ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
12 серпня 2010 року 09:30 № 2а-6178/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Шейко К.В. розглянувши адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва
до Державного підприємства "Київське проектно-конструктурське бюро автоматизованих систем управління"
про стягнення заборгованості у розмірі 48 432,52грн.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державне підприємство «Київське проектно-конструкторське бюро автоматизованих систем управління»має перед Управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва (надалі -Управління) не сплачену заборгованість по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 48 432,52 грн.
Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, повноважного представника у засідання суду не направив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, відповідно до вимог статей 35, 39 Кодексу адміністративного судочинства України. Заперечень проти позову до суду не надав.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Відповідач, відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»та ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та зареєстрований як платник вказаного збору в Управлінні.
Позивач зазначає, що відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 року №372 «Про затвердження Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність»від 13.12.1991 року №1977-ХІІ (надалі -Закон № 1977), та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи»(надалі -Постанова №372) сума фактично виплаченої різниці наукових пенсій за період з 01.01.2004 року по 31.12.2009 року становить 48 431 грн. 52 коп.
Згідно наданого Позивачем розрахунку суму позову в якому наведена персональна кількість осіб Відповідача, які отримують наукову пенсію вбачається, що останній за період з жовтня 2002 по грудень 2009 року мав сплатити 48 976,25 грн. Державним підприємством було сплачено у сумі 544,73 грн., а саме: 26.02.03 р. -34,52 грн., 30.05.03 -34,52 грн., 21.11.03 р. -159,75 грн., 23.04.04 р. -171,47 грн., 06.07.04 р. -144,47 грн. Таким чином, станом на 28.01.10 р. залишок несплаченої Відповідачем суми становить 48431,52 грн. яким пенсійний фонд просить стягнути у примусовому порядку.
В матеріалах справи також наявні листи-повідомлення УПФ у Шевченківському районі про відшкодування фактичних витрат на виплату пенсій згідно ст. 24 Закону №1977, які останній надсилав на адресу Відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до п.1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі за текстом - Закон) страхувальниками є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру,-для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Приписом ч.1 ст.24 Закону Закон №1977 встановлено, що держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.
Відповідно до ч.9 ст.24 Закону №1977 різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:
для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету;
для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;
для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.
Пунктом 2 Постанови №372 передбачено, що за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.
Згідно п.5 Порядку №372 розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається.
Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.
Пунктом 8 Порядку №372 органам Пенсійного фонду надано право стягнення у порядку, визначеному законодавством, сум коштів, які спрямовуються на фінансування різниці у розмірі пенсії.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року № 1261 «Про затвердження Положення про Пенсійний фонд України», основними завданнями Пенсійного фонду України, який здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах є: забезпечення збирання та акумулювання внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ведення їх обліку.
Відповідно до ст. 106 Закону, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Відповідно до пп. 8.4, 8.5 Постанови правління Пенсійного Фонду України «Про затвердження інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України»від 19.12.2003 року № 21-1, протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку. Орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, Позивачем направлялись Відповідачу повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, яка у сумі склала 48 431,52 грн.
Враховуючи вищевикладене, факт наявності у відповідача боргу у визначеній пенсійнним фондом сумі суд вважає встановленим.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 48 431,52 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Київське проектно-конструктурське бюро автоматизованих систем управління" (м. Київ, вул. Рейтарська, 8-Б, код ЄДРПОУ 00230496) на користь Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва (м. Київ, вул. Воровського, 29, код ЄДРПОУ 26087323) прострочену заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату пенсій призначених згідно Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" у сумі 48 431,52 грн. (сорок вісім тисяч чотириста тридцять одна гривня 52 коп.).
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя А.Г. Степанюк
Повний текст постанови виготовлено 23.08.10 р.