ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
28 вересня 2010 року № 2а-10504/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Міністерства транспорту та зв'язку України
до Рєестратор комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації об'єктів нерухомості" Євтушенко І.В. Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Одеська залізниця
про скасування рішення, зобов'язання провести реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна
Обставини справи:
Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про скасування Рішення реєстратора Комунального підприємства “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” та про зобов'язання Комунального підприємства “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” зареєструвати право власності держави Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на об'єкти нерухомості на будівлю трансформаторної підстанції № 3165 Одеської дистанції електропостачання Одеської залізниці, загальною площею 47,7 кв. м., яка розташована за адресою: м. Одеса, станція Одеса-Застава-1, що перебуває в повному господарському віданні Державного підприємства “Одеська залізниця”.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення суб'єкта владних повноважень порушує його права та охоронювані законом інтереси, оскільки прийнято без дотримання вимог чинного законодавства.
Відповідачі проти позовних вимог заперечували з підстав, викладених у письмових запереченнях. Також відповідачі просили розглядати справу за їхньої відсутності.
Третя особа, яка не заявляє самотсійних вимог на предмет спору позовні вимоги підтримала та просила задовольнити адміністративний позов.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином паовідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що відповідачі просили розглянути справу за їхньо відсутності, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження .
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Рішенням господарського суду Одеської області від 30.07.2008 у справі №16/100-08-2723 за позовом Міністерства транспорту та зв'язку України до Одеської міської ради, комунального підприємства “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” третя особа: ОСОБА_1 про визнання права власності, за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України визнано право державної власності на вищевказаний об'єкт нерухомості, а саме будівлю трансформаторної підстанції № 3165 Одеської дистанції електропостачання Одеської залізниці, загальною площею 47,7 кв. м., що перебуває в повному господарському віданні Державного підприємства “Одеська залізниця”.
Вказане рішення набрало законної 17.02.2009.
19.10.2009 Міністерство транспорту та зв'язку України звернулося до Комунального підприємства “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” щодо реєстрації права власності на будівлю трансформаторної підстанції № 3165 Одеської дистанції електропостачання Одеської залізниці, загальною площею 47,7 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, станція Одеса-Застава-1.
16.11.2009 рєстратором КП “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” прийнято рішення про відмову в реєстрації у зв'язку з відсутністю назви «станція Одеса-Застава-1»в реєстру словників топонімічних назв Інформаційного центру Міністерства юстиції України.
З такою відмовою позивач не погоджується, вважає її такою, що порушує його права та охоронювані законом інтересів, а тому звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.
Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно встановлені Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень” та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Пунктом 1.3. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (далі -Положення) передбачено, що реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Стаття 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” передбачає обов'язковість державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (ст. 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”).
Право власності та інші речові права на нерухому речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до п. 2.1. Положення, для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.
Згідно п. 10 додатку 1 до п. 2.1. Положення, одним із правовстановлюваних документів, на підставі яких проводиться реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.
В матеріалах справи міститься копія рішення господарського суду Одеської області від 30.07.2008 у справі №16/100-08-2723, яке набрало законної сили, але КП “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” відмовило позивачу у реєстрації права власності.
Відповідно до п. 3.3. Положення, у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо заявлене право не є таким, що підлягає реєстрації відповідно до Положення; об'єкт нерухомого майна розташований на території, реєстрацію прав власності на якій здійснює інше БТІ; із заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно звернулась особа, яка не може бути заявником відповідно до цього Положення; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; заявлене право вже зареєстроване; не проведено інвентаризаційних робіт або вони проведені не тим БТІ, яке здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно.
Як вбачається з матеріалів справи підставою для відмови в реєстрації права власності є відсутність назви «станція Одеса-Застава-1»в реєстру словників топонімічних назв Інформаційного центру Міністерства юстиції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Також, згідно роз'яснення Міністерства юстиції України від 22.06.2007 р. № 19-32/30 щодо надання роз'яснення стосовно рішень судів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, встановлено:
-рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності є правовстановлювальними документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна (пункт 10 додатка 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 р. № 7/5 );
-Конституцією України встановлено , що судові рішення, які набрали законної сили , обов'язкові для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
-Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 р. № 7/5 встановлено, що забороняється тлумачення прав реєстратором відомостей про заявлені права власності (пункт 3.5.) Так реєстрація прав на нерухоме майно має здійснюватись у відповідності до резолютивної частини рішення суду.
Таким чином, єдиним законним власником зазначених об'єктів є держава Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України.
Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частина 3 ст. 182 Цивільного кодексу України передбачає, що відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що приймаючи оскаржуване рішення про відмову в реєстрації права власності, БТІ обмежило позивача в здійсненні права власності, набутого у встановленому законом порядку, чим грубо порушив вищенаведені вимоги чинного законодавства.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачі суду не надали.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати Рішення реєстратора Комунального підприємства “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” Євтушенко І. В. від 16.11.2009 про відмову в реєстрації.
3. Зобов'язати Комунальне підприємство “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” зареєструвати право власності держави Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на об'єкти нерухомості на будівлю трансформаторної підстанції № 3165 Одеської дистанції електропостачання Одеської залізниці, загальною площею 47,7 кв. м., яка розташована за адресою: м. Одеса, станція Одеса-Застава-1, що перебуває в повному господарському віданні Державного підприємства “Одеська залізниця”.
Постанова набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В. І. Келеберда