Постанова
Іменем України
18 червня 2024 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/9540/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,
за участю секретаря Марченка М. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Печерського районного суду м. Києва
від 05 березня 2024 року про забезпечення позову
у складі судді Новака Р. В.
у цивільній справі №757/10045/24-ц Печерського районного суду м. Києва
за заявою ОСОБА_2
про забезпечення позову до подання позовної заяви,
заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович, ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лігун Андрій Іванович,
01 березня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом:
1) накласти арешт на квартиру, загальною площею 89.60 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (далі - квартира);
2) заборонити ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які правочини щодо користування, розпорядження та володіння об'єктом нерухомого майна - квартири;
3) заборонити ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам у позасудовому порядку вчиняти дії щодо виселення ОСОБА_2 та його членів сім'ї з квартири, а також дії щодо вселення будь-яких інших осіб, здійснювати заміну замків або вхідних дверей у вказаній квартирі;
4) заборонити ОСОБА_3 , як іпотекодержателю за Договором іпотеки від 29.01.2020 та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо відступлення прав за договором іпотеки; внесення змін та доповнень до договору іпотеки чи будь-якого іншого розпорядження правами Іпотекодержателя; розривати Договір купівлі-продажу від 28.11.2023; вчиняти дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру;
5) заборонити усім органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема, Міністерству юстиції України, його територіальним органам, Департаменту державної реєстрації, нотаріусам та іншим органам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які нотаріальні та реєстрації дії (правочини) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації прав власності та інших речових прав, а також будь-які дії (в тому числі правочини) щодо відступлення прав за договором іпотеки, внесення до договору іпотеки змін та доповнень, відчуження, передачі у володіння, користування, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, змін площі, частки, власника, тощо) відносно квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Заяву мотивував тим, що він має намір звернутися до суду з позовом, в якому будуть наступні позовні вимоги:
- визнати недійсним Договір іпотеки від 29.01.2020, посвідчений ПНКМНО Войтовським В. С. , зареєстровано у реєстрі за №133;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50881264 від 29.01.2020 про реєстрацію іпотеки;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50881252 від 29.01.2020 про реєстрацію іпотеки;
- припинити іпотеку Номер запису про іпотеку № 35251002 від 29.01.2020 щодо квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1322979580000);
- припинити заборону Номер запису про обтяження №35250979 від 29.01.2020 щодо квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним Договір купівлі-продажу від 28.11.2023;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 70438992 від 28.11.2023 про реєстрацію права власності щодо квартири;
- припинити право власності Номер відомостей про речове право: 52719880 від 28.11.2023 ОСОБА_1 , щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1322979580000).
Зазначав, що підставою для вжиття заходів забезпечення позову є та обставина, що існує реальна загроза того, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 може бути надалі реалізована на користь третіх осіб, що в свою чергу призведе до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення майбутніх вищеозначених позовних вимог, а також звернення заявника з новим позовом до тих третіх осіб.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2024 року заяву про забезпечення позову задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права та за неповного з'ясування обстави, що мають значення для вирішення процесуального питання про забезпечення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що ухвала про забезпечення позову не містить жодних доводів та аргументів, з яких виходив суд, коли задовольняв заяву про забезпечення позову. В мотивувальній частині оскаржуваної ухвали суд навів лише положення статей ЦПК України, якими врегульовано порядок розгляду заяви про забезпечення позову, та вказано на необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
Суд в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали не зазначив яким чином пересвідчився в тому, що існує спір щодо квартири, а також не надав оцінки доводам заявника щодо забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності заявлених вимог.
Суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що заявник не надав доказів, які б свідчили про те, що не вжиття заходів забезпечення позову призведе до негативних наслідків. Зауважив, що мотивувальна частина ухвали не містить жодних обґрунтувань, що ОСОБА_1 вчиняються дії, направлені на реалізацію квартири шляхом реєстрації або перереєстрації, чи дії направлені на вселення, виселення, реєстрацію проживання інших осіб тощо.
Вказав, що заявник обрав декілька видів забезпечення позову, які задовольнив суд, тоді як арешт нерухомого майна є абсолютно достатнім та відповідним заходом забезпечення позову відносно предмету позову. А забезпечення позову шляхом позбавлення власника володіти та користуватися своїм майном, при наявності заборони щодо його відчуження (арешт майна), є фактично позбавленням права власності ще до вирішення спору по суті.
Також, як на підставу скасування ухвали суду посилався на те, що суд не застосував зустрічного забезпечення за наявності обов'язкових підстав для цього.
Крім цього, в обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції не надав аналізу договорам, які має намір оскаржити заявник, та не взяв до уваги, що такі договори є укладеними та засвідченими у встановленому законом порядку.
За наведених обставин просив скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 .
Також в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив застосувати зустрічне забезпечення шляхом внесення ОСОБА_2 на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі 2 400 000 грн.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, ОСОБА_2 подав відзив, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду, просив скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Представник скаржника - ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених в ній. Пояснив, що поведінка ОСОБА_2 є недобросовісною, оскільки після постановлення оскаржуваної ухвали про забезпечення позову останній не подав позовну заяву протягом десяти днів. Позов було подано 25 травня 2024 року та за заявою позивача залишено без розгляду, а тому наявні підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_8 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Інші учасники справи: ОСОБА_4 та приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу Войтовський В. С. та Лігун А. І. , належним чином повідомлялися про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явилися в судове засідання.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника скаржника та представників ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , перевірила доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження та вимог, що заявлялися в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1 статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб..
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.
Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, фактично предметом майбутнього позову ОСОБА_2 є квартира АДРЕСА_2 .
Суд першої інстанції, застосувавши вищевказані норми процесуального права, якими врегульовано питання забезпечення позову, а також встановивши, що між учасниками справи майбутнього позову вбачається спір та те, що предмет спору - квартира під час розгляду справи може бути відчужена, що ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру та заборони усім органам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які нотаріальні та реєстрації дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації прав власності та інших речових прав, а також будь-які дії (в тому числі правочини) щодо відступлення прав за договором іпотеки, внесення до договору іпотеки змін та доповнень, відчуження, передачі у володіння, користування, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, змін площі, частки, власника, тощо) відносно квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга не містить доводів незгоди з ухвалою суду в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту. Навпаки, в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 зазначає, що даного заходу забезпечення позову буде достатньо, а інші види забезпечення позову, про які просив ОСОБА_2 , не підлягали застосуванню.
Поряд з цим, не погоджуючись з іншими видами забезпечення позову, які застосовані судом, зокрема заборона усім органам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які нотаріальні та реєстрації дії, а також будь-які дії щодо відступлення прав за договором іпотеки, внесення до договору іпотеки змін та доповнень, відчуження, передачі у володіння, користування, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, змін площі, частки, власника, відносно квартири за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не навів конкретних доводів незаконності та необґрунтованості застосування судом цього виду забезпечення позову.
Так, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається лише узагальнено, що суд першої інстанції не надав оцінки доводам заявника та не встановив обставин існування спору, вчинення дій, направлених на реалізацію квартири, а навів лише норми права, якими врегульовано дане питання.
Колегія суддів відхиляє такі доводи апеляційної скарги, оскільки як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали норми права, якими врегульовано порядок вирішення процесуального питання про забезпечення позову, навів обставини, на які посилається заявник для вжиття заходів забезпечення позову, надав оцінку таким обставини та навів аргументи для необхідності вжиття заходів забезпечення позову (а. с. 43 та 43 на звороті).
Отже, оскаржувана ухвала суду є обґрунтованою та мотивованою, судом в мотивувальній частині ухвали зазначено норми права, якими врегульовано підстави та порядок вжиття заходів забезпечення позову.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вищезгаданий захід забезпечення позову за своїм змістом фактично є заходом забезпечення позову - накладення арешту на квартиру (заборони відчуження, розпорядження квартирою) проти якого не заперечував скаржник.
При цьому, колегія суддів зауважує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним ефективно захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягнути за собою неможливість виконання судового рішення. В свою чергу, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 не надав доказів негативних наслідків у зв'язку із вжиттям заходів забезпечення позову шляхом заборони усім органам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти певні дії щодо квартири.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції про необхідність вжиття такого виду забезпечення позову, як заборона усім органам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які нотаріальні та реєстрації дії, а також будь-які дії щодо відступлення прав за договором іпотеки, внесення до договору іпотеки змін та доповнень, відчуження, передачі у володіння, користування, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, змін площі, частки, власника, відносно квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Колегія суддів також не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо відсутності правових підстав для вжиття заходу забезпечення позову, яким заборонено ОСОБА_3 , як іпотекодержателю, вчиняти певні дії, оскільки даний вид забезпечення позову не стосується прав та обов'язків ОСОБА_1 і не впливає на його права, як власника квартири.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про вжиття інших заходів забезпечення позову, про які просив ОСОБА_2 , враховуючи наступне.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
Також заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (постанова Верховного Суду від 23.12.2020 у справі №911/949/20).
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Проте, такий вид забезпечення позову, як заборона ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам вчиняти правочини щодо користування та володіння квартирою не спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову з огляду на майбутні позовні вимоги, про які вказує ОСОБА_2 в заяві про забезпечення позову.
Більш того, законодавець визначає, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Проте, інститут забезпечення позову не позбавляє власника права користування та володіння своїм майном.
Щодо забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 в позасудовому порядку вчиняти дії щодо виселення ОСОБА_2 та членів його сім'єї з спірної квартири, дії щодо вселення інших осіб, здійснювати заміну замків або вхідних дверей у квартирі, то такий захід забезпечення позову теж стосується права ОСОБА_1 на користування спірною квартирою, а таке право не може бути обмежено у вигляді забезпечення позову у цій справі.
Проте, постановляючи ухвалу, суд першої інстанції вищевказаного не врахував, тому у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України ухвала суду в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які правочини щодо користування та володіння об'єктом нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 , а також заборонити у позасудовому порядку вчиняти дії щодо виселення ОСОБА_2 та його членів сім'ї з квартири, а також дії щодо вселення будь-яких інших осіб, здійснювати заміну замків або вхідних дверей у вказаній квартирі підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні цих вимог.
Поруч з цим, колегія суддів зазначає, що не заслуговують на увагу судової колегії доводи апеляційної скарги про не застосування судом першої інстанції зустрічного забезпечення за наявності у даній справі для цього відповідних умов, оскільки у відповідності до вимог статті 154 ЦПК України це є правом суду, а не обов'язком, про що неодноразово наголошував Верховний Суд в своїх постановах.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2024 року в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які правочини щодо користування та володіння об'єктом нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 , а також заборонити ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам у позасудовому порядку вчиняти дії щодо виселення ОСОБА_2 та його членів сім'ї з квартири, а також дії щодо вселення будь-яких інших осіб, здійснювати заміну замків або вхідних дверей у вказаній квартирі - скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.
В іншій частині ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови складено 24 червня 2024 року.
Головуючий О. Ф. Мазурик
Судді О. В. Желепа
О. В. Немировська