18 червня 2024 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 753/21752/21
провадження номер: 22-ц/824/12138/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргоюпредставника ОСОБА_1 - адвоката Улибіної Вікторії Олександрівни на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року у складі судді Шаповалової К.В., у справі за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року позовну заяву комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги: до 01 травня 2018 року за централізоване опалення в розмірі 21 522 грн 33 коп.; до 01 травня 2018 року за централізоване постачання гарячої води в розмірі 21 366 грн 51 коп.; з 01 травня 2018 року по 01 серпня 2021 року за централізоване опалення у розмірі 10 033 грн 73 коп., а всього - 52 922 грн 57 коп.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 2 270 грн 00 коп. та витрати, понесені в зв'язку з розглядом справи в сумі 33 грн 00 коп.
У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 13 травня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Улибіна В.О. подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі адвокат Улибіна В.О. заявила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року, мотивуючи його тим, щоОСОБА_1 не перебувала за зареєстрованим місцем проживання, а 21 лютого 2023 року виїхала закордон. Вказує, що про наявність оскаржуваного рішення від 18 жовтня 2022 року дізналася після повернення до України, а саме 07 травня 2024 року.
Перевіривши матеріали справи та доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою, з таких підстав.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.
Крім того, саме на заявника покладено обов'язок доведення наявності в нього об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.
У ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Відповідно до практики ЄСПЛ, яка є джерелом права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зі спливом значного проміжку часу, є порушенням принципу юридичної визначеності та «права на суд», гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 42 рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року).
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у практиці ЄСПЛ.
Так, у параграфі 41 рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими.
Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного ст.8 Конституції України.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у справі № 490/10272/19 (провадження № 61-20314ск21).
У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч.2 ст.358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
З матеріалів справи вбачається, що рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року ухвалено за відсутності учасників справи, що підтверджується протоколом судового засідання (а.с.185).
По справі встановлено, що ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 18 січня 2022 року змінено неналежного відповідача ОСОБА_7 на належного - ОСОБА_1 . Вилучено із числа відповідачів ОСОБА_7 . Залучено до участі у справі в якості співвідповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Судові повістки надсилалися відповідачам на адресу об'єкта нерухомості, власниками якого вони є: АДРЕСА_1 .
23 лютого 2022 року та 12 травня 2022 року поштові конверти із судовими повістками на ім'я ОСОБА_1 повернулись до Дарницького районного суду міста Києва з відмітками пошти «за зазначеною адресою не проживає» (а.с.160, 164).
Також повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи було розміщене 28 червня 2022 року на офіційному веб - сайті Дарницького районного суду міста Києва та перебувало у вільному доступі (а.с.167).
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 03 серпня 2022 року витребувано від Державної міграційної служби України наявну інформацію щодо останнього зареєстрованого місця проживання/перебування, фактичного або повідомленого: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Листом від 16 серпня 2022 року №6.2-4667/6-22 Державна міграційна служба України повідомила суд, що місце проживання ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
З матеріалів справи вбачається, що 06 вересня 2022 року поштовий конверт із судовою повісткою про виклик до суду ОСОБА_1 , яка була направлена на її зареєстровану адресу: АДРЕСА_2 ,повернувся до Дарницького районного суду міста Києва від 03 серпня 2022 року з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.183).
Таким чином, судом першої інстанції вживалися заходи щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи у спосіб, визначений процесуальним законом.
За змістом п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.
Наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18), від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження №12-233гс18), а також у постановах Верховного Суду: від 27 лютого 2020 року у справі № 814/1469/17 (провадження № К/9901/28703/19), від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14 (провадження №К/9901/16143/20), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20 (провадження №61-3782св21) та інших.
При цьому, апеляційний суд враховує, що, подаючи апеляційну скаргу на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року ОСОБА_1 вказала ту ж адресу, за якою здійснював її виклик суд першої інстанції. Доказів того, що ОСОБА_1 за вказаною адресою не проживала до апеляційної скарги не надано.
Посилання у клопотанні на те, що 21 лютого 2023 року ОСОБА_1 виїхала закордон і про наявність оскаржуваного рішення від 18 жовтня 2022 року дізналася після повернення до України, а саме 07 травня 2024 року, не є обставиною непереборної сили, оскільки оскаржуване рішення було ухвалено 18 жовтня 2022 року, тобто за чотири місяці до її від'їзду.
З огляду на викладене вище, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції виконано обов'язок щодо забезпечення учасників справи можливістю реалізувати свої процесуальні права, визначені нормами ЦПК України. Вказані висновки узгоджуються з постановою Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 120/17879/21-а (адміністративне провадження № К/990/11710/23).
Апеляційну скаргу на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Улибіна В.О. подала 13 травня 2024 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту цього рішення суду.
При цьому матеріали справи не містять доказів виникнення обставин непереборної сили, які унеможливили своєчасне звернення ОСОБА_1 до суду із апеляційною скаргою.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Улибіної В.О. на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року з підстав, передбачених ч.2 ст.358 ЦПК України.
Протилежний висновок буде порушенням принципу res judicata (правової визначеності).
Керуючись ч.2 ст.358 ЦПК України,Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Відмовити представнику ОСОБА_1 - адвокату Улибіній Вікторії Олександрівни у відкритті апеляційного провадження у справі за її апеляційною скаргою на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 жовтня 2022 року.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді: