15 травня 2024 року місто Київ
справа № 753/6745/17 провадження №22-ц/824/6389/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Височанської Н.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 , подану адвокатом Журавльовим Максимом Миколайовичем, та Товариства з обмеженою відповідальністю " Фінансова компанія Інвест-Кредо"
на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 19 жовтня 2023 року, постановлену у складі судді Заставенко М.О.,
у справі за заявою ОСОБА_1 про поворот виконання судового рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року по цивільній справі № 753/17748/15-ц за позовом Акціонерного товариства «Банк «Український капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про поворот виконання рішення Дарницького районного суду м.Києва від 19 листопада 2015 року, на виконання якого були реалізовані нежилі приміщення з № 1 по № 7 № III групи приміщень № 83 площею 72,5 кв.м., МЗК пл.4,35 кв.м. (в літ.»А»), загальною площею 76,85 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та нежиле приміщення ( в літ.А), загальною площею 182,30 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
Заява обґрунтована тим, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 червня 2019 року скасовано рішення Дарницького районного суду м.Києва від 26 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2019 року в частині позову ПАТ «Банк «Український капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту.
Під час тривалого розгляду цивільної справи відбулось часткове виконання рішення Дарницького районного суду м.Києва від 19 листопада 2015 року.
На виконання рішення Дарницького районного суду м.Києва від 19 листопада 2015 року було видано виконавчий лист № 753/17748/15 від 22 квітня 2016 року, на підставі якого Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.
У ході виконавчого провадження було реалізовано предмети іпотеки, що перебували у власності ОСОБА_1 , а саме: 1. Нежилі приміщення з № 1 по № 7 № III групи приміщень № 83 площею 72,5 кв.м., МЗК пл.4,35 кв.м. ( в літ. «А»), загальною площею 76,85 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . 2. Нежиле приміщення (в літ.А), загальною площею 182,30 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
Нежилі приміщення з № 1 по № 7 № III групи приміщень № 83 площею 72,5 кв.м., МЗК пл.4,35 кв.м. ( в літ. «А»), загальною площею 76,85 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 були реалізовані шляхом проведення електронних торгів 6 січня 2017 року за ціною 1375659 грн., що підтверджується Актом державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки № НОМЕР_1/8 від 24 січня 2017 року.
Нежиле приміщення (в літ.А), загальною площею 182,30 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 було придбано іпотекодержателем (ПАТ «Банк «Український капітал») за початковою ціною 5934810 грн., що підтверджується Актом державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки № НОМЕР_1/8 від 13 січня 2017 року.
До Верховного Суду, разом із касаційною скаргою, представником ОСОБА_1 - адвокатом Журавльовим М.М. було подано заяву про поворот виконання, яка розглянута не була.
Посилаючись на зазначені обставини, заявник просив задовольнити заяву.
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про поворот виконання судового рішення (уточнена), в який просив вирішити питання про поворот виконання рішення Дарницького районного суду м.Києва від 19 листопада 2015 року , на виконання якого були реалізовані приміщення, шляхом стягнення з ПАТ «Банк «Український капітал» на користь ОСОБА_1 загальну суму ринкової вартості приміщень у розмірі 11747804 грн.
Змінені вимоги заяви про поворот виконання рішення суду обгрунтовані тим, що обидва об'єкта нерухомості, які вибули із власності ОСОБА_1 у наслідок виконання скасованого в подальшому рішення Дарницького районного суду м.Києва від 19 листопада 2015 року, на час розгляду заяви про поворот виконання мають нових власників, зокрема нежиле приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , було відчужене ПАТ «Банк «Український капітал» 23 квітня 2019 року на користь ОСОБА_2 , який є добросовісним набувачем цього майна.
Заявник вважає, що відновлення становища, яке існувало до порушення його прав, можливе шляхом стягнення ПАТ «Банк «Український капітал» на його користь вартість відчуженого майна, яка визначена експертом при проведенні оціночно-будівельної експертизи.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19 жовтня 2023 року відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 про поворот виконання судового рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19.11.2015 по цивільній справі № 753/17748/15-ц за позовом АТ «Банк «Український капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Журавльов М.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, вирішити питання про поворот виконання рішення Дарницького районного суду м.Києва від 19 листопада 2015 року, на виконання якого було реалізовано нежиле приміщення (в літ А), загальною площею 182,30 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом стягнення з ПАТ "Банк " Український Капітал" на користь ОСОБА_1 суми ринкової вартості зазначеного приміщення у розмірі 7 803 050 грн. Апелянт вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необгрунтованою, прийнятою з явним упередженням до доводів та міркувань відповідача.
Зокрема зазначає про те, що у ході виконання скасованого рішення Дарницького районного суду м.Києва від 19 листопада 2015 року по цивільній справі № 753/17748/15-ц, на даний час, без належних правових підстав, із володіння відповідача вибуло нежиле приміщення (в літ. А), загальною площею 182,30 кв.м.. що розташоване за адресою, АДРЕСА_2 .
Відмовляючи у задоволенні заяви про поворот виконання скасованого рішення, суд першої інстанції зазначив, що «Судом також встановлено, що іпотечне майно нежиле приміщення за адресою АДРЕСА_2 , яке було реалізовано на виконання рішення суду, забезпечувало виконання зобов'язань також і по іншому кредитному договору - № 66свкл-06 від 09.11.2006, що підтверджується наданою копією договору іпотеки від 28.11.2006 укладеному між ВАТ «Банк «Український капітал» та ОСОБА_1 » Вказане мотивування, вважає апелянт, не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви про поворот виконання скасованого судового рішення, оскільки саме під час виконавчого провадження НОМЕР_2, яке здійснювалось на підставі виконавчого листа №753/17748/15 від 22 квітня 2016 року майно вибуло із володіння відповідача.
При цьому, спірні правовідносини, що були предметом спору у цивільній справі №753/17748/15 (після повернення на новий розгляд Верховним судом України - цивільній справі 753/6745/17) стосувалися вимог, що випливають із кредитного договору № 04свкл- 08 від 25 січня 2008 року, по якими на даний час спір вирішено остаточно.
Будь-яких вимог за кредитним договором - № 66свкл-06 від 9 листопада 2006 року до відповідача не пред'являлось, жодні судові рішення щодо виконання або невиконання такого договору на сьогодні відсутні, тому жодні підстави виконуючи виконавчий лист у цивільній справі №753/17748/15 (після повернення на новий розгляд Верховним судом України - у цивільній справі 753/6745/17) приймати будь-яке виконання за кредитним договором - №66свкл-06 від 9 листопада 2006 року відсутні.
Позивач, не очікуючи остаточного розгляду справи, будучи обізнаним про розгляд справи Верховним Судом, відчужив приміщення на користь третьої особи (добросовісного набувача) та своїми діями завдав збитків позивачу, такі як позбавлення приміщення (вартість якого у рази більше, ніж зазначена у заяві про поворот виконання рішення), позбавлення доходу від оренди цього приміщення (упущена вигода).
Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу прийшов до висновків, що не відповідають обставинам справи, а також прямо порушив ст.444 ЦПК України, не застосував позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011.
В свою чергу, представник ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» адвокат Коваль В.В. подала апеляційну скаргу, в який просила скасувати ухвалу Дарницького районного суду м.Києва від 19 жовтня 2023 року, та ухвалити нове судове рішення, яким закрити провадження за заявою ОСОБА_1 про поворот виконання судового рішення, зазначену заяву повернути заявнику. Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала є такою, що винесена з порушенням норм процесуального права.
Зокрема зазначає про те, що відповідачем порушено строк на подання заяви про поворот виконання рішення суду від 19 листопада 2015 року. Подані відповідачем заява від 5 липня 2019 року та уточнена заява від 6 листопада 2019 року, що взагалі не передбачено ЦПК України, підлягали поверненню відповідачу, у зв'язку із тим, що остаточного рішення у справі винесено на той час не було, а справа перебувала на повторному новому розгляді. Враховуючи приписи ч.10 ст.444 ЦПК України строк подачі заяви ОСОБА_1 про поворот виконання рішення Дарницького районного суду м.Києва від 19 листопада 2015 року сплив 3 серпня 2023 року, поза іншим таку заяву суду не було подано. На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув, та дійшов хибного висновку, щодо процесуальної можливості розгляду заяви ОСОБА_1 про поворот виконання рішення суду, яка мала бути повернута ще у 2020 році заявнику.
Крім того, зазначає апелянт про те, що предметом заяви ОСОБА_1 про поворот виконання рішення суду є нежитлові приміщення, що були предметом іпотеки в забезпечення кредитного договору № 66свкл-06 від 9 листопада 2016 року, в той же час предметом спору у рішенні Дарницького районного суду м.Києва від 19 листопада 2015 року, поворот виконання якого просить відповідач, є стягнення кредитної заборгованості, за кредитним договором №04свкл-08 від 25 січня 2008 року. Зазначене само по собі унеможливлює здійснити розгляд питання про повернення стягнутого у виконавчому провадженні в порядку цивільного судочинства.
У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Банк «Український капітал» адвокат Василевич Д.С. просила відмовити в повному обсязі в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» представник ОСОБА_1 - адвокат Журавльов М.М. просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Журавльов М.М. свою апеляційну скаргу підтримав і просив задовольнити, апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» просив залишити без задоволення.
Представник ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» адвокат Коваль В.В. підтримала свою апеляційну скаргу, проти апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечувала. В судове засідання, призначене на 15 травня 2024 року не з'явилася, будучи повідомленою про місце, день і час засідання суду, що розпискою ( т. 11 а.с.19).
Представник АТ «Банк «Український капітал» адвокат Пекар А.О. підтримала апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» і просила задовольнити, заперечувала проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 і просила її залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Судом установлено, що 25 січня 2008 року між ВАТ «Банк «Український капітал», що було перейменоване на АТ «Банк «Український капітал», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 04свкл-08, відповідно до якого позивач зобов'язався надати відповідачеві грошові кошти шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості на суму 1 280 000 дол. США з кінцевим строком повернення до 23 березня 2013 року зі сплатою 14,5 % річних.
7 лютого 2008 року між сторонами укладено договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору, яким змінено порядок надання банком грошових коштів (кредиту) з відновлювальної кредитної лінії на невідновлювальну кредитну лінію (кредит, який видається частинами (траншами), та після повного або часткового повернення якого неможлива повторна видача грошових коштів).
31 березня 2009 року, 31 серпня 2009 року, 29 вересня 2009 року, 28 жовтня 2009 року, 30 листопада 2009 року, 30 грудня 2009 року, 27 січня 2010 року, 26 лютого 2010 року, 31 березня 2010 року, 29 квітня 2010 року, 31 травня 2010 року, 30 червня 2010 року, 30 липня 2010 року, 31 серпня 2010 року, 30 вересня 2010 року, 31 жовтня 2010 року та 30 листопада 2010 року між сторонами укладені договори про внесення змін та доповнень до кредитного договору, якими внесено зміни до строку сплати позичальником щомісячних процентів за користуванням кредитом.
21 листопада 2013 року Подільським районним судом міста Києва у справі №758/10416/13-ц ухвалено заочне рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Український капітал» заборгованість за кредитом (договір № 04свкл-08 від 25 січня 2008 року) у розмірі 12 079 180,46 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 1 008 000 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 8 серпня 2013 року по курсу НБУ складає 8 056 944 грн; прострочена заборгованість за процентами у розмірі 371 478,84 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 8 серпня 2013 року по курсу НБУ складає 2 969 230,37 грн.; заборгованість зі сплати пені за тілом кредиту відповідно до пункту 3.1 кредитного договору у розмірі 410 415,37 грн; заборгованість зі сплати пені за простроченими процентами відповідно до пункту 3.1 кредитного договору у розмірі 642 590,72 грн; в рахунок погашення заборгованості за кредитом у розмірі 12 079 180,46 грн. звернуто стягнення на нежилі приміщення №№ 1-15, групи приміщень № 86 (в літ. А), загальною площею 296 кв. м, які розташовані на АДРЕСА_3 ; нежилі приміщення №№ 1-7, № ІІІ групи приміщень № 83, площею 72,5 кв. м, МЗК площею 4,35 кв. м, які розташовані на АДРЕСА_1 ; нежилі приміщення в літ. А, загальною площею 87,55 кв. м, в тому числі №№ 1-8, № IV, групи приміщень № 83а, площею 83,20 кв. м, МСК площею 4,35 кв. м, які розташовані на АДРЕСА_1 ; нежилі приміщення №№ 1-7 групи приміщень № 58 (в літ. А), загальною площею 236,10 кв. м, які розташовані на АДРЕСА_4 .
В ході примусового виконання рішення Подільського районного суду міста Києва від 21 листопада 2013 року в порядку статті 49 Закону України «Про іпотеку» шляхом набуття позивачем права власності на об'єкти іпотеки в рахунок заліку забезпечених вимог, реалізовано нерухоме майно відповідача, в тому числі 21 серпня 2015 року нежилі приміщення в літ. А, загальною площею 87,55 кв. м, в тому числі №№ 1-8, № IV групи приміщень № 83а, площею 83,20 кв. м, МСК площею 4,35 кв. м, які розташовані на АДРЕСА_1 , за ціною: 1 140 000 грн, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 8 серпня 2013 року еквівалентно 142 624,80 дол. США.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва № 753/17748/15-ц від 19 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 23 березня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 липня 2016 року, позов ПАТ «Банк «Український капітал» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Український капітал» заборгованість за кредитним договором (договір № 04свкл-08 від 25 січня 2008 року) в сумі 856 748,02 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 19 жовтня 2015 року за курсом НБУ складає 18 248 732,83 грн, заборгованість зі сплати процентів - 90 911 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 19 жовтня 2015 року за курсом НБУ складає 1 936 414,74 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
22 квітня 2016 року на виконання рішення суду від 19 листопада 2015 року Дарницьким районним судом міста Києва було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Український капітал» заборгованості на суму 856 748,02 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 19 жовтня 2015 року по курсу НБУ складало 18 248 732,83 грн.
Згідно з актом від 13 січня 2017 року № НОМЕР_1/8, складеним головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І. В., при примусовому виконанні виконавчого листа № 753/17748 від 22 квітня 2016 року в Державному підприємстві «Сетам» (далі - ДП «Сетам») перебував на реалізації предмет іпотеки - нежиле приміщення (в літ А.), загальною площею 182,3 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_2 , та належало ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 06 червня 2006 року.
Згідно з протоколом електронних торгів від 6 січня 2017 року вказане нежиле приміщення не було реалізоване у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів. Від іпотекодержателя надійшла заява про придбання предмета іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. Так, предмет іпотеки придбано ПАТ «Банк «Український капітал» за початковою ціною 5 934 810 грн.
Постановою Верховного Суду України від 13 березня 2017 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 листопада 2015 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 23 березня 2016 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 липня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 26 січня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Український капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 097 771,71 дол. США, з яких: 805 302,68 дол. США - прострочена заборгованість за кредитом; 292 469,03 дол. США - прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 29 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 січня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Український капітал» простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 292 469,03 дол. США скасовано та у цій частині у задоволенні позову відмовлено. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 5 червня 2019 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2019 року в частині позовних вимог ПАТ «Банк «Український капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту скасовано. У задоволенні позову ПАТ «Банк «Український капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту відмовлено.
30 січня 2020 року ТОВ «ФК Інвест-Кредо», як правонаступник позивача у даній справі, оскаржило рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 січня 2018 року в апеляційному порядку.
Постановою Київського апеляційного суду від 3 серпня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК Інвест-Кредо» задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2019 року в частині скасування рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 січня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Український капітал» простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 292 469, 03 дол. США скасовано.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 січня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Український капітал» заборгованості за процентами у розмірі 292 469, 03 дол. США скасовано та прийнято в цій частині нову постанову.
Позовні вимоги ПАТ «Банк «Український капітал» до ОСОБА_1 про стягнення процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Український капітал» проценти за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 55 191,31 дол. США. В рахунок погашення цієї суми зараховано вартість реалізованих на прилюдних торгах нежилих приміщень з №№ 1-7, № ІІІ групи приміщень № 83, площею 72,5 кв. м, МЗК, площею 4,35 кв. м (в літ. А), загальною площею 76,85 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 1 175 448,02 грн, що еквівалентно 55 191,31 дол. США, яка була отримана ПАТ «Банк «Український капітал» 26 січня 2017 року на підставі виконавчого листа № 753/17748/15 від 22 квітня 2016 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог ПАТ «Банк «Український капітал», правонаступником якого є ТОВ «ФК Інвест-Кредо», до ОСОБА_1 про стягнення суми процентів відмовлено.
Постановою Верховного суду від 15 серпня 2023 року постанову Київського апеляційного суду від 3 серпня 2022 року залишено без змін.
Крім того, судом установлено, що іпотечне майно - нежиле приміщення за адресою АДРЕСА_2 , яке було реалізовано на виконання рішення суду, забезпечувало виконання зобов'язань по іншому кредитному договору - № 66свкл-06 від 9 листопада 2006 року, що підтверджується копією договору іпотеки від 28 листопада 2006 року укладеному між ВАТ «Банк «Український капітал» та ОСОБА_1
23 квітня 2019 року на підставі договору купівлі-продажу з АТ «Банк «Український капітал» право власності на нежиле приміщення за адресою АДРЕСА_2 набув ОСОБА_2 ..
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про поворот виконання рішення, суд першої інстанції виходив із того, що правових підстав для здійснення повороту виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 листопада 2015 року немає, оскільки реалізоване нежиле приміщення за адресою АДРЕСА_2 забезпечувало кілька зобов'язань ОСОБА_1 перед ВАТ «Банк «Український капітал», а тому привести обидві сторони у попередній стан із поверненням предмета забезпечення неможливо.
Доводи представника заявника на те, що ОСОБА_1 завдано збитків, які полягають у позбавленні його нерухомого майна та доходу від оренди цього майна, не впливають на вирішення питання про поворот виконання рішення, а є самостійною вимогою про відшкодування шкоди, яка підлягає розгляду за правилами позовного провадження.
Крім того суд в судовому рішенні зазначив, що в результаті здійснення повороту виконання рішення суду банк позбавляється права повторно звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв'язку з припиненням іпотеки. За таких обставин поворот виконання рішення не відповідатиме загальним засадам цивільного законодавства - справедливості, добросовісності та розумності.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може, виходячи з наступного.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 444 ЦПК України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо скасувавши рішення, він задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Згідно ч. 9 ст. 444 ЦПК України, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно ч. 6 ст. 444 ЦПК України до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.
Конституційний суд України у своєму рішенні від 2 листопада 2011 року №13-рп/2011 зазначив, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна, оскільки правова підстава для набуття майна відпала. Поворот виконання - це спосіб захисту прав боржника, який полягає у поверненні йому стягувачем всього одержаного за скасованим рішенням. Поворот виконання можливий, у разі якщо: а) позивач одержав від відповідача в порядку виконання рішення майно або грошові кошти; б) виконане рішення скасовано судом апеляційної чи касаційної інстанції чи змінено із задоволенням позовних вимог в меншому розмірі. За змістом наведених норм закону поворот виконання скасованого рішення суду допускається у разі його фактичного виконання і ухвалення судом нового рішення у справі. Застосовуючи поворот виконання рішення суду, суд повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.
Застосовуючи поворот виконання рішення суду, суд повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року (справа №336/9595/14).
За своєю природою інститут повороту виконання судового рішення передбачає повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.
Установлено, що нежиле приміщення ( в літ.А), загальною площею 182,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , було реалізовано в порядку виконання рішення Дарницького районного суду м.Києва від 19 листопада 2015 року, яке в подальшому було скасовано.
Верховний Суд, приймаючи 5 червня 2019 року постанову, якою у задоволенні позову АТ Банк «Український капітал» позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 04свкл-08 від 25 січня 2008 року відмовив повністю, питання про поворот виконання рішення не вирішив.
Виконання відповідачем рішення, яке в подальшому було скасоване, а у задоволенні позову відмовлено, дає підстави останньому ставити питання про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості.
Висновок суду першої інстанції про те, що правових підстав для здійснення повороту виконання рішення Дарницького районного суду м.Києва від 19 листопада 2015 року немає, оскільки неможливо привести обидві сторони у попередній стан із поверненням предмета забезпечення за договором іпотеки від 28 листопада 2006 року, яким були забезпечені зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором № 66свкл-06 від 9 листопада 2006 року, є помилковим з огляду на таке.
Дійсно, нежиле приміщення по АДРЕСА_2 було предметом договору іпотеки від 28 листопада 2006 року, яким були забезпечені зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором № 66свкл-06 від 9 листопада 2006 року.
Цим нерухомим майном не забезпечувалися зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором № 04свкл-08 від 25 січня 2008 року.
Предметом розгляду Дарницьким районним судом м.Києва у справі № 753/17748/15-ц буди вимоги АТ «Банк «Український капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 04свкл-08 від 25 січня 2008 року.
Установлено, що нежиле приміщення (в літ.А), загальною площею 182,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 було реалізовано в порядку виконання виконавчого листа № 753/17748/15, виданого 22 квітня 2016 року Дарницьким районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Український капітал» кредитну заборгованість по кредитному договору № 04свкл-08 від 25 січня 2008 року у загальному розмірі 856748 доларів США 02 центи, що в гривневому еквіваленті станом на 19 жовтня 2015 року по курсу НБУ складає 18248732 грн. 83 коп., з яких: -765836 доларів США 53 центи, що в гривневому еквіваленті станом на 19 жовтня 2015 року по курсу НБУ складає 16132318 грн.09 коп.; -90911 доларів США 49 центів, що в гривневому еквіваленті станом на 19 жовтня 2015 року по курсу НБУ складає 1936414 грн.74 коп.
Предмет іпотеки реалізовувався ДП «СЕТАМ» шляхом проведення електронних торгів на підставі Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5.
Предмет іпотеки у відповідності до вимог ст.49 Закону України «Про іпотеку» придбано ПАТ «Банк «Український капітал» за початковою ціною 5934810 грн. Вартість нежилого приміщення була на день виконання рішення визначена ТОВ «Українська експертна група», про що складено висновок.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2018 року встановлено, що нежиле приміщення (літ.А) реалізовано в ході здійснення ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання рішення Дарницького районного суду м.Києва від 19 листопада 2015 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Український капітал» заборгованість за кредитним договором № 04свкл-08 від 25 січня 2008 року у розмірі 856848,02 доларів США.
ПАТ «Банк «Український капітал» 10 січня 2016 року звернувся до ВПВР Департаменту ДВС МЮУ із заявою про намір реалізувати право на придбання предмету іпотеки - нежилого приміщення ( літ.А) загальною площею 182,30 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Судом установлено, що майно було придбане ПАТ «Банк «Український капітал», стягувачем у виконавчому провадженні, який не є заставодержателем (іпотекодержателем), і одночасно є іпотекодержателем спірного майна, в ході здійснення виконавчого провадження № НОМЕР_1 у відповідності до положень Закону України «Про іпотеку».
Постановою Київського апеляційного суду від 3 серпня 2022 року також встановлено, що АТ «Банк «Український капітал» набув право власності на нежиле приміщення ( в літ.А), загальною площею: 182,30 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , в ході примусового виконання рішення Дарницького районного суду м.Києва від 19 листопада 2015 року.
Зазначене дає підстави стверджувати, що нежиле приміщення ( в літ.А), загальною площею: 182,30 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , було отримано АТ «Банк «Українаський капітал» у власність на виконання рішення Дарницького районного суду м.Києва від 19 листопада 2015 року, яке в подальшому було скасовано. При цьому, відсутні підстави вважати, що в такий спосіб було реалізовано право банка на звернення стягнення на предмет іпотеки, яким забезпечувалися зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором № 66свкл-06 від 9 листопада 2006 року, оскільки реалізація цього майна відбулась в процесі виконання рішення суду, банк як іпотекодержатель майна, належного ОСОБА_1 , надав згоду на його реалізацію в погашення заборгованості, яка була стягнута з останнього за кредитним договором № 04свкл-08 від 25 січня 2008 року на підставі рішення суду.
Претензії ПАТ «Банк «Український капітал» від 21 листопада 2012 року та 19 лютого 2013 року, які були направлені кредитором боржнику ОСОБА_1 з вимогою про повернення всієї суми заборгованості за кредитним договором № 66свкл-06 від 9 листопада 2006 року, рішення правління банку щодо розпорядження нежилим приміщення, яке було передано банку на виконання рішення суду, яке в подальшому було скасовано, зарахування коштів на відповідні рахунки банку, відкриті у зв'язку з укладенням договорів з ОСОБА_1 , не спростовують висновок суду про наявність підстав для повернення останньому стягувачем всього одержаного за скасованим рішенням.
Установлено, що в погашення заборгованості, яка була стягнута з ОСОБА_1 на підставі рішення Дарницького районного суду м.Києва від 19 листопада 2015 року, банком зараховано 5934810 грн.
Оскільки правова підстава для виконання рішення Дарницького районного суду м.Києва від 19 листопада 2015 року відпала у зв'язку з його скасуванням, наявні підстави для повернення сторін виконавчого провадження в попереднє становище шляхом стягнення з АТ «Банк «Український капітал» на користь ОСОБА_1 одержаної за скасованим рішенням суми в розмірі 5934810 грн.
В порядку здійснення повороту до стягнення підлягає сума, яка була зарахована банком, в рахунок погашення заборгованості, стягнутої за рішенням суду, яке було скасоване. Що стосується вимог ОСОБА_1 про стягнення з банку коштів в розмірі ринкової вартості нежилого приміщення, то в цій частині вимоги задоволенню не підлягають, оскільки в порядку повороту рішення підлягає поверненню лише те, що було отримано стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим рішенням.
Повернення ОСОБА_1 стягувачем отриманих коштів в сумі 5934810 грн. відповідатиме засадам цивільного законодавства - справедливості, добросовісності та розумності.
За таких обставин оскільки висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для повороту виконання рішення суду не відповідає встановленим обставинам, постановлена судом першої інстанції ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про поворот виконання рішення.
Доводи апеляційної скарги ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» в тій частині, що ОСОБА_1 після ухвалення остаточного у цій справі судового рішення Київським апеляційним судом від 3 серпня 2022 року, протягом року заяву про поворот виконання рішення суду не подавав, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ч.10 ст.444 ЦПК України заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи.
Як уже зазначалося раніше, рішення Дарницького районного суду м.Києва від 19 листопада 2015 року, з ухвала Апеляційного суду міста Києва від 23 березня 2016 року та ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 липня 2016 року, були скасовані постановою Верховного Суду України від 13 березня 2017 року, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.
З заявою про поворот виконання рішення ОСОБА_1 звернувся до суду у липні 2019 року, після прийняття Верховним Судом постанови від 5 червня 2016 року, якою скасовано рішення Дарницького районного суду м.Києва від 26 січня 2018 року, яке було ухвалено при новому розгляді справи, та постанову Київського апеляційної суду від 29 січня 2019 року.
Отже, ОСОБА_1 в межах річного строку звернувся до суду з заявою про поворот виконання рішення суду, яка була розглянута після прийняття Київським апеляційним судом постанови від 3 серпня 2022 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ТОВ «ФК «Інвест-Кредо».
Оскільки ОСОБА_1 просив вирішити питання про поворот виконання рішення суду, ухваленого в цивільній справі, відсутні підстави вважати, що дане питання не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, про що зазначає представник ТОВ «ФК «Інвест-Кредо».
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно вимог п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, у тому числі, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду не може вважатися законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Журавльовим Максимом Миколайовичем, задовольнити частково.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 19 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_1 про поворот виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року задовольнити частково.
В порядку повороту виконання рішення суду стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк Український капітал" на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 5 934 810 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Постанова складена 21 червня 2024 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус