Рішення від 24.06.2024 по справі 160/6988/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2024 рокуСправа №160/6988/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Виналь” до відповідача-1: Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, відповідача-2: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

18.03.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 17.03.2024 року через систему “Електронний суд” позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Виналь” в особі представника ОСОБА_1 до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якій представник позивача просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №12635000405 від 26.02.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправне, з порушенням чинного законодавства проведення відповідачем фактичної перевірки, висновки, якої стали підставою для оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

12.04.2024 року від Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач-1 зазначив наступне. На підставі підпункту 19-1.1.4, 19-1.1.14, 19-1.1.15, 19-1.1.16, 19-1.1.17, 19-1.1.18, 19-1.1.19, 19-1.1.20 пункту 19-1.1 статті 19-1, статті 20, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України (підстава проведення фактичної перевірки - здійснена функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального), Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон №481/95-ВР), ГУ ДПС у Дніпропетровської області проведено фактичну перевірку ТОВ “Виналь”, за результатами якої складено акт перевірки від 25.01.2024 року №136/04-36-09-01/41146771, за місцем фактичної діяльності: Дніпропетровська обл., м. Синельникове, вул. Космічна, 1В. Тож, ТОВ “Виналь” знаходиться на обліку в Північному міжрегіональному управління ДПС по роботі з великими платниками податків лише з 01.01.2024 року. В момент проведення спірної фактичної перевірки ТОВ “Виналь” перебувало на обліку в Східному міжрегіональному управління ДПС по роботі з великими платниками податків. В зв'язку з чим, акт спірної фактичної перевірки від 25.01.2024 року №136/04-36-09-01/41146771 відповідно до вимог п.п. 1.6.3 п.1.6 розділу «Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків», затверджених наказам ДПС від 04.09.2020 №470, був надісланий Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області листом від 26.01.2024 №1095/7/04-36-09-01-08 (вх. від 26.01.2024 №226/7) Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків. Північним управлінням на підставі акту фактичної перевірки від 25.01.2024 №136/04-36-09-01/41146771 винесено податкове повідомлення-рішення за формою «ПС» від 26.02.2024 № 12635000405 на суму штрафних (фінансових) санкцій 2040,0 грн. Отже, спірне податкове повідомлення-рішення, що є предметом розгляду справи №160/6988/24 прийнято Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі висновків акту фактичної перевірки, що складений ГУ ДПС у Дніпропетровській області. Також, позивач, підставами позову щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення, визначає процедурні порушення щодо призначення та проведення фактичної перевірки згідно виданого наказу на проведення перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області. В той час, Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, як відповідачем по справі, наказ на проведення спірної фактичної перевірки не приймався, тобто відповідачем не призначались та не проводились перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Фактична перевірка ТОВ “Виналь” проведена ГУ ДПС у Дніпропетровській області за адресою: Дніпропетровська обл., м.Синельникове, вул Космічна буд. 1-В. За результатом якої складено акт від 25.01.2024 №136/04-36-09-01/41146771. Актом встановлено порушення п.85.2, п.85.4 ст.85 Податкового кодексу України. Відповідно до вимог п.п.20.1.6 п .20.1 ст.20, п.85.2, п. 85.4 ст.85 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами), вручено 14.12.2023 представнику за довіреністю ТОВ «Виналь» Мельникову А.О. письмова вимога перевіряючих щодо надання до перевірки інформації та її документального підтвердження, у т.ч. з питань: бухгалтерського обліку щодо залишків тари та матеріалів для укупорки, які використовуються для виробництва алкогольних напоїв, надання документів, які підтверджують використання тари, матеріалів для укупорки при виробництві алкогольних напоїв. У ході проведення фактичної перевірки з 15.01.2024 по 24.01.2024 означені документи не надано. Відповідальність передбачена п. 121.1. ст. 121 Податкового кодексу України. До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: накладення штрафу в розмірі 1020 гривень, ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 2040 гривень. В спірному наказі ГУ ДПС у Дніпропетровській області у відповідності до вимог ст. ст. 80, 82 ПК України та наказу Державної податкової служби України № 470 від 04.09.2020, визначено визначена тривалість проведення фактичної перевірки не більше 10 діб з 15.01.2024, період діяльності, який буде перевірятися: з 15.01.2024 по дату завершення перевірки. Таким чином, в спірному наказі на проведення перевірки, ТУ ДПС у Дніпропетровській області чітко визначено період, який буде перевірятися, а саме з 15.01.2024 по дату завершення перевірки. На думку позивача, спірний наказ на проведення перевірки не містить конкретної інформації про порушення позивачем вимог законодавства в частині обліку та зберігання тютюнових виробів. Підставою, що слугувала для проведення спірної фактичної перевірки позивача в наказі на проведення перевірки визначено п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПКУ та ЗУ «Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, плодового і коньячного, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», (підстава для проведення перевірки - здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального). Також, згідно наказу на проведення перевірки, перевірка проведена з питання дотримання вимог законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів. Отже, в наказі на проведення фактичної перевірки ТОВ “Виналь” податковими органами правомірно визначено підставу для її проведення згідно п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПКУ та для здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, що є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. Також, в контексті тверджень позивач з посиланням на висновки Верховного Суду, що «підставою» у пункті 80.2.5 ПК України необхідно розуміти не порядковий номер підпункту пункту статті, а безпосередньо інформацію, яка розкриває підставу для проведення перевірки, слід звернути увагу на постанову Верховного Суду від 10.10.2023 по справі №500/1301/20. Так, постановою Верховного Суді від 10.10.2023 по справі №500/1301/20 відмовлено в задоволенні касаційної скарги ПП «Дружба-нафтопродукт» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2021, якою скасовано рішення першої інстанції та прийнято нову постанову про відмовлення в задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення, що винесене за результатами фактичної перевірки. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначав, що судом апеляційної інстанції не перевірено доводи Тернопільського окружного адміністративного суду про порушення відповідачем порядку призначення фактичної перевірки в частині відсутності у вказаному наказі інформації про порушення вимог законодавства, що могло б бути підставою для проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Тобто, за висновками суду першої інстанції, ГУ ДПС у Тернопільській області видало наказ про проведення фактичної перевірки без будь-яких посилань на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки. Верховний Суд, переглядаючи оскаржуване судове рішення, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, в постанові від 10.10.2023 по справі №500/1301/20 дійшов висновку: «Як вбачається з наказу про проведення фактичної перевірки позивача від 04 березня 2020 року № 386, в ньому вказано підстави для здійснення контрольного заходу, а саме статтю 20, пункт 75.1 статті 75, підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, що відповідає вимогам до наказу, встановленим пунктом 81.1 статті 81 ПК України.». Доводи позивача ґрунтуються на проведеному аналізі інформації, що міститься на сайті ДПС відносно ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо переліку уповноважених осіб та переданих таким особам функцій, згідно якого не вбачається у ОСОБА_2 функції щодо підписання наказів на проведення перевірки. Позивач помилково ототожнює поняття уповноваженої особи органу ДПС та заступника керівника органу ДПС. Згідно вимог ПК України уповноваженою особою може бути будь-яка посадова (службова) особа контролюючого органу, якій згідно наказу керівника надано повноваження на виконання певних функцій, передбачених ПК України. Функції заступника начальника контролюючого органу визначається згідно внутрішніх розпорядчих документів органу ДПС. Також, поза увагою позивач залишає той факт, що наказ на проведення перевірки згідно вимог наказу Державної податкової служби України № 470 від 04.09.2020 може бути підписаний не лише керівником органу ДПС, а й його заступником. Позивач стверджує, що нібито контролюючим органом не встановлено об'єктивного складу правопорушення, зокрема нібито під час проведення фактичної перевірки не встановлено перевіряючими факт вчинення протиправного діяння. В той час, викладені позивачем обґрунтування підстав позову не відповідають встановленому в акті перевірки факту вчинення податкового правопорушення. Спірний акт перевірки містить наступні факти про вчинене правопорушення позивачем: після початку проведення перевірки 14.12.2023, відповідно до вимог п.п.20.1.6 п .20.1 ст.20, п.85.2, п. 85.4 ст.85 Податкового Кодексу України фахівцями ГУ ДПС у Дніпропетровській області вручено представнику Позивача письмову вимогу про надання до перевірки інформації та її документального підтвердження, у т.ч. з питань: бухгалтерського обліку щодо залишків тари та матеріалів для укупорки, які використовуються для виробництва алкогольних напоїв, надання документів, які підтверджують використання тари, матеріалів для укупорки при виробництві алкогольних напоїв. Факт отримання представником позивача запиту контролюючого органу підтверджується самою копією письмово запиту ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 15.01.2024, що надана позивачем разом із позовною заявою, згідно якої запит від 15.01.2024 отримано представником ТОВ “Виналь” за довіреністю ОСОБА_3 15.01.2024. У ході проведення фактичної перевірки з 15.01.2024 по 24.01.2024 вищезазначені документи ТОВ “Виналь” до контролюючого органу не надано, що не спростовано позивачем в позовній заяві. Тобто, обставина не надання позивачем зазначених в акті перевірки документів контролюючому органу не є спірною, та не підлягає доказуванню під час розгляду справи. Обов'язок платників податків надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки передбачений п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України. Позивач стверджує, що актом перевірки не встановлено наявність вини в діях платника податків, що є обов'язковим критеріям для притягнення особи до відповідальності за вчинення податкового правопорушення. На думку позивача законодавством визначено можливість застосування до платників штрафних санкцій за не надання платником податків контролюючим органам оригіналів чи їх копій при здійсненні податкового контролю, лише за наявності його вини. В той час, згідно п. 109.3 ст. 109 ПК України у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 123.3 статті 123, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125і цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинене податкового правопорушення є встановлення контролюючим органом вини особи. Таким чином, згідно вимог податкового законодавства обставини, що виключають або підтверджують вину у вчиненні правопорушення не досліджувались ні під час перевірки, ні при розгляді заперечень, оскільки, з'ясування форми умислу та вини згідно вимог статті 109 ПКУ у правопорушеннях передбачених нормами п. 121.1 ст. 120 ПКУ не передбачено. Обставини, що пом'якшують або звільняють від відповідальності не виявлені під час перевірки та не надавались платником. Нормою п.121.1. ст.121 Податкового кодексу України передбачена відповідальністю за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, в розмірі 1020 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 2040 гривень. Повторність вчиненого податкового правопорушення встановлено Відповідачем згідно наступних актів попередніх фактичних перевірок: №1059/04-36-09-02/41146771 від 16.03.2023 за результатами якого притягнено платника податків до відповідальності згідно ч. 1 п. 121.1. ст.121 Податкового кодексу України та прийнято податкове повідомлення-рішення №281/32-00-07-08-20 від 13.04.2023, яким визначено суму штрафних санкцій 1020, 00 грн. за порушення п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, №3900/04-36-09-01/41146771 від 04.12.2023 року за результатами якого притягнуто платника податків до відповідальності згідно ч. 2 п. 121.1. ст.121 Податкового кодексу України та прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.01.2024 № 2135000405, яким визначено суму штрафних санкцій 2040, 00 грн. за порушення п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, №4001/04-36-09-01/41146771 від 14.12.2023 року за результатами якого притягнуто платника податків до відповідальності згідно ч. 2 п. 121.1. ст.121 Податкового кодексу України та прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.01.2024 № 2235000405, яким визначено суму штрафних санкцій 2040, 00 грн. за порушення п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу У країни. Також, згідно відомостей з даних інтернованої картки ТОВ “Виналь” за платежем 21081101 встановлено, що платника податків було притягнуто до відповідальності згідно ч. 2 п. 121.1. ст.121 Податкового кодексу України за порушення п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України згідно наступних податкових повідомлень рішень: податкове повідомлення- рішення (форма «ПС») №722/32-00-07-08-20 від 28.07.2023 про застосування штрафних санкцій на суму 2040,0 грн.; податкове повідомлення-рішення (форма «ПС») №747/32-00-07- 08-20 від 10.08.2023 про застосування штрафних санкцій на суму 2040,0 грн.; податкове повідомлення-рішення (форма «ПС») №848/32-00-07-08-20 від 07.09.2023 про застосування штрафних санкцій на суму 2040,0 грн.; податкове повідомлення-рішення (форма «ПС») №982/32-00-07-08-20 від 30.10.2023 про застосування штрафних санкцій на суму 2040,0 грн. (відомості отримані з даних інтегрованої картки платника податків за платежем 21081101, так як платник податків в 2023 році знаходився на обліку в іншому контролюючому органі, витяг з ІКП). Контролюючим органом при визначенні повторюваності податкового правопорушення, як необхідної умови застосування штрафної санкції передбаченої п. 121.1 ст.121 Кодексу, враховано безпосередньо факт допущення (повторюваності) ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів при здійсненні податкового контролю, вчиненим платником податків протягом 1095 днів. В наказі на проведення фактичної перевірки ТОВ “Виналь” податковими органами визначено підставу для її проведення згідно п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПКУ та для здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального. Після початку проведення перевірки 14.12.2023, відповідно до вимог п.п.20.1.6 п .20.1 ст.20, п.85.2, п. 85.4 ст.85 Податкового Кодексу України фахівцями ГУ ДПС у Дніпропетровській області вручено представнику позивача письмову вимогу про надання до перевірки інформації та її документального підтвердження, у т.ч. з питань: бухгалтерського обліку щодо залишків тари та матеріалів для укупорки, які використовуються для виробництва алкогольних напоїв, надання документів, які підтверджують використання тари, матеріалів для укупорки при виробництві алкогольних напоїв. Таким чином, під час проведення фактичної перевірки фахівцями ГУ ДПС у Дніпропетровській області запитувались у позивача документи, які стосуються виробництва алкогольних напоїв, що входить до предмета перевірки та відповідає визначеному в наказі предмету фактичної перевірки. Вказані твердження позивача суперечать вимогам п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, який дозволяє проведення фактичної перевірки на виконання функцій контролюючого органу, визначених Податковим кодексом України та законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів ст. 19-1 ПКУ та статті 16 ЗУ «Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, плодового і коньячного, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» покладені на податкові органи. позовна заява не містить обґрунтувань доводів позивача, що витребувані контролюючим органом документи, а саме документи, які підтверджують використання тари, матеріалів для укупорки та відомості бухгалтерського обліку щодо залишків тари та матеріалів для укупорки не використовуються для виробництва алкогольних напоїв. Іншими словами, позивачем не спростовано, що тара та матеріали для укупорки не використовуються ним в процесі виробництва алкогольних напоїв, а отже первинні документи, які стосуються їх обліку не відносяться до процесу виробництва підакцизної продукції. факт проведення хрономентажу, про який зазначено в акті спірної перевірки не визначає склад встановленого правопорушення та не слугував підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, в зв'язку з чим зазначене твердження позивача не входить до предмета доказування у справі.

17.04.2024 року від представника ТОВ “Виналь” Мельника М.С. до суду надійшла до суду відповідь на відзив де зазначено, що відповідач-1 не подав будь - якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими. Представник позивача зазначив, що відповідач стверджує: «Повторність вчиненого податкового правопорушення встановлено Відповідачем згідно наступних актів попередніх фактичних перевірок: №1059/04-36-09-02/41146771 від 16.03.2023р. за результатами якого притягнуто платника податків до відповідальності згідно ч.1 п.121.1. ст. 121 ПК України та прийнято податкове повідомлення-рішення №281/32-00-07-08-20 від 13.04.2023р., яким визначено суму штрафних санкцій 1020,00грн., за порушення п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України, №3900/04-36-09-01/41146771 від 04.12.2023р. за результатами якого притягнуто платника податків до відповідальності згідно ч.2 п.121.1. ст. 121 ПК України та прийнято податкове повідомлення-рішення №2135000405 від 11.01.2024р., яким визначено суму штрафних санкцій 2040,00грн., за порушення п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України, №4001/04-36-09-01/41146771 від 14.12.2023р. за результатами якого притягнуто платника податків до відповідальності згідно ч.2 п.121.1. ст. 121 ПК України та прийнято податкове повідомлення-рішення №2235000405 від 11.01.2024р., яким визначено суму штрафних санкцій 2040,00грн., за порушення п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України.» Крім того, відповідач наводить посилання на наступні податкові повідомлення-рішення: №722/32-00-07-08-20 від 28.07.2023р.; №747/32-00-07-08-20 від 10.08.2023р.; №848/32-00-07-08-20 від 07.09.2023р.; №982/32-00-07-08-20 від 30.10.2023р. Наведене відповідачем, не відповідає дійсності. ТОВ “Виналь” було оскаржено податкове повідомлення-рішення №281/32-00-07-08-20 від 13.04.2023р. прийняте на підставі акту фактичної перевірки №1059/04-36-09-02/41146771 від 16.03.2023р. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2023р. у справі №160/8973/23, залишеним без змін постановою Третього адміністративного апеляційного суду від 20.12.2023р. позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №281/32-00-07-08-20 від 13.04.2023р. прийняте Східним міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків. Щодо податкового повідомлення-рішення №2135000405 від 11.01.2024р. (акт №3900/04-36-09-01/41146771 від 04.12.2023р.), воно було оскаржено ТОВ “Виналь”. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/3236/24 від 12.02.2024р. відкрито провадження у справі. На теперішній час справа в процесі розгляду. Щодо податкового повідомлення-рішення №2235000405 від 11.01.2024р. (акт №4001/04-36-09-01/41146771 від 14.12.2023р.), воно було оскаржено ТОВ “Виналь”. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/2735/24 від 05.02.2024р. відкрито провадження у справі. На теперішній час справа в процесі розгляду. Щодо податкового повідомлення-рішення №722/32-00-07-08-20 від 28.07.2023р., воно було оскаржено ТОВ «Виналь». Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/22612/23 від 08.09.2023р. відкрито провадження у справі. На теперішній час справа в процесі розгляду. Щодо податкового повідомлення-рішення №747/32-00-07-08-20 від 10.08.2023р., воно було оскаржено ТОВ «Виналь». Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2023р. у справі №160/21632/23, залишеним без змін постановою Третього адміністративного апеляційного суду від 07.02.2024р. позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №747/32-00-07-08-20 від 10.08.2023р. прийняте Східним міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків. Щодо податкового повідомлення-рішення №848/32-00-07-08-20 від 07.09.2023р., воно було оскаржено ТОВ «Виналь». Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2024р. у справі №160/29729/23 позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №848/32-00-07-08-20 від 07.09.2023р. прийняте Східним міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків. Щодо податкового повідомлення-рішення №982/32-00-07-08-20 від 30.10.2023р., воно було оскаржено ТОВ «Виналь». Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2024р. у справі №160/29500/23 позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №982/32-00-07-08-20 від 30.10.2023р. прийняте Східним міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків. Отже, відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують факт вчинення правопорушення передбаченого ч.1 п.121.1 ст.121 ПК України. Більш того, ст. 102 ПК України, унормовує строки давності та їх застосування, а отже не має жодного відношення до встановлення періоду діяльності, який буде перевірятись. Крім того, наведена стаття є доволі об'ємною за змістом, а отже встановити, що конкретно мав на увазі відповідач роблячи на неї посилання не можливо. Тим більше, що закон не покладає на платників податків обов'язку здогадуватись, який саме сенс вкладає контролюючий орган у наказ. Фактично, відповідно до оскаржуваного наказу, відповідач міг би перевіряти будь-який період діяльності, на власний розсуд, що прямо суперечить вимогам які ставляться законом до належного оформлення наказу. У зв'язку з прийняттям наказу, що став підставою для проведення перевірки, а як наслідок й оформлення спірного акту, ТОВ “Виналь” вважає за необхідне звернути увагу на рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018 (справа № 1-6/2018), яким сформовано правову позицію щодо верховенства права, а саме - основними елементами конституційного принципу верховенства права є справедливість, рівність, правова визначеність. Конституційні та конвенційні принципи, на яких базується гарантія кожному прав і свобод осіб та їх реалізація, передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005). Принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища. Отже, можна дійти висновку, що наказ є таким що не відповідає нормам діючого законодавства. Розуміючи власні порушення здійсненні при прийнятті наказу, контролюючий орган вже в акті перевірки зазначає, що перевіряємим періодом є проміжок часу з 15.01.2024р. по 24.01.2024р., тобто чіткий темпоральний період, чого немає в наказі. Крім того, спірна перевірка не може вважатись законною. Зважаючи на те, що зі змісту наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області №93-П від 12.01.2024р. вбачається, що предметом фактичної перевірки є питання дотримання законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів, запити податкового органу щодо залишків тари, укупорки, показників лічильників не стосується предмету вказаної перевірки, а тому їх витребування не є правомірним. До того ж, інформація щодо залишків пляшки та матеріалу для укупорки, рівно як показники лічильників електро та водопостачання не відноситься до обігу підакцизного товару, а від так будь-які запити щодо надання документів що не стосуються підакцизного товару на вказаній адресі є протиправними. До того ж, твердження відповідача про ймовірні порушення ТОВ «Виналь», пов'язані із наданням або ненаданням документів, не маються жодного відношення до тієї обставини, що перевіряючими було допущено порушення закону і ця обставина не спростована відповідачем, а отже фактично ним визнається. ГУ ДПС у Дніпропетровській області не може бути відповідачем або співвідповідачам по даній справі, оскільки його дій, розглядаються у даній справі лише в контексті законності прийняття оскаржуваного рішення. Тим більше, що будь-які посадові особи ГУ ДПС у Дніпропетровській області, наприклад пан ОСОБА_4 , можуть бути допитані у якості свідків за необхідності. Оскаржуване рішення приймалось відповідною посадовою особою відповідача, яка вбачаючи очевидну незаконність висновків акту та правову дефектність наказу, могла не приймати таке протиправне рішення. При цьому, залучення ГУ ДПС у Дніпропетровській області в якості відповідача не яким чином не вплине на процес розгляду справи, а лише буде сприяти його затягуванню.

07.05.2024 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх позовних вимог відповідач-2 зазначив наступне. Наказ «Про проведення фактичної перевірки» від 12.01.2024 №93-п було прийнято на підставі п.п.80.2.5. п.80.2 ст.80 ПК України. Фактична перевірка ТОВ "Виналь" за адресою: Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Космічна, буд 1В проведена з 15.01.2024 по 24.01.2024 працівниками ГУ ДПС у Дніпропетровській області на пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, 80.2.5, п. 80.2. ст. 80, пп.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України на підставі наказу від 12.01.2024 № 93-п та направлень від 12.01.2024 №183 та №184. З наказом ознайомлено та вручено направлення на перевірку представнику ОСОБА_3 , про що свідчить його особистий підпис у направленнях на перевірку. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. Тобто достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин. В ході проведення перевірки встановлені порушення: за результатами перевірки було встановлено порушення п. 82.2 ст. 85 ПК України, а саме: ненадання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Право проведення контролюючими органами, визначеними пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПК України, камеральних, документальних (планових або позапланових, виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок передбачено пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п. 75.1 ст. 75 ПКУ. Зокрема, підпунктами 20.1.2 та 20.1.5 п. 20.1 ст. 20 ПК України встановлено, що для здійснення функцій, визначених законом, контролюючим органам надано право отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом, а також довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків. Згідно з п.44.3 ст.44 ПК України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 392 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності та документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії). Відповідно до абзацу першого п. 85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. Пунктом 85.4 ст. 85 ПК України визначено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Аналогічно п. 85.8 ст.85 ПК України передбачено право посадових (службових) осіб контролюючих органів, які проводять перевірку, у випадках, передбачених ПК України, отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Тобто запитувати необхідні для здійснення перевірки документи є правом контролюючого органу, натомість надавати посадовим (службовим) особам контролюючого органу у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки - є саме обов'язком суб'єкта господарювання, який виникає після початку перевірки та не залежить від наявності вимоги про надання/витребування таких документів контролюючим органом. Так, перевіряючими 15.01.2024 вручено представнику за довіреністю ТОВ "Виналь" Мельникову А.О. письмова вимога перевіряючих щодо надання до перевірки інформації та її документального підтвердження у тому числі з питань: бухгалтерського обліку щодо залишків тари та матеріалів для укупорки, які використовуються для виробництва алкогольних напоїв; надання документів, які підтверджують використання тари, матеріалів для укупорки при виробництві алкогольних напоїв. На момент закінчення фактичної перевірки, до 25.01.2024 вищезазначені документи не надано. Таким чином, всупереч п.85.2 ст.85 ПК України, ТОВ «Виналь» не надано посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Відповідальність за вищезазначене порушення передбачена п. 121.1 ст. 121 ПК України. Так, пунктом 121.1 статті 121 ПК України зазначено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020,0 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 2040,0 грн. Означене порушення викладено у акті фактичної перевірки від 25.01.2024 № 136/04-36-09-01/ НОМЕР_1 . Представник ТОВ «Виналь» Мельников А.О. відмовився від підписання акту фактичної перевірки та отримання другого екземпляру, про що було складено відповідний акт. Таким чином, акт фактичної перевірки від 25.01.2024 № 136/04-36-09-01/41146711 було направлено позивачу засобами поштового зв'язку, докази направлення додаються до відзиву. Таким чином, порушення, викладені в акті фактичної перевірки є у повному обсязі доведеними контролюючим органом.

14.05.2024 року від представника ТОВ “Виналь” Мельника М.С. до суду надійшла до суду відповідь на відзив де зазначено, що відповідач-2 не подав будь - якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими. Представник позивача зазначив, що положеннями п.82.3. ст. 82 ПК України визначає, що тривалість фактичної перевірки не може перевищувати 10 діб. З правового аналізу означених норм слідує, що повноваження щодо визначення тривалості перевірки в рамках максимально визначеного строку встановленого Податковим кодексом України покладені виключно на особу, що уповноважена видавати наказ про проведення такої перевірки. Проте, ані надані направлення, ані наказ тривалості проведення перевірки не містять. Зазначено лише - «тривалість не більше 10 діб». Тож таке формулювання не може вважатися «тривалістю перевірки» в розумінні норм Податкового кодексу України, оскільки не містить в собі вираження чітких ТОВ «Виналь», як суб'єкту який перевіряється, незрозуміле таке визначення строку тривалості перевірки. Фактично - дата закінчення перевірки не встановлена. Відсутність чітко визначених строків тривалості проведення перевірки та періоду діяльності підприємства, що перевіряється, порушує права ТОВ «Виналь» та не дає можливості чітко визначитися в яких часових межах буде проведена перевірка та саме за який проміжок часу, що дезорієнтує та ускладнює роботу персоналу ТОВ «Виналь» по наданні необхідної для перевірки інформації та документів. У зв'язку з прийняттям наказу, що став підставою для проведення перевірки, а як наслідок й оформлення спірного акту, ТОВ «Виналь» вважає за необхідне звернути увагу на рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018 (справа № 1-6/2018), яким сформовано правову позицію щодо верховенства права, а саме - основними елементами конституційного принципу верховенства права є справедливість, рівність, правова визначеність. Конституційні та конвенційні принципи, на яких базується гарантія кожному прав і свобод осіб та їх реалізація, передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005). Принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища. Відтак, можна дійти висновку, що наказ є таким що не відповідає нормам діючого законодавства. Розуміючи власні порушення здійсненні при прийнятті наказу, відповідач-2 вже в акті перевірки зазначає, що перевіряємим періодом є проміжок часу з 15.01.2024р. по 24.01.2024р., тобто чіткий темпоральний період, чого немає в наказі. Щодо посилань відповідача-2 на лист Державної фіскальної служби України №11356/7/99-99-14-03-03-17 від 05.05.2017 року, то зазначені доводи та лист не потребують уваги, оскільки не стосуються підстав позову. В зазначеному листі ДФС України йде мова про загальний строк для призначення фактичної перевірки (1095 днів), проте однією з підстав позову позивачем було

визначено порушення строків самої фактичної перевірки, а саме не зазначення конкретних строків проведення фактичної перевірки (обґрунтування наявні в позовній заяві). Стосовно підстав проведення перевірки також треба відзначити, що уся численна судова практика, зазначена відповідачем (у відзиві) та відповідачем-2 (у відзиві) наголошує й на тому, що будь-яка підстава для проведення перевірки повинна об'єктивно існувати, тобто повинна бути наявна фактична підстава перевірки, а не тільки зазначення норми права, яка констатує наявність право контролюючого органу проводити перевірки. До того ж, як зазначено у пункті 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Пунктом 86.8 статті 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті. Аналіз означених правових норм свідчить про те, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення. Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення у зв'язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме: спочатку провести податкову перевірку. Нормами Податкового кодексу України встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню. При цьому підставою для їх отримання є письмовий запит на отримання копій, поданий платнику не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки. Так, в межах фактичної перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області вручено запит ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 04.01.2024р. про надання копій документів, зокрема, залишків тари, укупорки, показників лічильників. В свою чергу, останній не є запитом документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства в розумінні п. 85.4 ст. 85 ПК України, оскільки в ньому відсутнє посилання на будь-які порушення, в зв'язку з виявленням яких вимагається надання копій документів, та конкретний перелік документів, копії яких вимагається надати (з зазначенням реквізитів документів), а від так у позивача був відсутній обов'язок та правові підстави для надання необхідних документів. Зважаючи на те, що зі змісту наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області №93-П від 12.01.2024р. вбачається, що предметом фактичної перевірки є питання дотримання законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів, запити податкового органу щодо залишків тари, укупорки, показників лічильників не стосується предмету вказаної перевірки, а тому їх витребування не є правомірним. При цьому, відповідно до положень п.85.6 ПК України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис. Піддаючи тлумаченню вказану норму права, можна зробити однозначний висновок, що остання є імперативною та визначає чіткий та послідовний характер дій контролюючого органу, що виражається у складанні відповідного акту про відмову у надані документів. Складання останнього не ставиться в залежність від форми в якій платник податків виразив відмову у наданні документів. А від так твердження відповідача-2 в повній мірі не відповідають вимогам чинного законодавства. Більш того, згідно пп.14.1.145 п.14.1 ст.14 ПК України, підакцизними товари (продукція) вважаються товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку. Як вбачається з наведеного переліку, в ньому відсутні пляшки та матеріали для укупорки, не кажучи вже про лічильники та їх показники. А отже, до підакцизних товарів запитувана інформація (документи) не мають жодного відношення. З системного аналізу положень Закону України №481 від 19.12.1995 року «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №481) можна зробити висновок, що виробництвом підакцизних товарів - відповідний технологічний процес, що забезпечує переробку сировини в продукцію, готову для реалізації кінцевому споживачу, а також лабораторій (власних або залучених на договірних засадах у випадках, передбачених цим Законом), акредитованих відповідно до законодавства. При цьому, обігом підакцизних товарів вважається - імпорт, експорт, транспортування, зберігання, торгівля підакцизним відповідно до вимог чинного законодавства. Таким чином, можна зробити висновок що інформація щодо залишків пляшки та матеріалу для укупорки, рівно як показники лічильників електро та водопостачання не відноситься до обігу підакцизного товару, а від так будь-які запити щодо надання документів що не стосуються підакцизного товару на вказаній адресі є протиправними. Відповідач-2 в відзиві зазначає, що: «представник Позивача ОСОБА_3 відмовився від підписання акту фактичної перевірки та отримання другого екземпляру, про що було складено відповідний акт». Дане твердження є введенням суду в оману, оскільки представник позивача ОСОБА_3 не відмовлявся від підписання акту фактичної перевірки та отримання другого екземпляру. Відповідачем-2 не надано до суду разом з відзивом складений відповідачем акт відмови від підписання та отримання другого екземпляру представником позивача акту фактичної перевірки, будь-які інші докази, які б підтверджували факт складання такого акту про відмову - відсутні.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2024 року, зазначена вище справа була розподілена та 19.03.2024 року передана судді Пруднику С.В.

25.03.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи. Витребувано у Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків: обґрунтований та вмотивований розрахунок повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №12635000405 від 26.02.2024 року із поданням вмотивованих пояснень; засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копії усіх письмових доказів, які слугували підставою для складання повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №12635000405 від 26.02.2024 року. Судом зобов'язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 11.04.2024 року. Судом попереджено Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

17.04.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні клопотання представника Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Озацької Олени Володимирівни про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін відмовлено. Залучено до участі у справі №160/6988/24 у якості співвідповідача як Головне управління ДПС у Дніпропетровській області. Розпочато спочатку розгляд адміністративної справи №160/6988/24 та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В період з 27.05.2024 року по 09.06.2024 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній основній відпустці.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що наказ «Про проведення фактичної перевірки ТОВ “Виналь”» від 12.01.2024 року №93-п було прийнято на підставі п.п.80.2.5. п.80.2 ст.80 ПК України.

У зв'язку з проведенням фактичної перевірки та відповідно до вимог пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, п. 85.2, п. 85.4 ст. 85 Кодексу Головне управління ДПС у Дніпропетровській області просило надати товариство документи, які стосуються предмету перевірки за переліком.

Вимога отримана 15.01.2024 року представнику за довіреністю ТОВ “Виналь” Мельнику М.С.

Листом №105 від 24.01.2024 року ТОВ “Виналь” на письмову вимогу перевіряючих, в рамках перевірки, що проводиться на підставі наказу від 12.01.2024 року № 93-п, надало наступні документи: наказ № 15/01-1 від 15.01.2024 року «Про проведення інвентаризації»; акт № 3 від 16.01.2024 року інвентаризації водно-спиртової суміші в цеху приготування горілчаних виробів; акт №1/2 від 16.01.2024 року інвентаризації спирту у спиртосховищі; акт інвентаризації готової продукції на 16.01.2024 року за адресою: м. Синельникове, вул. Космічна, 1-В; акт інвентаризації марок акцизного податку на 16.01.2024 року; копії актів про відвантаження та приймання спирту за період з 15.01.2024 року по 19.01.2024 року, копії договорів з цими контрагентами; копії ТТН та накладних на внутрішнє переміщення готової продукції за період з 15.01.2024 року по 24.01.2024 року; копії вимог на відпуск спирту у виробництво за період з 15.01.2024 року по 23.01.2024 року; копії змінних звітів (звітів виробництва за зміну) та копії накладних на передавання алкогольних напоїв з виробництва до складу готової продукції з 15.01.2024 року по 23.01.2024 року.

На підставі підпункту 19-1.1.4, 19-1.1.14, 19-1.1.15, 19-1.1.16, 19-1.1.17, 19-1.1.18, 19-1.1.19, 19-1.1.20 пункту 19-1.1 статті 19-1, статті 20, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України (підстава проведення фактичної перевірки - здійснена функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального), Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон №481/95-ВР), ГУ ДПС у Дніпропетровської області проведено фактичну перевірку ТОВ “Виналь”, за результатами якої складено акт перевірки від 25.01.2024 року №136/04-36-09-01/41146771, за місцем фактичної діяльності: Дніпропетровська обл., м. Синельникове, вул. Космічна, 1В. Тож, ТОВ “Виналь” знаходиться на обліку в Північному міжрегіональному управління ДПС по роботі з великими платниками податків лише з 01.01.2024 року.

В момент проведення спірної фактичної перевірки ТОВ “Виналь” перебувало на обліку в Східному міжрегіональному управління ДПС по роботі з великими платниками податків. В зв'язку з чим, акт спірної фактичної перевірки від 25.01.2024 року №136/04-36-09-01/41146771 відповідно до вимог п.п. 1.6.3 п.1.6 розділу «Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків», затверджених наказам ДПС від 04.09.2020 №470, був надісланий Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області листом від 26.01.2024 №1095/7/04-36-09-01-08 (вх. від 26.01.2024 №226/7) Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Фактична перевірка ТОВ “Виналь” проведена ГУ ДПС у Дніпропетровській області за адресою: Дніпропетровська обл., м.Синельникове, вул Космічна буд. 1-В.

За результатами вказаної перевірки було складено акт №136/04-36-09-01/41146771 від 25.01.2024р. «Про результати фактичної перевірки ТОВ «Виналь» код ЄДРПОУ 41146771» (далі - акт), яким встановлено порушення п.85.2, 85.4. ст. 85 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме, не надання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, а саме: інформації та її документального підтвердження з питань бухгалтерського обліку щодо залишків тари та матеріалів для укупорки, які використовуються для виробництва алкогольних напоїв, надання документів, які підтверджують використання тари, матеріалів для укупорки при виробництві алкогольних напоїв, а також не надано працівникам ГУ ДПС інформацію та показники щодобових витрат води та енергоносіїв, які використовуються для виробництва алкогольних напоїв.

Вказаний акт було отримано позивачем, засобами поштового зв'язку, від Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - контролюючий орган, відповідач) 02.02.2024р.

Користуючись правом закріпленим у ст. 86 ПК України, ТОВ «Виналь» було подано заперечення на акт №02-02 від 12.02.2024р. Однак, в порушення пп.86.7.3. п.86.7 ст.86 ПК України, відповідач не надав можливість представнику ТОВ «Виналь» взяти участь у процесі розгляду матеріалів перевірки, про дату, час та місце розгляду заперечень своєчасно сповіщено не було.

Листом №12707/6/04-36-09-01-11 від 22.02.2024р., яке отримане позивачем 28.02.2024р., контролюючий орган повідомив, що вважає висновки акту правомірними.

05.03.2024р. позивачем, засобами поштового зв'язку, отримано від відповідача податкове повідомлення - рішення №12635000405 від 26.02.2024р., яким встановлено порушення п.85.2 та п. 85.4 ст.85 ПК України та на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, пп.121.1 ст.121 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 2040,00 грн. (дві тисячі сорок гривень 00 копійок) та яке винесено на підставі зазначеного вище акту.

Позивач, вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним та таким, що його належить скасувати, звернувся з цим позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.

Відповідно до п.61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Також, пп. 62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Абзацом 1 п. 75.1. ст. 75 ПК України встановлено право контролюючих органів на проведення камеральних, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичних перевірок.

Підпунктом 75.1.3. п.75.1 ст. 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки наведений у ст. 80 ПК України.

Відповідно до пунктів 80.1, 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності, зокрема такої підстави: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (п.п. 80.2.5).

Положеннями абзацу 3 п.81.1 ст. 81 ПК України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом документів, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.;

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Згідно з п.81.2 ст.81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Отже, право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки виникає у контролюючого органу за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред'явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

Суд зазначає, що у питанні застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового України практика Верховного Суду є сформованою і усталеною, полягає в тому, що ця норма містить дві самостійні (автономні) підстави для проведення фактичної перевірки у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального: (1) отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, а також (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у цій сфері. Тобто цей пункт передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися, як у сукупності, так і кожна окремо. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 26.07.2023 у справі №280/4696/22 та від 07.06.2022 у справі №360/4140/20.

За сталою та послідовною практикою Верховного Суду (зокрема, постанови від 11.07.2022 у справі №120/5728/20-а, від 21.12.2022 у справі №500/1331/21) формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов'язковим дотриманням вимог норм абзацу 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов'язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб'єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб'єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верхового Суду від 26.07.2023 у справі №280/4696/22.

Крім того, у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №640/21536/19, від 17.12.2020 у справі №520/12028/18, від 11.06.2019 у справі №1440/2045/18 уточнено і розширено підхід щодо застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, як підстави для призначення фактичної перевірки. При здійсненні такого призначення контролюючий орган повинен зазначити одну із підстав, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, й у разі, якщо такою підставою є наявність та/або отримання інформації про порушення платником податків вимог законодавства, конкретизувати останню.

Питання достатності зазначення в наказі про призначення фактичної перевірки лише посилання на пп.80.2.5. п. 80.2. ст. 80 ПК України (без конкретизації підстави) було предметом розгляду Верховим судом у постанові від 20.07.2023 у справі №160/9720/22. За змістом правозастосування в цій справі констатовано, що недотримання вимог щодо конкретизації та викладення в оскаржуваному наказі фактичних та правових підстав його прийняття призводить до протиправності останнього та необхідності його скасування.

Формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов'язковим дотриманням вимог норм абзацу 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов'язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №160/15431/21.

Відсутність посилань на жодну з можливих підстав перевірки, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.5 статті 80 ПК України, призводить до скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного за результатами проведеної на підставі такого наказу перевірки.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №160/15431/21, від 05.07.2023 у справі №460/2663/22, від 21.12.2022 у справі №500/1331/21.

Окрім цього, зміст правозастосування Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі №460/2663/22 вказує на те, що протиправність наказу про призначення перевірки є підставою для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень навіть без визнання протиправним та скасування самого наказу про призначення перевірки.

Судом відхиляється судова практика, наведена відповідачами, оскільки найбільш актуальною та релевантною є судова практика, вказана в даному рішенні.

Отже, суд визнає обґрунтованими доводи позивача щодо неналежного викладу правових підстав для призначення перевірки в наказі відповідача від 13.12.2023, у зв'язку з чим рішення, яке є безпосереднім наслідком проведеної на підставі вказаного наказу перевірки, підлягає скасуванню.

Так, порушенням контролюючого органу вимог законодавства щодо проведення перевірки, як підставам позову необхідно надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Вказаний правовий висновок сформульовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 22.09.2022 у справі №826/17123/18.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність рішень відповідача, що є предметом оскарження, з підстав порушення ним вимог законодавства щодо проведення перевірки, то це є достатньою підставою для задоволення позовних вимог.

Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 01.03.2022 у справі №640/22563/19.

Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Отже, з урахуванням того, що при оскарженні податкового повідомлення-рішення платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність такого рішення, і при цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, суд вважає, що встановлені обставини щодо протиправності процедури призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято податкове повідомлення - рішення, що є предметом оскарження, є достатніми для висновку про протиправність такого податкового повідомлення-рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем вимог законодавства.

Аналогічний за змістом правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 22.09.2020 у справі №520/8836/18.

Також вказаний правовий висновок змістовно використано у постанові Верховного Суду від 27.12.2022 у справі №804/7551/15.

Зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб'єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд не може переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.05.2022 у справі №1.380.2019.002258.

У будь - якому випадку, першочерговим критерієм, за яким оцінюються акти контролюючого органу, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав. Тобто, обставини щодо дотримання контролюючим органом процедури призначення та проведення перевірки підлягають першочерговому дослідженню та встановленню.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №540/3549/20, в постанові Верховного Суду від 23.02.2023 у справі №160/20112/21.

Отже, оскільки перевірка призначена з порушенням процедури, що судом визнано, висновки такої перевірки дослідженню не підлягають, а ухвалене за результатами такої перевірки податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Подібні правові висновки містяться в постановах Третього апеляційного адміністративного суду від 23.10.2023 у справі №160/4991/23, від 14.09.2023 у справі №160/669/23, від 16.08.2023 у справі №280/847/22, від 02.08.2023 у справі №160/651/23, від 12.01.2023 у справі №160/9989/22, від 22.11.2022 у справі №160/7891/22.

Суд також звертає увагу на інший аспект обставини справи: згідно змісту п. 81.1. ст.81 Податкового кодексу України наказ про призначення фактичної перевірки має містити період діяльності, який буде перевірятися. В наказі відповідача від 31.08.2022 у відповідній частині зазначено: «згідно ст. 102 Податкового кодексу України».

Суд зазначає, що такий виклад періоду проведення перевірки не відповідає вимогам ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, передусім п. 1-3, 5, 6, 8.

Обраний відповідачем спосіб правозастосування позбавляє особу правової визначеності та є необґрунтованим, при цьому відповідачем не обґрунтовано також неможливості належним чином викласти період проведення перевірки.

Вказане зумовлює невизначеність предмета перевірки, що є підставою для похідних висновків про протиправність наказу про призначення перевірки та результатів такої перевірки, а також про необґрунтованість дослідження в ході перевірки операцій, які перебувають за межами періоду перевірки, оскільки він не є визначеним.

Також окрему увагу суд звертає на інше використане в наказі від 31.08.2022 нормативне положення - пп. 69.27, п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

У релевантній частині цього нормативного положення передбачено, що фактична перевірка проводиться за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- отримання у встановленому законодавством порядку від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації, що свідчить про можливі порушення платником податків законодавства про ціни і ціноутворення;

- отримання письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

За змістом викладена норма права визначила окремі та додаткові (фактично, уточнені) підстави для проведення перевірки. При цьому має місце множинність таких підстав. Відповідно, цю обставину справи також необхідно розглядати в контексті впливу на правову визначеність для позивача, а саме: як таку, що додатково негативно вплинула на правову визначеність позивача, оскільки в наявності наказ про вчинення юридично значущих дій щодо позивача на підставі посилання на дві норми права, які в сукупності передбачають 4 підстави для проведення перевірки, без деталізації конкретної підстави для проведення перевірки.

Викладене є окремим аспектом протиправності правової поведінки відповідача в цій частині спірних правовідносин.

В наказі про проведення фактичної перевірки від 12.01.2024 року №93-п підстави для призначення перевірки вказані наступним чином: «На підставі підпункту 19-1.1.4, 19-1.1.14, 19-1.1.15, 19-1.1.16, 19-1.1.17, 19-1.1.18, 19-1.1.19, 19-1.1.20 п. 19-1.1 ст. 19-1, ст.20, підп. 80.2.5 пункту 80.2 ст.80 (підстава проведення фактичної перевірки-здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального)».

Проте, наказ не містить жодних посилань на отримання податковим органом будь-якої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Також, зазначений вище наказ не містить жодної інформації щодо того, в рамках яких заходів було встановлено порушення позивачем вимог законодавства в сфері виробництва та обліку підакцизних товарів, на підставі яких відомостей або документів (заяви, доповідної записки, службової інформації, тощо) встановлені такі факти, яких обставин стосується така інформація, які порушення зафіксовано в ній тощо.

Отже, у наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності ТОВ "Виналь" вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.

Відповідно до п. 82.3. ст. 82 ПК України тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб.

За пунктами 80.7, 80.8 ст. 80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами контролюючого органу та посадовими особами суб'єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції.

Пунктом 80.10.ст. 80 ПК України встановлено, що прядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт п. 86.1 ст. 86 ПК України).

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Як вбачається з акту перевірки в ньому зазначено, що перевірка у присутності генерального директора ТОВ «Виналь» ОСОБА_5 , що не є тотожним вказівки у наведеній нормі п.80.7 ст.80 «у присутності».

Акт не містить підпису генерального директора про його ознайомлення і отримання.

Щодо складеної довідки про результати проведення хронометражу господарської операції, то в порушення п. 80.8 ст. 80 ПК України вона не містить підпису посадової особи суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює господарські операції.

Стосовно застосування штрафної санкції в розмірі 2040 грн. за порушення п.85.2 ст.85 ПК України, а саме: ненадання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перерви, суд зазначає наступне.

За п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 85.8. ст. 85 ПК України передбачено, що посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до п. 85.4. ст. 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Положеннями п. 85.1 ст. 85 ПК України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на те, що зі змісту наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 12.01.2024 року №93-п вбачається, що предметом фактичної перевірки є питання дотримання законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів, запити податкового органу щодо залишків тари, матеріалів для укупорки, показників лічильників води і електроенергії, не стосуються підакцизного товару, а тому їх витребування не є правомірним.

При цьому, положеннями п. 85.6., п. 85.6 ст. 85 ПК України передбачено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

Вказуючи у акті перевірки на ненадання підприємством всіх витребуваних документів, позивач не дотримався вказаної норми і не склав відповідний акт.

Твердження контролюючого органу, що такий акт складається у разі усної відмови суд вважає безпідставним, оскільки вказана норма, не визначає такої умови.

Відповідно до п.73.3 ст. 73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами 1 - 5 цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Як вбачається з письмової вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 14.12.2023 про надання копій документів, вона була підписана головними державними інспекторами.

Разом з тим, за змістом п.73.3 ст. 73 ПК України, запит про надання документів підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; печатку контролюючого органу.

Отже, письмова вимога контролюючого органу була оформлена з порушенням порядку щодо оформлення такого запиту, встановленого нормами п. 73.3 ст. 73 ПК України, а тому позивач був звільнений від обов'язку надавати відповідь на запит відповідача.

Крім того, відповідач-1 стверджує: «Повторність вчиненого податкового правопорушення встановлено відповідачем згідно наступних актів попередніх фактичних перевірок: №1059/04-36-09-02/41146771 від 16.03.2023р. за результатами якого притягнуто платника податків до відповідальності згідно ч.1 п.121.1. ст. 121 ПК України та прийнято податкове повідомлення-рішення №281/32-00-07-08-20 від 13.04.2023р., яким визначено суму штрафних санкцій 1020,00грн., за порушення п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України; №3900/04-36-09-01/41146771 від 04.12.2023р. за результатами якого притягнуто платника податків до відповідальності згідно ч.2 п.121.1. ст. 121 ПК України та прийнято податкове повідомлення-рішення №2135000405 від 11.01.2024р., яким визначено суму штрафних санкцій 2040,00грн., за порушення п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України; №4001/04-36-09-01/41146771 від 14.12.2023р. за результатами якого притягнуто платника податків до відповідальності згідно ч.2 п.121.1. ст. 121 ПК України та прийнято податкове повідомлення-рішення №2235000405 від 11.01.2024р., яким визначено суму штрафних санкцій 2040,00грн., за порушення п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України».

Крім того, відповідач-1 наводить посилання на наступні податкові повідомлення-рішення: №722/32-00-07-08-20 від 28.07.2023р.; №747/32-00-07-08-20 від 10.08.2023р.; №848/32-00-07-08-20 від 07.09.2023р. та №982/32-00-07-08-20 від 30.10.2023р.

Разом з цим, ТОВ “Виналь” було оскаржено податкове повідомлення-рішення №281/32-00-07-08-20 від 13.04.2023р. прийняте на підставі акту фактичної перевірки №1059/04-36-09-02/41146771 від 16.03.2023р. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2023р. у справі №160/8973/23, залишеним без змін постановою Третього адміністративного апеляційного суду від 20.12.2023р. - позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №281/32-00-07-08-20 від 13.04.2023р. прийняте Східним міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Щодо податкового повідомлення-рішення №2135000405 від 11.01.2024р. (акт №3900/04-36-09-01/41146771 від 04.12.2023р.), воно було оскаржено ТОВ “Виналь”. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/3236/24 від 12.02.2024р. відкрито провадження у справі. На теперішній час судове рішення не прийнято.

Щодо податкового повідомлення-рішення №2235000405 від 11.01.2024р. (акт №4001/04-36-09-01/41146771 від 14.12.2023р.), воно було оскаржено ТОВ “Виналь”. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/2735/24 від 05.02.2024р. відкрито провадження у справі. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 року у даній справі прийняти до свого провадження справу №160/2735/24 та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Розпочато розгляд справи спочатку. На теперішній час судове рішення не прийнято.

Щодо податкового повідомлення-рішення №722/32-00-07-08-20 від 28.07.2023р., воно було оскаржено ТОВ “Виналь”. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 року у справі № 160/22612/23 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 28.07.2023 №722/32-00-07-08-20 (форми «ПС»). Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024 року апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 року в адміністративній справі №160/22612/23 повернуто.

Щодо податкового повідомлення-рішення №747/32-00-07-08-20 від 10.08.2023р., воно було оскаржено ТОВ “Виналь”. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2023р. у справі №160/21632/23, залишеним без змін постановою Третього адміністративного апеляційного суду від 07.02.2024р. - позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №747/32-00-07-08-20 від 10.08.2023р. прийняте Східним міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Щодо податкового повідомлення-рішення №848/32-00-07-08-20 від 07.09.2023р., воно було оскаржено ТОВ “Виналь”. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2024р. у справі №160/29729/23 - позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №848/32-00-07-08-20 від 07.09.2023р. прийняте Східним міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Щодо податкового повідомлення-рішення №982/32-00-07-08-20 від 30.10.2023р., воно було оскаржено ТОВ “Виналь”. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2024р. у справі №160/29500/23 - позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №982/32-00-07-08-20 від 30.10.2023р. прийняте Східним міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Отже, відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують факт вчинення правопорушення передбаченого ч.1 п.121.1 ст.121 ПК України.

Верховний Суд у постанові від 23.10.2018 у справі №822/1817/18 зазначив, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Також, суд зазначає, що у пункті 70 рішення Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України, Суд зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

У пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Отже, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції та не наведено обґрунтованих мотивів прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо.

Таким чином, суд доходить висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення №12635000405 від 26.02.2024 року щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2040 грн. та, як наслідок, наявність підстав для його скасування.

Виходячи з наведеного, відповідачем протиправно застосовано до позивача штрафну (фінансову) санкцію спірним податковим повідомленням-рішенням.

Згідно частин 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б підтверджували правомірність оскаржуваного рішення відповідач, як суб'єкт владних повноважень суду не надав, а тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З на викладене, а також враховуючи задоволення позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1, оскільки саме цим відповідачем прийнято оскаржуване спірне податкове повідомлення-рішення.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Виналь” до відповідача-1: Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, відповідача-2: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №12635000405 від 26.02.2024 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Виналь” (код ЄДРПОУ 41146771) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44131658).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник