18 червня 2024 року м. Чернівці
справа № 718/4269/23
провадження №22-ц/822/527/24
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Перепелюк І. Б.
суддів: Височанської Н.К., Лисака І.Н.
секретар Собчук І.Ю.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 27 березня 2024 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Позивач зазначає, що відповідач нерегулярно сплачує аліменти, чим ускладнює матеріальний стан ОСОБА_1 та спроможність належно забезпечити потреби їхнього сина. Крім того, доходи позивачки є недостатніми для забезпечення належно рівня життя та розвитку дитини, оскільки малолітній відвідує садок та спортивні заняття. Станом на сьогоднішній день призначеного розміру аліментів в умовах збільшення рівня цін та прожиткового мінімуму на дитину не достатньо для матеріального утримання сина, стягуваних аліментів не вистачає навіть на речі першої необхідності для дитини, що стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.
Просила збільшити розмір аліментів, що стягуються на підставі судового наказу № 718/2055/21 від 07.09.2021 року з ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 6 500 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 27 березня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів задоволено частково.
Збільшено розмір аліментів, які стягуються на підставі судового наказу № 718/2055/21 від 07.09.2021 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з твердої суми 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 2500 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з подальшою індексацією, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повнолітня.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 27 березня 2024 року в частині розміру аліментів та визначити їх в розмірі 6500 грн щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, прийнятим внаслідок порушення норм процесуального та матеріального права.
Зазначає, що відповідач проживає в Сполучених Штатах Америки, що ним не заперечується. У зв'язку з цим у позивача відсутня можливість отримати інформацію про його працевлаштування, рівень доходів та належне майно закордоном.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що сторони мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .
Судовим наказом Кіцманського районного суд Чернівецької області від 07.09.2021 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 25.08.2021 року до досягнення дитиною повноліття.
Постановою ВП № 67542694 від 17.11.2021 відкрито виконавче провадження на підставі вказаного вище судового наказу.
Відповідно до довідки про розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, розмір боргу ОСОБА_2 складає 2 278,18 грн. З цього ж розрахунку судом встановлено, що сплата аліментів відповідачем носить нерегулярний характер, а саме: за період з серпня 2021 року по жовтень 2023 року аліменти сплачено лише тричі.
З довідки № 99 від 09.11.2023 року яка видана ЗДО комбінованого типу № 49 «Малятко» Чернівецької міської ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахований в заклад з 02.08.2023 року, за період з серпня по жовтень за харчування мамою оплачено суму - 1 964,20 грн.
З довідки, яка видана Чернівецьким обласним спортивним клубом «Лідер» № 19 від 28.11.2023 року, встановлено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є спортсменом цього клубу та відвідує секцію карате. Вартість тренувань на місяць складає 1 200 грн.
З довідки № 01/08 від 20.11.2023, року яка видана ФОП ОСОБА_5 , вбачається, що ОСОБА_1 працює на посаді товарознавця в магазині за адресою АДРЕСА_2 з 01.04.2023 року по даний час.
Наданими позивачкою квитанціями підтверджено факт, що нею здійснюються витрати на продукти харчування для дитини, придбання одягу, іграшок та лікарських засобів.
Відповідно до довідки, яка видана Державною прикордонною службою № 91-62658/18/23-Вих від 20.12.2023, встановлено, що 31.01.2022 року ОСОБА_2 через пункт пропуску «Одеса» виїхав з території України. Наразі він перебуває в США, що не заперечується стороною відповідача.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження. без повідомлення учасників справи.
Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Зазначеним нормам рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.
У частині першій статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, зміна способу стягнення аліментів (ч. 3ст. 181 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (ст. 192 ч. 1 СК України) є різними правовими інститутами. Водночас, ці інститути тісно пов'язані між собою. Зазвичай зміна способу стягнення аліментів тягне і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів, матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни способу стягнення або розміру раніше стягнутих аліментів, суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я, здоров'я та матеріального становища дитини.
Доводи апелянта про не встановлення судом обставин справи є безпідставними.
При розгляді справи, суд першої інстанції встановивши всі обставини справи, врахував, що відповідач офіційно не працевлаштований, відомості про його доходи та належне йому на праві власності майно в матеріалах справи відсутні. Окрім того, відповідачем надано копію свідоцтва про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 дочки Єви, що свідчить про зміну сімейного стану платника аліментів.
Водночас вимоги позивача про стягнення з відповідача аліментів в розмірі 6 500 грн є завищеними.
Поставивши перед судом питання про збільшення розміру раніше присуджених аліментів, позивачці належало доводити передусім наявність у відповідача покращення матеріального стану.
Позивачем, на порушення вимог ст. 81 ЦПК України, не доведено належними та допустимими доказами можливість сплати відповідачем аліментів у заявленому розмірі.
Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребовування доказів судом у випадках, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов'язків щодо доказів.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції посилався на те, що обґрунтованим є збільшення розміру стягуваних з відповідача аліментів до 2 500 грн щомісячно.
На переконання суду, саме такий розмір аліментів узгоджується з вимогами закону, відповідатиме інтересам дитини, покриватиме частину витрат на утримання дитини і не порушуватиме як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача, а також забезпечить реальну, ефективну участь платника аліментів у забезпеченні потреб дитини та не порушить правил щодо дотримання загалом паритету (рівності) батьків у виконанні обов'язку з матеріального утримання дитини.
Доводи апелянта є аналогічними тим доводами, які були викладені в позові та перевірялися судом першої інстанції під час розгляду цього спору, однак висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться до суб'єктивного тлумачення чинних норм законодавства України та незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом та не можуть бути підставами для скасування судового рішення.
Суд першої інстанцій забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 27 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий І.Б. Перепелюк
Судді: Н.К. Височанська
І.Н. Лисак