30 травня 2024 року м. Київ
Справа №752/2326/22
Апеляційне провадження №22-ц/824/6930/2024
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Мережко М.В., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Бевзи А.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва, ухваленого під головуванням судді Колдіної О.О. 24 жовтня 2023 року в м. Києві, у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про зобов'язання надати житло,
У лютому 2022 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив зобов'язати відповідача надати житлове приміщення виходячи із норм житлової площі 9 кв.м. на одну особу, зареєстровану у квартирі, яка була реалізована АТ «Альфа Банк».
Позовні вимоги мотивовані тим, що між АКБСР «Укрсоцбанк» та позивачем 19 серпня 2008 року було укладено кредитний договір про надання коштів в сумі 64000,00 доларів США. З метою забезпечення кредитного договору було укладено іпотечний договір, за яким у якості забезпечення виконання умов кредитного договору позивач передав в іпотеку 3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 за договором іпотеки №825/4-40/9/8-086. Згідно рішення №5/2019 AT «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року АТ «Альфа-Банк» стало правонаступником щодо всього майна, прав та обов'язків AT «Укрсоцбанк». Згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку» АТ «Альфа-Банк» оформлено право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності ОСОБА_1 . Правовою підставою для реєстрації права власності АТ «Альфа-Банк» на нерухоме майно є відповідне застереження в п.п. 4.5.3. Договору іпотеки від 19 серпня 2008 року, яке передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. На цей час отримано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якої спірна квартира зареєстрована за ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу, індексний номер: 59313091 від 16 липня 2021 року.
Позивач зазначив, що АТ «Альфа Банк» було відмовлено у задоволенні позову про виселення позивача. Однак не зважаючи на зазначене, 18 липня 2021 року з застосуванням насильства ОСОБА_1 та членів його сім'ї було виселено з спірної квартири без надання іншого житлового приміщення.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про зобов'язання надати житло - відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували виселення позивача з членами його сім'ї у примусовому порядку у незаконний спосіб. ОСОБА_1 вказуючи на такі обставини не надав доказів звернення до поліції зі скаргами щодо вчинення проти нього та членів його родини протиправних дій. Також суд вказав на те, що позивачем не надано доказів звернення до АТ «Альфа Банк» із відповідними заявами щодо незаконного примусового виселення та надання житла на виконання вимог Закону України «Про іпотеку». А тому позовні вимоги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті, є недоведеними належними та допустимими доказами та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.
Не погодився із вказаним судовим рішенням позивач, його представником подана апеляційна скарга, в якій він зазначає про незаконність рішення у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповного з'ясування обставин справи.
Позивач вказує на те, що спірна квартира була ним придбана на підставі договору купівлі-продажу кварти від 07 вересня 2004 року. Тобто квартира була придбана задовго до укладення договору іпотеки за власні кошти позивача. Відтак, при виселенні відповідач повинен був надати позивачу житло.
Представник позивача також вказує на те, що представник відповідача в судовому засіданні 24 жовтня 2023 року не заперечував та підтвердив факт виселення позивача, отже дана обставина визнається обома сторонами у справі та не потребує доказування. Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів добровільного виселення позивача, та наявності у нього іншого нерухомого майна.
На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Шовков О.С., підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просив її задовольнити.
Представник відповідача - адвокат Стовбун О.Й. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, тому просила залишити його без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що 19 серпня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та позивачем ОСОБА_1 було укладено два кредитних договори, що вбачається з тексту наявного в матеріалах справи договору № 825/2-40/1/8-125. /а.с.28-35/
Стороною позивача разом з позовом надано копію лише договору № 1 про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 825/4-40/9/8-086 від 21 вересня 2019 року, укладеного між позивачем та АКБСР «Укрсоцбанк», з якого вбачається, що розмір основного зобов'язання становить 64000 (шістдесят чотири тисячі) доларів США та сторонами погоджено порядок звернення стягнення на іпотечне майно /а.с.36-37/.
Також матеріали справи містять копію заочного рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 грудня 2020 року у справі № 639/1008/20, зроблену шляхом друку з Єдиного державного реєстру судових рішень із прихованими персональними даними учасників справи - фізичних осіб.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень справа № 639/1008/20 це справа за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про виселення та звільнення квартири від особистих речей.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 грудня 2020 року у задоволенні позову Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про виселення та звільнення квартири від особистих речей - відмовлено. Вказане рішення суду залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 19 травня 2021року.
З мотивувальної частини заочного рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 грудня 2020 року у справі № 639/1008/20 вбачається, що судовим розглядом було встановлено, що 19 серпня 2008 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 уклали іпотечний договір № 825/4-40/9/8-086, за умовами якого ОСОБА_1 передав банку в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 07 вересня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Зубарєвим І. Ю., за реєстровим № 8048.
Окрім того, 21 вересня 2009 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір №1 про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 825/4-40/9/8-086, а також 25 лютого 2011 року укладено договір про внесення змін до Іпотечного договору № 825/4-40/9/8-086.
22 серпня 2018 року державним реєстратором Калініною Л.М. Зміївської міської ради Харківської області зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , за АТ «Укрсоцбанк».
Як вбачається зі статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк», затвердженого Рішенням Спільних загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» та АТ «Укрсоцбанк» від 21 листопада 2019 року, протокол № 1/2019, погодженого НБУ 26 листопада 2019 року, позивач АТ «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року є правонаступником всього майна, прав і обов'язків АТ «Укрсоцбанк».
Таким чином, з 15 жовтня 2019 року власником квартири АДРЕСА_1 наразі (тобто станом на час ухвалення рішення Жовтневим районним судом м. Харкова) є позивач (АТ «Альфа-Банк»).
Згідно Витягу з державного реєстру банків, АТ «Альфа-Банк» 01 грудня 2022 року змінило назву на АТ «Сенс Банк» /а.с.82/.
Позивачем до позову долучена Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 21 липня 2021 року, згідно з якою квартира за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 16 липня 2021 року /а.с.11-12/.
В порядку ч.1 ст.15, ч.1 ст. 16 ЦК України, ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Серед способів захисту цивільних прав та інтересів положеннями ч.2 ст.16 ЦК України визначено: визнання права; припинення дії, яка порушує право. Разом з тим суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Положеннями ст.109 ЖК України регулюються витання виселення із житлового приміщення.
Частиною 2 цієї статті визначено, що громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
В порядку визначеному ч.ч.1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.76, ч.1 ст.81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В силу ч.ч.4,5 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З наведених обставин справи вбачається, що сторони у справі були сторонами кредитного та іпотечного договорів, укладених 21 вересня 2009 року. Банк, як іпотекодержатель, реалізував своє право на набуття права власності на предмет іпотеки, яке було зареєстроване за ним з 22 серпня 2018 року. При цьому також вбачається, що Банк реалізував своє право на звернення стягнення на іпотечне майно в позасудовому порядку, а його звернення до суду було виключно з питанням виселення позивача та членів його родини, проте судом відмовлено у задоволенні цих вимог.
Таким чином судом не ухвалювалось рішення про виселення позивача та членів його родини і вказане питання не є предметом розгляду у даній справі.
Матеріали справи не містять даних про здійснення примусового виселення позивача, як він то вказує в позовній заяві та доводах апеляційної скарги, дати та особи, що здійснила відповіді дії. Натомість з матеріалів справи вбачається, що з 16 липня 2021 року право власності на квартиру, що була предметом іпотеки належить іншій фізичній особі, а не відповідачу у справі.
Враховуючи наведене правові підстави для зобов'язання відповідача надати позивачу житлове приміщення виходячи із норм житлової площі 9 кв.м. на одну особу, зареєстровану у квартирі, яка була реалізована АТ «Альфа Банк» відсутні.
Сукупність вищезазначених обставин, аналіз та оцінка доводів апеляційної скарги приводять до висновку, що вказані доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції, та не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку. Рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного суду не вбачає.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: М.В. Мережко
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 20 червня 2024 року.