05.09.2006 Справа № А17/50
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кузнецової І.Л.,
суддів: Швець В.В. (доповідач), Сизько І.А.
при секретарі судового засідання: Врона С.В.
за участю представників:
від позивача: Вітко В.К., довіреність №б/н від 07.08.06, представник;
від відповідача: Доценко С.І., довіреність №3594/9/10-016 від 03.03.06, гол. держподатревізор-інспектор;
від відповідача: Стрелюхін Ю.О., довіреність №20818/9/10-016 від 02.11.05, гол. держподатінспектор юридичного відділу;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю “Ельдорадо-ДН», місто Дніпропетровськ;
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2006 року;
у справі №А17/50;
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Ельдорадо-ДН», місто Дніпропетровськ;
до державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська
про скасування податкових повідомлень-рішень
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Ельдорадо-ДН» звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення:
№0003712302/1 від 30 січня 2006 року, яким Позивачу було визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 153807,81 гривень, у тому числі 123971,89 гривень основний платіж, 29835,92 гривень штрафні (фінансові) санкції;
№0003722302/0 від 30 січня 2006 року, яким Позивачу було визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 11634,52 гривень, у тому числі 7756,35 гривень основний платіж, 3878,17 гривень штрафні (фінансові) санкції, прийнятих Відповідачем державною податковою інспекцією у Кіровському районі міста Дніпропетровська.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що вартість оплати рекламних послуг була правомірно віднесена Позивачем до складу валових витрат, оскільки сума цих витрат була сплачена протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції.
У зв'язку з тим, що вартість рекламних послуг, відноситься до складу валових витрат, Позивач вважає, що ним правомірно було віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість з вартості рекламних послуг.
Постановою господарського суду у справі №А17/50 від 17 квітня 2006 року (суддя Стрелець Т.Г.) у позовних вимогах відмовлено повністю.
Приймаючи спірну постанову господарський суд виходив з наступного:
Відповідно до статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
З актів здачі-приймання робіт (надання послуг), наданих позивачем у матеріали справи, вбачається, що вони не можуть вважатись первинними документами і підтверджувати здійснення господарської діяльності, оскільки вони не містять таких обов'язкових реквізитів, як зміст і обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, місце складання документу, дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Також слід зазначити, що договори про надання послуг в галузі реклами №283 від 2 серпня 2004 року, №1/11 від 11 жовтня 2004 року, а також договір про виконання поліграфічних послуг №04/03/22-01 від 22 березня 2004 року не можуть свідчити про правомірність збільшення позивачем валових витрат звітних періодів, оскільки стороною вказаних договорів є ТОВ “Ельдорадо-Україна», а не позивач.
У відповідності з п. 1.32 ст. 1 Закону «Про прибуток" господарська діяльність визначається як будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Матеріали справи свідчать, що здійснивши завідомо збиткову операцію з придбання продукції за значно більшою ціною, ніж ціна подальшого продажу, не для використання у власній господарській діяльності, позивач не мав права відносити витрати з придбання товарів до валових витрат виробництва.
Стосовно того, що Позивач протягом липня-грудня 2004 року включав до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з вартості рекламних послуг, що не відноситься до складу валових витрат, то господарський суд послався на наступне.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону “Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).
Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону “Про податок на додану вартість» у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.
Позивач не погодившись з постановою господарського суду подав апеляційну скаргу.
Вважає, що вона винесена з порушенням закону.
Господарський суд при винесенні постанови неповно з'ясував усі обставини справи тому неправильно застосував норми матеріального права.
Позивач просить спірну постанову скасувати та у позовних вимогах відмовити посилаючись на наступне:
2 серпня 2004 року між ТОВ “Ельдорадо-Україна» та Позивачем був укладений Договір доручення №2/р, відповідно до якого Повірений ТОВ “Ельдорадо-Україна» зобов'язувався від імені, та в інтересах Довірителя-Позивача здійснювати дії, пов'язані з наданням рекламних послуг, укладанням та виконанням в інтересах Довірителя договорів на надання рекламних послуг.
Зі свого боку, Довіритель, зобов'язувався своєчасно виплачувати винагороду Повіреному за виконання останнім його дій у відповідності до цього Договору.
Відповідно до зазначеного Договору та відповідно до актів виконаних робіт підписаних з ТОВ “Домашній консультант» Позивач отримав від Виконавців дійсні послуги. Отримання послуг підтверджується наявними рекламними матеріалами та ефірними довідками про транслювання в ефірі теле- та аудіо реклами.
Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» витрати на рекламні послуги були включені до складу валових, так як, сума цих витрат була сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням реалізацією продукції Позивача.
Таким чином Позивач вважає, що він правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства відніс до складу валових витрат вищезазначені витрати, а твердження Відповідача про те, що вказані витрати не відносяться до складу валових є невірним.
Стосовно реалізації частини товару за ціною нижчою придбання надало можливість Позивачеві отримати доход за весь період господарської діяльності Позивача. В акті перевірки зазначено, що за перевіряємий період Позивач отримав відповідний доход.
Таким чином, операція з продажу побутової техніки відповідає визначенню господарської діяльності, у розумінні Закону про прибуток, і, відповідно, витрати по придбанню таких товарів Позивач мав право і правомірно відніс до складу валових витрат звітного періоду.
На підтвердження своїх доводів Позивач посилається на Постанову Вищого господарського суду України від 13 квітня 2005 року №11/135 в якої було зазначено, що здійснення підприємницької діяльності спрямоване на отримання доходу, а не прибутку, і відсутність доходу від конкретної окремо взятої господарської операції, а не прибутку від діяльності підприємства в цілому за певний звітний період, не може свідчити про відсутність у підприємства ознак господарської діяльності.
Стосовно податкового кредиту Позивач вважає, що рекламні послуги надані ТОВ “Домашній консультант» та ТОВ “Ельдорадо-Україна» були правомірно віднесені до складу валових витрат, і таким чином, суми податку на додану вартість від цих послуг правомірно включені до податкового кредиту.
На апеляційну скаргу Відповідач надав заперечення у якому посилається на те, що висновки, викладені в апеляційній скарзі безпідставні і необгрунтовані, тому просить постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволені апеляційної скарги відмовити.
Постанову місцевого господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Відмовляючи в задоволені апеляційної скарги судова колегія виходила з наступного:
Відповідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів.
У судовому засіданні встановлено, що з актів здачі-приймання робіт (надання послуг), наданих Позивачем у матеріали справи, відповідно до статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не вбачається, що вони можуть вважатись первинними документами і підтверджувати здійснення господарської діяльності, оскільки надані акти не містять таких обов'язкових реквізитів, як зміст і обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, місце складання документу, дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про те, що договори про надання послуг в галузі реклами № 283 від 2 серпня 2004 року, №1/11 від 11 жовтня 2004 року, а також договір про виконання поліграфічних послуг №04/03/22-01 від 22 березня 2004 року не можуть свідчити про правомірність збільшення Позивачем валових витрат звітних періодів, оскільки стороною вказаних договорів є ТОВ “Ельдорадо-Україна», а не Позивач.
З матеріалів справи вбачається, що по представленим до перевірки ДПІ та представлених до суду договорів, актів виконаних робіт замовник ТОВ “Ельдорадо-Україна» по договору “клієнт» доручив виконавцям ТОВ РА “АИТИ» договір №283 та ТОВ “Озон-Медиа» договір №1/11 за рахунок та в інтересах ТОВ “Ельдорадо-Україна» організувати проведення рекламної компанії “клієнта», тобто ТОВ “Ельдорадо-Україна».
Також в тексті договору не вказано про укладення договору на виконання пункту 1.1 договору №2/Р від 2 серпня 2004 року, укладений між Позивачем (довіритель) та ТОВ “Ельдорадо-Україна (повірений).
З огляду на те, що в тексті договору не оговорено виконання послуг на користь Позивача вказані договори неможливо вважати доказом по справі про правомірність віднесення позивачем нарахованих, але не сплачених ТОВ “Ельдорадо-Україна» сум до складу валових витрат та податкового кредиту.
У судовому засіданні встановлено, що Позивач виконав продаж товарів за цінами, нижчими ціни придбання, що підтверджується касовими чеками та видатковими накладними, наданими Позивачем у матеріали справи.
Господарський суд відмовив Позивачеві у задоволенні позовних вимог у цій частині посилаючись на пункт 1.32 статті 1 Закону “Про прибуток» відповідно до якого господарська діяльність визначається як будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
При цьому обгрунтованими є доводи господарського суду про те, що коли платник податків придбаває товари та продає їх за ціною, яка значно менша ціни придбання, то витрати на такі операції не повинні відноситись на результати господарської діяльності платника податків і відповідно, у нього не виникає права на податковий кредит.
ДПІ правомірно вважає, що відсутність факту уцінки товарів та їх реалізація є доказом того, що вони не придбавались Позивачем з метою використання у власній господарській діяльності та одержання доходу.
Цей висновок не суперечить пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким, господарською діяльністю визнається будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
З вищенаведеного є похідним, що Позивач не правомірно протягом липня-грудня 2004 року включав до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з вартості рекламних послуг, що не відноситься до складу валових витрат.
Тому, що відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону “Про податок на додану вартість» у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про те, що вартість рекламних послуг віднесена Позивачем до складу валових витрат неправомірно, тому віднесення позивачем до складу податкового кредиту липня-грудня 2004 року 7756,35 гривень не відповідає чинному податковому законодавству України.
З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову залишити без змін.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 167, 200, 205, 206 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Ельдорадо-ДН», місто Дніпропетровськ, залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2006 року у справі №А17/50, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.Л. Кузнецова
Судді В.В. Швець
І.А. Сизько