ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
27 серпня 2010 року 14:20 № 2а-9573/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,
при секретарі судового засідання Безсчасній Я.С.,
за участю представника позивача -Бєляєвої Н.М. (довіреність від 05.01.2010р. № 31/08),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Заступника прокурора Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі міста Києва
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Аудит-партнер»
простягнення заборгованості зі страхових внесків в розмірі 3 102, 88 грн., -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Заступник прокурора Дарницького району м. Києва в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва з позовом до ТОВ «Аудиторська фірма «Аудит-партнер»про стягнення заборгованості зі страхових внесків у розмірі 6 452, 13 грн.
Відповідно до п. 1.1 та підпункту 6 п. 2.3 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5), Управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Управління Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Управління Пенсійного фонду України, мають право стягувати з платників страхових внесків їх несплачені суми.
Статтею 60 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадках, встановлених законом, прокурор можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.
Стаття 121 Конституції України уповноважує прокуратуру здійснювати функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до ст. 361 Закону України «Про прокуратуру»від 05 листопада 1991 року № 1789-XІІ (із змінами та доповненнями) представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Формами представництва є, зокрема звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у відповідача наявна заборгованості зі страхових внесків у розмірі 6 452, 13 грн.
17 серпня 2010 року позивачем у судовому засіданні було подано заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку із частковим погашенням відповідачем заборгованості, в якій він просить стягнути з відповідача заборгованість зі страхових внесків у розмірі 3 102, 88 грн.
Представник прокуратури у судовому засіданні 17 серпня 2010 року підтримав зменшені позовні вимоги.
У судовому засіданні 27 серпня 2010 року представник позивача підтримав зменшені позовні вимоги та просив їх задовольнити.
У судові засідання 23 липня, 17 серпня та 27 серпня 2010 року відповідач не з'явився, належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ч. 8 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України.
Від відповідача заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило, тому суд відповідно до ст. 71, ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справу за відсутності представника відповідача на основі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення представників позивача та прокуратури, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст. 1 та п. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (в редакції на момент спірних правовідносин), який є спеціальним в сфері відносин, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, страхувальниками для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 ст. 11 Закону, є, зокрема роботодавці, до яких відносяться підприємства незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Частиною першою ст. 15 зазначеного Закону передбачено, що страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону, є платниками страхових внесків. Набуття статусу платників страхових внесків відбувається з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду (ч. 3 ст. 15 Закону).
ТОВ «Аудиторська фірма «Аудит-партнер»було зареєстровано Виконавчим комітетом Черкаської міської ради 29 березня 1995 року згідно даних свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (серія АОО № 617109).
ТОВ «Аудиторська фірма «Аудит-партнер»є страхувальником в розумінні зазначеного Закону та перебуває на обліку як платник страхових внесків в Управлінні Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва згідно повідомлення про взяття на облік юридичної особи/відокремленого підрозділу від 26 листопада 2006 року.
До обов'язків страхувальника згідно п. 6 ч. 2 ст. 17 вищезгаданого Закону віднесені обов'язки по нарахуванню, обчисленню та сплаті страхових внесків.
Статтею 19 цього ж Закону, яка визначає порядок нарахування страхових внесків, визначено, що страхові внески до солідарної системи для роботодавця нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Відповідно до п. 5.1 та п. 5.1.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Інструкція), яка розроблена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», обчислення страхових внесків роботодавцями, як платниками страхових внесків, здійснюється щомісячно за ставками, визначеними пунктами 4.1, 4.2 цієї Інструкції, на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу) виходячи з розміру страхового внеску, що діє на день нарахування виплат (доходу), та відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з ч. 1, ч. 4 та ч. 5 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (в редакції на момент спірних правовідносин), яка визначає порядок обчислення та сплати страхових внесків, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду.
Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
Відповідно до положень абзаців 1-3 ч. 6 ст. 20 вищезгаданого Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у п. 1 ст. 14 цього ж Закону (роботодавці), є календарний місяць.
При цьому ч. 12 ст. 20 цього ж Закону передбачено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Пунктом 11.11 Інструкції передбачено, що платники, зазначені в підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, (роботодавці) щомісяця складають у двох примірниках розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків, за формою згідно з додатком 23 цієї Інструкції.
Розрахунки подаються зазначеними платниками до органу Пенсійного фонду для реєстрації за базовий звітний період, що дорівнює календарному місяцю, - не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (із змінами та доповненнями) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду.
Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.
У разі узгодження страхувальником вимоги про сплату недоїмки з територіальним органом Пенсійного фонду цей орган зобов'язаний у строк, визначений для розгляду заяви страхувальника про узгодження вимоги, надіслати йому узгоджену вимогу про сплату недоїмки, а страхувальник зобов'язаний сплатити узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.
З матеріалів справи вбачається та під час судового розгляду було встановлено, що ТОВ «Аудиторська фірма «Аудит-партнер»подавались до органу Пенсійного фонду розрахунки суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті, із самостійно визначеною сумою страхових внесків за лютий -березень 2010 року в загальному розмірі 3 102, 88 грн., зокрема за лютий 2010 року в сумі 1 367, 52 грн. та за березень 2010 року в сумі 1 735, 36 грн., однак нараховані суми страхових внесків не були сплачені відповідачем.
Внаслідок несплати страхових внесків до Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва у відповідача виникала недоїмка зі страхових внесків в розмірі 3 102, 88 грн.
05 травня 2010 року Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва виставило відповідачу вимогу про сплату боргу № Ю Ю-504-УП, згідно якої станом на 05 травня 2010 року загальна сума боргу платника страхових внесків (відповідача) становить 5 303, 17 грн., яка включає в себе суму несплаченої на момент розгляду справи заборгованості.
Корінець зазначеної вимоги був надісланий на адресу відповідача 06 травня 2010 року рекомендованим листом, про що є відповідна відмітка на самому корінці.
Недоїмка зі сплати страхових внесків в розмірі 3 102, 88 грн. за грудень -січень 2009 року не була погашена відповідачем на момент розгляду справи, що підтверджується даними карток особового рахунку страхувальника (відповідача) за період з 01 грудня 2009 року по 16 серпня 2010 року (32%, 4%, 42%, 1%-5%), завірені копії яких наявні в матеріалах справи, а також довідкою відповідача про наявність (відсутність) заборгованості до Пенсійного фонду України від 16 серпня 2010 року № 1340/05.
Суду не надано доказів на підтвердження оскарження рішення та вимоги в судовому або в адміністративному порядку, а також сплати заборгованості в заявленій сумі.
Враховуючи вищевикладене, суд визнає позовні вимоги обґрунтованими та дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Аудит-партнер»(місцезнаходження: 02140, м. Київ, вул. С. Крушильницької, 5, кв. 52, ідентифікаційний код 22795553) на користь Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі міста Києва (місцезнаходження: 02091, м. Київ, вул. Вербицького, 9, ідентифікаційний код 26087926) суму заборгованості зі страхових внесків у розмірі 3 102 (три тисячі сто дві) грн. 88 коп.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена у порядку, встановленому в ст. 254 та ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
СуддяО.В. Дегтярьова
Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови -03 вересня 2010 року.