пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
20 червня 2024 року Справа № 903/170/24
Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., за участю секретаря судового засідання Лівандовського Т.Г.,
представника позивача: адвоката Мокрицької Л.Я.,
представника відповідача: адвоката Бурди Д.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Сокальської Олени Михайлівни
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Ґроса Володимира Володимировича
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, фізична особа-підприємець Супрунюк Василь Євдокимович
про стягнення 236815грн. 20коп. збитків
встановив: позивач - ФОП Сокальська Олена Михайлівна звернулася до суду з позовом про стягнення з ФОП Ґроса Володимира Володимировича 236815грн. 20коп. збитків. Також, просить стягнути з відповідача 3552грн. 23коп. витрат по сплаті судового збору та 10000грн. витрат на оплату правової допомоги.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно умов договору-заявки одноразового перевезення вантажу №09/11 від 09.11.2022р. в частині забезпечення збереження вантажу та видачі його вантажоодержувачу.
Позивач зазначає, що 09 листопада 2022 року між ФОП Гросом Володимиром Володимировичем (Перевізник) та ФОП Сокальською Оленою Михайлівною (Замовник) укладено договір-заявку одноразового перевезення вантажу № 09/11, згідно умов якого ФОП Грос В.В. зобов'язався доставити вантаж “Предмети декору (Увага склокераміка фірма ВОLТZЕ) в кількості 2 палети/340 кг” із адреси: Браак Німеччина до Рівненської області м. Острог вул. Древлянська, 88. Вказаний вантаж був придбаний ФОП Сокальська О.М. на підставі контракту №01 від 03.02.2021 року в німецького підприємства ВОLТZЕ GRUРРЕ GМВН, як чергову партію на суму 5639,80 Євро. Передоплату даної партії товарів було здійснено позивачем, що підтверджується банківською випискою від 28.10.2022 року.
Станом на 14 листопада 2022 року (узгоджена дата прибуття товару у пункт призначення) вантаж "Предмети декору (Увага склокераміка фірма ВОLТZЕ) в кількості 2 палети/340 кг " не був доставлений у пункт призначення.
Пунктом 15 Договору-Заявки від 09.11.2022 року визначено, що “перевізник несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу від повної чи часткової втрати, ушкодження чи псування при його транспортуванні у розмірі фактичної шкоди".
Відповідач ФОП Грос В.В. не забезпечив збереження вантажу та його видачу вантажоодержувачу.
Оскільки позивачу було завдано майнової шкоди, ФОП Сокальська О.М. направляла на адресу відповідача претензію щодо відшкодування останній збитків в розмірі вартості недоставленого товару. Відповідач залишив претензію без розгляду.
Ухвалою суду від 20.02.2024 відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
11.03.2024р. відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх.№01-74/482/24), в якому заперечив проти позову. Зазначив, що дійсно, 09 листопада 2022 року ФОП Ґрос Володимир Володимирович через веб-портал https://lardi-trans.ua отримав замовлення на перевезення вантажу “Предмети декору в кількості 2 палети/340 кг” із адреси: Браак Німеччина до Рівненської області м. Острог вул. Древлянська, 88.
Договір-заявка №09/11 від 09.11.22 були підписана отримувачем вантажу ФОП Сокальською О.М. Підпис відповідача на копії договору відсутній.
10 листопада 2022 року автомобіль VOLKSWAGEN CRAFTER., днз. НОМЕР_1 , було завантажено вищевказаним вантажем загальною вагою 340 кг у м. Браак Німеччина, що підтверджується копією вантажної накладної СМК від 10.11.2022 року, підписаною ФОП Ґрос В.В. та представником вантажовідправника ВОLТZЕ Gruppe GmbH. Alte Landstrabe 42. D- 22145 Вrааk. Вартість вантажу згідно інвойсу №210520098 від 07.11.2022 року становила 5 639,80 Євро.
В подальшому, після загрузки вантажу в автомобіль, в ніч з 10 на 11 листопада 2022 року відбулася крадіжка особистих речей водія та вантажу з автомобіля VOLKSWAGEN CRAFTER невстановленими особами, що підтверджується довідкою з поліції Берліна (“Підтвердження заяви про злочин - інформація про права потерпілих”, номер кримінального провадження номер 221114-0445-390165) та копією листа з прокуратури Берліна. Поліцією було встановлено загальну вартість викраденого згідно порівняння зі сторінками 14-17 інвойсу №210520098 від 07.11.2022 року (непозначене крапкою - викрадене) на загальну суму 1 987,38 Євро, залишилося товару на загальну суму 3652,42 Євро.
Про вказані обставини ФОП Ґрос В.В. в телефонному режимі повідомив ФОП Сокальську О.М., після чого остання дала вказівку повернутися в офіс компанії ВОLТZЕ Gruppe GmbH для переробки товаросупровідних документів на залишок товару вагою 210 кг, що і було зроблено відповідачем.
Для переоформлення вантажу відповідач повернувся до міста Браак, Німеччина, ВОLТZЕ Gruppe GmbH та отримав нові документи, а саме: інвойс №210523847 від 15.11.22 на загальну суму 3652,42 Євро на 60 коробок загальною вагою 210кг та новий примірник експортної декларації МКМ 220Е631093000057Е9. Вказані документи були надіслані також позивачці на вайбер.
За вимогою позивачки 16.11.2022 року частина товару, що збереглася вагою 210кг та вартістю 3562,42 Євро, була передана іншому перевізнику - ФОП Супрунюку Василю Євдокимовичу, який доставив вказаний товар позивачеві та був нею розмитнений.
Вказані обставини підтверджується копією договору експедирування вантажів №сс04/01 в міжнародному та внутрішньому сполученні від 04.01.2022р, заявки-договору від 16.11.22 №16/11, рахунком фактурою № 17/0393 від 21 листопада 2022 р., довідкою про транспортно-експедиційні витрати та відповіддю на адвокатський запит.
Відповідач вказує, що водій здійснив всі можливі заходи по збереженню цього вантажу, а саме з метою виконання Європейської Угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення водій, який перебував тривалий час за кермом транспортного засобу мав здійснити обов'язкову зупинку на 24 год. Тобто, невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань по доставці вантажу у місце призначення, відбулось виключно з підстави викрадення вантажу, тобто невиконання зобов'язання відбулось з підстави, яка від останнього ніяким чином не залежала та знаходиться поза межами цивільно-правової відповідальності відповідача.
Частина товару, що збереглася, а саме: вагою 210кг та вартістю 3562,42 Євро, була передана відповідачем іншому перевізнику за дорученням саме позивача, який і доставив вказаний товар позивачеві та був розмитнений.
Решта вантажу на загальну суму 1987,38 Євро була викрадена невстановленими особами, про що перевізник повідомив поліцію та вжив вичерпних заходів щодо забезпечення схоронності вантажу. Зазначені обставини склалися не з вини відповідача, а тому відповідач не несе відповідальності за часткову нестачу товару.
Також відповідач зазначає, що позивач без поважних причин пропустив строки позовної давності у даній справі.
Крім того, відповідно до положень статті 90 ГПК, відповідач просив у позивача надати відповіді на наступні запитання:
1. Чи укладався ВОLТZЕ Gruppe GmbH та ФОН Сокольською О.М. контракт NR01 D.О. від 03.02.21?
2. Чи здійснювалося на виконання контракту NR01D.О. від 03.02.21 поставка товару згідно інвойсу №210523847 від 15.11.22 та СМК №218806 ?
3. Чи здійснювалася оплата згідно інвойсу №210523847 від 15.11.22 ВОLТZЕ Gruppe GmbH ? Проcить надати докази оплати.
4. Чи здійснювалася оплата згідно інвойсу №210520098 від 07.11.2022 року? Просить надати докази оплати.
5. Чи був товар (або його частина), що зазначений у інвойсі № 210523847 від 15.11.2022 року, що був виписаний ВОLТZЕ Gruppe GmbH, Німеччина, м. Браак тим товаром, який перевозився раніше відповідачем за договором-заявкою від 09.11.2022 року № 09/11 та був зазначений у інвойсі № 210520098 від 07.11.2022 р. ?
6. Чи здійснювалося розмитнення товару згідно інвойсу №210523847 від 15.11.22 від ВОLТZЕ Gruppe GmbH? Просить надати копію вантажної митної декларації.
7. Чи ввозився перевізником ФОП Супрунюком Василем Євдокимовичем ( АДРЕСА_1 РНКОПП НОМЕР_2 ) на митну територію України 19 листопада 2022 року товар автомобілем днз. НОМЕР_3 отримувачу вантажу ФОП Сокольській Олені Михайлівні ( АДРЕСА_2 ) товар вантажовідправником якого німецька фірма ВОLТZЕ Gruppe GmbH) згідно інвойсу №210523847від 15.11.22 та СМR №218806?
У вказаному відзиві відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв'язку з їх безпідставністю; застосувати річний строк давності звернення до суду з даним позовом.
Також просив суд витребувати у позивача:
- оригінал платіжного доручення в іноземній валюті щодо здійснення свіфт-платежу на суму 5327,83 Євро;
- оригінал контракту NR01D.O. від 03.02.2021р.;
- заявку-договір від 16.11.22 №16/11 з ФОП Супрунюком Василем Євдокимовичем;
- інвойс №210523847 від 15.11.22 та CMR №218806, вантажно-митних декларацій щодо вказаного товару.
Витребувати у Державної митної служби України та Рівненської митниці:
- копію інвойсу;
- CMR;
- вантажної митної декларації та інших поданих щодо розмитнення товару документів, отримувачем якого зазначена ФОП Сокальська Олена Михайлівна, вантажовідправником якого є німецька фірма BOLTZE Gruppe GmbH, Alte LandstraBe 42, D-22145 Braak,) згідно інвойсу №210523847 від 15.11.22 та CMR №218806, який ввозився перевізником ФОП Супрунюком Василем Євдокимовичем на митну територію України 19 листопада 2022 року автомобілем днз. НОМЕР_3 .
Крім того, у відзиві відповідач повідомив, що сума судових витрат, які відповідач поніс та понесе у майбутньому складаються із витрат на правову допомогу адвоката у фіксованому розмірі на суму 15000грн, докази понесення яких будуть подані суду у порядку ч.8 ст.129 ГПК України.
12.03.2024р. представник позивача надіслав на адресу суду клопотання (вх.№01-75/2063/24) про приєднання до матеріалів справи нотаріально завіреного перекладу банківської виписки про оплату товару продавцю та міжнародної товаро-транспортної накладної від 10.11.2022р.
15.03.2024р. представник відповідача надіслав на адресу суду клопотання (01-75/2140/24) про долучення до матеріалів справи копії відповіді на адвокатський запит Рівненської митниці, копії CMR та акту виконаних робіт ФОП Супрунюк.
Як вбачається з відповіді Рівненської митниці (вих.№7.13-1/10/8.19-41/1548 від 07.03.24), 19.11.2022 перевізником ФОП Супрунюком Олександром (РНОКПП НОМЕР_4 ) транспортним засобом днз. НОМЕР_3 ввезено на митну територію України 16 товарів згідно інвойсу від 15.11.2022 №210523847 та CMR №218806. Митне оформлення зазначених вище товарів здійснено за митною декларацією від 21.11.2022 №UA204020/2022/030415. Заявлена митна вартість товарів становить 142182,23грн. Сума сплачених митних платежів склала 35205,69грн. ( з них мито - 5641,04грн, ПДВ - 29564,65грн).
Ухвалою суду від 19.03.2024 відкладено підготовче засідання на 09.04.2024; зобов'язано позивача надати суду: оригінал платіжного доручення в іноземній валюті щодо здійснення свіфт-платежу на суму 5327,83 Євро та довідку банку на підтвердження зазначеної оплати; оригінал контракту NR01D.O. від 03.02.2021р.; заявку-договір від 16.11.22 №16/11 з ФОП Супрунюком Василем Євдокимовичем; інвойс №210523847 від 15.11.22 та CMR №218806; вантажно-митних декларацій щодо вказаного товару.
На виконання вимог ухвали суду представником позивача надіслано до суду оригінал платіжного доручення в іноземній валюті щодо здійснення свіфт-платежу на суму 5327,83 євро та довідку банку на підтвердження зазначеної оплати; факсимільний варіант контракту №01 від 03.02.2021р.; інвойс №210523847 від 15.11.22 та CMR №218086.
У відповіді на відзив (вх.№01-75/2484/24 від 29.03.2024) представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та вважає доводи відповідача хибними та такими, що не заслуговують на увагу. Представник позивача зазначає, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується транспортними документами, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. Із доданих до позовної заяви доказів вбачається, що і не заперечується відповідачем, що товар був завантажений на транспортний засіб відповідача 10.11.2022 року у визначеній кількості та на певну вартість, однак, доставлений товар відповідачем не був. Укладаючи договір сторони по справі визначили відповідальність відповідача за збереження вантажу з моменту його прийняття від вантажовідправника і до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу. Водночас, враховуючи норми чинного законодавства України, строк позовної давності за вимогами позивача про відшкодування збитків у даній справі не пропущений, адже такий строк був продовжений в силу Закону на строк дії воєнного, надзвичайного стану.
У запереченні на відповідь позивача (вх.№01-75/2601/24 від 03.04.2024) представник відповідача зазначив, що позивач залишив поза увагою доводи відповідача, викладені у відзиві. Повторно наголосив, що частина товару, який зберігся, а саме вагою 210 кг та вартістю 3562,42 євро була передана позивачем іншому перевізнику ФОП Супрунюку Василю Євдокимовичу, який доставив вказаний товар позивачці та був нею розмитнений. Проте жодних пояснень та оцінки вказаним обставинам представник позивача у відповіді не надав. Також зазначив, що позивачкою пропущено встановлений річний строк давності звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 09.04.2024р. продовжено строк підготовчого провадження до 20.05.2024. та відкладено підготовче засідання на 30.04.2024 року. Залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ФОП Супрунюка Василя Євдокимовича.
Позивача зобов'язано надати відповіді на запитання відповідача, поставлені у відзиві.
Також судом постановлено витребувати у Рівненської митниці Державної митної служби України копію митної декларації від 21.11.2022 №UA204020/2022/030415 та інших поданих щодо розмитнення товару документів, отримувачем якого зазначена ФОП Сокальська Олена Михайлівна, вантажовідправником якого є німецька фірма BOLTZE Gruppe GmbH, Alte LandstraBe 42, D-22145 Braak,) згідно інвойсу №210523847 від 15.11.22 та CMR, який ввозився перевізником Супрунюком на митну територію України 19 листопада 2022 року автомобілем днз. НОМЕР_3 .
17.04.2024р. представник відповідача надіслав на адресу суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів відправки третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ФОП Супрунюку Василю Євдокимовичу заяв по суті справи.
24.04.2024 представник позивача надіслав на адресу суду лист (вх.№01-75/3066/24) з відповідями на запитання відповідача, зазначеними у відзиві.
24.04.2024р. Рівненська митниця Державної митної служби України надіслала на адресу суду лист (вх.№01-75/3130/24) на виконання ухвали Господарського суду Волинської області від 09.04.2024р. у справі №903/170/24 про приєднання до матеріалів справи належним чином засвідчених копій запитуваних судом документів.
06.05.2024р. третя особа ОСОБА_1 надіслав на адресу суду пояснення (вх.№ 01-75/3264/24), в яких повідомив, що згідно договору експедирування вантажів № сс04/01 в міжнародному та внутрішньому сполученні від 04.01.2022р, укладеного між ФОП Супрунюком Олександром Васильовичем (Перевізником) та ФОП Супрунюком Василем Євдокимовичем (Експедитором), визначено, що Перевізник зобов'язується за плату і за рахунок Експедитора організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, а Експедитор зобов'язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги.
Також зазначив, що між ФОП Сокальською О.М. ФОП Супрунюком Василем Євдокимовичем укладений заявка-договір від 16.11.22 №16/11, згідно умов якої передбачалася доставка вантажу по маршруту Браак (Німеччина) - Острог (Україна) товару, а саме: предмети декору (СКЛОКЕРАМІКА ФІРМА BOLTZE 60 коробок/210кг.
На виконання вказаного договору, за адресою АДРЕСА_3 ) було отримано від ФОП Ґрос В.В. вказаний вантаж вагою 210 кг, загальною вартістю 3562,42 Євро водієм Ятчуком Анатолієм та доставлений автомобілем Renault Master днз. НОМЕР_3 . до Рівненської області м. Острог вул. Древлянська, 88., та переданий ФОП Сокальській О.М. 21.11.22, яка його отримала без зауважень, поставивши підпис на міжнародній транспортній накладній CMR. Згідно рахунку-фактури №17/0393 від 21 листопада 2022 р. послуги міжнародного транспортного перевезення на суму 10000,00 грн. були повністю оплачені ФОП Сокальською О.М.
Ухвалою суду від 21.05.24 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 30 травня 2024 року.
Ухвалою суду від 30.05.2024 відкладено розгляд справи на 20.06.2024.
В судовому засіданні 20.06.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю. Надав відповіді на поставлені відповідачем запитання.
Представник відповідача проти позову заперечив, просив у позові відмовити повністю.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.
09 листопада 2022 року між фізичною особою-підприємцем Гросом Володимир Володимирович (Перевізник) та фізичною особою-підприємцем Сокальською Оленою Михайлівною (Замовник) укладено договір-заявку про перевезення вантажу № 09/11 з такими умовами: Маршрут: Браак - Острог, дата завантаження - 10.11.2022р., термін поставки - 14.11.2022р., найменування вантажу, кількість, маса, об'єм - предмети декору (скло/ кераміка фірма Boltze) 2 палети / 340 кг, cпосіб завантаження - бокова/задня загрузка, адреса завантаження - Mittelweg 2-20; 22145 Вrаак, контактна особа при розвантаженні контактний телефон - Сокальська Олена, вантажоотримувач - ФОП Сокальська О.М., адреса митного оформлення (при розвантаженні) АДРЕСА_4 , контактна особа (при митному оформленні) - брокер Іваненко Юрій Анатолійович, адреса розвантаження - АДРЕСА_5 , контактна/довірена особа (при розвантаженні) - Сокальська Олена Михайлівна, сума фрахту - 10000 грн, порядок оплати - безготівковий розрахунок, пограничний перехід: Угринів, Wolkswagen grafter, д.н. НОМЕР_1 , водій - ОСОБА_2 .
Згідно п.5. Договору сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язків у відповідності з міжнародним правом і законодавством України.
Пунктом 15 Договору встановлено, що Перевізник несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу від повної чи часткової втрати, ушкодження чи псування при його транспортуванні у розмірі фактичної шкоди. Розмір шкоди встановлюється виходячи із задекларованої вартості вантажу, але не може перевищувати його фактичної вартості. Якщо Замовник не задекларував вартість вантажу, вона вважається такою, що дорівнює 50 грн.
Розрахунки за цим Договором-Заявкою здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку Замовника на розрахунковий рахунок Перевізника в строк який не перевищує 3-х банківських днів (якщо інше не вказано в Договорі-Заявці), на підставі оригіналу/копії товарно-транспортної накладної (СМR/ТІR-саrnеt), рахунку на оплату, акту виконаних робіт, оригіналу податкової накладної та довідки про транспортні витрати (за вимогою Замовника), якщо інше не передбачене в Договорі-Заявці. Замовник після отримання від Перевізника документів щодо надання послуг Перевізником щодо перевезень вантажу за Договором-Заявкою повинен затвердити (підписати, поставити печатку) та повернути Перевізнику у 7-денний термін Акт виконаних робіт (наданих послуг). У разі наявності будь-яких зауважень щодо виконання Перевізником зобов'язань за Договором-Заявкою чи будь-яких зауважень до отриманих від Перевізника документів письмово протягом не більш ніж 24 годин від часу отримання відповідних документів засобами факсимільного/електронного зв'язку повідомити про це Перевізника. У випадку відсутності письмових зауважень щодо виконаних Перевізником зобов'язань за Договором-Заявкою та не затвердження чи/або не повернення Замовником Перевізнику Акту виконаних робіт (наданих послуг) протягом зазначеного строку надані послуги (виконані роботи) Перевізником вважаються виконаними в повному обсязі, а Акт затвердженим (пункти 17, 18 Договору).
Договір-заявка підписаний Замовником - ФОП Сокальською О.М. ФОП Гросом В.В договір-заявка не підписаний.
Позивач вказує, що вказаний вантаж був придбаний ФОП Сокальською О.М. на підставі контракту №01 від 03.02.2021 в німецького підприємства як чергову партію на суму 5 639,80 Євро. 28.10.2022 ФОП Сокальською О.М. було здійснено передоплату за дану партію товару.
Відповідач не заперечує про взяття на себе зобов'язань щодо перевезення вантажу: предмети декору, у кількості 2 палети / 340 кг за маршрутом: Браак - Острог на замовлення ФОП Сокальської О.М.
10 листопада 2022 року автомобіль Wolkswagen grafter, державний номерний знак - НОМЕР_1 , було завантажено вантажем, загальною вагою 340 кг у м.Браак Німеччина, що підтверджується копією вантажної накладної CMR від 10.11.2022 року. Вантажна накладна підписана та скріплена печаткою від ФОП Гросом В.В. та представником вантажовідправника Boltze Gruppe GmbH. Вартість вантажу згідно інвойсу становила 5639,80 Євро.
Крім цього, доказами передачі товару перевізнику є копія інвойсу №210520098 від 07.11.2022 року та накладна на відвантаження та передачу товару від 10.11.2022 року, підписана вантажовідправником та перевізником.
Позивач стверджує, що станом на 14 листопада 2022 року (узгоджена дата прибуття товару у пункт призначення) вантаж - предмети декору (скло/кераміка фірма Boltze) в кількості 2 палети/340 кг не був доставлений у пункт призначення. Таким чином, відповідач - ФОП Грос В.В. не забезпечив збереження вантажу та його видачу вантажоодержувачу.
01.12.2023 позивач надіслав відповідачу претензію №1, в якій вимагав у ФОП Гроса В.В. відшкодувати шкоду на суму 5639,80 євро, завдану втратою вантажу. Претензія була залишена відповідачем без розгляду.
29.12.2023 представником позивача було подано адвокатські запити до Державної митної служби України щодо перетину митного кордону України автомобіля Wolkswagen grafter, державний номерний знак НОМЕР_1 із завантаженим товаром та до Рівненської митниці щодо надання інформації про митне оформлення (при розвантаженні) товару.
Згідно відповіді на адвокатський запит, наданої Державною митною службою України від 11.01.2024 року №19/19-025-02/8.19/138 вбачається, що транспортний засіб з номером державної реєстрації НОМЕР_1 у період з 10.11.2022 року по 31.12.2022 року перетнув митний кордон на в'їзд на територію України 30.11.2022 року у пункті пропуску UА 209100.
Рівненська митниця у відповіді на адвокатський запит від 15.01.2024 року №7.13-1/10/8.19-41/392 повідомила про відсутність фактів розмитнення вантажу щодо транспортного засобу Wolkswagen grafter, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Відповідач зазначає, що після загрузки вантажу в автомобіль, в ніч з 10 на 11 листопада 2022 року відбулася крадіжка особистих речей водія та вантажу з автомобіля VOLKSWAGEN CRAFTER невстановленими особами, що підтверджується довідкою з поліції Берліна (“Підтвердження заяви про злочин - інформація про права потерпілих”, номер кримінального провадження номер 221114-0445-390165) та копією листа з прокуратури Берліна. При цьому, поліцією було встановлено загальну вартість викраденого згідно порівняння зі сторінками 14-17 інвойсу №210520098 від 07.11.2022 року (непозначене крапкою - викрадене) на загальну суму 1 987,38 Євро. Залишилося в наявності товару на загальну суму 3652,42 Євро.
ФОП Ґрос В.В. стверджує, що він відразу в телефонному режимі повідомив ФОП Сокальську О.М. про вказані обставини, після чого позивачка дала вказівку повернутися в офіс компанії ВОLТZЕ Gruppe GmbH для переробки товаро-супровідних документів на залишок товару вагою 210 кг, що і було зроблено відповідачем.
Для переоформлення вантажу відповідач повернувся до міста Браак, Німеччина, ВОLТZЕ Gruppe GmbH та отримав нові документи, а саме: інвойс №210523847 від 15.11.22 на загальну суму 3652,42 Євро на 60 коробок загальною вагою 210кг та новий примірник експортної декларації МRN 220Е631093000057Е9 від 15.11.2022.
16.11.2022 за вимогою позивачки частина товару, що збереглася, вагою 210кг та вартістю 3562,42 Євро, була передана іншому перевізнику - ФОП Супрунюку Василю Євдокимовичу, який доставив вказаний товар позивачці за маршрутом : Браак-Острог та був нею розмитнений.
Вказані обставини підтверджуються договором експедирування вантажів №CC04/01 в міжнародному та внутрішньому сполученні від 04.01.2022р, укладеним між ФОП Супрунюком О.В (перевізник) та ФОП Супрунюком В.Є. (експедитор), заявкою-договором про перевезення вантажу №16/11 від 16.11.2022, укладеним між ФОП Сокальською О.М. (замовник) та ФОП Супрунюком В.Є. (виконавець), рахунком- фактурою № 17/0393 від 21 листопада 2022 на суму 10000грн, довідкою ФОП Супрунюка В.Є. про транспортно-експедиційні витрати, СMR №218086, актом №17/0393 виконаних робіт від 21.11.2022, підписаним ФОП Сокальською О.М та ФОП Супрунюком В.Є.
Також, у поясненнях третя особа - ФОП Супрунюк В.Є. підтвердила, що на виконання вказаного договору водієм ОСОБА_3 було отримано від ФОП Ґрос В.В. вантаж, вагою 210 кг, загальною вартістю 3562,42 Євро, який був доставлений автомобілем Reno днз. АС 0393 НА до Рівненської області м. Острог вул. Древлянська, 88 та 21.11.20 22 був переданий ФОП Сокальській О.М., яка отримала вантаж без зауважень, поставивши підпис на міжнародній транспортній накладній СМR. Згідно рахунку-фактури № 17/0393 від 21 листопада 2022 р. послуги міжнародного транспортного перевезення на суму 10000грн. були повністю оплачені ФОП Сокальською О.М.
У судовому засіданні 20.06.2024 представник позивача, у порядку ст.90 ГПК України, надала відповіді на поставлені відповідачем запитання:
1. Чи укладався ВОLТZЕ Gruppe GmbH та ФОН Сокольською О.М. контракт NR01 D.О. від 03.02.21? Відповідь - так.
2. Чи здійснювалося на виконання контракту NR01D.О. від 03.02.21 поставка товару згідно інвойсу №210523847 від 15.11.22 та СМК №218806 ? Відповідь - так.
3. Чи здійснювалася оплата згідно інвойсу №210523847 від 15.11.22 ВОLТZЕ Gruppe GmbH ? Відповідь - так.
4. Чи здійснювалася оплата згідно інвойсу №210520098 від 07.11.2022 року? Відповідь - так.
5. Чи був товар (або його частина), що зазначений у інвойсі № 210523847 від 15.11.2022 року, що був виписаний ВОLТZЕ Gruppe GmbH, Німеччина, м. Браак тим товаром, який перевозився раніше відповідачем за договором-заявкою від 09.11.2022 року № 09/11 та був зазначений у інвойсі № 210520098 від 07.11.2022 р. ? Відповідь - так.
6. Чи здійснювалося розмитнення товару згідно інвойсу №210523847 від 15.11.22 від ВОLТZЕ Gruppe GmbH? Відповідь - так.
7. Чи ввозився перевізником ФОП Супрунюком Василем Євдокимовичем ( АДРЕСА_1 РНКОПП НОМЕР_2 ) на митну територію України 19 листопада 2022 року товар автомобілем днз. НОМЕР_3 отримувачу вантажу ФОП Сокольській Олені Михайлівні ( АДРЕСА_2 ) товар вантажовідправником якого німецька фірма ВОLТZЕ Gruppe GmbH) згідно інвойсу №210523847від 15.11.22 та СМR №218806? Відповідь - так.
Таким чином судом встановлено та не заперечено сторонами, що частина товару, що збереглася, а саме: вагою 210кг та вартістю 3562,42 Євро, була передана відповідачем за дорученням позивача іншому перевізнику - ФОП Супрунюку В.Є., розмитнена та доставлена ФОП Сокальській О.М. у м.Острог. Частина товару на суму 1987,38 Євро була викрадена на території Німеччини невстановленими особами.
ФОП Грос В.В. вказує, що він здійснив всі можливі заходи по збереженню наданому йому на перевезення вантажу. З метою виконання Європейської Угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення водій, який перебував тривалий час за кермом транспортного засобу мав здійснити обов'язкову зупинку на 24 год. Тобто, невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань по доставці вантажу у місце призначення, відбулось виключно з підстави викрадення вантажу, тобто з підстави, яка від останнього ніяким чином не залежала та знаходиться поза межами цивільно-правової відповідальності відповідача. Решта вантажу на загальну суму 1987,38 Євро була викрадена невстановленими особами, про що перевізник негайно повідомив поліцію та вжив заходів щодо забезпечення схоронності вантажу.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.ч. 1, 7 ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19 травня 1956 року (далі - Конвенція).
Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 № 72/14-612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17 травня 2007 року.
Згідно статті 1 Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Тлумачення цього положення дає підстави зробити висновок, що якщо договір перевезення передбачає, що місце завантаження і місце доставки знаходяться на території різних країн, Конвенція застосовуватиметься до відносин сторін за договором, відтак, оскільки обставини даного спору виникли з факту міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач виступав в якості замовника у відносинах з експедитором, яким фактично здійснювалась організація перевезення вантажу, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, що підписана в Женеві 19.05.1956.
З врахуванням статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", статті 4 Господарського процесуального кодексу України до спірних правовідносин застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, які мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.
Стаття 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами СМR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.
Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
З урахуванням норм чинного законодавства, факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується транспортними документами, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
У даному випадку відповідачем було прийнято вантаж до перевезення від ФОП Сокальської О.М., що підтверджується СМR та не заперечується відповідачем. Тобто між сторонами укладено договір міжнародного дорожнього перевезення вантажу.
Основні умови здійснення транспортно-експедиційного обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів визначено у Законі України "Про транспортно-експедиторську діяльність".
Згідно з частиною 3 статті 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитори за дорученням клієнтів забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України.
Як визначено частиною 1 статті 9 Закону України «Про транспортно- експедиторську діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Згідно з положеннями статті 909 Цивільного кодексу України та статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується укладенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
За змістом частини 2 статті 908 Цивільного кодексу України, що кореспондується з вимогами частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 920 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Згідно зі статтею 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
За змістом наведених норм обсяг відповідальності перевізника має бути погоджений сторонами у відповідному договорі і не повинен суперечити положенням чинного законодавства.
Разом з цим, статтями 924 Цивільного кодексу України та 314 Господарського кодексу України визначено, що, зокрема, за втрату вантажу перевізник несе відповідальність у розмірі вартості вантажу у разі, якщо не доведе, що це сталося не з його вини, або внаслідок обставин, яким останній не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Згідно правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 907/603/17, норма статті 924 Цивільного кодексу України передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.
Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони.
Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема, внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.
Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов'язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі.
Невиконання цього обов'язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: 1) усунення цих обставин не залежало від перевізника. Це формулювання слід тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов'язку усунення зазначених обставин; 2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.
Звідси слід зробити висновок про те, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила або обставини, які не залежали від нього.
Згідно ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Позивач просить стягнути з відповідача 236815,20грн збитків, заподіяних втратою вантажу у розмірі, що відповідає вартості вантажу, який був наданий для перевезення.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За змістом статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 ЦК та статті 224 ГК України є порушення зобов'язання.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.
Суд зазначає, що всіх складових, які є необхідними для відшкодування збитків позивачу, останнім не наведено та не доведено.
Крім того, згідно з положенням (поправка № 6) Європейської Угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, що виробляють міжнародні автомобільні перевезення та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340, після керування протягом 4 годин 30 хвилин водій повинен зробити перерву для відпочинку та харчування тривалістю не менше 45 хвилин. Щоденний (міжзмінний) відпочинок водія вантажного автомобіля не може здійснюватися водієм у кабіні вантажного автомобіля, крім випадків, коли у вантажному автомобілі є спальне місце для відпочинку водія.
Тобто водій не має права знаходитися в автомобілі постійно, а зобов'язаний дотримуватись норм відпочинку. Тому, виходячи з наведеного, неможливо фізично забезпечити постійне перебування водія в автомобілі саме через нормативне обмеження часу перебування за кермом.
Таким чином, водій здійснив всі можливі заходи по збереженню цього вантажу, а саме з метою виконання Європейської Угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення водій, який перебував тривалий час за кермом транспортного засобу мав здійснити обов'язкову зупинку на 24 год.
Тобто, невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань по доставці вантажу у місце призначення, відбулось виключно з підстави викрадення вантажу, тобто невиконання зобов'язання відбулось з підстави, яка від останнього ніяким чином не залежить та знаходиться поза межами цивільно-правової відповідальності відповідача.
Таким чином, саме проникнення сторонніх осіб до автомобіля і вчинення ними злочину, і є тими обставинами, які водій не міг запобігти та усунути, і які від нього не залежали.
Крадіжка вантажу під час здійснення міжнародного перевезення відноситься до обставини, уникнути якої перевізник за звичайних обставин виконання міжнародного перевезення не мав можливості та наслідки такої крадіжки у вигляді часткової втрати вантажу, за звичайних обставин виконання міжнародного перевезення, не міг відвернути.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач після викрадення частини вантажу негайно звернувся до поліції міста Берліна, якою було зафіксовано факт крадіжки вантажу невстановленими особами та встановлено загальну вартість викраденого. В подальшому відповідачем, за вимогою позивача, було переоформлено товарно-супровідні документи та передано залишок вантажу іншому перевізнику, який був доставлений до замовника. Зазначене свідчить про те, що відповідач діяв добросовісно та вжив всіх заходів щодо забезпечення схоронності вантажу, встановлення винних осіб, які здійснили крадіжку майна та притягнення їх до кримінальної відповідальності.
За таких обставин відсутні правові підстави для стягнення з відповідача збитків у розмірі 236815,20грн.
Згідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відмову в позові у повному обсязі.
Крім того, у відзиві на позов відповідач зазначив, що позивачкою пропущений річний строк давності звернення до суду з позовом та просив суд застосувати строк позовної давності.
Відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі права чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013р.).
Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.
Враховучи зазначене, суд не застосовує позовну давність, оскільки позов не підлягає до задоволення.
Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу покладаються на позивача у зв'язку з відмовою в позові.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
У позові відмовити повністю.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 24.06.2024.
Суддя О. Г. Слободян