Ухвала
Іменем України
03 грудня 2007 року
Справа № 2-27/11342-2007А
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
секретар судового засідання
за участю представників сторін:
позивача: Власенко Влади Володимирівни, довіреність №б/н від 19.09.2007, товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта-Ялос";
позивача: Баляна Єдуарда Славайовича, довіреність №600 від 21.12.2006, товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта-Ялос";
відповідача: Володькіна Сергія Анатолійовича, довіреність №2285/9/10-0 від 04.05.2006, Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим;
3-ої особи: не з'явився, Сімеїзської селищної ради;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 25 вересня 2007 року у справі № 2-27/11342-2007А,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта-Ялос" (вул. Паркове шосе, 12,с.м.т. Паркове, м. Ялта,98683)
до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим (вул. Васильєва, 16, місто Ялта,98600)
3-тя особа Сімеїзська селищна рада (вул. Зоряна, 2, смт. Сімеїз, м. Ялта,98680)
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 вересня 2007 року у справі №2-27/11342-2007А (суддя Воронцова Н.В.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта-Ялос" до Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим, 3-тя особа Сімеїзська селищна рада про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.
Суд скасував податкове повідомлення - рішення державно податкової інспекції в місті Ялті №0000582301/0 від 14.02.2007, №0000582301/1 від 14.03.2007, №0000582301/2 від 04.06.2007 і №0000582301/3 від 10.08.2007 про сплату податку на землю за жовтень 2005 у розмірі 11660,63грн. і фінансових санкцій у розмірі 6000,32грн.
Суд стягнув з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта - Ялос" 3,40 гривень держмита.
Державна податкова інспекція у місті Ялті Автономної Республіки Крим, не погодившись з постановою суду першої інстанції звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначений судовий акт, у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідач вважає винесені податкові повідомлення - рішення обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. Так, зокрема, як на факт користування земельною ділянкою, відповідач посилається на здійснення позивачем діяльності, пов'язаної з наданням послуг відпочинку у придбаної будівлі, яка розташована на спірної земельної ділянці.
Представник 3-ої особи в судове засідання не з'явився, про причини неприбуття в судове засідання суд не повідомив. Про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією.
Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про скасування податкового повідомлення - рішення державної податкової інспекції в місті Ялті №0000582301/0 від 14.02.2007 про сплату податку на землю за жовтень 2005 у розмірі 11660,63грн. і фінансових санкцій у розмірі 6000,32грн.
Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що підстави для сплати позивачем земельного податку за жовтень 2005 були відсутні, оскільки у вказаний період позивач не був а ні орендарем, а ні користувачем земельної ділянки, про що свідчить відсутність відповідних даних в державному земельному кадастрі і договору оренди земельної ділянки, що діяв у вказаний період. На підставі викладеного, просить позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.08.2007 було залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору - Сімеїзську селищну раду, с.м.т. Сімеїз, вул. Советська, 38.
Позивач заявою від 19.09.2007 уточнив позовні вимоги та просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення державно податкової інспекції в місті Ялті №0000582301/0 від 14.02.2007, №0000582301/1 від 14.03.2007, №0000582301/2 від 04.06.2007 і №0000582301/3 від 10.08.2007 про сплату податку на землю за жовтень 2005 у розмірі 11660,63грн. і фінансових санкцій у розмірі 6000,32грн.
Перевіривши матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин і додержання норм матеріального і процесуального права при прийнятті судом першої інстанції постанови, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В період з 11.01.2007 по 30.01.2007 відповідачем у справі було проведено виїзну планову перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2006.
За результатами перевірки було складено акт №407/23-1/32684632/15 від 06.02.2007.
В ході перевірки були встановлені порушення статей 14, 20 Закону України "Про плату за землю", а саме розрахунок по податку за землю з 2005 не надавався, нарахування та сплата податку не здійснювалася. В наслідок вказаного, було занижено податкове зобов'язання по податку за землю за жовтень 2005 в сумі 11660,63грн.
На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення №0000582301/0 від 14.02.2007, відповідно до якого, було визначено податкове зобов'язання по податку за землю у розмірі 17660,95грн., з якого 11660,63грн. за основним платежем і 6000,32грн. по штрафним санкціям.
Отже, не погодившись з вказаним, позивач звернувся в адміністративному порядку зі скаргою №84 від 22.02.2007 до ДПІ в місті Ялті.
За результатами розгляду вказаної скарги, ДПІ в місті Ялті було винесено рішення від 14.03.2007 №4155/10/250 відповідно до якого, скарга позивача була залишена без задоволення, а спірне податкове повідомлення - рішення без змін.
Крім того, було винесено податкове повідомлення - рішення №0000582301/1 від 14.03.2007.
Не погодившись з вказаним, позивач звернувся зі скаргою №115 від 23.03.2007 до ДПА Автономної Республіки Крим.
За результатами розгляду повторної скарги, ДПА в Автономній Республіці Крим було винесено рішення про результати розгляду повторної скарги від 12.04.2007 №880/10/25 - 021, відповідно до якого, скарга позивача була залишена без задоволення, а спірне податкове повідомлення - рішення було залишено без змін.
Також було винесено податкове повідомлення - рішення №0000582301/2 від 04.06.2007.
Позивач, не погодившись з вказаним, звернувся з повторною скаргою №290 від 30.05.2007 до ДПА України.
За результатами розгляду вказаної скарги, ДПА України було винесено рішення від 27.07.2007 №7219/6/25-0215, відповідно до якого, скарга позивача була залишена без задоволення, а спірне податкове повідомлення - рішення було залишено без змін.
Крім того, було винесено податкове повідомлення - рішення №0000582301/3 від 10.08.2007.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступних обставин.
Земельна ділянка, що є власністю територіальної громади в особі Сімеїзської селищної ради, площею 7,5534 га знаходилася в постійному користуванні відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на підставі Державного акту на праві постійного користування землею №40 від 14.04.1997 до моменту ухвалення Рішення сесії Сімеїзської селищної ради №19 від 05.05.2005 про припинення постійного користування.
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право постійного користування на земельну ділянку виникає після отримання користувачем землі документа, який підтверджує право постійного користування земельною ділянкою, а згідно статті 126 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою підтверджується державними актами, форми яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України, надання юридичним особам земельних ділянок в постійне користування здійснюється на підставі рішень органів місцевого самоврядування. У свою чергу, згідно статті 125 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Як встановлено судом першої інстанції, між відкритим акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" ( Продавець ) і позивачем у справі ( Покупець ) було укладено договір купівлі - продажу №360 від 21.11.2003.
Відповідно до підпункту 1.1 вказаного договору, Продавець передав у власність Покупцю майно цілісного майнового комплексу пансіонату "Криворізький гірник", що розташований на земельній ділянці площею 7,5534 га. та переданий у постійне користування на підставі Державного акту на право постійного користування землю №40 від 14.04.1997.
Згідно з рішенням Сімеїзської селищної ради від 03.08.2005 №64 вказана земельна ділянка була надана позивачу в оренду строком на 25 років для обслуговування оздоровчого комплексу. Також було доручено голові Сімеїзської селищної ради укласти договір оренди земельної ділянки з позивачем у справі.
Відповідно до рішення Сімеїзської селищної ради від 05.05.2005 №19 було вирішено припинити право постійного користування земельною ділянкою площею 7,5534 га. відкритим акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат". Державний акт на право постійного користування землею серії 1 - КМ №003004 №40, виданий 14.04.1997, в зв'язку з купівлею - продажем цілісного майнового комплексу вважати таким, що втратив силу та анульований.
Отже, у виконання договору Сімеїзської селищної ради від 03.08.2005 №64, між третьою особою у справі ( орендодавець ) і позивачем у справі ( орендар ) було укладено договір оренди земельної ділянки від 12.08.2005.
Згідно з пунктом 1 вказаного договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування оздоровчого комплексу, розташованого за адресою, м. Ялта, с.м.т. Паркове, вул.. Паркове шосе, 12. Площа земельної ділянки складає 7,0001 га.
Відповідно до преамбули Закону України "Про плату за землю" цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про плату за землю" ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі вступає в силу з моменту його державної реєстрації.
На підставі пункту 20 договору оренди від 12.08.2005, передача земельної ділянки позивачеві здійснюється в семиденний термін після державної реєстрації даного договору. Державна реєстрації договору оренди була здійснена в Ялтинському відділі Кримської республіканської філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" при Державному комітеті України земельних ресурсів 07.11.2005 під номером 040502100018.
Тобто, з моменту припинення права користування відкритим акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" з 05.05.2005 до моменту набуття чинності договору оренди земельної ділянки площею 7,0001 га, до 07.11.2005, знаходився у веденні територіальної громади Сімеїзської селищної ради.
Згідно з статтею 5 Закону України "Про плату за землю", об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Відповідно до представлених позивачем документів вбачається, що дана земельна ділянка з 05.05.2005 і по 07.11.2005 не належала позивачу у справі на праві власності або на праві користування. Таким чином, позивач не був суб'єктом плати за вказану земельну ділянку в розумінні статті 5 Закону України "Про плату за землю". Документального підтвердження про наявність у позивача права користування даною земельною ділянкою у вказаний період не існує.
Згідно з статтею 14 Закону України "Про плату за землю" платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про плату за землю", податкове зобов'язання по земельному податку, а також з орендної плати за землю державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно з статтею 13 Закону України "Про плату за землю" підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідач вважає, що такими даними є Довідка Ялтинського міського управління земельних ресурсів від 09.08.2005 про визначення нормативній грошовій оцінці земельної ділянки позивача пл. 7,0001 га. Дане твердження не відповідає дійсності, оскільки в державному земельному кадастрі про позивача містяться зведення з моменту державної реєстрації (07.11.2005) договору оренди земельної ділянки від 12.08.2005.
Відповідно до пункту 2 Методики нормативній грошовій оцінці земель сільськогосподарського призначення і населених пунктів, затвердженою Ухвалою Кабінету міністрів України від 23.03.1995 №213 матеріали земельного кадастру є інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського значення. Оскільки земельна ділянка позивача пл. 7,0001 га не відноситься до земель сільськогосподарського призначення, то нормативна грошова оцінка земельної ділянки базувалася на інших матеріалах і показниках.
Згідно з статтею 15 Закону України "Про плату за землю" власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Виходячи з вказаних положень законодавства України, підстави для сплати позивачем земельного податку за жовтень 2005 відсутні, оскільки у вказаний період позивач не був орендарем або користувачем земельної ділянки, про що свідчить відсутність відповідних даних в державному земельному кадастрі і договору оренди земельної ділянки, що діяв у вказаному періоді.
Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч вказаному, відповідач обґрунтованість винесення спірного податкового повідомлення - рішення належним чином не довів.
Судова колегія не може прийняти до уваги заперечення відповідача, оскільки законодавець чітко визначив момент виникнення права користування земельною ділянкою - з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, на думку судової колегії, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що відповідачем спірне податкове повідомлення - рішення прийнято необґрунтовано, тобто без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та за таких обставин, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
При викладених обставинах судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду вважає, що постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 вересня 2007 року у справі № 2-27/11342-2007А було прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 вересня 2007 року у справі № 2-27/11342-2007А підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 вересня 2007 року у справі № 2-27/11342-2007А залишити без змін.
2.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
3.Ухвалу може бути оскаржено до Вищого Адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя
Судді