ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
22 вересня 2010 року № 2а-12112/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцької О. В. вирішив адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Литанатс"
до Київської регіональної митниці
про визнання недійсним та скасування рішення про визначення митної вартості товарів від 28.04.2010р. №100000006/2010/112152/1
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Литанатс» (далі -ТОВ «Литанатс», позивач) звернулось до суду з вимогами про визнання недійсним та скасування рішення про визначення митної вартості товарів № 100000006/2010/112152/1 від 28.04.2010.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідач неправомірно здійснив коригування митної вартості товарів (насіння маку для харчової промисловості, код товару згідно УКТЗЕД 1207919000), застосувавши Метод 3 -за ціною договору щодо подібних товарів, відповідно до ст. 273 Митного кодексу України. Позивач не погоджується з таким Методом та зазначає, що основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). А тому, для прийняття рішення № 100000006/2010/112152/1 про визначення митної вартості вказаного товару відповідач не мав правових підстав.
Відповідач -Київська регіональна митниця проти позовних вимог заперечує з огляду на те, що при проведенні митницею митного оформлення та митного контролю товар було встановлено, що заявлена вартість товару (насіння маку для харчової промисловості) нижче рівня митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Тому, відповідач визначив митну вартість насіння маку для харчової промисловості за Методом 3 - за ціною договору щодо подібних товарів та, відповідно, прийняв рішення від 28.04.2010 № 100000006/2010/112152/1.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
14 січня 2010 року між ТОВ «Литанатс»та компанією TRINAS укладено контракт № 105 предметом якого є купівля-продаж товару найменуванням, кількістю, в асортименті та за цінами, що зазначені у INVOICE, які є невід'ємною частиною Контракту.
Позивачем при здійсненні митного оформлення товару та сплати митних платежів була складена Декларація митної вартості № 100000016/2010/615400 в якій визначено митну вартість товару 9551,90 євро (100852,34 грн.)
Під час митного оформлення відповідач не погодився із заявленою митною вартістю та самостійно здійснив митну оцінку товару, застосувавши при цьому метод 3 - за ціною договору щодо подібних товарів, визначивши митну вартість товару у сумі 21 000 євро, про що Київською регіональною митницею винесено Рішення № 100000006/2010/112152/1 від 28.04.2010 про визначення митної вартості товарів (далі -Рішення).
Позивач зазначає, що підприємство при визначенні митної вартості товару (насіння маку для харчової промисловості) керувалося п. 1 ст. 266 Митного кодексу України, згідно з яким Товариством був обраний перший метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Ця вартість може бути скоригована, якщо при визначенні митної вартості до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, не включалися додаткові подальші витрати, перелік яких наведений в абз. 2 ст. 267 Митного кодексу України. Поставка товару по Договору № 105 від 14.01.2010 не передбачає жодних додаткових подальших витрат, а тому здійснювати коригування митної вартості вказаного вище товару у відповідача не було підстав.
Крім того, позивач вказав, що підтвердження того факту, що ціна знаходиться в межах поточного рівня ринкових цін на зазначений товар є висновок ДП «Держзовнішформ»№ 9/640 від 19.05.2010.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Порядок здійснення митних процедур та оформлення, переміщення через митний кордон України товарів, митне регулювання та справляння податків, зборів регулюється Митним кодексом України.
Митна вартість була заявлена декларантом шляхом подання декларації митної вартості форми 1, тобто за ціною договору товарів, які імпортуються (вартість операції).
Згідно із частиною першою ст. 265 Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями митного Кодексу.
Згідно з частиною другої ст. 265 Митного кодексу України, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Визначення митної вартості товарів здійснюється на підставі вимог чинного законодавства, зокрема Митного кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», Постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 р. № 339 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів».
Визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:
1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
4) на основі віднімання вартості;
5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
6) резервного.
Згідно зі ст. 266 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.
Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Метод 1 за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються не був застосований з наступних причин.
У посадової особи відділу контролю митної вартості виникли обґрунтовані сумніви стосовно заявленої декларантом митної вартості товару у зв'язку з низьким рівнем заявленої митної вартості на підставі: порівняння з митною вартістю ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, що підтверджується інформацією, яка міститься у базі даних єдиної автоматизованої інформаційної системі Держмитслужби України, а також у зв'язку з тим, що контракт купівлі-продажу даного товару укладений не з виробником, а з посередником.
Відповідно до рекомендацій Вищого господарського суду України та Вищого адміністративного суду України, факт заниження митної вартості товарів підтверджується витягом із цінової бази ЄАІС Держмитслужби, яка формується автоматично в постійному режимі і складається з результатів митного оформлення товарів, отриманих з електронних копій ВМД.
Митниця наголошує, що здійснюючи митну справу та забезпечуючи на території закріпленого за нею регіону комплексний контроль за додержанням законодавства України з митної справи, Київська регіональна митниця діє виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений законодавством.
Цінова база ЄАІС Держмитслужби, яка формується автоматично в постійному режимі і складається з результатів митного оформлення товарів, отриманих з електронних копій ВМД містить відомості експортно-імпортних операцій суб'єктів ЗЕД.
Як вбачається з матеріалів справи, при проведенні перевірки правильності визначення митної вартості у митного органу виникли обґрунтовані сумніви стосовно прийнятності заявленої декларантом ціни товару у зв'язку з чим відповідач прийшов до висновку, що митна вартість значно занижена відповідно до цінової бази ЄАІС ДМСУ.
Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 (далі -Порядок № 1766) для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Пунктом 11 вказаного Порядку передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.
Як вбачається з матеріалів справи, декларанту було запропоновано надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів, про що інспектором відділу контролю митної вартості в графі для відміток митного органу здійснено відповідний запис, а саме запропоновано позивачу подати: калькуляцію фірми-виробника товару; висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару. Декларант із вказаним записом був ознайомлений та зазначив про неможливість надання необхідних додаткових документів.
Пунктом 14 Порядку № 1766 передбачено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 2 статті 189 Митного кодексу України ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України та сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України.
Враховуючи наявність обґрунтованих сумнівів стосовно прийнятності заявленої декларантом ціни товару, а також відсутності витребуваних документів у відповідача були відсутні підстави для прийняття методу визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.
Метод 2. Згідно зі ст. 268 Митного кодексу України під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:
1) фізичні характеристики;
2) якість та репутація на ринку;
3) країна походження;
4) виробник.
Ціна договору з ідентичними товарами може бути прийнята як основа для визначення митної вартості товару за умови, що ці товари продані на експорт в Україну з тієї самої країни і час їх експорту збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, ввезені приблизно в тій самій кількості та на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 270 Митного кодексу України товари, виготовлені не виробником оцінюваних товарів, а іншою особою, беруться до уваги лише в разі, якщо немає ні ідентичних, ні подібних (аналогічних) товарів, виготовлених особою - виробником товарів, які оцінюються.
Згідно цього митний орган не міг застосувати Метод 2 для митної оцінки, оскільки у ціновій базі даних ЄАІС Держмитслужби України була відсутня інформація щодо рівня митної вартості ідентичних товарів виробництва фірма Podravka-Lagris A. S. Чеська республіка.
Метод 3. Згідно зі ст. 269 Митного кодексу України під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки:
1) якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; .
2) країна походження;
3) виробник.
Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.
У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних умовах. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
Аналіз вищенаведеного свідчить про те, що для того щоб ціна договору з подібними товарами була взята як основа для визначення митної вартості товару, ці товари повинні бути проданими на експорт в Україну, час їх експорту повинен збігатися з часом експорту оцінюваних товарів або бути максимально наближеним до нього, а також бути ввезеними приблизно в тій самій кількості, на тих самих комерційних умовах.
Як вбачається з матеріалів справи, для застосування вказаного методу відповідачем виявлено більше, ніж одна вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, для визначення митної вартості оцінюваних товарів.
Крім того, судом враховано відсутність інформації щодо країни походження товару, оскільки як вбачається з матеріалів справи договір № 105 укладений між позивачем та компанією TRINAS (Литва), при цьому в якості відправника у INVOICE, Декларації митної вартості товару, Рішенні вказана фірма Podravka-Lagris A. S. Чеська республіка, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача під час визначення митної вартості товару шляхом застосування Методу 3 - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючі вищесказане, вважаємо, що дії посадових осіб Київської регіональної митниці відповідали чинному законодавству та визначення митної вартості було проведено на підставі нормативно-правових актів України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність та обґрунтованість прийнятого рішення № 100000006/2010/112152/1, яким встановлено митна вартість товару. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1.Відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України та набирає законної силиу порядку, визначеному ст.254 КАС України.
Суддя В.І. Келеберда
Дата складення тексту рішення у повному обсязі -28.09.2010