ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
28 вересня 2010 року 09:51 № 2а-10637/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А. при секретарі судового засідання Черненко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державного підприємства "Київський ремонтний завод "Радіан"
до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.2010р. №0001882306/0/24045
за участю представників сторін:
від позивача Мельниченко І.В. (дов.від 01.07.10р.), Тапанова Р.А. (дов.від 28.07.10р)
від відповідача Олійниченко І.В. (дов. № 84 від 27.07.10 р.)
спеціаліст Бурлака Л.І. (дов. №90 від 07.09.10)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Радіан»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішенням від 05.07.2010р. №0001882306/0/24045 по формі «Р».
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 28.09.2010 року в 09 год. 51 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.2010р. №0001882306/0/24045 по формі «Р».
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на той факт, що застосування відповідачем ст.ст.5,7,13 Закону України «Про плату за землю», ст..206 Земельного кодексу України в результаті чого ним занижено суми податного зобов'язання по податку на землю, а прийняте податкове повідомлення-рішення від 05.07.2010р. №0001882306/0/24045 на суму 2534017,76 грн., з яких основний платіж -1691127,97 грн, штрафні санкції - 842889,79 грн. є неправомірним.
Позивач зазначив про те що, згідно даних витягу з Державного земельного кадастру, за позивачем рахувалась площа 177157,24 кв.м. з 15.06.2007 року: 1777220,66 кв.м., з 31.10.2008 року по 08.12.2009 року; 102449,5 кв.м. з 08.12.2009 року по теперішній час, але в Головному управлінні земельних ресурсів м.Києва документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою позивачем не зареєстровані.
Встановлення меж в натурі, погодження їх з суміжними землекористувачами не здійснювалося, внаслідок чого за позивачем була закріплена земельна ділянка, яка знаходилась у розпорядженні ДП «Укроборонсервіс»та ТОВ «Айперон-інвест».
Площа земельної ділянка, якою користується позивач на момент внесення даних до автоматизованої бази «Кадастр» на думку позивача не могла бути в розмірі 177157, 24 кв.м. виходячи з наступного.
Відповідно до Наказу Міністра оборони України від 11.01.2002 року № 15 та Наказу Головнокомандувача військ протиповітряної оборони Збройних Сил України №315 від 31.12. 2002 року позивач став правонаступником в/ч А 3445, яка раніше була в/ч 310. Частина будівель та земельних ділянок в/ч А3445 були передані ДП «Укроборонсервіс»на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.07.2003 року. Державні акти на право постійного користування були оформлені ДП «Укроборонсервіс»на підставі рішення 8-ї сесії 4-го скликання КМР №1137/2547 від 28.12.2004 року на загальну площу 1,39 га. Отже, земельна ділянка в розмірі 177157,24 кв.м за позивачем не рахувалась.
Крім того, відповідно до свідоцтва про право власності від 07.02.2006р. загальна площа нерухомого майна, що перейшла позивачу в розпорядження становить 11017,50 кв.м. На день прийняття будівель ст. 120 Земельного кодексу України мала наступну редакцію: «1. При переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. 2. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.
Таким чином, з дати прийняття об'єктів нерухомості у позивача виникло право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Проте, підставою для користування є не сам юридичний факт передачі нерухомості, а договір оренди земельної ділянки.
Крім того, позивач не є користувачем земельної ділянки, загальною площею 177157,24 кв.м., наявність же протилежних даних в Державному земельному кадастрі порушують права та охоронювані законом інтереси позивача як учасника земельних правовідносин та платника земельного податку.
Фактична площа, яку використовував позивач становить 9,7 га, за цю площу і здійснював оплату земельного податку.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про плату за землю»об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або у користуванні, тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Позивачем отримана довідка № Ю-23479/2008 від 04.2008 року про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий № 63:438:015), розташованій по вул. Россошанській, 3а, у Дарницькому районі м. Києва, згідно з якою грошова оцінка земельної ділянки площею 177 220,66 кв. м. складає 92 297 271,05 грн.
Однак, відповідачем в Акті перевірки не врахована вищезазначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки. Таким чином, позивач вважає, що використання інших відомостей, окрім наведених у довідці № Ю-23479/2008 від 04.2008 року, для нарахування податку землю за перевіряємий період є неправомірним. Зважаючи на це, розрахунки відповідача є неправомірними.
Крім того, у 2009 році позивач сплачував земельний податок за площу 9,7 га, яку підтвердив і сам відповідач в Акті перевірки №456/2305/07796404 від 26.01.2009 року та Головне управління земельних ресурсів. 15 грудня та 29 грудня 2009 року позивачем були продані приміщення, загальною площею 2307,1 кв.м. У зв'язку з чим площа земельної ділянки, яку використовує позивач становить 6,49 га.
З огляду на вищезазначене позивач просить суд, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на наступне.
На думку відповідача прийняте податкове повідомлення-рішення від 05.07.2010р. №0001882306/0/24045 яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по земельному податку в сумі 2534017,76 грн. відповідає вимогам закону, у зв'язку з чим позовні вимоги на його думку не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
В ході позапланової документальної перевірки в період з 01.07.2006 року по 30.09.2008 року щодо правильності обчислення та повноти перерахування до бюджету податку за землю була встановлена розбіжність в площі земельної ділянки за даними земельно-кадастрової інформації та площі, за яку ДП «Київський державний завод «Радіан»фактично сплачувало земельний податок. Так, згідно даних витягу з державного земельного кадастру за ДП «Київський державний завод «Радіан»рахувалась площа земельної ділянки 177 220,66 м.кв., а звітувало перевіряєме підприємство до ДПІ у Дарницькому районі м.Києва за земельну ділянку площею 51 170 м.кв.
В зв'язку з цим відповідачем скерований запит №2518/9/23-506 від 21.01.2009 року, стосовно зазначення площі земельної ділянки, яка зареєстрована за ДП «Київський ремонтний завод «Радіан»і за яку відповідно до бюджету позивач повинен обчислюватися та сплачуватися земельний податок
Відповіддю на запит отриманий відповідачем за №07/387 5046 від 19.02.2009 року встановлено, що за ДП «Київський ремонтний завод «Радіан»зареєстрована земельна ділянка (кадастровий номер 63:438:015) згідно з технічним звітом по встановленню зовнішніх меж землекористування по вул. Россошанській, 3а площею 177'157,24 м.кв з 15.06.2007 року, площею 177'220,66 м.кв з 31.10.2008 року, площею 102449,5 м.кв з 08.12.2009 року по теперішній час.
Слід зазначити, що зазначена інформація стосовно площі земельної ділянки , яка зареєстрована за ДП Київський ремонтний завод «Радіан», співпадає з даними земельно-кадастрової інформації, яка згідно постанови КМУ від 01.08.2006 року №1066 «Про затвердження Порядку взаємодії органів виконавчої влади щодо обміну інформацією, необхідною для обчислення і справляння плати за землю» , щоквартально надається органам державної податкової служби.
Згідно з рішенням Київської міської ради від 27.04.2000 року №104/825 «Про затвердження грошової оцінки земель м.Києва», земельна ділянка, яка знаходиться в користуванні ДП Київський ремонтний завод «Радіан»по вул. Россошанській, 3а , відносилась до економіко-планувальної зони №160, де базова вартість 1 м.кв. землі складала 133,20 грн. Коефіцієнти індексації грошової оцінки : з 01.01.2006 року - 1,13;1,182;1,02;1,035.
На час проведення перевірки витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної по вул. Россошанській, 3а наданий не був, в земельно-кадастровій інформації дані щодо отриманого позивачем витягу відсутні.
Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань по платі за землю за період з 15.06.2007р. по 31.03.2010р. встановлено їх заниження на загальну суму 1691126,97 грн., зокрема в 2007 році на суму -298835,75 грн., в 2008 році на суму -733706,56 грн., в 2009р році на суму -578464,81 грн., в 1 кварталі 2010 році на суму 80119,85 грн.
З огляду на вищевикладене, та на порушення ст.ст.5, 7, 13 Закону України «Про плату за землю»№2535 від 03.07.1992р., ст.206 Земельного Кодексу України, встановлено заниження суми податкового зобов'язання по податку на землю за період з 15.06.2007р. на суму -298 835,75 грн., в 2008 році на суму -733706,56 грн., в 2009р році на суму -578464,81 грн., в 1 кварталі 2010 році на суму 80119,85 грн., яке допущено внаслідок невірного застосування площі земельної ділянки, яка зареєстрована за позивачем.
За таких підстав відповідач вважає, що прийняте податкове повідомлення-рішення від 05.07.10р. №0001882306/0/24045 є правомірним, а заявлені позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. Тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення від 02.06.2010 року № 488 та від 08.06.2010 року № 508 працівниками Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (надалі-відповідач) проводилась позапланова виїзна перевірка ДП «Київський ремонтний завод «Радіан»(надалі - позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 15.06.2007р. о 31.03.2010р.
За результатами перевірки складено Акт від 15.06.2010р. № 3879/2306/07796404 про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.03.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 15.06.2007р. по 31.03.2010р. (далі -Акт)
Актом встановлено, що позивач порушив ст. ст. 5, 7, 13 Закону України «Про плату за землю», ст. 206 Земельного кодексу України, в результаті чого занижено суми податкового зобов'язання по податку на землю за період з 2007р. по 31.03.2010р. на загальну суму 1 691 126,97 грн., зокрема в 2007р. на суму -298 835,75 грн., в 2008 році - 733 706,56 грн., в 2009 р. - 578 464,81грн., в 1 кварталі 2010р. - 801 119,85грн., що допущено внаслідок невірного застосування площі земельної ділянки, яка зареєстрована за позивачем згідно даних земельного кадастру.
На підставі Акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.07.2010р. № 0001882306/0/24045. на суму податкового зобов'язання в розмірі 2 534 017,76 грн. з яких, 1 691 127,97 основний платіж, 842 889,79 штрафні санкції.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом згідно даних витягу з Державного земельного кадастру, за позивачем рахувалась площа 177157,24 кв.м. з 15.06.2007 року: 1777220,66 кв.м., з 31.10.2008 року по 08.12.2009 року; 102449,5 кв.м. з 08.12.2009 року по теперішній час.
В Головному управлінні земельних ресурсів м. Києва документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою позивачем не зареєстровані. Підставою для донарахування земельного податку є дані Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Всі дані Головного управління земельних ресурсів ґрунтуються на технічному звіті по встановленню зовнішніх меж землекористування земельної ділянки 63:438:015. Технічний звіт по встановленню зовнішніх меж позивача на цю земельну ділянку ніколи не здійснювався. Документи, що підтверджують права позивача на цю земельну ділянку Головним управлінням земельних ресурсів не вимагались.
Крім того, позивачем була здійснена заміна землекористувача земельної ділянки з кадастровим номером 63:438:015 на підставі доручення Головного управління земельних ресурсів м. Києва від 07.05.2007 року та на підставі листа від позивача вх. № 24785 від 07.05.2007 року. Встановлення меж в натурі, погодження їх з суміжними землекористувачами не здійснювалося, внаслідок чого за позивачем закріплена земельна ділянка, яка знаходилась у розпорядженні ДП «Укроборонсервіс»та ТОВ «Айперон-інвест».
Зазначені обставини підтверджуються Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації у своєму листі № 2705/7402 від 19.03.07 р. надана інформація, що станом на 12.03.2007 року в автоматизованій системі ПК «Кадастр»земельна ділянка, кадастровий номер 63:438:015, загальною площею 177157 кв.м. зареєстрована за в/ч 03310, відомості про наявність земельних ділянок у позивача відсутні .
Відповідно до Наказу Міністра оборони України від 11.01.2002 року № 15 та Наказу №315 від 31.12.2002 року позивач став правонаступником в/ч А 3445, яка раніше була в/ч 310 та здійснювала технічний звіт по встановленню зовнішніх меж користування земельної ділянки.
В свою чергу на базі в/ч А3445, яка була правонаступником в/ч 03310 був створений ДП «КРЗ «Радіан». Фонди в/ч А3445 та земельна ділянка, на якій вони розташовані, були передані частково ДП «КРЗ «Радіан»і частково в/ч А0624. Зокрема, розпорядженням Головнокомандуючого Військ ППО ЗС України від 19.08.2003 року будівлі та закріплена земельна ділянка №№ 25, 26, 31, 32, 33, 36, 41, 45, 46, 51, 53, 55, 57, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 68, 70,72,75,76, 85, 89, 95, 99, 100 передані у розпорядження військової частини А 0624
Частина будівель та земельних ділянок в/ч А3445 передані ДП «Укроборонсервіс»на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.07.2003 року. Державні акти на право постійного користування були оформлені ДП «Укроборонсервіс»на підставі Рішення 8-ї сесії 4-го скликання КМР №1137/2547 від 28.12.2004 року на загальну площу 1,39 га.
Відповідно до Наказу Міністра оборони України № 684 від 14.11.2005 року комплекс будівель закріплених за в/ч А0624 були передані на баланс ДП «Інвестжитло», в подальшому будівлі за рішення господарського суду отримало Дочірнє підприємство «Крез-Інвест». З 28 червня 2008 року комплекс будівель та земельна ділянка в розмірі 82 834,82 кв. відійшли ТОВ «Айперон-Інвест». ТОВ «Айперон-Інвест»був виготовлений технічний звіт, дані якого були внесені до земельного кадастру тільки у 2009 році.
Крім того, 26.01.09р. здійснювалася перевірка земельної ділянки кадастровий номер 63:438:015. Відповідно до цієї перевірки було встановлено, що за позивачем зареєстровано 17,7 га, але на зазначеній земельній ділянці знаходяться сторонні землекористувачі (ДП «Укроборонсервіс», ТОВ «Айперон Інвест», в/ч А2287). Площа, якої фактично користується позивач становить приблизно 9,7 га (доказ про що, наявний в матеріалах справи). Внесення змін до кадастру ні у сторонніх землекористувачів, ні у позивача не вбачалось за можливе, оскільки на земельну ділянку був накладений арешт Державною виконавчою службою Дарницькою району. Отже, земельна ділянка в розмірі 177 157,24 кв.м, за позивачем не рахувалася.
Загальна площа нерухомого майна, що перейшла в розпорядження позивача відповідно до свідоцтва про право власності від 07.02.2006 року становить 11 017,50 кв.м. , кадастровий номер 63:438:015.
Згідно зі ст. 120 Земельного кодексу України мала наступну редакцію на день прийняття будівель: «1. При переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. 2. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.
Відповідно вказана редакція не кореспондувалась із ст. 377 Цивільного кодексу України, оскільки, редакція вказаної статті передбачала, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони селені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки яка необхідна для їх обслуговування.
Таким чином, з дати прийняття об'єктів нерухомості у розпорядження у позивача виникло право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Проте, підставою для користування земельною ділянкою є не сам юридичний факт передачі нерухомості, а у відповідності до ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції на 25.03.2005 р.) -договір оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди на землю оформляється договором, який реєструється згідно із законом.
Чинним законодавством не передбачене питання щодо визначення терміну - «площа земельної ділянки для обслуговування об'єкта». Компетенція по визначенню прилеглої території підпадає під сферу компетенції відповідного органу місцевого самоуправління у відповідності до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України. Видача державного акту на право постійного користування земельною ділянкою відбувається виключно на підставі рішення органу місцевого самоврядування.
Як вказувалось вище, у відповідності до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Із поданих документів, такого рішення не було.
У відповідності до абз.2 ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.
У відповідності до п.1.6. Положення про земельно-кадастрову інвентаризацію земель вселених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 26.08.1997 р. № 85, одним з призначень інвентаризації земель -є отримання даних для виготовлення технічної документації по оформленню документів, що посвідчують право власності або право користування земельними ділянками, які раніше були надані юридичним та фізичним особам та вирішення питань щодо розбіжності місцеположення, форми або розміру ділянки, яка фактично знаходиться у користуванні, та ділянки, яка раніше була надана у користування.
Згідно п.5.3. вказаного Положення, документацію, щодо інвентаризації земель підрядчик подає до міського управління, районного відділу земельних ресурсів. Районний відділ земельних ресурсів розглядає подану документацію і у випадку позитивного висновку готує проект рішення відповідної ради про затвердження матеріалів інвентаризації для всіх землекористувачів (власників землі) (п.5.4.).
Відповідно до ст. 193 Земельного кодексу України, державний земельний кадастр - це - єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не є користувачем земельної ділянки, загальною площею 177157,24 кв.м., наявність же протилежних даних в Державному земельному кадастрі порушують права та охоронювані законом інтереси позивача як учасника земельних правовідносин та платника земельного податку.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про плату за землю», використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, зазначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів. З дати прийняття об'єктів нерухомості у розпорядження у позивача виникло право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Крім того, підтверджено, що фактична площа, яку використовую позивача становить 9,7 га, за цю площу позивач і здійснював оплату земельного податку.
В період з 15.12. по 29.12. 2009 року позивачем були продані приміщення, загальною площею 2307,1 кв.м. (докази про що, наявні в матеріалах справи). У зв'язку з чим площа земельної ділянки, яку використовує позивач становить 6,49 га, за яку у 2010 році сплачував земельний податок.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про плату за землю»об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або у користуванні, тому числі на умовах оренди.
Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Згідно ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її користувачем документа, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації, а документом, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою є державний акт.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про плату за землю», власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про плату за землю», використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної їдати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, зазначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, чують земельний податок.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про плату за землю»ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону.
Статтею 13 зазначеного Закону встановлюється, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Документація земельного кадастру включає, зокрема, дані про реєстрацію права власності на землю, право користування земельними ділянками.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про плату за землю», ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.
Згідно зі ст. 201 Земельного кодексу України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку. Частиною 1 статті 23 Закону України «Про плату за землю», грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. ст. 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу»до функцій, повноважень та обов'язків державних податкових інспекцій в районах не входить проведення грошової оцінки земельної ділянки.
Згідно зі ст. 27 Закону України «Про плату за землю»до компетенції органів державної податкової служби відноситься здійснення контролю за правильністю обчислення і справляння земельного податку.
Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В матеріалах справи є довідка № Ю-23479/2008 від 04.2008 року про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий № 63:438:015), розташованій по вул. Россошанській, 3а, у Дарницькому районі м. Києва, згідно з якою грошова оцінка земельної ділянки площею 177 220,66 кв. м. складає 92 297 271,05 грн.
Однак, в акті перевірки відповідачем не врахована вищезазначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки. Таким чином, суд вважає, що використання інших відомостей, окрім наведених у довідці № Ю-23479/2008 від 04.2008 року, для нарахування податку землю за перевіряємий період є неправомірним.
Крім того, 26.01.2009 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) здійснена перевірка дотримання вимог земельного законодавства, що підтверджується Актом перевірки нетримання вимог земельного законодавства від 26.01.2009 року № 45/02 (який наявний в матеріалах справи).
За результатами перевірки встановлено, що позивач використовує земельну ділянку по вул. Россошанській, 3 а у Дарницькому районі м. Києва під адміністративну будівлю, виробничі будівлі, складські приміщення, магазин, пожежне депо відповідно до свідоцтва про право власності на комплекс будівель загальною площею 11017,5 кв. м. від 07.02.06 № 126-В.
Разом з тим, під час перевірки встановлено, що на вказаній земельній ділянці також розташовані: ДП «Укроборонсервіс», військова частина А 2287, ТОВ «Апейрон Інвест».
Отже, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 45/02 площа по факту становить 9,7 га. позивачем дійсно у відповідності до ст. 14 Закону України «Про плату за землю»самостійно обчислювалось суму земельного податку та подавалось до відповідача відповідні податкові декларації виходячи з площі території земельної ділянки, яка необхідна була для обслуговування об'єктів нерухомості, що знаходилися у розпорядження у позивача.
У 2009 році позивач сплачував земельний податок за площу 9,7 га, яку підтвердив і сам відповідач у Акті перевірки №456/2305/07796404 від 26.01.2009 року.
З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 05.07.2010р. №0001882306/0/24045 по формі «Р»на суму 2 534 017,76 грн.
Частиною першою статті 94 КАС України встановлено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З огляду на вищевикладене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 160-167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення прийняте Державної податкової інспекцією у Дарницькому районі міста Києва від 05.07.2010 р. №0001882306/0/24045 по формі «Р»на суму 2 534 017,76 грн. (два мільйони п'ятсот тридцять чотири тисячі сімнадцять) грн. 76 коп.
3. Скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Державної податкової інспекцією у Дарницькому районі міста Києва від 05.07.2010 р. №0001882306/0/24045 по формі «Р»на суму 2534017,76 грн. (два мільйони п'ятсот тридцять чотири тисячі сімнадцять) грн. 76 коп.
4. Судові витрати в розмірі 3,40 (три грн. 40 коп.) присудити на користь Державного підприємства «Київський ремонтний завод «Радіан»з Державного бюджету України.
5. Постанова може бути оскаржена в порядку ст.ст.185-187 КАС України.
Суддя І.А. Качур