19 червня 2024 року Справа №160/14019/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпрі клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі №160/14019/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
29 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром 1500 грн з 01.03.2023 р. після проведення її індексації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 р. № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році”;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.03.2023 р. перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,197 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 р. № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році” без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї Постанови, максимальним (граничним) розміром 1500 грн із урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
14 червня 2024 року до суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року у справі №320/8511/23 було визнано протиправним та нечинними в абзаці першому пункту 2 Постанови № 168 застосування обмеження максимального розміру пенсії, визначеного законом, а також абзац 2 пункту 10 Постанови № 168 щодо визначення розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, який не може перевищувати 1500 гривень. Позивач вважає, що результат розгляду даної справи залежить від результату розгляду справи № 320/8511/23, відтак просить зупинити провадження.
Вивчивши матеріали справи в частині заявленого клопотання про зупинення провадження по справі, суд приходить до висновку, що клопотання позивача не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Пунктом 3 частини 1 статті 236 КАС України передбачено, що суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зазначена норма передбачає обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі неможливості її розгляду до вирішення іншої справи у взаємопов'язаному спорі, що розглядається іншим судом. Неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються та встановлюються іншим судом, впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, тобто мають преюдиційне значення для цієї справи та не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно у цій справі.
Вирішуючи питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки набрання законної сили рішенням за результатом розгляду іншої справи, їх взаємозв'язок із спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в адміністративній справі, підставами позову, та відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі.
Судом встановлено, що у межах справи № 320/8511/23 оскаржуються окремі положення Постанови № 168, яка є нормативно-правовим актом. Рішенням суду першої інстанції по справі № 320/8511/23, яке на даний час не набрало законної сили, окремі положення Постанови № 168 було визнано протиправними та нечинними.
Разом з тим, з системного аналізу положень КАС України та теорії права вбачається відмінність у правових наслідках «визнання протиправним та скасування» і «визнання протиправним та нечинним» відповідного адміністративного акта.
Так, відповідно до вимог ст. 5 КАС України, ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до абзаців 3, 4 п. 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття. Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату ним чинності з моменту набрання відповідним судовим рішенням законної сили або з іншого, визначеного судом моменту.
Таким чином, визнаються протиправними та скасовуються індивідуальні акти, а нормативно-правові акти визнаються протиправними та нечинними. Такі відмінності у правовому регулюванні обумовлені тим, що відповідно до приписів нормативно-правових актів виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів невизначеного кола осіб. Відповідно, скасування нормативно-правового акту впливатиме на права, свободи, інтереси та обов'язки не лише позивача, а й інших осіб, а також поставить під сумнів легітимність дій та рішень, прийнятих на підставі скасованого нормативно-правового акту та може призвести до порушення необхідного балансу між захистом прав позивача та будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів невизначеного кола осіб, які були учасниками правовідносин, у яких застосовано оскаржуваний нормативно-правовий акт; принципу правової визначеності.
У цьому контексті суд зазначає, що згідно положень ч.2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року у справі № 320/8511/23, у випадку набрання ним законної сили, не вплине на вирішення даної справи, оскільки не має ретроактивної дії.
За таких обставин, суд не вбачає об'єктивної неможливості розгляду даної справи до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року у справі № 320/8511/23, оскільки як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на даний час норми законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, були чинними, а зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду у межах даної справи.
Таким чином, клопотання позивача про зупинення провадження у справі, є не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.236, 242-244, 248, 250, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі № 160/14019/24 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає
Суддя В.В. Кальник