.12.2023 року з інформацією від постачальника, що ніяких платежів від третіх осіб отримано не було (з перекладом); 22. Лист № NTLBEST231207/2 від 07.12.2023 року з інформацією від постачальника, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом); 23. Лист № NTLBEST20231207/3 від 07.12.2023 року з інформацією від постачальника, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом); 24. Лист № NTLBEST20231207/4 від 07.12.2023 року з інформацією від постачальника, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом); 25. Лист № NTLBEST20231207/5 від 07.12.2023 року з інформацією від постачальника, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом); 26. Якісний опис № NTLBEST20231207 від 07.12.2023 року (з перекладом).
Під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю ЕМД №UA 807200/2024/002703 від 16.02.2024 спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, зокрема за кодом: 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості) та 106-2 (Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів).
Митним органом направлено запит на адресу підприємства щодо надання додаткових документів на підтвердження митної вартості товарів.
16.02.2024 позивачем надано наступні відповіді на повідомлення Відповідача, в яких Позивач зазначив:
у відповіді № 16/02/2024-1 щодо рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); - у відношенні товару відвантаженого по інвойсу № NTLBEST20231207 від 07.12.2023 року посередницькі послуги не залучалися, що підтверджується також вже наявним у Відповідача листом Постачальника №NTLBEST20231207/4 від 07.12.2023 року на підтвердження цього факту.
у відповіді № 16/02/2024-2 щодо надання виписки з бухгалтерської документації статтею 5 Контракту №NTL2020-0607 від 06.04.2020 року встановлено, що Сторони домовилися, що оплата за Товар здійснюється, як правило, на умовах відстрочення платежу - три місяці з моменту поставки (митного очищення). Стовідсоткова передоплата можлива на розсуд Покупця. Рахунком-фактурою (інвойсом) № NTLBEST20231207 від 07.12.2023 року передоплату не визначено. На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена. Отже, рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, а тому відповідно до п. 4 ч.3 ст. 53 МК України надання ТОВ «БЕСТДІЛ» виписки з бухгалтерської документації не вимагається. (копія відповіді надається у додатках)
у відповіді № 16/02/2024-3 - щодо ліцензійного чи авторського договору покупця - Ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, не укладалися, а тому відповідно до п. 5 ч. 3 ст.53 МК України надання ТОВ «БЕСТДІЛ» таких договорів не вимагається. (копія відповіді надається у додатках)
у відповіді № 16/02/2024-4 - щодо надання каталогів, специфікацій, загальних справжніх прейскурантів (прайс-листів) виробника товару - Вказано, що прайс-лист №NTLBEST20231025/025 від 25.10.2023 року ТОВ «БЕСТДІЛ» подано разом із митною декларацією №24UA807200002703U2 та вже знаходиться у Відповідача.
у відповіді № 16/02/2024-5 - щодо копії митної декларації країни відправлення з проведенням верифікації . Вказано, що декларацію № MRN24ROCT190000073586 від 08.02.2024 року ТОВ «БЕСТДІЛ» подано разом із митною декларацією №24UA807200002703U2 та вже знаходиться у Відповідача; проведення верифікації експортної митної декларації не передбачено положенням чинного МК України або інших законів, а передбачене лише листом ДМСУ від 08.10.2010 № 11/2- 10.16/11627-еп. Однак зазначений лист адресований начальникам регіональних митниць, не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, носить суто інформаційний характер та передбачений лише для митних органів, і не містить жодного правового обов'язку для ТОВ «БЕСТДІЛ». (
у відповіді № 16/02/2024-6 - щодо транспортно-експедиційних рахунків, заявок на перевезення, договорів тощо - Витрати на транспортування товару включені у вартість товару, що підтверджується, зокрема, але не виключно, вже наявним в Відповідача Контрактом, інвойсом №NTLBEST20231207 від 07.12.2023, в якому зазначено умову CPT Kharkiv, Ukraine, та ін. наявними у Відповідача документами. Отже, враховуючи, що витрати на транспортування включені у вартість товару, надання ТОВ «БЕСТДІЛ» транспортно-експедиційних рахунків, заявок на перевезення, договорів тощо на законодавчому рівні не вимагається.
у відповіді № 16/02/2024-7 щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями - Вказано, що висновок експерта №20-24/02-2024 від 14.02.2024 року, підготовлений ТОВ «Одеський аукціонний центр», ТОВ «БЕСТДІЛ» поданий разом із митною декларацією №24UA807200002703U2 та вже знаходиться у Відповідача.
у відповіді № 16/02/2024-8 - щодо надання інформації про митне оформлення ідентичних або подібних товарів - Вказано, що інформація про митне оформлення ідентичних або подібних товарів є відмінною від тих документів, що визначені частинами 2, 3, 4 ст. 53 МК України, а тому їх вимагання забороняється ч. 5 ст. 53 МК України
Листом від 16.02.2024 року №16/02/2024-9 - щодо мінімальної митної вартості товару згідно АСМО ІНСПЕКТОР - Позивач зазначив, що ТОВ «БЕСТДІЛ» разом із митною декларацією №24UA807200002703U2 вже подано Відповідачу усі необхідні та наявні документи, як за основним переліком на підтвердження митної вартості товару за ч. 2 ст. 53 МК України, так і додаткові документи за ч.ч. 3, 4 ст. 53 МК України, якими повністю підтверджено правильність визначення митної вартості товару декларантом.
16.02.2024 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000140/2, у якому зазначено, що надані підприємством документи містять розбіжності, які виключають можливість правильного визначення митної вартості ,зокрема: документ під кодом « 3014» не можна вважати прайс-листом, адже містить інформацію тільки стосовно однієї позиції, наданий до митного оформлення прайс-лист від 29.03.2024 №NTLBEST20231025/025 є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ТОВ "БЕСТДІЛ" та не відображає "дійсну вартість" у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року; не надана інформація, щодо вартості фрахту товару з Китаю, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості; наданий до митного оформлення Звіт про оцінку майна № 20-24/02-2024 від 14.02.2024 взято митницею до уваги, але він не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів; відсутній транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту 142354510722 від 14.12.2023.; відсутній договір з перевізником, що зазначений в CMR 9966 від 08.02.2024;відсутня заявка на перевезення; декларантом не надана митна декларація країни відправлення. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час становить: товар 1) 3,97 USD/кг. Враховуючи вищезазначене, митну вартість даного товару скориговано до цього рівня. Джерелом інформації для даного Рішення по товару є наявна у митного органу цінова інформація на подібний (аналогічний) товар, оформлений на таких саме комерційних умовах, у схожій кількості, у максимально наближений час, що наявні: №UА500100/2023/5536 від 18.11.2023
Відповідачем також прийнято картку відмови №UA807200/2024/000163 від 16.02.2024 року.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 7 ст.55 та ч. 2 ст. 263 МК України, Декларант з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ 40 ДЕ МД № 24UA807200002731U8, сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, у розмірі 390724,44 гривень.
27.02.2024 позивачем подано до відповідача електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № 24UA807200003288U1, для митного оформлення (випуску) товарів, які поставлено згідно Контракту.
На підтвердження заявленої в цій митній декларації інформації, зокрема, митної вартості товару, яка становить 28981,93 доларів США, разом із декларацією було подано наступні документи: Пакувальний лист (Packing list) б/н від 30.12.2023 року; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № NTLBEST20231230 від 30.12.2023 року; Коносамент (Bill of lading) № 143468960008 від 07.01.2024 року; Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 0347 від 22.02.2024 року; Декларація (Dispatch note model T1) № MRN24ROCT190000112241 від 20.02.2024; Декларація про походження товару (Declaration of origin) № NTLBEST20231230 від 30.12.2023 року; Прейскурант (прайс-лист) виробника товару № NTLBEST20231125/011 від 25.11.2023 року (з перекладом); Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-42/02-2024 від 27.02.2024 року; Розрахунок ціни (калькуляція) № NTLBEST20231230 від 30.12.2023 року (з перекладом); Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 31.12.2021 року; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 17.07.2023 року; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 08.01.2024 року; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № NTL2020-0607 від 06.04.2023 року; Договір про надання послуг митного брокера № 10/06-20 від 10.06.2020 року; Видаткова накладна № NTLBEST20231230 від 30.12.2023 року (з перекладом); Відвантажувальна специфікація № NTLBEST20231230 від 30.12.2023 року (з перекладом); Комерційна пропозиція № NTL20200327 від 27.03.2020 року (з перекладом); Лист № 02/04-1 від 04.02.2024 року з інформацією від ТОВ «БЕСТДІЛ», що страхування вантажу не здійснювалося; Лист № 02/13-1 від 13.02.2024 року з інформацією від ТОВ «БЕСТДІЛ», що вантаж не підлягає ліцензуванню; Лист №NTLBEST20231230/1 від 30.12.2023 року інформацією від постачальника, що ніяких платежів від третіх осіб отримано не було (з перекладом); Лист № NTLBEST20231230/2 від 30.12.2023 року інформацією від постачальника, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом); Лист№ NTLBEST20231230/3 від 30.12.2023 року з інформацією від постачальника, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом); Лист № NTLBEST20231230/4 від 30.12.2023 року з інформацією від постачальника, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом); Лист № NTLBEST20231230/5 від 30.12.2023 року з інформацією від постачальника, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом); Якісний опис № NTLBEST20231230 від 30.12.2023 року (з перекладом).
Під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю ЕМД №UA 807200/2024/003288 від 27.02.2024 спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, зокрема за кодом: 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості) та 106-2 (Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів).
Митним органом на адресу позивача направлено запит щодо надання документів на підтвердження митної вартості товарів
Позивачем надано наступні відповіді на повідомлення Відповідача, в яких позивач зазначив:
у відповіді № 28/02/2024-1 - щодо договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається - У відношенні товару відвантаженого по інвойсу № NTLBEST20231230 від 30.12.2023 року договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, не укладався. Отже, укладання договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, не здійснювалося, а тому відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 53 МК України надання ТОВ «БЕСТДІЛ» вказаних документів не вимагається.
у відповіді № 28/02/2024-2 - щодо надання додаткових документів, а саме рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) - За контрактом № NTL2020-0607 від 06.04.2020 року не передбачено отримання платежів від третіх осіб, платежів від третіх осіб отримано не було, що додатково підтверджується листом постачальника № NTLBEST20231230/1 від 30.12.2023 року, який вже знаходяться у Відповідача. Отже, ніяких платежів від третіх осіб отримано не було, а тому відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 53 МК України надання ТОВ «БЕСТДІЛ» рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця не вимагається.
у відповіді № 28/02/2024-3 - щодо рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) у відношенні товару відвантаженого по інвойсу № NTLBEST20231230 від 30.12.2023 року посередницькі послуги не залучалися, що підтверджується також вже наявним у Відповідача листом Постачальника №NTLBEST20231230/4 від 30.12.2023 року на підтвердження цього факту. Отже, комісійні, посередницькі послуги не залучалися, а тому відповідно до п. 3 ч.3 ст.53 МК України надання ТОВ «БЕСТДІЛ» рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг не вимагається.
у відповіді № 28/02/2024-4 - щодо надання виписки з бухгалтерської документації - Статтею 5 Контракту № NTL2020-0607 від 06.04.2020 року встановлено, що Сторони домовилися, що оплата за Товар здійснюється, як правило, на умовах відстрочення платежу - три місяці з моменту поставки (митного очищення). Стовідсоткова передоплата можлива на розсуд Покупця. Рахунком-фактурою (інвойсом) № NTLBEST20231230 від 30.12.2023 року передоплату не визначено. Тобто, сторони домовилися, що оплата за товар відбувається на умовах відстрочення платежу - три місяці з моменту поставки (митного очищення). На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена. Отже, рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, а тому відповідно до п. 4 ч.3 ст. 53 МК України надання ТОВ «БЕСТДІЛ» виписки з бухгалтерської документації не вимагається.
у відповіді № 28/02/2024-5 - щодо ліцензійного чи авторського договору покупця - Ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, не укладалися. Отже, ліцензійний та авторський договір покупця не укладалися, а тому відповідно до п. 5 ч. 3 ст.53 МК України надання ТОВ «БЕСТДІЛ» таких договорів не вимагається.
у відповіді № 28/02/2024-6 - щодо надання каталогів, специфікацій, загальних справжніх прейскурантів (прайс-листів) виробника товару - вказано, що прайс-лист №NTLBEST20231125/011 від 25.11.2023 року ТОВ «БЕСТДІЛ» подано разом із митною декларацією № 24UA807200003288U1 та вже знаходиться у Відповідача.
у відповіді № 28/02/2024-7 - щодо копії митної декларації країни відправлення - Вказано, що декларацію № MRN24ROCT190000112241 від 20.02.2024 року ТОВ «БЕСТДІЛ» подано разом із митною декларацією № 24UA807200003288U1 та вже знаходиться у Відповідача.
у відповіді № 28/02/2024-8 щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями вказано, що висновок експерта №20-42/02-2024 від 27.02.2024 року, підготовлений ТОВ «Одеський аукціонний центр», подано разом із митною декларацією № 24UA807200003288U1 та вже знаходиться у Відповідача.
у відповіді № 28/02/2024-9 - щодо транспортно-експедиційних рахунків, заявок перевезення, договорів тощо - Відповідно до ст. 3 Контракту №NTL2020-0607 від 06.04.2020 року встановлено, що Поставка Товару за цим договором здійснюється у повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови постачання визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару і вказуються в рахунку- фактурі. У Commercial invoice (рахунку-фактурі) № NTLBEST20231230 від 30.12.2023 визначено умову поставки CPT Kharkiv, Ukraine. Згідно з правилами Інкотермс 2010: CPT означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Тобто сторони домовились, що витрати на транспортування вже включені у вартість товару. Отже, враховуючи, що витрати на транспортування включені у вартість товару надання ТОВ «БЕСТДІЛ» транспортно-експедиційних рахунків, заявок перевезення, договорів тощо не вимагається.
Листом від 28.02.2024 року №28/02/2024-10 - щодо мінімальної митної вартості товару згідно АСМО ІНСПЕКТОР - позивач зазначив, що ТОВ «БЕСТДІЛ» разом із митною декларацією №24UA807200003288U1 вже подано Відповідачу усі необхідні та наявні документи, як за основним переліком на підтвердження митної вартості товару за ч. 2 ст. 53 МК України, так і додаткові документи за ч.ч. 3, 4 ст. 53 МК України, якими повністю підтверджено правильність визначення митної вартості товару декларантом.
28.02.2024 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000171/2, в якому що надані документи, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари , зокрема: - документ під кодом « 3014» не можна вважати прайс-листом, адже містить інформацію тільки стосовно однієї позиції, наданий до митного оформлення прайс-лист від 29.03.2024 №NTLBEST20231125/011 є по суті офертою для конкретного покупця; декларантом не надана інформація, щодо вартості фрахту товару з Китаю, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості; наданий до митного оформлення Звіт про оцінку майна № 20-42/02-2024 від взято митницею до уваги, але він не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів; відсутній транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту 143468960008 від 07.01.2024.; відсутній договір з перевізником, що зазначений в CMR 0347 від 22.02.2024;відсутня заявка на перевезення; декларантом не надана митна декларація країни відправлення. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час становить: товар 1) 3,97 USD/кг. Джерелом інформації для даного Рішення по товару є наявна у митного органу цінова інформація на подібний (аналогічний) товар, оформлених на таких саме комерційних умовах, у схожій кількості, у максимально наближений час, що наявні( Проаналізувавши якість товару, репутацію на ринку, наявність виробника NOVINO TRADINGLTD та торгової марки, приблизно однакову кількість товару (17074,80 кг) і однакові умови поставки (СРТ) обрано митну декларацію оформлену у максимально наближений час №UA500100/2023/5657 від 23.11.2023.
Відповідачем також винесено картку відмови №UA807200/2024/000203 від 28.02.2024 року.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 7 ст.55 та ч. 2 ст. 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ 40 ДЕ МД № 24UA807200003334U0, додатково сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, у розмірі 616687,42 гривень
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно із ч.1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1ст. 257 Митного кодексу України).
Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із п.п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).
Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3,4 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
гідно із ч.ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.6,7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України).
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.
Підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Між тим, у силу правового висновку Верховного Суду від 17.01.2022р. у справі №520/2000/19: 1) обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті; 2) декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 Митного кодексу України; 3) контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару; 4) сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено; 5) повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 Митного кодексу України документів; 6) ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації (постанова Верховного Суду від 27.03.2020р. у справі №540/2605/18, постанова Верховного Суду від 06.05.2020р. у справі №140/1713/19); 7) у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу - рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей, визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як: за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, за резервним методом (постанова Верховного Суду у постанові від 05.02.2019р. у справі №816/1199/15-a).
Також, у силу правового висновку Верховного Суду від 13.01.2022р. у справі №520/11061/2020: 1) недоведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів, що узгоджується із висновками постанови Верховного Суду від 21.08.2018р. у справі №804/1755/17 та від 25.05.2021р. у справі №520/10386/2020; 2) резервний метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях і це обґрунтування повинне бути підтвердженим в рішенні про коригування митної вартості; 3) до кола юридично значимих факторів належать як обчислення митної вартості окремої одиниці товару, так і обчислення митної вартості одного кілограма товару; 4) наявність певних незначних недоліків (технічних помилок, розбіжностей) у документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватись як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товару, та не є самостійною підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних у наданих декларантом документах, можна достовірно визначити митну вартість товару; 5) суб'єкт владних повноважень, як учасник процесу, безперечно, має право наводити відповідні аргументи й надавати наявні у його розпорядженні докази на їх спростування, і такі докази повинні отримати правову оцінку під час судового розгляду справи, однак ці аргументи повинні бути наведені у спірному рішенні та бути покладені в його основу суб'єктом владних повноважень, натомість - використання суб'єктом владних повноважень цих аргументів виключно у ході розгляду справи не відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України.
Крім того, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №826/16046/16.
Суд також звертає увагу на те, що рівень задекларованої митної вартості товару нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних товарів, не є самостійною підставою для підтвердження недостовірності задекларованих платником даних. Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору. Зазначений висновок відповідає позиції Верховного Суду у постановах від 21.01.2020 у справі №812/2336/14 та від 13.02.2020 у справі №810/1175/16.
Щодо зауваження митниці, що прайс-лист нібито не відображає “дійсну вартість” зазначаємо, що дане твердження є лише суб'єктивною думкою митного органу та не підтверджується жодним нормативно-правовим документом, адже прайс-листи є документами довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до змісту та форми прайс-листів, а тому посилання митного органу на “недоліки” наданих прайс-листів на підставі здійснення дослідження “загальносвітової практики” не є належним обґрунтуванням коригування митної вартості.
Суд зазначає, що надані до митного оформлення прайс-листи містять достатню цінову інформацію, а посилання митного органу на “загальносвітову практику” (яка не підтверджена жодними документами) є необґрунтованим.
В постанові 23 жовтня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 810/690/17 вказав, що прайс-лист по - перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по - друге, прайс-лис - це довідник цін (тарифів) на товари та/ або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по - третє, жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.
Отже, посилання на неповноту чи обмеженість відомостей прайс-листів до Митних декларацій є явно необґрунтованим та спростованим фактичними обставинами справи та наданими позивачем документами.
Щодо доводів відповідача викладених в спірних рішеннях, що декларантом не надана інформація, щодо вартості фрахту товару з Китаю, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості, відсутність транспортного договору щодо морського перевезення згідно коносаменту; відсутній договір з перевізником, що зазначений в CMR; - відсутня заявка на перевезення суд зазначає наступне.
Судовим розглядом встановлено, що відповідачу одночасно з Митними деклараціями надавалися калькуляції собівартості товару № NTLBEST20231207 від 07.12.2023, №NTLBEST20231230 від 30.12.2023, в які включено фрахт. Також Відповідачу одночасно з цими митними деклараціями надавалися листи постачальника № NTLBEST20231207/5 від 07.12.2023, № NTLBEST20231230/5 від 30.12.2023 на підтвердження того факту, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару.
До Митних декларацій також надавалися і автотранспортні накладні № 9966 від 08.02.2024, №0347 від 22.02.2024 в яких містяться посилання на інвойси № NTLBEST20231207 від 07.12.2023, № NTLBEST20231230 від 30.12.2023 відповідно, які, в свою чергу, умовами поставки визначають саме CPT.
Тобто, до митного оформлення надано всі документи на підтвердження даних обставин, в т.ч., але не виключно, калькуляції собівартості товару № NTLBEST20231207 від 07.12.2023, №NTLBEST20231230 від 30.12.2023, листи постачальника № NTLBEST20231207/5 від 07.12.2023, №NTLBEST20231230/5 від 30.12.2023, інвойси № NTLBEST20231207 від 07.12.2023, №NTLBEST20231230 від 30.12.2023, автотранспортні накладні № 9966 від 08.02.2024, № 0347 від 22.02.2024.
Відповідно до правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, поставка товарів на умовах CPT (фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення)) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. Таким чином, відповідно до умов поставки CPT, витрати щодо транспортування товару покладаються на постачальника.
Отже, твердження відповідача про те, що документальне підтвердження щодо витрат на транспортування відсутнє, є явно необґрунтованим та спростованим, адже вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи вже включені в ціну товару.
Таким чином, умовами поставки CPT саме на постачальника покладається обов'язок оплатити всі витрати на транспортування товару, а тому додавати такі витрати під час визначення митної вартості не потрібно.
У постанові Верховний суд від 17.01.2023 року у справі № 0440/5532/18 вказав, що якщо поставка імпортованих платником товарів охоплює вартість завантаження та навантаження товару у постачальника і вартість пакування та маркування, то сторони контракту мають право встановити, що вартість упаковки та маркування входить до вартості товару, якщо інше не обумовлено в специфікаціях. Згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту така ціна товару включає вартість пакування, у зв'язку з чим, згідно з положеннями підпункту “в” пункту 1 частини десятої статті 58 Митного кодексу України, під час визначення митної вартості ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар.
Отже, позивачем повністю документально підтверджено, що витрати на транспортування включено до ціни товару, що кореспондується як з умовою поставки CPT, так і з наданими позивачем та вже наявними у відповідача документами, а доводи відповідача в цій частині суд вважає необґрунтованими.
Щодо відсутності митної декларації країни відправлення, як підстава прийняття спірних рішень, суд зазначає настпне.
Пунктом 7 ч. 3 ст. 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення.
Тобто, копія митної декларації країни відправлення не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, а може лише додатково надаватися Відповідачу виключно у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 53 МК України за її наявності.
Долученими до матеріалів справи документами підтверджено, що позивачем одночасно з митними деклараціями надавалися декларації на підтвердження факту експорту товарів, а саме № MRN24ROCT190000073586 від 08.02.2024, №MRN24ROCT190000112241 від 20.02.2024, на які відповідач посилається й у спірних картках відмови № UA807200/2024/000163 від 16.02.2024, №UA807200/2024/000203 від 28.02.2024.
Більш того, з огляду на те, що експортні декларації є додатковими документами у розумінні ч.3 ст. 53 МК України, то навіть їх не надання, не є підставою для невизнання визначеної декларантом митної вартості, адже ч. 2 статті 53 МК України такі документи не віднесені до обов'язкових для подання й, до того ж, не впливають на митну вартість як таку та не містять відомостей, необхідних для перевірки митної декларації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 09.04.2021 року у справі № 804/5143/16.
У постанові Верховного суду від 20 вересня 2023 року у справі №815/6805/17 суд вказав, що крім того, перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України і в ньому відсутній такий документ, як “експортна декларація країни відправлення”. Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів. Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що твердження відповідача щодо неможливості перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості товар у зв'язку з ненаданням перекладу митної декларації країни відправлення, є такими, що не ґрунтуються на законодавстві та спростовується наданими позивачем документами.
Щодо доводів відповідача, що надані до митного оформлення Звіти про оцінку майна взято митницею до уваги, але він не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, суд зазначає наступне.
Відповідачем з посиланням на ст..9 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” вказано, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або фондом державного майна України. Національний стандарт №1 “Загальні засади оцінки майна і майнових прав”, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440 (далі - Національний стандарт №1) є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.
Відповідач в рішеннях вказав, що відповідно до Національного стандарту № 1 звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити додатки з копіями Всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз'яснюють і підтверджують припущення та розрахунки. У зв'язку з чим, надані висновоки підготовлені з порушенням вищезазначеного підходу, не може однозначно засвідчувати обґрунтованість висновків, які в ньому наведені у зв'язку з відсутністю документально підтверджених даних.
Проте суд зазначає, що надані звіти не є документами, що підтверджують митну вартість у розумінні ч. 2 ст. 53 МК України, а є додатковими документами на підтвердження відсутності заниження рівня митної вартості товару, адже ціна, вказана в інвойсах № NTLBEST20231207 від 07.12.2023, №NTLBEST20231230 від 30.12.2023, відповідає ринковій вартості товару.
Вказана позиція також висловлена у постанові Верховного Суду від 25 серпня 2023 року у справі № 826/3098/16, в якій судом щодо зауважень митного органу до експертного висновку ДП “Держзовнішінформ”, зокрема, що цей висновок виданий на попередні поставки, вказано, що висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини є додатковими документами, що подаються декларантом на вимогу митного органу у випадку виникнення сумнівів у правильності задекларованої митної вартості товарів, однак сама по собі наявність або відсутність таких висновків чи інформації не може бути підставою для сумнівів у задекларованій митній вартості товарів за умови подання декларантом усіх наявних та підтверджуючих заявлену митну вартість документів, визначених частиною другою статті 53 МК України.
Крім того, суд зазначає, що відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціям не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 826/7411/15.
Отже, оскільки надані позивачем звіт та висновки не є документами, що підтверджують митну вартість у розумінні ч. 2 ст. 53 МК України, а є додатковим документом на підтвердження відсутності заниження рівня митної вартості товару, адже ціна, вказана в інвойсах, відповідає ринковій вартості товару, тому суд приходить до висновку про безпідставність вказаних доводів відповідача.
За правилами ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч.1 ст.64); митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (ч.2 ст.64).
Наведене підтверджується змістом Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (затверджені наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012р. за №883/21195; далі за текстом - Правила №598), оскільки у графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відповідачем не надано документів, котрі б висвітлювали характеристики імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, подано не було.
Текст оскаржених рішень про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, про обсяги партій, про умови поставок, про зміст письмово відображених комерційних домовленостей між резидентом України та іноземним постачальником, про невідповідність цінових показників товару предмету - імпорту відомостям прайс-листів чи будь-яких аналогічних документів виробника товару тощо.
Водночас, Верховний Суд у постанові від 20.06.2023 року у справі № 1.380.2019.006247 зазначив, що сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. Відповідно до висновків Верховного Суду наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору. Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суди повинні враховувати, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідач обмежився лише посиланням на номер та дату митних декларацій, які були взяті за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначивши митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.
З огляду на зазначене, підстави застосування відповідачем другорядного (резервного) методу визначення митної вартості не є доведеними, а розрахована митна вартість - не є обґрунтованою.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, використані позивачем відомості повністю підтверджені документально, визначені кількісно і достовірні та/або всі складові митної вартості, необхідні для її обчислення, присутні, а інформація в ЄАІС не свідчить та не може свідчити про заниження митної вартості товарів позивачем, що є підставою для відхилення аргументів відповідача .
Надані позивачем до суду так і відповідачу, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, документи на підтвердження митної вартості товару у повній мірі підтверджували митну вартість товару, підлягали обчисленню та містили всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар, у зв'язку з чим оскаржувані рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів необґрунтовано та підлягає скасуванню в судовому порядку.
При цьому, суд звертає увагу, що подання до митного оформлення нових митних декларацій жодним чином не перешкоджає, не відміняє та не виключає права позивача на оскарження в судовому порядку рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті ЕМД, прийнятих за первинно поданими митними деклараціями, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 18.05.2022 року у справі № 520/3246/2020, від 03.11.2022 року у справі №П/811/1614/16.
Щодо позовної вимоги про скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд зазначає наступне.
Оскільки саме прийняття відповідачем оскаржуваних рішень про коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то визнання рішення про коригування митної вартості протиправним та його скасування є підставою для визнання протиправним та скасування сформованої Харківською митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000163 від 16.02.2024 року, №UA807200/2024/000203 від 28.02.2024 року.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 210 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Щодо відшкодування позивачу витрат на надання професійної правничої допомоги, суд зазначає наступне.
Положеннями ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналіз долучених позивача до матеріалів справи доказів свідчить, що мыж позивачем та Адвокатським бюро “Бідної Оксани Іванівни” укладено договір про надання правової допомоги від 27.03.2024 року.
Додатковою угодою №2 до Договору сторони погодили, що розмір гонорару Бюро за надання правової допомоги за цим договором складає фіксовану суму у розмірі 50 000 грн.
28.03.2024 року позивач здійснив оплату за надання правової допомоги Бюро у розмірі 50000, що підтверджується платіжною інструкцією №1228 від 28.03.2024 року.
Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц.
Відповідачем по справі надано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, яке викладене в відзиві на позовну заяву.
Разом з тим, суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Враховуючи надане відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та те, що справа, по якій адвокатом надано послуги, є справою незначної складності, справа розглядалась в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, суд зазначає, що складання адвокатом в рамках даної адміністративної справи документів, такі послуги не є послугами значного обсягу, суд дійшов висновку про те, що заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню у сумі 10000,00 грн
Долученими до матеріалів справи документами підтверджено, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 21167,18 грн, тоді як з урахуванням приписів ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору
Отже ставка судового збору за розгляд вказаної справи складає 16933,74 грн., відповідно позивачем надлишково сплачено 4233,44 грн.
Приписами частини 1,2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» визначена, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000140/2 від 16.02.2024 року та картку відмови №UA807200/2024/000163 від 16.02.2024 року;
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000171/2 від 28.02.2024 року та картку відмови №UA807200/2024/000203 від 28.02.2024 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестділ" (ЄДРПОУ 43534311) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (ЄДРПОУ 44017626) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 16933 (шістнадцять тисяч дев'ятсот тридцять три) грн 74 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (код ЄДРПОУ 44017626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестділ" (ЄДРПОУ 43534311) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 (три тисячі гривень 00 копійок).
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.
Суддя Зоркіна Ю.В.