ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
22 вересня 2010 року 11:22 № 2а-9494/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А. при секретарі судового засідання Черненко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Дочірнє підприємство "Електромонтажний поїзд №707"
до Відділу боротьби з порушення митного законодавства СВМ та ОБПМЗ Полтавської митниці
про визнання недійсними карток відмови в прийнятті митної декларації
за участю представників сторін:
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Електромонтажний поїзд № 707»до відділу боротьби з порушенням митного законодавства СМВ та ОБПМЗ Полтавської митниці про визнання недійсним карток відмови в прийнятті митних декларацій № 806000014/2008/000239 від 10.12.2008року, № 806000014/2008/000238 від 10.12.2008 року.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 22.09.2010 року в 11 год. 22 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним карток відмови в прийнятті митних декларацій № 806000014/2008/000239 від 10.12.2008року, № 806000014/2008/000238 від 10.12.2008 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на той факт, що застосування відповідачем п.3.1.2. Закону України «Про податок на додану вартість» є необґрунтованим, оскільки норма п.3.2.2. ст.3 Закону України встановлює вимоги відповідно до яких операції здійсненні позивачем не є об'єктом оподаткування.
Крім того, позивач зазначає, що між ним та ТОВ «Трансюжстрой-Енергомонтаж»укладено договір оренди №02/2007 від 02.11.2007, до умов якого позивач передав в оренду, а ТОВ «Трансюжстрой-Енергомонтаж»прийняло автомотриси Після закінчення договору майно було повернуто позивачу.
Оскільки майно було повернуто власну, тому посилання відповідача на п.3.1.2 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині прийняття відмови карток митної декларації за ВМД №806000003/8/011286 та ВМД №806000003/8/011287 є неправомірним.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував. На його думку норми законодавства , на які посилається позивач, а саме п.3.2.2. ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»стосуються операцій з майном, які не пов'язані з зовнішньоекономічною діяльністю переміщенням майна за межі митної території України
Крім того, відповідач посилається на той факт, на момент подання ВМД редакція класифікатора пільг в обкладені товарів податком на додану вартість, затвердженого наказом Держмитслужби від 12.12.07 №1048 «Про затвердження відомчих класифікаторів з питань митної статистики, які використовуються в процесі оформлення митних декларацій, і порядку їх ведення», пільги за кодом 098 застосовуються при митному оформленні товарів, щодо яких надається дозвіл на тимчасове ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування.
Таким чином, на думку відповідача підстави для застосування преференції 098 при митному оформленні вантажів за ВМД №806000014/2008/000239 від 10.12.2008року, № 806000014/2008/000238 відсутні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між Дочірнім підприємством «Електромонтажний поїзд №707»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансюжстрой-Єнергомонтаж»(орендар) (юридична особа Російської Федерації), укладено договір №02/2007 від 02.11.2007 оренди обладнання.
Відповідно до п.3.1. ч.3 договору, майно, що передається від орендодавця до орендаря на умовах DDP залізнична станція Крейда, код станції 435906(м. Бєлгород, Російська федерація).
Пунктом 4.1. договору передбачено строк дії договору оренди, відповідно до якого, оренда складає 1 рік з дати прийняття майна, що орендується, за актом прийому-передачі.
Крім того, п.8.1. зазначеного договору, встановлено, що після закінчення строку оренди орендар зобов'язаний протягом 10 днів повернути майно, що орендується, орендодавцю за актом приймання - передачи.
Після закінчення договору оренди майно було повернути власнику (ТОВ «Електромонтажний поїзд №707».
10.12.08р. позивач звернувся до відділу оформлення Полтавської митниці з вантажно митними деклараціями ВМД №806000014/2008/000239 від 10.12.2008року, № 806000014/2008/000238 для митного оформлення товарів «автоматрис АДМ скм зав. №041, бувша у використані, 1989 року виробництва -1шт.; автоматриса АГВ м.№099, бувша у використанні, 1979 року виробництва -1 шт.
Зазначені товари переміщувались позивачем через митний кордон України в режимі зворотнього ввезення, як такі що були попередньо вивезені за межі митної території України відповідно до вищезазначеного договору оренди.
Позивачем до відділу митного оформлення полтавської митниці було подано ВМД №806000014/2008/000239 від 10.12.2008року, № 806000014/2008/000238 на вказаний товар що ввозився на митну територію України в режимі зворотнього ввезення.
На вказані декларації позивачу видано картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленню чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України з підстав порушення ним п.п.3.1.2 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідно до якого є об'єктом оподаткування ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту.
На думку суду зазначена операція не є об'єктом оподаткування оскільки майно, відповідно до договору оренди №02/2007 від 02.11.2007 було повернуто його власнику.
В розумінні п.3.2.2. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»не є об'єктом оподаткування , передача майна у схов (відповідальне зберігання), а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг.
Норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначають поняття терміну лізингової (орендна) операції -господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк.
Фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.
Крім того, п.п.8.2.1.п.8.2. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачає під терміном "основні фонди" матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Пункт п.5.17 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачає, що звільняються від оподаткування операції з тимчасового ввезення на митну територію України та подальшого вивезення з митної території України (а також з ввезення на митну територію України раніше вивезеного з митної території України) товарів за переліком, визначеним статтею 206 Митного кодексу України, та повітряних суден, які ввозяться на митну територію України за договорами оперативного лізингу. Строк тимчасового ввезення визнається статтею 208 Митного кодексу України. Кабінет Міністрів України має право продовжувати строк, визначений Митним кодексом України.
Згідно із ст. 206 Митного кодексу України, дозвіл на тимчасове ввезення на митну територію України (тимчасове вивезення за межі митної території України) під зобов'язання про зворотне вивезення допускається, зокрема, щодо контейнерів, піддонів, упаковки, а також будь-яких інших товарів, що ввозяться (вивозяться) у зв'язку з якою-небудь комерційною операцією, але ввезення яких саме по собі не є комерційною операцією.
Виходячи із наведеного, операція з повернення резиденту основних фондів, які були вивезенні за межі території України для надання нерезиденту в оперативну оренду звільняється від оподаткування ПДВ.
Відповідно до листа-роз'яснення ДПА України від 05.12.2003 р. № 10694/5/15-2416-26 щодо оподаткування податком на додану вартість операцій з повернення майна, наданого резидентом у користування нерезиденту згідно з умовами договору оперативної оренди (лізингу) про те, що згідно з діючим законодавством з питань оподаткування податком на додану вартість не належить до операцій з продажу передача товарів в межах оперативної оренди (лізингу), а тому фактична передача об'єкта оренди за договором оперативної оренди (лізингу), а також повернення такого об'єкта орендодавцю, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, як це і передбачено підпунктом 3.2.2 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»
З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність відмови у прийнятті митної декларації митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Частиною першою статті 94 КАС України встановлено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З огляду на вищевикладене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати недійсними картки відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 806000014/2008/000239 від 10.12.2008року, № 806000014/2008/000238 від 10.12.2008 року
3. Судові витрати в розмір 3,40 грн. (три грн. 40 коп.) стягнути з Державного бюджету України на корить Дочірнього підприємства «Електромонтажний поїзд № 707»
4. Постанова може бути оскаржена в порядку ст.ст.185-187 КАС України.
Суддя І.А. Качур
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -27.09.2010 року.
Суддя І.А. Качур