ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
08 вересня 2010 року 17:10 № 2а-4552/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Шейко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерство юстиції України
Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
про
про
про
про
про
про
про визнання бездіяльність відповідача, що полягає у не вирішенні об'єктивно і всебічно скарги від 12 березня 2008 року - протипрвизнання бездіяльність відповідача, що полягає у ненаданні обґрунтованої відповіді на скаргу від 12 березня 2008 року - протиправною;
визнання бездіяльність відповідача, що полягає у ненаданні у листі від 11.04.08 р. роз'яснення порядку оскарження прийнятого рішення - протиправною;
визнання протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у позбавленні можливості прийняти участь у процесі прийняття рішення по скарзі від 12 березня 2008;
зобов'язання відповідача об'єктивно і всебічно з'ясувати обставини скарги від 12 березня 2008 року та вирішити порушені у цій скарзі питання;
зобов'язати відповідача подати письмове роз'яснення порядку оскарження листа департаменту ДВС від 11.04.2008 року;
зобов'язання відповідача дозволити взяти Позивачу участь у перевірці скарги від 12 березня 2008 року та бути присутнім при розгляді цієї скарги на відповідному засіданні;
зобов'язання відповідача надати обґрунтовану відповідь на скаргу від 12
березня 2008 року.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що дії Головного управління юстиції у Київській області при розгляді скарги Позивача від 10.01.08 року є протиправними та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства. Зазначає, що направлена Відповідачу 1 скарга від 12.03.2008 року № 818/17 останнім розглянута з порушенням вимог чинного законодавства, а тому просить суд визнати такі дії незаконними та зобов'язати Відповідачів здійснити розгляд скарги належним чином. При цьому посилається на приписи Конституції України, Закону України «Про звернення громадян»від 02.10.1996 року.
Відповідач 1 у письмовому запереченні повідомив, що проти позову заперечує. Вказує на дотримання зі свого боку норм чинного законодавства при розгляді скарг Позивача, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Також посилається на те, що Позивачем було пропущено строк позовної давності, визначений ст. 99 КАС України.
Відповідач 2 проти позову заперечує та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю. У письмовому запереченні зазначає про пропущення Позивачем строку позовної давності, визначеної ст. 99 КАС України. Звертає увагу суду на те, що Позивач неодноразово протягом 2007-2008 рр. звертався до Мін'юсту України, Департаменту державної виконавчої служби з приводу одного й того ж питання, а тому згідно приписів ч. 2 ст. 8 Закону України «Про звернення громадян»ОСОБА_1 було повідомлено про припинення розгляду його звернень.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
ОСОБА_1 у січні 2008 року була подана скарга від 10.01.2008 року на дії працівника Головного управління юстиції у Київській області. У відповіді від 12.02.08 року № П-30-09 на скаргу Позивача зазначено, що для притягнення до відповідальності працівника Головного управління юстиції у Київській області підстав немає.
12.03.2008 року Позивачем було подано скаргу до Міністерства юстиції України з вимогою вирішити порушені у скарзі від 10.01.2008 року питання, оскільки остання, за твердженням Позивача, не була розглянута Головним управлінням юстиції у Київській області повно, об'єктивно і всебічно. У відповіді від 11.04.2008 року №№ П-11514-25; П-11542-25; П-11891-25; П-12015-25; П-11540-2; П-10380-25; П-10383-25; П-10384-25; П-11936-25; П-12708-25; П-10385-25; П-10386-25; П-11287-25; П-11283-25; П-11538-25; П-12681-25; П-13098-25; П-12682-25; П-12790-25; П-12792-25; П-12967-25 (далі -відповідь від 11.04.2008 року) на скаргу Позивача від 12.03.2008 року викладено, що на звернення стосовно виконання судового рішення Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надано 11 відповідей на більше 30 звернень. На підставі викладеного, згідно приписів ст. 8 Закону України «Про звернення громадян», письмові звернення не розглядаються одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а тому Департаментом ДВС Мінюсту України прийнято рішення про припинення розгляду скарг Позивача.
Не погоджуючись з рішенням Відповідача, викладеним у відповіді від 11.04.2008 року, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.
Заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до пп. 1, 2 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2006 року № 1577 (далі -Положення про Мін'юст), Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мін'юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної правової політики. Мін'юст у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України та цим Положенням. Міністерство в установленому порядку в межах своїх повноважень вирішує питання, що випливають із загальновизнаних норм міжнародного права та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Підпунктом 48 пункту 4 Положення про Мін'юст передбачено повноваження Міністерства юстиції України щодо організації розгляду звернень громадян з питань, що належать до його компетенції і пов'язані з роботою управлінь юстиції, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства, вживає відповідних заходів.
Відповідно до ст. 40 Конституції України громадяни мають право направляти письмове звернення або особисто звертатися до органів державної влади, посадових і службових осіб цих органів, які зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів; забезпечення громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулюється Законом України «Про звернення громадян»від 02.10.1996 року № 393/96-ВР (далі -Закон про звернення).
Статтею 1 Закону про звернення передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Приписи ст. 4 вказаного закону визначають, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Згідно ст. 19 Закону про звернення органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 вказаного закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Інструкція про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, затверджена наказом Мін'юсту України від 18.03.2004 року № 26/5, який зареєстрований Міністерством юстиції України 18.03.2004 року за № 342/8941, розроблена згідно із Законом України «Про звернення громадян», указом Президента України від 7 лютого 2008 року № 109, постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 348 «Про затвердження Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації», дублює положення Закону про звернення.
Як вбачається з матеріалів справи, на скаргу Позивача від 12.03.2008 року Департаментом державної виконавчої служби було надано відповідь від 11.04.2008 року, тобто у межах встановленого Законом граничного строку. У вказаній відповіді Відповідач 2 зазначив, що у зв'язку з тим, що протягом 2007-2008рр. Позивачем подано декілька звернень з одного й того ж питання, на які були дані обґрунтовані відповіді, Департамент ДВС залишає без розгляду повторне звернення від 12.03.2008 року.
На підтвердження своєї позиції щодо повторності звернень Відповідачем 2 надано копії листів-відповідей від 06.11.2007 року № П-76-10, від 28.12.2007 року №№ П-24784-25; П-16233-25; П-28646-25; П-26844-25; П-27101-25, від 28.01.2008 року №№ П-27101-25; П-28644-25; П-28646-25, від 17.01.2008 року №П-28179-28, від 21.02.2008 року № П-3956-25, від 22.02.2008 року №П-3738-25; П-3957-25. Предметом оскарження згідно вказаних листів були протиправні дії працівника Головного управління юстиції у Київській області та відмова Кагарлицького РВ ГУ МВС України в Київській області. Проаналізувавши наведені вище листи-відповіді, суд приходить до висновку про те, що скарги ОСОБА_1 Головним управлінням юстиції у м. Києві та Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України були розглянуті у встановлений законом строк та за результатами розгляду вказаними органами надані повні та обґрунтовані відповіді, як того вимагають норми статті 40 Конституції України та статей 16, 19 Закону про звернення.
В процесі дослідження вказаних матеріалів справи, суд звернувся до приписів ч. 2 ст. 8 Закону України «Про звернення громадян», які передбачають, що не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
Як було встановлено, ОСОБА_1 протягом 2007-2008рр. до Мін'юсту України та до ГУЮ в Київській області надсилалися скарги з одного і того ж питання до одного і того ж органу. Відповіді на вказані скарги зазначені органи надавали. А тому, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідь від 11.04.2008 року є обґрунтованою та відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема ч. 2 ст. 8 Закону про звернення.
Що стосується посилання Позивача на ненадання йому можливості брати участь при розгляді його скарги, то суд бере до уваги наступне.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 19 Закону про звернення «органи державної влади і місцевого самоврядування,… та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає заяву чи скаргу». Тобто зі змісту зазначеної норми випливає, що органи державної влади зобов'язані запрошувати саме на засідання. Як вбачається зі змісту листа Відповідача від 11.04.2008 року, Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України засідання щодо розгляду скарги Позивача не проводилося, оскільки вказана скарга не підлягає розгляду в силу положень ч. 2 ст. 8 Закону про звернення. Таким чином, Відповідачем не було допущено порушення п. 3 ч.1 ст. 19 Закону України «Про звернення громадян».
Досліджуючи вимоги Позивача про визнання протиправною бездіяльності Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яка полягає у ненаданні у листі від 11.04.08р. роз'яснення порядку оскарження прийнятого рішення, а також зобов'язання Відповідача2 роз'яснити Позивачу порядок оскарження вказаного листа, суд приходить до наступного.
Приписи п. 8 ч. 1 ст. 19 Закону про звернення передбачають обов'язок органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого рішення. Проте, Закон не містить вказівки щодо обов'язку надання таких роз'яснень на скаргу, яка не розглядається з причин, передбачених ч. 2 ст. 8 Закону про звернення.
Як було встановлено раніше, листом від 11.04.2008 року №№ П-11514-25; П-11542-25; П-11891-25; П-12015-25; П-11540-2; П-10380-25; П-10383-25; П-10384-25; П-11936-25; П-12708-25; П-10385-25; П-10386-25; П-11287-25; П-11283-25; П-11538-25; П-12681-25; П-13098-25; П-12682-25; П-12790-25; П-12792-25; П-12967-25 Позивача повідомлено про те, що скарга не розглядалася у зв'язку з тим, що вона подана повторно з одного і того ж самого питання, до одного і того ж органу одним і тим же громадянином. Таким чином, у вказаній відповіді не визнано скаргу необґрунтованою, а відмовлено у її розгляді у зв'язку з її повторністю. На такий випадок чинним законодавством про звернення громадян не передбачено обов'язок, зокрема органів державної влади, вказувати порядок оскарження такого рішення.
Крім іншого, Позивачем 04.02.2010 року та 08.09.2010 року були подані клопотання про поновлення строку позовної давності, передбаченого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як було встановлено, протягом 2007-2008 років Позивач подав декілька скарг до Міністерства юстиції України. В ході дослідження відповіді від 11.04.2008 року суд прийшов до висновку, що Позивач не зрозумів з вихідного номеру вказаного листа, на яку зі скарг була надана відповідь, а тому строк позовної давності ним обраховувався з моменту спливу 45-ти денного строку, відведеного Законом про звернення на розгляд скарги. Крім того, як зазначає Позивач, копію листа Департаменту ДВС від 11.04.2008 року отримано ним 14.05.2008 року. Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне клопотання задовольнити та поновити Позивачу строк звернення до адміністративного суду згідно приписів ст.ст. 100, 102 КАС України.
Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку про необґрунтованість вказаних позовних вимог.
Приписом ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України та до Департаменту державної виконавчої служби Мін'юсту України задоволенню не підлягають оскільки останніми доведено правомірність своїх дій при реалізації своїх владних повноважень у правовідносинах з ОСОБА_1
Враховуючи все вищевикладене, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Головуючий суддя А. Степанюк
Судді І. Васильченко
А. Федорчук
Повний текст постанови виготовлено 10.09.10 р.