ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
20 серпня 2010 року 09:50 № 2а-9430/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,
при секретарі судового засідання Безсчасній Я.С.,
за участю представників:
позивача -Достової Т.В. (довіреність від 15.01.2010р. № 04-02/10/1),
прокуратури -Кенюка А.В (посвідчення від 29.12.2009р. № 301),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Хост»
простягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 4 611, 61 грн.,-
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Заступник прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовом до ТОВ «Хост»про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 4 611, 61 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у відповідача існує заборгованість з адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць та працевлаштуванню інвалідів у розмірі 4 611, 61 грн.
Статтею 60 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадках, встановлених законом, прокурор може звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.
Стаття 121 Конституції України уповноважує прокуратуру здійснювати функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до ст. 361 Закону України «Про прокуратуру»представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Формами представництва є, зокрема звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави.
У судовому засіданні 20 серпня 2010 року представники позивача та прокуратури підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.
У судові засідання 23 липня, 13 серпня та 20 серпня 2010 року відповідач не з'явився, належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ч. 8 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України.
21 липня 2010 року від відповідача до суду надійшла заява про сплату заборгованості в розмірі 4 547, 00 грн. із оригіналом платіжного доручення від 18 лютого 2010 року № 70.
Заслухавши пояснення представників позивача та прокуратури, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченню, посильній трудовій та громадській діяльності.
Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 19 зазначеного Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Згідно з вимогами частини третьої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Виконанням нормативу робочих місць відповідно до змісту частини п'ятої ст. 19 цього ж Закону вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Працевлаштування -це система організаційних, економічних і правових заходів, направлених на забезпечення трудової зайнятості населення.
Згідно з частиною третьою ст. 18 вищевказаного Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.
Пунктом другим зазначеного Порядку передбачено, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Форма звітності № 3-ПН щодо наявності вакансій затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 р. за № 1534/11814.
В матеріалах справи відсутні докази подання відповідачем протягом 2009 року до районного центру зайнятості звітів про наявність вакансій за формою № 3-ПН.
Згідно листа Київського міського центру зайнятості від 11 червня 2010 року № 03-5753 ТОВ «Хост»протягом 2009 року інформацію про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів не надавало.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було надано Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік за формою № 10-ПІ, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України 10 лютого 2007 року № 42, відповідно до якого середньооблікова чисельність працівників становила 15 осіб (рядок 1), кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) -0 (рядок 2), кількість інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(осіб) - 1 (рядок 3), та сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 4 547, 00 грн.
Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Міністерством праці та соціальної політики України за погодженням з Держкомстатом.
Відповідачем не надано доказів того, що ним у 2009 році було створено робоче місце для інваліда, не надано документів, які б свідчили про звернення останнього до центру зайнятості або подачі оголошення про наявність такого місця для інваліда, або інших дій які б вказували про намір працевлаштувати інваліда.
Відповідно до вимог ч. 9 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Частиною першою ст. 20 вищезазначеного Закону встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Згідно наданого звіту, середньорічна заробітна плата штатного працівника відповідача становить 9 094, 00 грн.
Отже, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів згідно порядку розрахунку, визначеного в підпункті 3.7 п. 3 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 року за № 117/13384, складає 9 094, 00 грн. (9 094, 00 х 1).
В ході розгляду справи ТОВ «Хост»звернулось до суду із листом від 21 липня 2010р. в якому зазначало, що адміністративно-господарська санкція в розмірі 4 575, 00 грн. була сплачена товариством, на підтвердження цього надало копію платіжного доручення № 70 від 18.02.2010р. на суму 4 547, 00 грн.
Водночас, з матеріалів справи вбачається та в ході судового розгляду було встановлено, що сума сплачених відповідачем адміністративно-господарських санкцій не входить до суми заявлених позовних вимог.
Інших пояснень, заперечень, заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 вищезгаданого Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за кожний календарний день прострочення.
Пунктом четвертим Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративного -господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, встановлено, що порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення.
Порядок нарахування пені та встановлення строку її сплати затверджуються Мінпраці.
Відповідно до п 3.4 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 року № 552/13819, нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу).
У поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання. (п. 3.7 вищезазначеного Порядку)
Таким чином, позивачем була нарахована пеня на частину несплаченої адміністративно-господарської санкції в розмірі 4 547, 00 грн. за період з 16.04.2010 року по 02.06.2010 року у розмірі 65, 28 грн. (розрахунок наявний в матеріалах справи).
Частинами третьою та четвертою ст. 20 вищезазначеного Закону передбачено, що сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині 1 цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 Закону України. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом (частина 5 статті 20 Закону).
Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.
Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.
Оскільки у відповідачем не було виділено та створено робочого місця для працевлаштування інваліда, він не інформував державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, тобто він, як роботодавець не вжив всіх заходів для недопущення правопорушення, в результаті чого ним не було виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, то суд вважає правомірним застосування до нього адміністративно -господарських санкцій в сумі 4 547, 00 грн. та нарахування пені в сумі 65, 28 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд визнає позовні вимоги обґрунтованими та дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хост»(місцезнаходження: 02660, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 5, ідентифікаційний код 31953457) на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Боженка, 86б, ідентифікаційний код 22869098) суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 4 661 ( чотири тисячі шістсот шістдесят одна) грн. 61 коп.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена у порядку, встановленому в ст. 254 та ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
СуддяО.В. Дегтярьова
Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови -25 серпня 2010 року.