ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
12 липня 2010 року 11.06 № 2а-8905/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Литвиненко Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2
до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м.Києві треті особи: Опікунська рада Дніпровського району міста Києва, Публічне акціонерне товариство "Платинум банк"
про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.04.2009р., зобов'язання звільнити з-під арешту майно
Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання незаконною та скасування Постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису № 279; про визнання дії або бездіяльності відповідача такими, що порушують вимоги ст. 47 Конституції України та про звільнення з-під арешту та виключення з акту опису й арешту квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на Конституцію України, Закон України "Про охорону дитинства", "Про виконавче провадження", Конвенцію про права дитини від 20.11.1989р. та зазначає, що відповідачем в порушення норм чинного закондавства винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Представник Відповідача в судове засідання повторно не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив. Заяв про розгляд справи за відсутності Відповідача до суду не надходило. У матеріалах справи наявні належні докази повідомлення Відповідача про дату час та місце проведення судового засідання.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає Відповідача належним чином повідомленим про дату час і місце проведення судового засідання.
Третя особа, яка не заявляє самостійих вимог на предмет спору - Опікунська рада Дніпровського району міста Києва просила провести розгляд справи без участі представника, проте письмових пояснень по суті справи до суду не направила.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство "Платинум банк" проти задоволення позовних вимог заперечувала, письмові пояснення суду не надала.
З метою з'ясування фактичних обставин справи Ухвалою суду від 09.06.2010р. та судовим запитом від 23.06.2010р. від відповідача витребовувались належним чином засідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 860/12. Вимоги суду Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві не виконав, копії матеріалів виконавчого провадження № 860/12 не надав.
Суд вирішує справу на підставі ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочиснтва України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
25.01.2008р. між ОСОБА_3 та ЗАТ "Міжнародний іпотечний банк" правонаступником якого є ПАТ "Платинум банк" укладено іпотечний договір № 2.08012156, предметом якого стала квартира АДРЕСА_1 в якій проживає позивач.
У зв'язку з невиконанням умов Кредитного договору ОСОБА_3 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис № 279 від 16.04.2009р. На підставі вказаного виконавчого напису 07.07.2009р. державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Дніпровського району міста Києва Мироненко Н. М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_3 боргу за рахунок вищевказаної квартири та постанову про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст. 2 Закону № 606-ХІV зазначено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
У ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” визначені виконавчі документи за рішеннями, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.
Так, в силу п.1 ч.2 ст.3 Закону України “Про виконавче провадження” державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду.
Статтею 5 Закону України “Про виконавче провадження” передбачені права та обов'язки державних виконавців, зокрема державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відкриття виконавчого провадження був виконавчий напис, виданий приватним нотаріусом. Проте, при винесені постанови про відкриття виконавчого державним виконавцем не враховано особливості реалізації стягнення за рахунок квартири у разі проживання в квартирі неповнолітньої особи.
Стаття 47 Конституції України зазначає, що кожен громадянин України має право на житло.
Житловий кодекс Української РСР (зі змінами і доповненнями), зокрема, ст.1 гарантує всім громадянам України право на житло.
Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Ст.9 Житлового кодексу України зазначає, що житлові права громадян охороняються законом. Ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування житловим приміщенням інакше як з підстав і у порядку, передбаченими законом. Тобто житлові права охороняються і захищаються державою.
Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_2 є неповнолітньою особою, та починаючи з 1997р. проживає в АДРЕСА_1, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989р., підписаної Україною 21.02.1990р. та ратифікованої Україною 27.02.1991р. Держави учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.
Згідно ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства»батьки або особи, як їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, надавати письмові зобов'язання
Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна.
З вищенаведеного слідує, що у разі реалізації квартири в якій проживає неповнолітня особа держава повинна забезпечити вказану особу рівнозначним житлом.
Крім того, Конституцією України чітко передбачена заборона позбавлення житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, рішення суду щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 та виселення позивача з цієї квартири - відсутнє. При винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_3 боргу за рахунок квартири в якій проживає неповнолітній позивач, державним виконавцем не враховано вимоги Конституції та вищевказаних Законів України, оскільки фактично, за умови реалізації квартири АДРЕСА_1 порушуються права та охоронювані законом інтереси позивача передбачені Конституцією, Житловим Кодексом УРСР, Законом України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей».
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, суд приходить до висновку про визнання протиправною та скасування постанови Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м.Києві №860/12 від 07.07.2009 про відкриття виконавчого провадження щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса КМНО Сергеєва О.О. №279 від 16.04.09 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ВАТ "Платинум банк" боргу у розмірі 993927,56 грн.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про доцільність часткового задоволення позову в частині визнання протиправною та скасування постанови Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві № 860/12 від 07.07.2009р. про відкриття виконавчого провадження щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса КМНО Сергеєва О.О. №279 від 16.04.09 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ВАТ "Платинум банк" боргу у розмірі 993927,56 грн., за рахунок нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1.
Стосовно вимоги позивача про звільнення з-під арешту та виключення майна з акта опису й арешту, суд вважає, що дані вимоги задовленню не підлягають, оскільки арешт на квартиру в якій проживає позивач не накладався відповідачем. Обтяження на квартиру накладено у якості забезпечення виконання кредитного договору. У даний час цей договір є чинним. За таких підстав, суд не вбачає за можливе задовольнити вимоги позивача щодо вилучення зазначеної квартири з-під арешту.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Задовольнити частково адміністративний позов.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м.Києві №860/12 від 07.07.2009 про відкриття виконавчого провадження щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса КМНО Сергеєва О.О. №279 від 16.04.09 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ВАТ "Платинум банк" боргу у розмірі 993927,56 грн., за рахунок нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1.
3. Відмовити в частині інших позовних вимог
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.І. Келеберда
Дата складення тексту рішення у повновму обсязі- 23.07.2010р.