ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
28 вересня 2010 року № 2а-9109/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Київського міського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів
до Державного підприємства "Готель "Козацький"
про стягнення санкцій за невиконання нормативу робочих місць,призначених для працевлаштування інвалідів
Обставини справи:
Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду вимогами про стягнення з відповідача адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів за 2009 рік, у розмірі 138 000 грн. та пені у розмірі 1 324, 08 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70, Порядок нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.20074 р. № 233 та зазначає, що відповідачу за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів за 2009 рік нараховано адміністративно-господарські санкції та пеню у сумі 139 324, 08 грн.
Відповідач явку свого повноваженого представника в судове засідання не забезпечив, письмових пояснень суду не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштового відправлення.
В судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання щодо доцільності розгляду справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи неявку відповідача, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за доцільне розглянути справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.1991 р. № 875-XII (далі -Закон № 875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менше, ніж установлена нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайнята інвалідом. У відповідності до частини другої ст. 20 зазначеного Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за кожний календарний день прострочення.
Частиною першою ст. 17 Закону № 875-XII, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, незабороненою законом.
Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю (далі - роботодавці), установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
У відповідності до ч.ч. 2, 3 вказаної статті Закону № 875-ХІІ та ч. 2 ст. 12 Закону України «Про охорону праці»від 14.10.1992 р. № 2694-ХІІ роботодавці, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону № 875-ХІІ, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42 затверджена форма звітності № 10-ПІ «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів»та Інструкція щодо її заповнення (далі - Інструкція № 42).
Згідно із п. 3.1. Інструкції № 42, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік визначається відповідно до п. 3.2. Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 р. № 286 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 30.11.2005 р. № 1442/11722 (далі -Інструкція № 286). За таким же правилом визначається середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.
Відповідно до п. 3.4. Інструкції № 42, дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).
Право інвалідів на працю їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією й додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.
Відповідно до ч. 8 ст. 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
18.03.2010 Державне підприємство "Готель "Козацький" подало до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік, у якому вказана середньооблікова чисельність працівників облікового складу підприємства у 2009 році, яка становила 187 осіб, відповідно до 4-х відсоткового нормативу відповідач повинен був працевлаштувати 19 інвалідів, а працевлаштував 12.
Пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70 встановлено, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Разом з тим, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25.06.1991 р. № 1251-XII «Про систему оподаткування», а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб'єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом № 875-XII заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях відсутній склад правопорушення.
Відповідно до п. 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовуюсь найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70, Роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Згідно п. 3 вказаного Порядку, у разі коли роботодавець не одержує прибутку, сума адміністративно-господарських санкцій сплачується за рахунок інших джерел відповідно до законодавства.
Порядок нарахування пені та встановлення строку її сплати затверджується Мінпраці (п. 4 Порядку).
Відповідно до п. 3.4 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.20074 р. № 233, нарахування пені роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу).
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Таким чином, створення робочих місць для інвалідів супроводжується обов'язком підприємства вжити всіх вище перерахованих заходів.
Згідно із ч. 3 ст. 18 Закону № 875-ХІІ роботодавці зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них у мови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, оскільки у відповідача не було створено сімь робочих місця для інвалідів, а відповідно і не працевлаштовано, то у відповідача утворилась заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також відповідно було нараховано пеню.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін у справі, вважає, що позовні вимоги належить задовольнити.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
ПостановиВ:
1. Задовольнити адміністративний позов.
2.Стягнути з Державного підприємства "Готель "Козацький" (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 1/3) на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (03150, м. Київ, вул. Боженка, 86-г, код ЄДРПОУ 22869098) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів за 2009 рік у розмірі 138 000 (сто тридцять вісім тисяч) грн. та пені за порушення строків сплати зазначеної суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1 324 (годна тисяча триста двадцять чотири) 08 (вісім) коп.
Постанова набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В. І. Келеберда