ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
06 серпня 2010 року 10:31 № 2а-4828/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Савченко А.І., при секретарі Череповській Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Українські ювеліри»
доКиївського міського центру зайнятості
про визнання незаконними дії та скасування результатів перевірки,
за участю представників сторін:
від позивача -Білецький А.Л.
від позивача -Лисич Л.Г.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 6 серпня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські ювеліри»(далі по тексту - позивач, ТОВ «Українські ювеліри») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість Київського міського центру зайнятості (далі по тексту -відповідач, Інспекція) про визнання дій Інспекції щодо проведення планової перевірки ТОВ «Українські ювеліри»щодо дотримання законодавства про зайнятість населення незаконними та скасування результатів перевірки Інспекції по проведеній плановій перевірці ТОВ «Українські ювеліри» та накладення штрафу в розмірі 22 605,03 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Інспекцією було проведено планову перевірку ТОВ «Українські ювеліри»з грубим порушенням Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»від 05.04.2007р. № 877-V (далі по тексту -Закон України від 05.04.2007р. № 877-V) та Постанови Кабінету Міністрів України «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду у сфері господарської діяльності на період до 31.12.2010 року»від 21.05.2009р. № 502 (далі по тексту -Постанова).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2010р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового на 22.04.2010р.
У судове засідання, призначене на 22.04.2010р. жодна зі сторін не з'явилась, у зв'язку з чим розгляд справи судом відкладався на 27.05.2010р.
Судове засідання, призначене на 27.05.2010р., судом відкладалось на 24.06.2010р. у зв'язку з заміною неналежного відповідача на належного, а саме, на Київський міський центр зайнятості.
Судове засідання, призначене на 24.06.2010р., судом відкладалося на 06.08.2010р. за клопотанням представника позивача про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 06.08.2010р. представником позивача подана уточнена позовна заява, відповідно до якої позивач просив визнати дії Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість Київського міського центру зайнятості щодо проведеної планової перевірки ТОВ «Українські ювеліри»щодо дотримання законодавства про зайнятість населення незаконними та скасувати акт перевірки про порушення законодавства про зайнятість населення № 23-ш від 30.10.2009р., складеного Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість Київського міського центру зайнятості по проведеній плановій перевірці ТОВ «Українські ювеліри»та накладення штрафу в розмірі 22 605,03 грн.
Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, вказавши на їх необґрунтованість та безпідставність.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю визначено Законом України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991р. № 803-XII (далі по тексту -Закон України від 01.03.1991р. № 803-XII).
Відповідно до статті 3 Закону України від 01.03.1991р. № 803-XII державна політика України зайнятості населення базується на таких принципах: забезпечення рівних можливостей усім громадянам, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, віку, політичних переконань, ставлення до релігії, в реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів і суспільних потреб; сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганню безробіттю, створенню нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва; координації діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямами економічної і соціальної політики на основі державної та регіональних програм зайнятості; співробітництва професійних спілок, асоціацій (спілок) підприємців, власників підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів у взаємодії з органами державного управління в розробці, реалізації та контролі за виконанням заходів щодо забезпечення зайнятості населення; міжнародного співробітництва у вирішенні проблем зайнятості населення, включаючи працю громадян України за кордоном та іноземних громадян в Україні.
Пунктом 1 статті 20 Закону України від 01.03.1991р. № 803-XII визначено, що підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, їх службові особи зобов'язані сприяти проведенню державної політики зайнятості на основі: додержання законодавства про працю, а також прийнятих відповідно до нього умов договорів та угод; організації професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників, а також професійного перенавчання тих, хто підлягає вивільненню з виробництва, у тому числі інвалідів; працевлаштування осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, в кількості, визначеній місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад, та інвалідів у кількості, визначеній згідно із Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»; інформування працівників про наявність вакантних робочих місць (посад), у тому числі з неповним робочим часом.
Пунктом 1 статті 18 Закону України “Про зайнятість населення” встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.
Відповідно до Положення про Київський міський центр зайнятості, затвердженого Директором Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України від 3 грудня 1997 року, Київський міський центр зайнятості є місцевим органом державної виконавчої влади та місцевим органом державної служби зайнятості і підпорядковується Державному центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України та Київській міській держадміністрації.
За таких підстав, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у даних спірних відносинах є Київський міський центр зайнятості, який входить до складу державної служби зайнятості.
Статтею 34 Закону України «Про зайнятість населення»визначено, що контроль за додержанням законодавства про занятість населення здійснюється, зокрема, інспекціями служби зайнятості.
Пунктом 4 статті 18 Закону України від 01.03.1991р. № 803-XII встановлено, що у складі державної служби зайнятості створюється інспекція, що здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість підприємствами, установами й організаціями, незалежно від форм власності і господарювання, фермерами та іншими роботодавцями.
Інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення входить до складу державної служби зайнятості. Інспекція здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями керуючись Законом України «Про зайнятість населення»та Положенням про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.
Відповідно до абзацу 6 підпункту «а»пункту 6 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.1991р. № 47, Інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення проводить перевірку додержання законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями, зокрема щодо подання державній службі зайнятості інформації про наступне вивільнення працівників та фактично вивільнених працівників.
Так, Головним спеціалістом Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість Київського міського центру зайнятості Трандафіловою Т.С. на підставі направлення від 29.10.2009р. № 212 проведено планову перевірку додержання вимог законодавства про зайнятість населення ТОВ «Українські ювеліри».
Під час проведення перевірки виявлено порушення вимог пункту 5 статті 20 Закону України від 01.03.1991р. № 803-XII. Так, наказом № 07-п від 23.01.2009р. на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України з посади прибиральниці службових приміщень звільнено ОСОБА_4 з 26.01.2009р. Звіти за формою № 4-ПН (план-факт) про заплановане та про фактичне вивільнення працівника до Голосіївського районного центру зайнятості м. Києва підприємством не подавались. За результатами проведеної перевірки складено Акт про порушення законодавства України про зайнятість населення від 30.10.2009р. № 23-ш (далі по тексту -Акт від 30.10.2009р. № 23-ш).
Відповідно до частини 1 пункту 5 статті 20 Закону України від 01.03.1991р. № 803-XII при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.
Згідно частини 2 пункту 5 статті 20 Закону України від 01.03.1991р. № 803-XII у разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.
Судом встановлено, що відповідачем нараховано та виплачено ОСОБА_4 заробітну плату за період з 26.01.2008р. по 26.01.2009р. у розмірі 22 605,03грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Українські ювеліри»№ 457 від 30.10.2010р.
Підпунктом «г»пункту 8 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.1991р. № 47, встановлено, що Інспекції надається право застосовувати економічні санкції до підприємств, установ і організацій усіх форм власності й господарювання, за порушення законодавства про зайнятість населення, передбачені статтями 5 і 20 Закону України «Про зайнятість населення» та за недодержання вимог статей 8 і 18 зазначеного Закону.
Відповідно до пункту 6 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» порядок стягнення та розміри штрафів за невиконання вимог цієї статті з підприємств, установ і організацій встановлюються законодавством України.
Відсутність нормативно визначеного порядку стягнення штрафу за невиконання вимог статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» не позбавляє центр зайнятості права стягнути суму відповідного штрафу шляхом звернення до суду.
Аналогічна думка з цього приводу викладена в постанові Вищого господарського суду України від 07.12.2004р. у справі № 20-5/169 за позовом прокурора Ленінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольського міського центру зайнятості до Державного підприємства «Севастопольське управління океанічного риболовства»про стягнення штрафних санкцій в розмірі 43 236,02 грн.
На підставі зазначених норм чинного законодавства, Інспекцією було застосовано до ТОВ «Українські ювеліри»штрафну санкцію за порушення законодавства про зайнятість населення, а саме пункту 5 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення», в розмірі 22 605,03 грн. та запропоновано в 10-денний термін погасити вказаний штраф, про що складено Акт від 30.10.2009р. № 23-ш.
На підставі Акту від 30.10.2009р. № 23-ш відповідачу надіслано претензію від 03.12.2009р. № 11-12106, якою запропоновано в добровільному порядку перерахувати суму штрафу в розмірі 22 605,03 грн. на рахунок Київського міського центру зайнятості.
В матеріалах справи відсутні докази перерахування відповідачем вказаних грошових коштів.
В судовому засіданні представник позивача не заперечив той факт, що ТОВ «Українські ювеліри»дійсно не подавало звітність по встановленим законом формам № 4-ПН (план-факт) до центру зайнятості.
Окрім цього позивач зазначив, що сума штрафу ним не сплачена в зв'язку з тим, що на його думку відповідачем порушено процедуру проведення перевірки та нарахування штрафних санкцій, яка чітко передбачена Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»та Постановою Кабінету Міністрів України «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду у сфері господарської діяльності на період до 31.12.2010 року».
Проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства суд не приймає до уваги вказані твердження, оскільки правовідносини, які виникають у сфері праці та зайнятості населення регулюються Кодексом законів про працю України та Законом України «Про зайнятість населення»і не підпадають під регулювання нормативно-правових актів України, які регламентують провадження господарської діяльності.
Господарська діяльність у розумінні статті 3 Господарського кодексу України -це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, - Інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення таку діяльність не контролює.
Відповідно до статті 2 Господарського кодексу України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Слід зазначити, що ані Київський міський центр зайнятості, ані Інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення діючим законодавством не наділена господарською компетенцією відносно ТОВ «Українські ювеліри»при проваджені останнім господарської діяльності, визначеної статтею 3 Господарського кодексу України.
Отже, Інспекція не здійснює заходи державного нагляду (контролю) у сфері здійснення підприємствами, установами, організаціями та іншими суб'єктами господарської діяльності, а позиція позивача щодо необхідності дотримання Інспекцією положень Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»та Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009р. № 502, у випадку проведення перевірки щодо дотримання законодавства про зайнятість населення, є хибною.
Статтею 43 Конституції України кожному громадянину надано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Положенням пункту 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Державна служба зайнятості - спеціальна служба, створена для реалізації політики зайнятості населення і забезпечення громадянам відповідних гарантій на всій території України.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що оскаржуваний Акт про порушення законодавства України про зайнятість населення від 30.10.2009р. № 23-ш відповідає вимогам чинного законодавства і є таким, що прийнятий уповноваженим органом, в порядку та в спосіб, передбачений законом.
Доказів, які б спростовували доводи відповідача позивач суду не надав.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
. ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.І. Савченко
Постанову складено в повному обсязі та підписано 9 серпня 2010 року