Постанова
Іменем України
18 червня 2024 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/12067/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,
за участю секретаря Марченка М. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дарницького районного суду м. Києва
від 11 березня 2024 року
в складі судді Каліушка Ф. А.
у цивільній справі №753/13059/23 Дарницького районного суду м. Києва
за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1 ,
третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації,
про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною,
У липні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , у якому просив:
зобов'язати відповідача не чинити йому перешкоди у спілкуванні з малолітньою дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановити наступний графік побачень з донькою з урахуванням віку дитини, режиму і розпорядку, фізіологічних потреб дитини, фізичного стану здоров'я, режиму відвідування дитиною дошкільних закладів (інших закладів освіти), існуючого санітарно-епідеміологічного режиму:
- щовівторка з 17:00 год. по 21:00 год.;
- щочетверга з 17:00 год. по 21:00 год.;
- першу, третю, п'яту неділі місяця з 11:00 год. до 21:00 год.;
- другу, четверту суботи місяця з 11:00 год. до 21:00 год.
Встановити, що ОСОБА_2 на період святкових днів, канікул дитини та/або своєї відпустки має право забирати дитину до місця свого постійного проживання або виїздити в місце проведення відпустки строком на 33 календарних днів на рік (сумарно).
Зустрічі ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 проводити без присутності матері ОСОБА_1 , у тому числі, і відвідування дошкільного закладу з урахуванням режиму навчально-виховного розпорядку, а в подальшому, з урахуванням режиму відвідування дитиною закладів освіти, існуючого санітарно-епідеміологічного режиму, режиму харчування і відпочинку дитини.
Відстрочити виконання рішення суду до повернення дитини в Україну, але не пізніше припинення (скасування) воєнного стану в Україні, запровадженого Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні».
Встановити порядок виконання рішення суду до повернення дитини в Україну, але не пізніше припинення (скасування) воєнного стану в Україні, шляхом щоденного безперешкодного спілкування ОСОБА_2 з донькою без присутності матері засобами телефонного та/або відеозв'язку та/або за допомогою мережі Інтернет, а саме: щоденно, тривалістю 3 астрономічних години (сумарно) в проміжок часу з 09:00 год. по 21:00 год., з урахуванням навчально-виховного розпорядку, а в подальшому з урахуванням режиму відвідування дитиною закладів освіти, існуючого санітарно-епідеміологічного режиму, режиму харчування і відпочинку дитини.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, під час якого у них народилась донька. Наприкінці березня 2022 року відповідачка разом з донькою без його згоди виїхала за межі території України, а саме до Федеративної Республіки Німеччини. Відповідачка чинить йому перешкоди у спілкуванні з донькою, зокрема блокує телефонні та/або відеодзвінки, а також систематично переконує доньку у тому, що батько не бажає з нею спілкуватись, ухиляється від участі в її утриманні, веде аморальний спосіб життя, зловживаючи алкогольними напоями, нібито намагався позбавити свою сім'ю житла, вчинивши підпал будинку та перешкоди вийти із нього відповідачу разом з донькою.
Зазначав, що він категорично не погоджується з вказаною позицією відповідачки та позбавлений можливості пояснити доньці альтернативну точку зору, висловити їй власні міркування, переживання та свої почуття. Він виконує зобов'язання перед дитиною, а саме добросовісно сплачує аліменти на її утримання. Намагався врегулювати спір мирним шляхом, зокрема неодноразово звертався до Органу опіки та піклування за місцем проживання доньки, однак вказані звернення були проігнорованими.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 березня 2024 року позов задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди участі ОСОБА_4 у спілкуванні з донькою та у її вихованні.
Визначено способи участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні із донькою наступним чином:
- під час перебування ОСОБА_3 за межами України, спілкування засобами мобільного, поштового, електронного зв'язку, у тому числі мобільних та інших застосунків, з урахуванням графіку дитини:
- щопонеділка з 17:00 год. до 19:00 год.;
- щовівторка з 19:00 год. до 20:00 год.;
- щочетверга з 18:00 год. до 19:00 год.;
- щоп'ятниці з 18:00 год. до 19:00 год.;
- щосуботи з 17:00 год. до 19:00 год.;
- щонеділі з 18:00 год. до 19:00 год.
Після повернення ОСОБА_3 в Україну:
протягом перших трьох місяців: щовівторка та щочетверга з 17.00 год. до 19.00 год. з урахуванням графіку дитини та у присутності матері; а також перша, третя та п'ята неділя кожного місяця з 11:00 год. до 16:00 год. з урахуванням графіку дитини та у присутності матері ОСОБА_1 ;
у подальшому, щовівторка та щочетверга кожного місяця з 17.00 год. до 19.00 год. з урахуванням графіку дитини та без присутності матері; а також перша, третя та п'ята неділя кожного місяця з 11:00 год. до 16:00 год. з урахуванням графіку дитини та без присутності матері ОСОБА_1 ;
канікулярний період, щорічне оздоровлення та святкові дні - за домовленістю між батьками, з урахуванням думки дитини.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідачка звернулася до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що суд першої інстанції не врахував, що позивачем в позовній не наведено жодних обставин, які б підтверджувалися відповідними доказами, щодо наявності вчинення перешкод батьку у спілкуванні з донькою.
Суд не взяв до уваги доводи відзиву відповідача, в якому зазначено, що позивач підтримував спілкування з дружиною та донькою до 19.07.2022, тобто до моменту подання заяви про видачу судового наказу про стягнення з нього аліментів. Після видачі 03.08.2022 судового наказу про стягнення з позивача аліментів на утримання доньки спілкування між ними припинилося з ініціативи самого позивача. Додала, що номери телефонів як її, так і доньки є незмінними, але позивач не здійснює дій задля спілкування з дитиною, що підтверджується скриншотами з месенджерів.
Вважала, що за таких обставин суд дійшов помилкового висновку про зобов'язання її не чинити позивачу перешкоди у спілкування з дитиною, адже наявними у справі доказами підтверджується відсутність таких перешкод.
Судом при ухваленні рішення не було враховано факту алкогольної залежності позивача та висновків, викладених в листі психоаналітиків, в яких мова йдеться про те, що спілкування дитини з батьком повинно бути за згодою самої дитини; задля збереження найкращих інтересів дитини спілкування та побачення повинно відбуватися за присутності матері, з якою у дитини є стійкий психоемоційний зв'язок; ОСОБА_2 рекомендовано пройти програму для кривдників.
Також судом не враховано розклад тижня дитини, тоді як час та тривалість спілкування з батьком не повинні перешкоджати навчальному процесу, саморозвитку дитини, її суспільному життю та комунікаціям з друзями. Зауважила, що запропонований Службою у справах дітей графік спілкування батька з дитиною, з урахуванням часової різниці, перешкоджає участі дитині у нормальному навчальному процесі, виконанні домашніх завдань та відпочинку.
За наведених обставин просила скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 березня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким з урахуванням розкладу тижня доньки, запровадити наступний графік участі позивача у вихованні та спілкуванні з дитиною:
- під час перебування ОСОБА_3 за межами України, спілкування засобами мобільного, поштового, електронного зв'язку, в тому числі мобільних та інших застосунків, з урахуванням думки дитини, а саме: щопонеділка з 18:00 год. до 19:00 год.; щочетверга з 16:30 год. до 17:00 год.; щосуботи з 18:00 год. до 19:00 год.; щонеділі з 19:00 год. до 20:00 год.
Після повернення дитини в Україну: щовівторка та щочетверга кожного місяця з 17:00 год. до 19:00 год., з урахуванням графіку дитини та у присутності матері, а також першу, третю та п'яту неділю кожного місця з 11:00 год. до 16:00 год., з урахуванням графіку дитини та у присутності матері.
В іншій частині просила залишити без змін рішення суду.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав відзив, в якому посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів відповідачки, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Третя особа своїм правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
Представник відповідачки - ОСОБА_5 у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити з підстав, викладених в ній.
Позивач та його представник ОСОБА_6 у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направила.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи
Колегія суддів дослідила матеріали справи, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представників сторін, перевірила законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи,
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після введення на території України воєнного стану, в березні 2022 року відповідачка разом з дитиною виїхала до Німеччина.
Дитина - ОСОБА_8 перебуває разом з матір'ю ОСОБА_1 у Німеччині. Дитина дистанційно навчається у школі І ступеня №295 Дарницького району м. Києва, а також очно навчається у школі ім. Георга Бюхнера у м. Франкфурт-на-Майні, де проходить навчання з німецької та української мови, а також з соціокультурної освіти. Також дитина навчається у центрі додаткової освіти у м. Веймар та проходить інтенсивні заняття з німецької мови та соціокультурної освіти.
03 серпня 2022 року Дарницьким районним судом м. Києва видано судовий наказ у справі №753/7451/22 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_7 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 19.07.2022 та до досягнення дитиною повноліття.
Судом також встановлено, що стосунки між сторонами не склалися, оскільки позивач наполягає на тому, що відповідачка чинить йому перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини, без його згоди виїхала разом з дитиною закордон. Відповідачка в свою чергу стверджує, що позивач сам усунувся від спілкування з дитиною, а вона йому не чинить перешкод та не забороняє спілкуватись з дитиною. Вони безперешкодно спілкувалися всі разом до того часу як вона подала до суду заяву про видачу судового наказу про стягнення аліментів, після чого позивач перестав спілкуватися з нею та донькою. Також відповідачка посилалася на те, що позивач має алкогольну залежність і йому рекомендовано пройти програму для кривдників.
Крім того, матеріалами справи підтверджується і те, що ОСОБА_1 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, яке рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 січня 2024 року у справі №753/6951/23задоволено. Дане рішення не набрало законної сили та оскаржено ОСОБА_2 .
В свою чергу ОСОБА_2 звертався до ОСОБА_1 з позовом про відібрання дитини та повернення дитини за попереднім місцем проживання (справа №753/4392/23), в задоволенні якого відмовлено рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 січня 2024 року.
22 грудня 2023 року Службою у справах дітей та сім'ї Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації надано висновок №101-11126 про участь батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, в якому зазначено, що з метою забезпечення прав та інтересів дитини райдержадміністрація, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне визначити участь батька - ОСОБА_2 у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наступним графіком.
Під час перебування ОСОБА_1 (мати дитини) та ОСОБА_3 за межами України:
- спілкування засобами мобільного, поштового, електронного зв'язку, в тому числі із застосуванням мобільних та інших застосунків:
- щопонеділка з 17:00 год. до 19:00 год.;
- щовівторка з 19:00 год. до 20:00 год.;
- щочетверга з 18:00 год. до 19:00 год.;
- щоп'ятниці з 18:00 год. до 19:00 год.;
- щосуботи з 17:00 год. до 19:00 год.;
- щонеділі з 18:00 год. до 19:00 год.;
Після повернення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в Україну протягом перших трьох місяців у присутності матері:
- щовівторка та щочетверга з 17:00 год. до 19:00 год.;
- кожна перша, третя та п'ята неділі з 11:00 год. до 16:00 год.
В подальшому без присутності матері:
- щовівторка та щочетверга з 17:00 год. до 19:00 год.;
- кожна перша, третя та п'ята неділі з 11:00 год. до 16:00 год.
Щорічне оздоровлення за домовленістю між батьками, з урахуванням думки дитини.
Встановлені судом першої інстанції обставини свідчать про наявність між батьками неприязних стосунків, зокрема, наявний спір щодо участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша, друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року).
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 СК України (стаття 141 СК України).
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).
Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частини перша-третя статті 157 СК України).
За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання (стаття 158 СК України).
Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами (частини перша, друга статті 159 СК України).
Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на виховання обома батьками.
Відповідно до частини другої статті 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Встановлюючи порядок побачень батька з дитиною, врахувавши інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне, стабільне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своїми донкою, наявність конфлікту та неприязних відносин між батьками, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дитини, відсутність підтверджених належними та достатніми доказами обставин, які б могли бути підставою для обмеження права батька на спілкування з дітьми, взявши до уваги висновок органу опіки та піклування, суд дійшов правильного висновку про можливість визначення порядку періодичних тимчасових побачень ОСОБА_2 з донькою, оскільки право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування малолітньої дитини з батьком відповідає її інтересам.
Суд, встановлюючи графік побачень батька з дитиною, правильно врахував те, що дитина наразі перебуває за кордоном та спілкування між ними засобами мобільного, поштового, електронного зв'язку із застосуванням мобільних застосунків буде сприяти підтриманню зв'язку дитини з батьком до того часу, як вона повернеться до України.
У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.
Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунками між батьками, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.
У цій справі колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про визначення спілкування батька ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_3 саме у такий спосіб.
Доводи апеляційної скарги про агресивну поведінку позивача та вчинення ним домашнього насильства колегія суддів не приймає до уваги, оскільки матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження цих обставин, як то судових рішень про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства.
Аргументи відповідачки про відсутність здійснення нею перешкод позивачу у спілкуванні з дитиною та її виховання спростовуються матеріалами справи, які свідчать, що між сторонами склались вкрай неприязні стосунки, які позбавляють позивача можливості регулярно спілкуватися з дитиною.
Більш того, такі аргументи відповідачки не заслуговують на увагу судової колегії і з огляду на те, що в апеляційні скарзі остання просила скасувати рішення і визначити участь батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею, з урахуванням щоденного розкладу дитини, а в іншій частині просила залишити без змін рішення суду.
Щодо доводів апеляційної скарги про не врахування судом першої інстанції розкладу тижня дитини при визначенні графіку участі батька у спілкуванні з дитиною та її вихованні колегія суддів зазначає, що такі докази не подавалися відповідачкою до суду першої інстанції разом із відзивом на позовну заяву. Проте, колегія суддів зауважує, що запропонований відповідачкою в апеляційній скарзі графік участі батька у спілкуванні з дитиною та її вихованні фактично знаходиться в однаковому часовому проміжку, визначеному судом. Так, наприклад, відповідачка пропонує визначити графік спілкування у понеділок з 18:00 год. до 19:00 год., а в рішенні суду в цей день визначено з 17:00 год. до 19:00 год.
Водночас, визначення судом такого часового проміжку не зобов'язує обох сторін забезпечити спілкування дитини з батьком саме з 17:00 год. до 19:00 год.
Наведені в сукупності обставини вказують на те, що не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування судом обставин справи при вирішенні даного спору.
При цьому, колегія суддів звертає увагу сторін, що з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені права в майбутньому змінити як добровільно, так і в судовому порядку встановлений судовим рішенням у цій справі спосіб участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, що буде відповідати інтересам дитини.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апеляційної скарги та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, судове рішення відповідає вимогам законності та вмотивованості.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає в апеляційній скарзі відповідачка.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права та не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст. 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 березня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови складено 24 червня 2024 року.
Головуючий О. Ф. Мазурик
Судді О. В. Желепа
О. В. Немировська