справа № 361/6839/20
головуючий у суді І інстанції Петришин Н.М.
провадження № 22-ц/824/4834/2024
головуючий суддя Мостова Г.І.
Іменем України
24 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ? адвоката Мірошніченка Андрія В'ячеславовича на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 серпня 2023 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
У жовтні 2020 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 117 482 грн 38 коп. та судові витрати.
На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 27 вересня 2018 року сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу марки «Опель Комбо», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , транспортного засобу марки «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , та велосипеда «Салют», під керуванням ОСОБА_1 .
За результатами розгляду матеріалів досудового розслідування, що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, №12018110130004091 слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження.
Однак, із вказаної постанови вбачається, що ДТП сталося у результаті порушень ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України).
З метою визначення розміру шкоди, заподіяної власнику автомобілю марки «Мерседес», який належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , замовлено незалежну оцінку, відповідно до якої розмір матеріального збитку становить 117 482 грн 38 коп.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 серпня 2023 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 117 482 грн 38 коп. та понесені витрати на судовий збір у розмірі 1 174 грн 80 коп.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, який керував велосипедом, не було дотримано вимог ПДР України, в результаті чого трапилась ДТП, внаслідок якої автомобіль позивача зазнав пошкоджень.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Мірошніченко А.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 серпня 2023 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за їх необґрунтованістю, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанціївийшов за межі позовних вимог, встановлюючи вину відповідача, оскільки таких позовних вимог не ставилося.
Суд першої інстанціїу рішенні послався на постанову про закриття кримінального провадження, однак ця постанова не встановлює вину відповідача. Обов'язок доведення протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками покладається на позивача, а обов'язок спростування вини - на відповідача, як завдавача шкоди.
Суд першої інстанціїне надав оцінки доводам, викладеним у відзиві на позовну заяву, а саме тому, що позовну заяву подану не адвокатом, у зв'язку з чим були наявні підстави для залишення її без руху.
У мотивувальній частині судового рішення міститься посилання на статтю 1187 ЦК України, що свідчить про те, що відповідач керував джерелом підвищеної небезпеки.
Не погоджуючись із апеляційною скаргою, представник ОСОБА_2 - адвокат Сорока М.М. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що у матеріалах справи наявна постанова слідчого про закриття кримінального провадження від 30 листопада 2018 року, відповідно до якої ДТП сталася з вини велосипедиста ОСОБА_1 , внаслідок чого було пошкоджено автомобілі. Вказана постанова є чинною та не оскаржена відповідачем.
Відповідач не зазначає, які положення законодавства були порушені тим фактом, що позовна заява підписана особою, якій позивач надав таке право, чиї права були порушені.
Посилання у мотивувальній частині рішення на статтю 1187 ЦК України є опискою.
За змістом частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом установлено, що 27 вересня 2018 року сталась ДТП за участю транспортного засобу марки «Опель Комбо», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , транспортного засобу марки «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , та велосипеда «Салют», під керуванням ОСОБА_1 .
За результатами розгляду матеріалів досудового розслідування, що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за №12018110130004091 старшим слідчим СВ Броварського відділу поліції ГУНП в Київській області винесено постанову про закриття кримінального провадження від 30 листопада 2018 року.
У вказаній постанові зазначено, що 27 вересня 2018 року приблизно о 17:00 год велосипедист ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи велосипедом марки «Салют», рухаючись по краю проїжджої частини по вулиці Шкільна (автодорога Київ-Чернігів) у селі Калинівка Броварського району Київської області, із напрямком руху від міста Чернігів у напрямку до міста Києва, не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, чим порушив пункт 2.3 «б» ПДР України. Разом із цим, слідством встановлено, що ОСОБА_1 під час руху біля автобусної зупинки «Красилівка», що розташована навпроти будинку № 1 на вулиці Шкільній у вказаному вище населеному пункті, перед зміною свого напрямку руху, а саме переїзду на інший бік дороги, по нерегульованому пішохідному переходу, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, почав переїжджати проїжджу частину вулиці. У результаті порушень ОСОБА_1 вимог ПДР України, сталась ДТП. Водій ОСОБА_4 , який керував автомобілем марки «Opel Combo», д.н.з. НОМЕР_1 , та рухався у правій смузі руху в напрямку до міста Києва, контактував передньою частиною керованого ним транспортним засобом із лівою боковою стороною велосипеда «Салют» під керуванням ОСОБА_1 , який перетинав проїжджу частинку з права наліво відносно руху транспортного засобу. У подальшому автомобіль марки «Opel Combo», д.н.з. НОМЕР_1 , контактував передньою частиною із задньою частиною автомобіля «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 , який стояв на узбіччі в межах автобусної зупинки. У результаті контакту вказаних транспортних засобів, автомобіль марки «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_2 , відкинуло вперед, де він контактував передньою частиною із задньою частиною автомобіля марки «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_3 , який також знаходився на узбіччі в межах автобусної зупинки.
ОСОБА_2 є власником автомобіля марки «Mersedes-Benz 316 CDI», д.н.з НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 .
Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження №21-D/74/0 від 22 червня 2020 року, складеним судовим експертом Яремчуком В.В., розмір матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу марки «Mersedes-Benz 316 CDI», д.н.з НОМЕР_2 , складає 117 482 грн 37 коп.
Адміністративний протокол щодо велосипедиста ОСОБА_1 не складався, оскільки місцезнаходження останнього невідомо.
Із протоколу огляду транспортного засобу від 27 вересня 2018 року встановлено, що старший слідчий Броварського ВП ГУНП в Київській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 у зв'язку з ДТП у присутності водія та понятих, здійснив огляд транспортного засобу марки «Mersedes-Benz 316 CDI», д.н.з НОМЕР_2 , при огляді якого встановлено зовнішні пошкодження: деформована задня права частина кузова, деформована передня ліва сторона переднього бамперу.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла таких висновків.
Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або, громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
ДТП - це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки (абзац 31 пункту 1.10 ПДР України).
Велосипед не вважається джерелом підвищеної небезпеки, бо не має двигуна, а рухається виключно за допомогою мускульної сили людини, що забезпечує повну контрольованість його експлуатації. З урахуванням наведеного відшкодування завданої велосипедистом шкоди відбувається на загальних підставах.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою, пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки)
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини.
При цьому обов'язок доведення протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками покладається на позивача, а обов'язок спростування вини - на відповідача, як завдавача шкоди.
Велосипедист є учасником дорожнього руху, який керує специфічним транспортним засобом - велосипедом. Таким чином, якщо під час руху велосипедист спричинив подію, що потягнула за собою матеріальні збитки, він несе відповідальність за скоєне нарівні з іншими учасниками дорожнього руху (таких як водії автомобілів, мотоциклів, пішоходи тощо).
Законодавством у такому випадку передбачена цивільна відповідальність (щодо відшкодування завданої як матеріальної, так і моральної шкоди).
Питання щодо правого статусу, прав та обов'язків велосипедистів в Україні визначені Законом України «Про дорожній рух» та ПДР України.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Пункт 6 «Вимоги до велосипедистів» ПДР України визначає основні права та обов'язки велосипедистів.
Згідно з пунктом 6.7 ПДР України велосипедисти повинні виконувати вимоги цих Правил, що стосуються водіїв або пішоходів і не суперечать вимогам цього розділу.
ПДР України визначено, що велосипед - це транспортний засіб, індивідуального користування, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому. Велосипедист - це особа, яка керує велосипедом.
Отже, велосипедист, що рухається проїзною частиною, є повноправним учасником дорожнього руху, а тому відповідно, зобов'язаний знати й дотримуватися ПДР України. Велосипедист може здійснювати будь-які маневри, не заборонені Правилами. Маневри на проїзній частині мають бути передбачуваними й зрозумілими іншими учасниками дорожнього руху.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Встановивши на підставі доказів, які містяться у матеріалах справи, що відповідач, який керував велосипедом, не дотримався ПДР України, в результаті чого трапилась ДТП, внаслідок якої автомобіль позивача зазнав пошкоджень, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно із статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Позивачем, як потерпілим, було обрано спосіб відшкодування шкоди шляхом відшкодування збитків у розмірі вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, тому суд першої інстанціїправильно визначив розмір завданих збитків та стягнув їх з відповідача на користь позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути єдиними доказами вини особи, зокрема, у завданні шкоди майну потерпілого.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи відсутні докази вини відповідача, а постанова про закриття кримінального провадження не встановлює таку вину, не заслуговують на увагу.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що суд не надав оцінки доводам, викладеним у відзиві на позовну заяву, а саме тому, що позовну заяву подану не адвокатом, у зв'язку з чим були наявні підстави для залишення її без руху, також суд не бере до уваги.
За змістом пункту 1 частини першої статті 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної особи.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 58 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким Конституцію України доповнено статтею 131-2.
Згідно з частиною третьою статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Відповідно до підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року.
Згідно з частиною другою статі 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Відповідно до частини другої статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача (частина сьома статті 177 ЦПК України).
Отже, позовна заява може бути складена, підписана та подана до суду як самим позивачем, так і його представником, якщо йому надані такі повноваження.
Згідно з частиною четвертою статті 62 ЦПК України (в редакції на час звернення з позовом) повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Звертаючись до суду з цим позовом, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надав нотаріально посвідчену довіреність на представництво інтересів позивача.
Наслідком невиконання такої вимоги є повернення позовної заяви відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України, згідно з яким позовна заява повертається, коли її подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Подібні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 9901/847/18, постанові Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі № 916/3209/20.
Передбачений пунктом 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України процесуальний наслідок суд застосовує до відкриття провадження у справі. Якщо про вказані обставини стало відомо після відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, зокрема, якщо від імені заінтересованої особи його подала особа, яка не має повноважень на ведення справи (пункт 2 частини першої статті 257 ЦПК України).
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/1478/17 (провадження № 14-52цс19).
Відповідно до частин першої, другої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Отже, процесуальний закон передбачав, що на час звернення до суду з цим позовом право подавати позовні заяви як представники мали право лише адвокати на підставі довіреності або ордеру у всіх справах, за виключенням деяких категорій, передбачених статтею 60 ЦПК України.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України (в редакції на час звернення з позовом) малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України суд, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи, суд залишає позов без розгляду.
У матеріалах справи наявна ухвала суду від 11 листопада 2020 року якою суд першої інстанції відніс цю справу до категорії малозначних як справу незначної складності на підставі пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, тому підстави для залишення позову без розгляду були відсутні.
Доводи апеляційної скарги про те, що у мотивувальній частині судового рішення міститься посилання на статтю 1187 ЦК України, що свідчить про те, що відповідач керував джерелом підвищеної небезпеки суд апеляційної інстанції також відхиляє, оскільки приймаючи у цій справі судове рішення суд першої інстанції керувався положеннями статей 22, 1166 ЦК України.
Посилання у мотивувальній частині судового рішення на статтю 1187 ЦК України не вплинуло на правильність вирішення спору по суті і може бути усунено шляхом виправлення описки на підставі частини першої статті 269 ЦПК України.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія апеляційного суду вважає, що рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 серпня 2023 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ? адвоката Мірошніченка Андрія В'ячеславовича залишити без задоволення.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 серпня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська