ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
06 вересня 2010 року № 2а-12121/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Литвиненко Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Тріанон"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 23.06.2010р. №№0004712312/0,0004722312/0
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Тріанон" звернулось до суду з вимогами про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення від 23.06.2010 № 0004712312/0, 0004722312/0.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на Закони України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"; "Про оподаткування прибутку підприємств"; "Про податок на додану вартість"; Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000; Порядок заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом ДПА України "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" № 165 від 30.05.1997 та зазначає, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про нікчемність договору підряду від 03.11.2009 № 3/11/09, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Влас-Тех-Обладнання" та відсутність виконання будівельно-монтажних робіт. Аргументуючи свою позицію позивач вказує на наявність платіжних доручень, податкової накладної, довідки про вартість виконаних підрядних робіт та вказує про відсутність складу злочину, у зв'язку з недоведеністю, в діях директора ТОВ "Влас-Тех-Обладнання" Власюка Р. В., який підписав договір підряду та інші документи, які пов'язані з виконанням будівельно-монтажних робіт.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях. В якості безпідставності позовних вимог відповідач зазначає про правомірність висновків щодо нікчемності договору підряду від 03.11.2009 № 3/11/09, обгрунтовуючи свою позицію відповідач посилається на висновок експерта від 03.03.2010, який підтверджує факт підробки підпису директора ТОВ "Влас-Тех-Обладнання".
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Тріанон" зареєстровано Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією.
На підставі службового посвідчення серія УКМ № 063867 від 25.11.2009, виданого у Шевченківському районі м. Києва Под'єферовим Михайлом Анатолійовичем - головним державним податковим ревізором - інспектором відділу взаємодії з правоохоронними органами Управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Шевченківському районі міста Києва, згідно із ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну службу в Україні" та на виконання постанови в. о. слідчого ОВС ГСУ МВС України Іваницької Ю. В. від 04.03.2010 проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "БК Тріанон" з питань правових відносин з ТОВ "Влас-Тех-Обладнання за період з 01.01.2009 по 01.01.2010.
За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт № 1411/23-12/35592817 від 17.06.2010, на підставі якого винесено оскаржувані податкове повідомлення-рішення від 23.06.2010 № 0004712312/0 на суму податкового зобов'язання 813 612 грн. за порушення п.п.7.2.4. п.7.2. п.п. 7.4.1 п. п. 7.4.5 п. 7.4 п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та податкове повідомлення-рішення від 23.06.2010 № 0004722312/0 на суму податкового зобов'язання 813 612 грн. за порушення п.п. 5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 “Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки включені ним до податкового кредиту суми ПДВ та податку на прибуток не підтверджені податковими накладними, договором, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт, які підписані ТОВ “Влас-Тех-Обладнання”та не мають юридичної сили і доказовості.
Неправомірне включення позивачем до свого податкового кредиту сум ПДВ та податку на прибуток за господарськими операціями з ТОВ “Влас-Тех-Обладнання”, на думку відповідача, призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 542 408 грн. у грудні 2009 року та податку на прибуток в сумі 678 010 грн. в IV кварталі 2009 року, а прострочення сплати таких податкових зобов'язань є підставою для нарахування штрафних санкцій.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
В ході розгляду спору судом встановлено, що 03.11.2009 між позивачем та ТОВ “Влас-Тех-Обладнання”укладено договір підряду на виконання будівельно-монтажних робіт № 3/11/09. З метою реалізації вказаного договору позивач протягом 2009 року здійснював господарські операції по виконанню будівельно-монтажних робіт з ТОВ “Влас-Тех-Обладнання”. У зв'язку зі здійсненням вищезазначених господарських операцій та виконанням робіт ТОВ “Влас-Тех-Обладнання”виписувались відповідні податкові накладні на суму виконаних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт, що містять інформацію про сплачений у вартості робіт податок на додану вартість.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”).
Відповідно до пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).
Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Пункт 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”визначає датою виникнення права платника податку на податковий кредит, дату здійснення першої з наступних подій:
а) дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
б) дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Позивач був зареєстрований, як платник податку на додану вартість. У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Як вбачається з Акту податкової перевірки, заперечень відповідача та наданих в судовому засіданні пояснень, факт здійснення господарських операцій та сплати Позивачем сум ПДВ в вартості виконаних робіт, відповідачем не заперечується та не спростовується.
Оскільки, податковий кредит було сформовано на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ “Влас-Тех-Обладнання”, позивачем дотримано передбачені Законом України “Про податок на додану вартість” вимоги і заявлені в деклараціях по ПДВ за грудень 2009 року суми податкового кредиту є обґрунтованими і правомірними.
Крім того, п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств" встановлює, що не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:
- організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків;
- придбання лотерей, участь в азартних іграх;
- фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.
Проте, відповідачем не надано доказів про включення позивачем до валових витрат, витрат на вищевказані потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.
Також, заперечуючи проти позову відповідач вказував на нікчемність правочину укладеного між позивачем та ТОВ “Влас-Тех-Обладнання”, аргументуючи дані твердження посиланням на наявність висновку експерта № 131 від 03.03.2010 сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Солом'янського РУ науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Бондаренка Я. В. (далі -висновок експерта). Вказаний висновок засвідчує факт підробки підпису директора ТОВ “Влас-Тех-Обладнання” Власюка Р. В., який підписував перелічені вище документи від імені Товариства.
Суд, досліджуючи фактичні обставини справи та письмові документи, вважає вказаний висновок відповідача необгрунтованим та безпідставним, виходячи з наступного.
За вимогами ч.5 ст.82 КАС України, висновок експерта для суду не є обов'язковим, а незгода суду з його висновками обґрунтовується в судовому рішенні.
Як вбачається з матеріалів справи згаданим висновком експерта вказується на вчинення підпису від імені керівника контрагента позивача іншою особою, проте в матеріалах справи наявна довідка ТОВ “Влас-Тех-Обладнання” за підписом Власюка Р. В, що надана на запит позивача, у якій останній свідчить про те, що усі підписи на виконання даної угоди та в самій угоді здійснено особисто ним. (а. с. 24)
Зазначене ставить під сумнів висновки експерта. Суд викликав Власюка Р.В. для його допиту у якості свідка, проте він не прибув до судового засідання.
Разом із цим, суд вважає помилковим висновок податкового органу про нікчемність договору через сумніви в особі підписанта договору, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Статтею 204 ЦК України передбачено, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Зазначений договір у судовому порядку недійсним не визнавався. Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до 219, 221, 226, 224, 228 ЦК України нікчемними зокрема є правочини укладені з недодержанням вимог обов'язкової письмової форми, якщо його недійсність прямо передбачена законом, укладені з недодержанням вимоги закону про обов'язкову нотаріальну форму, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без належного схвалення, укладені недієздатною фізичною особою, вчинені без дозволу органу опіки та піклування або, які порушують публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Аналіз вказаний статтей свідчить про те, що недійсність правочину може наступати лише за певні порушення закону викладені вище.
Зміст самого договору, зокрема його предмет, прямо не спрямований на порушення публічного порядку, а саме не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи, держави АР Крим, територіальної громади чи незаконне заволодіння ним. Сторонами додержано форму угоди, яка вчинена у межах дієздатності юридичної особи. Будь-яких законодавчих актів, які б прямо вказували на недійсність цього договору суд не встановив, а відповідач таких правових актів не вказав.
Диспозиція зазначених норм, при визначенні нікчемності правочину підписання договору, не містить обставин підписання договору іншою особою. У такому випадку, навіть вважаючи, що дійсно угода підписана іншою особою, а саме особою не уповноваженою на волевиявлення від імені ТОВ “Влас-Тех-Обладнання” угода може вважатись такою, що є неукладена, оскільки сторони за угодою: ТОВ “Влас-Тех-Обладнання” та Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Тріанон»не досягнули згоди по усім суттєвим умовам договору, та має правовим наслідком проведення двосторонньої реституції. При цьому визнання такої угоди неукладеною можливо лише у судовому порядку. В судовому порядку така угода неукладеною не визнавалась.
Натомість, дана угода була реально виконана сторонами у повному обсязі, про що свідчать матеріали по справі. ТОВ «Влас-Тех-Обладнання»виконало роботи з будівництва автозаправного комплексу на території на автомобільній дорозі Р-05 Городищево-Рівне-Староконстянтинівськ, с. Плесна, Шепетівський район, Хмельницький район, у свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Тріанон»прийняло ці роботи та оплатило платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи. В ціні оплати робіт виконаних робіт позивач сплатив суми податку з доданої вартості та за змістом ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»мав право на віднесення цих сум до податкового кредиту.
Враховуючи реальність настання наслідків та підтвердження факту підпису директором ТОВ “Влас-Тех-Обладнання” відповідної фінансово-господарської документації, ознак нікчемності правочинів не вбачається, отже висновок відповідача про нікчемність правочину та порушення у зв'язку з цим податкового законодавства позивачем не відповідає дійсності.
Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані у цій справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо нікчемності укладених правочинів, його позиція про те, що ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, не підкріплена належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими.
Враховуючи встановлені фактичні обставини господарської діяльності позивача у спірний період з ТОВ “Влас-Тех-Обладнання”, суд приходить до висновку про правомірність нарахування позивачем спірних сум податкового кредиту.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Тріанон" задовольнити повністю.
2. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 23.06.2010 №0004712312/0 та 0004722312/0 щодо визначення сум податквих зобов'язань ТОВ "БК Тріанон".
Постанова набирає законної сили у порядку і строки, що визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя В.І. Келеберда
Дата складенння тексту рішення у повному обсязі - 13.09.2010