ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
09 вересня 2010 року 13:45 № 2а-3342/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Шейко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Київспецтранс"
до Державної інспекції з контролю за цінами в м.Києві
про скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 16.10.2009р. №108
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення № 108 прийняте Відповідачем необґрунтовано та у зв'язку з неправильним застосуванням останнім приписів чинного законодавства підлягає скасуванню. При цьому Позивач посилається на положення ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 7, 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення», розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.12.2007 року №1796 та від 11.12.2008 року №1723 (далі -розпорядження 1796 та розпорядження 1723). Зазначає, що контрагенти за договорами про вивезення та захоронення побутових відходів не є житловими організаціями, а тому тарифи, встановлені розпорядженнями КМДА для житлових організацій, до вказаних договорів не застосовується.
Крім того, звертає увагу суду на те, що чинним законодавством, зокрема, Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України та постановою КМУ від 10.12.2008 року №1070, не передбачено заборони укладання змішаного договору, предметом якого є вивезення та захоронення твердих побутових відходів.
Відповідач у письмовому запереченні повідомив, що проти позову заперечує та вважає вимоги Позивача необґрунтованими. Зазначає, що тариф на вивезення твердих побутових відходів за період, що перевірявся, був сформований з порушенням вимог розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 04.03.2008 року №262, а тому наявні всі підстави для застосування економічних санкцій до Позивача.
Звертає увагу суду на приписи Постанови КМУ «Про затвердження правил надання послуг з вивезення побутових відходів»від 10.12.2008 року № 1070, якою передбачено, що послуги з вивезення твердих побутових відходів надаються відповідно до типового договору, який не включає надання послуги з їх захоронення.
Вказує на порушення Позивачем розпоряджень КМДА, якими передбачено тарифи на захоронення твердих побутових відходів.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Відкрите акціонерне товариство «Київспецтранс», відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №606536, зареєстроване Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 21.05.1997 року, присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 02772037.
Згідно довідки серії АА №212381 з ЄДРПОУ видами діяльності Позивача за КВЕД є: прибирання сміття, боротьба з забрудненням та подібні види діяльності; оптова торгівля відходами та брухтом; здавання в оренду власного нерухомого майна; оренда інших наземних транспортних засобів та устаткування.
Державною інспекцією з контролю за цінами в м. Києві на виконання ст. 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення», постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року №1819 «Питання Державної інспекції з контролю за цінами», на підставі п. 4.1.4 Плану роботи Держінспекції на ІІІ квартал 2009 року та посвідчення від 08.09.2009 року № 586 проведена перевірка державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів на житлово-комунальні послуги.
В ході перевірки було встановлено, що при розрахунках зі споживачами підприємством включено у вартість послуги з вивезення та захоронення ТПВ, а також за послуги із захоронення ТВП, тарифи на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі, послуги (роботи), в результаті чого завищено тариф на вивезення ТПВ та тариф на захоронення ТПВ на 4777537,13грн. Тим самим підприємством в порушення вимог розпоряджень КМДА від 29.12.2007 року № 1796, від 11.12.2008 року № 1723 та від 04.03.2008 року № 262 здійснено розрахунок по завищеному тарифу на вивезення та захоронення ТПВ обраховано споживачів на 4777537,13 грн., при цьому необґрунтовано отримана підприємством виручка складає 3450264,68 грн., що є порушенням державної дисципліни цін, за які накладаються економічні санкції згідно Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства юстиції України від 03.12.2001 року № 298/519. Фактично отримана виручка 3450264,68 грн. підлягає вилученню до бюджету із застосуванням економічних санкцій у двократному розмірі, а на суму 4777537,13 грн. підприємству слід провести перерахунок.
За результатами перевірки Відповідачем складено акт №220 від 09.10.2009р. Вказаний акт підписано із запереченнями, які надіслані Відповідачу листом від 14.10.2009 року № 1523/01. 16.10.2009 року Інспекцією винесено рішення № 108 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін (далі -оскаржуване рішення) на загальну суму 10350794,04 грн.
Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, звернувся до суду з позовом про його скасування.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідження, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території республіки встановлені Законом України «Про ціни і ціноутворення».
Відповідно до ч. 1 ст. 13 вказаного закону державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
Діяльність Державної інспекції з контролю за цінами регулюється відповідним положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року №1819. Приписами п. 3 вказаного положення передбачено, що одним із завдань Інспекції є організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів).
Згідно Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами у місті Києві, затвердженого наказом Державної інспекції з контролю за цінами від 29.07.2009 року № 81, основним завданням Держінспекції цін в м. Києві є, зокрема, організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів).
Підпунктами 2, 14 п. 4 вказаного положення передбачено право Держінспекції у тому числі здійснювати перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування; застосовувати відповідно до законодавства адміністративно-господарські санкції за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів).
Згідно п.6 Положення про Інспекцію начальник Держінспекції цін в м. Києві та його заступники від імені органів державного контролю за цінами приймають рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної суб'єктами господарювання виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі.
Як було встановлено, оскаржуване рішення було прийнято у зв'язку з порушенням Позивачем тарифів на вивезення та захоронення твердих побутових відходів.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги»(далі -Закон про ЖКП).
Приписи п. 2 ч. 1 ст. 7 та ст. 31 вказаного закону передбачають, що тарифи на послуги по збиранню, вивезенню і захороненню твердих побутових відходів встановлюються органами місцевого самоврядування.
На виконання положень Закону про ЖКП Виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) були прийняті розпорядження «Про погодження тарифів на послуги з вивезення побутових відходів»від 29.12.2007року №1796 та розпорядження «Про встановлення та погодження тарифів на послуги з вивезення побутових відходів»від 11.12.2008 року №1723.
Згідно розпорядження № 1796, для ВАТ «Київспецтранс»тарифи на послуги з вивезення побутових відходів на 2008 рік були затверджені в розмірі 23,76 грн. за 1 куб. метр для житлових організацій усіх форм власності, бюджетних організацій та інших споживачів; 17,93 грн. за 1 куб. метр для фізичних осіб, що проживають у приватному секторі. На 2009 рік тарифи на послуги з вивезення побутових відходів були визначені розпорядженням №1723 в розмірі 27,78 грн. за 1 куб. метр для житлових організацій усіх форм власності та фізичних осіб, що проживають у приватному секторі; 28,31 грн. за 1 куб. метр для бюджетних організацій; 29,64 грн. куб. метр для інших споживачів. На захоронення відходів встановлені тарифи у розмірі 11,68 грн. за 1 куб. метр для житлових організацій усіх форм власності та фізичних осіб, що проживають у приватному секторі; 11,90 грн. за 1 куб. метр для бюджетних організацій та 12,46 грн. за 1 куб. метр для інших споживачів. Отже, як вбачається з вказаних розпоряджень, тариф обраховується в гривнях за один кубічний метр твердих побутових відходів.
Як зазначає Позивач, тверді побутові відходи перевозяться останнім у контейнерах об'ємом 1,1 куб. метрів. Згідно наданих ВАТ «Київспецтранс»дорожніх листів, кількість кубічних метрів вивезених відходів обраховувалась шляхом множення кількості контейнерів на його об'єм (1,1 кубічного метра).
Суд критично оцінює посилання Відповідача на приписи розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про затвердження норм утворення твердих побутових відходів у м. Києві на 2008-2012рр.»від 04.03.2008 року № 262 щодо необхідності застосування коефіцієнтів перерахунку маси відходів в об'єм, оскільки кількість вивезених твердих побутових відходів обраховується Позивачем одразу в кубічних метрах. Враховуючи, що чинним законодавством не передбачено обов'язку суб'єкта господарювання визначати об'єм відходів шляхом переводу тонн в кубічні метри, суд приходить до висновку про необґрунтованість винесеного Інспекцією оскаржуваного рішення.
Крім того, з наведених вище розпоряджень випливає, що розмір тарифів на захоронення твердих побутових відходів залежить від суб'єкта, якому надаються такі послуги. Так, зокрема, для житлових організацій всіх форм власності встановлено найнижчий тариф - 11,68грн. за 1 куб. метр ТПВ, а для бюджетних організацій та інших споживачів -11,90 та 12,46грн. за 1 куб. метр ТПВ відповідно. Як вбачається з матеріалів справи, Позивач надавав послуги із захоронення відходів бюджетним організаціям -ДП «Альфатер-Київ»та КП АПТ Шевченківської районної ради за тарифом 11,90грн., іншим суб'єктам господарювання -12,46грн., тобто згідно з тарифами, встановленими розпорядженням 1723.
Крім іншого, згідно ст. 1 Закону про ЖКП комунальними послугами є результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Перелік таких послуг містить стаття 13 вказаного закону. Однак, виходячи з аналізу норм вказаних статей, не вбачається віднесення законодавцем послуг з захоронення відходів до комунальних. Слід окремо зазначити, що контрагенти Позивача за договорами приймання і захоронення твердих відходів №610009 від 09.06.2009р., №609121 від 01.12.2009р., №608123 від 19.01.2009 року, №607134 від 26.01.2009р., №604199 від 13.10.2009р., №601240 від 13.04.2009р., №601104/2 від 28.01.2009р. є організації, які надають житлово-комунальні послуги, проте самі по собі не являються житловими організаціями. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість застосовуваних Позивачем тарифів на захоронення твердих відходів.
Суд, надаючи оцінку твердженню Відповідача про те, що Позивачем не дотримано положень примірного договору про надання послуг із збирання та вивезення ТПВ встановленого постановою КМУ від 10.12.2008 року № 1070 «Про затвердження правил надання послуг з вивезення побутових відходів»(далі -Правила), прийшов до наступних висновків.
Механізм надання суб'єктами господарювання незалежно від форми їх власності послуг з вивезення побутових відходів у містах, селищах і селах (далі - послуги) визначають Правила надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджені постановою КМУ від 10.12.2008 року № 1070. Пунктом 3 вказаних правил передбачено, що послуги надаються на підставі договору, який укладається між фізичною або юридичною особою (далі - споживач) та виконавцем послуг. Договір про надання послуг укладається відповідно до типового договору. Проте, слід враховувати положення ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України, яка передбачає право сторін укладати договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). Приписи ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України визначають, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Як вбачається з договорів від 02.01.2009 року №№А-708196, А-708138, А-708071; від 05.01.2009 року №А-708122 та від 08.01.2009 року №А-708059, Позивачем були надані послуги по збиранню, вивезенню та захороненню твердих побутових відходів. Тим самим ВАТ «Київспецтранс»конкретизував умови договору та включив до послуг з вивезення збирання та захоронення твердих побутових відходів. Заборона щодо включення до типового договору з вивезення побутових відходів послуг з їх збирання та захоронення в Правилах не міститься, а тому, враховуючи приписи ч. 4 ст. 179 ГК України, ч. 2 ст. 628 ЦК України, п. 3 Правил, суд приходить до висновку про відповідність чинному законодавству укладених Позивачем договорів від 02.01.2009 року №№А-708196, А-708138, А-708071; від 05.01.2009 року №А-708122 та від 08.01.2009 року №А-708059.
Крім того, п. 1.4 Інструкції «Про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами», затвердженої наказом Мінекономіки України, Мінфіну України від 03.12.2001 року № 298/519 передбачає, що підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства. Вказаний пункт передбачає вичерпний перелік порушень, за які накладаються економічні санкції. Як було встановлено раніше, Позивач, при застосуванні тарифів на послуги з вивезення твердих побутових відходів та обрахуванні обсягу таких відходів у кубічних метрах, діяв у межах чинного законодавства. Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Норми ч.2 ст.19 Конституції України закріплюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростовували доводи Позивача, Відповідач суду не надав.
Керуючись ст.ст. 71, 94, 158-163 КАС України, адміністративний суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 108 від 16.10.2009 року.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя А. Степанюк
Дата складення постанови в повному обсязі 17.09.2010 року.