вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"26" березня 2024 р. м. Київ Справа № 910/10486/23
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Нікітіна С.В., розглянув матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Тодорова Андрія Володимировича
АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1
до ОСОБА_1
АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_2
про стягнення заборгованості
за участі представників сторін:
позивача: Тодоров Д.В., паспорт громадянина України серія НОМЕР_3 від 23.11.1998, довіреність від 05.12.2023, витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей №51504136;
відповідача: не з'явився;
встановив:
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява (вх. №10486/23 від 03.07.2023) Фізичної особи-підприємця Тодорова Андрія Володимировича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 позовну заяву (вх. №10486/23 від 03.07.2023) передано за підсудністю до Господарського суду Київської області.
До Господарського суду Київської області від Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява (вх. №1977/23 від 27.07.2023) Фізичної особи-підприємця Тодорова Андрія Володимировича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача наявна заборгованість перед позивачем відповідно до договору №21-01.09/ТА від 01.09.2021.
Судом перевірено позовну заяву і додані до неї документи на відповідність вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України та встановлена їх невідповідність вимогам пункту 2 частини 3 статті 162, пункту 1 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.08.2023 позовну заяву (вх. №1977/23 від 27.07.2023) про стягнення заборгованості залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліків.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення (вх. №17913/23 від 20.09.2023), відповідно до яких позивач усунув недоліки позову.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.09.2023 відкрито провадження у справі, проведення підготовчого засідання суду призначено на 26.10.2023.
У судове засідання 26.10.2023 представники сторін не з'явились, про дату, час та місце судового засідання позивач повідомлений, відповідач не повідомлена, копія ухвали суду, що надіслана на її адресу, знаходиться у точці видачі поштового відділення.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.11.2023 сторін повідомлено, що підготовче засідання відкладене на 05.12.2023.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення (вх. №22231/23 від 29.11.2023).
У судове засідання 05.12.2023 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання відповідач не повідомлена, копія ухвали суду, що надіслана на її адресу, знаходиться у точці видачі поштового відділення.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.12.2023 підготовче засідання відкладено на 18.01.2024.
Перед судовим засіданням 18.01.2024 у місті Києві оголошено повітряну тривогу.
Відповідно до розпорядження Голови Господарського суду Київської області №6-А від 19.07.2022 про порядок дій при оголошенні повітряної тривоги, у разі оголошення сигналу «повітряна тривога» суддям, працівникам апарату та відвідувачам суду необхідно негайно залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття.
У зв'язку із вказаним та значною тривалістю повітряної тривоги судове засідання 18.01.2024 не відбулось.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.01.2024 підготовче засідання відкладено на 01.02.2024.
У судове засідання 01.02.2024 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, копія ухвали суду про дату, час та місце судового засідання, що направлена судом відповідачу, знаходиться у відділенні поштового зв'язку.
У судовому засіданні постало питання необхідності пояснення позивачем того, за який період ним нараховані інфляційні витрати, що заявляються до стягнення.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 27.02.2024.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення (вх. №4188/24 від 27.02.2024).
У судове засідання 27.02.2024 з'явився представник позивача; представник відповідача у судове засідання не з'явився, відповідач не повідомлена, копія ухвали знаходиться у відділенні поштового зв'язку.
У судовому засіданні 27.02.2024 постало питання повторно зобов'язати позивача надати письмові пояснення із зазначенням чіткого періоду, за який ним нараховані інфляційні витрати, що заявляються до стягнення, у зв'язку із чим, у судовому засіданні оголошено перерву відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України до 26.03.2024.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення (вх. №4189/24 від 26.03.2024).
Представник позивача в судове засідання 26.03.2024 з'явився; представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання суд повідомляв відповідача на його належну адресу.
26.03.2024 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
За результатами дослідження матеріалів справи, всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
1. Правовідносини сторін
Між Фізичною особою-підприємцем Тодоровим Андрієм Володимировичем як продавцем (далі - позивач/продавець) та Фізичною особою-підприємцем Лисенко Яніною Петрівною як покупцем (далі - відповідач/покупець) укладено договір № 21-01.09/ТА від 01.09.2021.
Відповідно до пункту 1.1. договору № 21-01.09/ТА від 01.09.2021 продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар в обумовлені цим договором строки.
Пунктом 1.1. договору № 21-01.09/ТА від 01.09.2021 передбачається, що загальна кількість товару, його часткове співідношення (асортимент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються в накладних.
Пунктом 2.5. договору № 21-01.09/ТА від 01.09.2021 передбачається, що продавець зобов'язаний надати покупцеві разом з товаром всі належні супровідні документи на товар, зокрема: видаткову накладну, податкову накладну, товарно-транспортну накладну, рахунок-фактуру, сертифікати відповідності, посвідчення якості, а у разі необхідності - висновки державної санітарно-гігієнічної експертизи, ветеринарні дозволи тощо. Підписанням покупцем видаткової накладної продавець підтверджує факт отримання покупцем повного комплекту належних супровідних документів на товар.
Пунктом 11.1. договору № 21-01.09/ТА від 01.09.2021 передбачається, що цей договір вважається укладеним і наберає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2021, але, у будь якому випадку, до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до пункту 11.2. договору № 21-01.09/ТА від 01.09.2021, закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
2. Аргументи позивача
Позивач відзначає, що на виконання умов договру поставив, а відповідач прийняв товар всього на суму 258427,50 грн., жодних зауважень щодо кількості або якості поставленого товару відповідач протягом строку прийняття по кількості та якості товару на адресу позивача не заявляв.
Позивач зазначає, що відповідно до пункту 2.2. договору № 21-01.09/ТА від 01.09.2021 покупець зобов'язаний сплатити грошові кошти протягом 5 банківських днів з моменту переходу права власності на партію товару, в момент поставки відповідної партії товару, що оформлюється видатковою накладною.
Позивач відзначає, що в порушення умов укладеного договору покупець повний розрахунок за продукцію не здійснив.
Позивач зауважує, що відповідач має заборгованість перед позивачем яка підтверджується відомостями бухгалтерського обліку позивача та видатковими накладними, що підписані уповноваженими представниками сторін договору.
Позивач зазначає, що неодноразово звертався до відповідача щодо сплати заборгованості, однак, відповідач належним чином не реагує та не виконує взяті на себе зобов'язання відповідно до умов договору, позивачем на адресу відповідача направлено претензію про сплату заборгованості у розмірі 258427,50 грн., проте, остання проігнорована відповідачем.
У зв'язку із вказаним, позивач заявляє до стягнення 258427,50 грн. - cуму основного боргу, на яку також нараховано пеню у розмірі 128788,94 грн. відповідно до пункту 8.3. договору, а також 3% річних у розмірі 9706,96 грн. та інфляційні втрати у розмірі 76862,96 грн. за статтею 625 Цивільного кодексу України.
3. Аргументи відповідача
Відповідач своїх аргументів та заяв по суті справи не надав. Суд відзначає, що ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 28.09.2023, а також всі ухвали суду з повідомленням про дату, час та місце судових засідань направлені судом відповідачу рекомендованими листами на її належну адресу місцезнаходження відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
4. Норми права, що підлягають застосуванню
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. 6. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладені сторонами договори за своєю правовою природою є договором поставки товару та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов'язків, обумовлених цим договором.
Відповідно до статті 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. У той же час, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи
5.1. Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
Суд відзначає, що ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 28.09.2023, а також всі ухвали суду з повідомленням про дату, час та місце судових засідань направлені судом відповідачу рекомендованими листами на її належну адресу місцезнаходження відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
За приписом пункту 10 частини 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.
Відповідно до статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Також судом враховане, що Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Враховуючи вищенаведене, можна дійти висновку що суд здійснив усі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, суд вважає, що відповідач не може вважатись позбавленим права на змагальність сторін, що є одним із основних принципів господарського судочинства, що закріплені у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
5.2. Щодо наявності підстав для стягнення основного боргу.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 1.1. договору № 21-01.09/ТА від 01.09.2021 в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язується поставити та передати у властість покупця товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар в обумовлені цим договором строки.
На виконання умов договору позивачем поставлений відповідачу товар загальною вартістю 273939,91 грн., на підтвердження чого до матеріалів справи надані копії видаткових накладних, що підписані обома сторонами.
Відповідач частково оплатив товар: 16.12.2021 на суму 30000,00 грн., 22.02.2022 на суму 15000,00 грн., що підтверджується наданою до матеріалів справи фільтрованою випискою банківської устранови з рахунку позивача за період з 06.12.2021 по 22.11.2023, що підписана уповноваженою особою банку та скріплена відбитком його печатки.
Відповідно до пункту 4.1. договору № 21-01.09/ТА від 01.09.2021 оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок продавця вказаний у реквізитах продавця в цьому договорі. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві вартість отриманого протягом 5 банківських днів з моменту поставки товару та оформлення накладної (пункт 4.2 договору).
Відповідно до пункту 4.3. договору № 21-01.09/ТА від 01.09.2021 датою перерахування вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. Якщо покупець не здійснив у встановлений строк платіж за поставлений йому товар, продавець має право відмовитись від договору.
Відповідно до пункту 5.1. договору № 21-01.09/ТА від 01.09.2021 поставка замовленого товару має бути здійснена продавцем не пізніше ніж через 7 днів з дати замовлення. Поставка партії товару вважається виконаною продавцем в момент передачі партії товару покупцеві (пункт 5.4. договору).
Відповідно до пункту 8.3. договору № 21-01.09/ТА від 01.09.2021 у разі порушення строків оплати покупець сплачує продавцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
При поданні позову та розрахунку основного боргу позивачем не була врахована оплата, що здійснена відповідачем 16.12.2021 на суму 30000,00 грн., проте, суду не надано доказів наявності інших грошових зобов'язань відповідача перед позивачем, крім спірних, а вказана оплата здійснена у період спірних поставок товару, зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про врахування цієї оплати в розрахунок основного боргу, відтак, ця позовна вимога підлягає частковому задоволенню у розмірі 228939,91 грн.
5.3. Щодо нарахування пені.
За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Пунктом 8.3. договору № 21-01.09/ТА від 01.09.2021 визначається, що в разі порушення строків оплати покупець сплачує продавцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З урахуванням положень пункту 8.3. договору та статті 549 Цивільного кодексу України суд дійшов висновку, що пунктом 8.3. договору сторони передбачили неустойку, яка за своєю правовою природою є пенею.
Як встановлено судом вище, що у відповідача виникло зобов'язання зі сплати 228939,91 грн.
Відповідно до пункту 4.2. договору № 21-01.09/ТА від 01.09.2021 відповідач зобов'язаний сплатити позивачу вартість отриманого протягом 5 банківських днів з моменту поставки товару та оформлення накладної.
Слід зазначити, що з 03.08.2020 система електронних платежів Національного банку України запрацювала в режимі 23/7, тобто для банків стала доступна можливість проведення міжбанківських платежів 23 години на добу 7 днів на тиждень. До цього моменту система електронних платежів Національного банку України забезпечувала приймання міжбанківських платежів з 8:30 до 19:00 у робочі дні та не функціонувала у вихідні та святкові дні. Таким чином, до 03.08.2020 поняття «банківський день» ототожнювалось з поняттям «робочий день», а з 03.08.2020 вже є тотожним поняттю - «календарний день».
Враховуючи вищезазначене, суд перевірив надані позивачем розрахунки, з урахуванням встановленої судом суми основного боргу та вищевказаних умов платежів.
Суд зауважує, що керуючись статтями 79 та 86 Господарського процесуального кодексу України суд має встановити правильність здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає правильні суми нарахувань, не виходячи, при цьому, за межі позовних вимог та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 27.05.2019 у справі №910/20107/17, від 21.05.2019 у справі №916/2889/13, від 16.04.2019 у справах №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 22.01.2019 у справі №905/305/18.
Суд здійснив власний розрахунок пені у межах заявленого позивачем періоду з 01.06.2022 по 01.06.2023 та дійшов висновку про часткове задоволення цієї позовної вимоги у розмірі 114407,23 грн.
5.4. Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц виклала свої висновки про те, що положеннями статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання, незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання (постанова Верховного Суду від 12.09.2018 у справі №712/5856/15-ц).
У постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №910/18557/20 зазначається, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та % річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.
Керуючись статтями 79 та 86 Господарського процесуального кодексу України суд має встановити правильність здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи, при цьому, за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 27.05.2019 у справі №910/20107/17, від 21.05.2019 у справі №916/2889/13, від 16.04.2019 у справах №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 22.01.2019 у справі №905/305/18.
За перевіркою судом розрахунків позивача, з урахуванням меж заявлених позовних вимог та встановленої судом суми основного зобов'язання, суд дійшов висновку про часткове задоволення цих позовних вимог у таких розмірах: 8618,18 грн. 3% річних та 70521,44 грн. інфляційних втрат.
6. Результати розгляду справи
6.1. Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов'язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).
6.2. Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
7. Розподіл судових витрат
Згідно з частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі.
Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 13, 52, 73, 74, 77-79, 86, 129, 232, 237, 238, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. Позов (вх. №10486/23 від 03.07.2023) Фізичної особи-підприємця Тодорова Андрія Володимировича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Тодорова Андрія Володимировича (код РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 228939,91 грн. (двісті двадцять вісім тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять гривень дев'яносто одна копійка) основного боргу, 70521,44 грн. (сімдесят тисяч п'ятсот двадцять одна гривня сорок чотири копійки) інфляційних втрат, 8618,18 грн. (вісім тисяч шістсот вісімнадцять гривень вісімнадцять копійок) 3% річних, 114407,23 грн. (сто чотирнадцять тисяч чотириста сім гривень двадцять три копійки) пені на поточний рахунок п/р НОМЕР_4 , в банк АТ КБ"Приватбанк", МФО 305299, код за ЄДРПОУ 3278600892.
3. Стятнути з ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Тодорова Андрія Володимировича (код РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 7106,80 грн. (сім тисяч сто шість гривень вісімдесят копійок) відшкодування витрат з оплати судового збору на поточний рахунок п/р НОМЕР_4 , в банк АТ КБ"Приватбанк", МФО 305299, код за ЄДРПОУ 3278600892.
4. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 24.06.2024.
Суддя С.О. Саванчук