11 червня 2024 року м. Чернівці
справа № 718/4344/23
провадження №22-ц/822/449/24
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Перепелюк І. Б.
суддів: Височанської Н.К., Литвинюк І.М.
секретар Факас А.В.
розглянувши апеляційну скаргу АТ «Сенс-Банк» на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25 березня 2024 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Сенс-Банк» про захист прав споживачів та стягнення коштів,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Акціонерного товариства «Сенс-Банк» про захист прав споживачів та стягнення коштів (стягнення банківського вкладу).
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 24 січня 2008 року між позивачем та ПАТ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк») в особі начальника Кіцманського відділення Василькової Г.В., було укладено договір №26 банківського вкладу (депозитний вклад зі сплатою процентів в кінці терміну).
Згідно пункту 1.1. договору банк відкриває поточний рахунок № НОМЕР_1 та приймає на вклад кошти в сумі 5000 дол. США під 16%.
24.01.2008 року позивачем у відповідності до умов договору було внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти в розмірі 5000 доларів США, що підтверджується розпорядженням на внесення коштів на вклад від 24.01.2008 року. В подальшому, позивач отримувала розпорядження згідно яких Банк нараховував відсотки та продовжував дію договору.
Посилається на те, що згідно розпорядження на продовження депозиту та поповнення депозиту за рахунок відсотків від 28.07.2009 року загальна сума вкладу складала 5402 дол.США.
Згідно розпорядження від 27.07.2010 року на поповнення вкладу за рахунок відсотків та продовження дії договору №26 від 24.01.2008 року загальна сума вкладу складала 6711 дол.США.
Згідно розпорядження від 03.08.2011 року загальна сума депозиту складала 7784 дол.США.
Згідно розпорядження від 31.07.2012 року на внесення коштів на депозит та продовження дії договору №26 від 24.01.2008 року загальна сума депозиту складала 9029 дол. США.
Згідно розпорядження від 07.08.2013 року на внесення відсотків на депозит та продовження дії договору № 26 від 24.01.2008 року загальна сума депозиту складала 10469 дол. США.
Згідно розпорядження від 30.07.2014 року на внесення відсотків на депозит та продовження дії договору №26 від 24.01.2008 року загальна сума депозиту складала 12144,00 дол. США.
Згідно розпорядження від 04.11.2014 року на внесення відсотків на депозит та продовження дії договору за №26 від 24.01.2008 року загальна сума депозиту складала 12467 дол. США.
Таким чином, станом на 04 листопада 2014 року у банківській установі у позивача зберігався депозитний вклад у розмірі 12467 доларів США.
Також зазначала, що в подальшому позивачу стало відомо про відкриття кримінального провадження щодо начальника Кіцманського відділення № 933 ОСОБА_2 щодо факту привласнення депозитних коштів фізичних осіб.
Позивач звернулась до ПАТ «Укрсоцбанк» про повернення вкладу та отримала відповідь, що вказаний нею договір банківського вкладу не укладався та в ПАТ «Укрсоцбанк» не обліковується. Депозитні кошти залишилися неповернутими.
Зазначає, що під час проведення досудового слідства ПАТ «Укрсоцбанк» долучив до матеріалів кримінального провадження №12014260110000622 матеріали внутрішнього службового розслідування від 06.03.2015 року, проведеного ПАТ «Укрсоцбанк», за фактами порушень, допущених співробітниками Кіцманського відділення №933 ПАТ «Укрсоцбанк», які мали місце впродовж 2008 - 2014 років.
Згідно судово-почеркознавчої експертизи документів №239-К від 04.02.2015 року підтверджується, що підписи виконані на договорах та розпорядженнях виданих позивачу від імені банку належать начальнику Кіцманського відділення №933 ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_2 .
Згідно судово-технічної експертизи документів №687-К від 14.04.2015 року, та судово-технічної експертизи документів №235 від 29.07.2015 року підтверджується, що відбитки печатки та кліше ПАТ «Укрсоцбанк», що нанесені на договорах банківського вкладу та розпорядженнях на внесення коштів на депозит, нанесені кліше печатки банку ПАТ «Укрсоцбанк», зразки якої надано на дослідження.
Оригінал договору банківського вкладу та оригінали розпоряджень знаходяться в матеріалах кримінального провадження №12014260110000622, том № 6.
При зверненні ОСОБА_1 в Кіцманське відділення ПАТ «Укрсоцбанк» з вимогою часткового повернення депозиту, ОСОБА_2 , з метою прикриття своєї злочинної діяльності, з метою не бути викритою у незаконному заволодінні коштами ОСОБА_1 що були передані їй для розміщення на депозитному рахунку, за рахунок власних коштів видала ОСОБА_1 відсотки по депозиту, а саме 04.11.2014 - 100 доларів США.
Таким чином, в період часу з 24.01.2008 по 04.11.2014 ОСОБА_2 , шляхом зловживання своїм службовим становищем, заволоділа коштами ОСОБА_1 в сумі 12467 доларів США.
По сьогоднішній день, вклад позивача до банку у розмірі 12467,00 доларів США залишається неповернутим.
Також позивачу мають бути виплачені відсотки по депозиту за період з 05.11.2014 року по 27.04.2015 року.
Розмір відсоткової ставки згідно договору №26 від 24.01.2008 року складав 16% річних. Сума відсотків за вказаний період (174 дні) складає 950,91 доларів США (12 467,00 x 16 % x 174 : 365 : 100).
Загальна сума депозиту станом на 04.11.2014 складала 12467 доларів США. Вказані кошти позивачу повернуті не були.
Крім цього, посилається на те, що постановою КМУ від 11.03.2020 року №211 на всій території України з 12.03.2020 року введено карантин, а тому законодавцем продовжено строк позовної давності, передбачений ст.257 ЦК України, зокрема і для звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних та 3% річних за періоди, на які загальна позовна давність щодо стягнення завершувалася після 02.04.2020 року.
Таким чином, стягнення 3% річних від простроченої суми у даній справі здійснюється починаючи з 02.04.2017 року.
Відповідно до проведеного розрахунку по банківському вкладу у розмірі 12467 доларів США з відповідача в порядку ст.625 ЦК України, повинні бути стягнуті 3% річних за період з 03.04.2017 по 20.12.2023 року у розмірі 2512 доларів США 53 центи.
Крім цього, зазначає про те, що востаннє банк нарахував відсотки по депозиту 04.11.2014 року, що підтверджується розпорядженням від 04.11.2014 року на внесення відсотків на депозит та продовження дії договору №26 від 24.01.2008 року. У цьому ж розпорядженні датою закінчення депозиту вказано 27.04.2015 року, тобто позивачу повинні бути виплачені відсотки за період з 05.11.2014 року по 27.04.2015 року (174 дні) з розрахунку 16% річних, 950,91 доларів США (12 467,00 x 16 % x 174 : 365 : 100).
Дані відсотки у розмірі 950,91 доларів США є грошовим виразом відплатності депозитного договору. Вказані кошти позивачем не були отриманні.
Нарахування пені у розмірі 3% в день на суму невиплачених відсотків за депозитом у розмірі 950,91 доларів США згідно ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» здійснено за період з 20.12.2022 року по 20.12.2023 року.
За вказаний період позивачем нарахована пеня, що складає 10 440,99 доларів США.
Всього по вказаному банківському вкладу повинно бути стягнуто 26 371,43 доларів США.
Позивач просила стягнути з відповідача на її користь суму банківського вкладу, а саме 26371 (двадцять шість тисяч триста сімдесят один) долар США 43 центи, згідно офіційного курсу валют, встановленого НБУ станом на дату прийняття рішення, що складається з - суми неповернутого банківського вкладу у розмірі 12467 доларів США; проценти за користування депозитом у розмірі 950 доларів США 91 цент; 3% річних в порядку ст.625 ЦК України у розмірі 2512 доларів США 53 центи; пеня в порядку ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживача» у розмірі 10440 доларів США 99 центів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25 березня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Сенс-Банк» на користь ОСОБА_1 кошти за договором банківського вкладу №26 від 24.01.2008 року у сумі 26371 (двадцять шість тисяч триста сімдесят один ) долар США 43 центи, що згідно офіційного курсу валют, встановленого НБУ станом на день звернення до суду (21.12.2023) еквівалентно 984194 (дев'ятсот вісімдесят чотири тисячі сто дев'яносто чотири) гривні 95 коп., що складається з суми неповернутого банківського вкладу у розмірі 12467 доларів США; проценти за користування депозитом у розмірі 950 доларів США 91 цент; 3% річних в порядку ст.625 ЦК України у розмірі 2512 доларів США 53 центи; пеня в порядку ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживача» у розмірі 10440 доларів США 99 центів.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Сенс-Банк» в дохід держави витрати по сплаті судового збору в сумі 9842 (дев'ять тисяч вісімсот сорок дві) гривні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі АТ «Сенс-Банк» просить скасувати рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25 березня 2024 та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі АТ «Сенс-Банк» вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального права, при цьому суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, а тому рішення суду є незаконним та необґрунтованим.
Зазначає, що позивач не надає належних доказів, які б підтверджували внесення коштів на депозит. Позивачем не надано банківської виписки на підтвердження внесення коштів. З наданого копії договору №26 від 24.01.2008р. вбачається, що вони складаються із 4 сторінок, проте позивач не надає 3 та 4 їх сторінки. Клієнтом по даному договору є ОСОБА_3 . Натомість позивач надає копію свого паспорту в якому її ім'я ОСОБА_4 . Згідно п. 3.4.1 договору №26 від 24.01.2008р. Клієнт зобов'язаний в день укладення цього договору перерахувати зі свого поточного рахунку на депозитний рахунок суму депозитного вкладу відповідно до умов п.1.1 цього договору. Відповідно до п. 5.6 договору у разі невиконання клієнтом умов п. 3.4.1 цього договору, дія цього договору припиняється. Договірні відносини між сторонами відсутні. Позивач не надає договору №138 від 01.09.2009р., на який міститься посилання у розпорядженнях від 31.07.2012р., від 07.08.2013р., від 30.07.2014р. та від 04.11.2014р. Позивач також не надає копії договору №26 від 27.07.2011р. на який міститься посилання в розпорядженні від 03.08.2011р. Позивачем не надано належних доказів внесення коштів на депозит, які позивач просить стягнути з відповідача, а саме 12467,00 дол.США. В наданих копіях розпоряджень міститься посилання на договір №138 від 01.09.2009р., якого позивач не надає. Більш того, відповідно до п. 1.3 наданого договору № 26 від 24.01.2008р. на депозитний рахунок додаткові внески кошті не допускається. Строк депозиту за п. 1.2 даного договору вказаний з 24.01.2008р. по 24.01.2009р. Таким чином, безпідставним є посилання позивача на розпорядження оформлені після закінчення строку депозиту, оскільки внесення коштів за наданим позивачем договором №26 від 24.01.2008р. не допускається, а в наданих розпорядженнях від 31.07.2012р., від 07.08.2013р., від 30.07.2014р. та від 04.11.2014р. міститься посилання на договір №138 від 01.09.2009р., якого в матеріалах справи немає.
Отже, у відповідності до ст. 1059 ЦК України договір № 26 від 24.01.2008р. є нікчемним, оскільки письмова форма не додержана. А договору №138 від 01.09.2009р. взагалі не надано.
Позивач не надає банківської виписки, яка б могла підтвердити внесення коштів на депозит у сумі 12467,00 дол. США.
Також апелянт не погоджується із розміром пені, вважає її завищеною та такою що не підлягає стягненню.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 24 січня 2008 року між позивачем та ПАТ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк») в особі начальника Кіцманського відділення ОСОБА_2 , було укладено договір №26 банківського вкладу (депозитний вклад зі сплатою процентів в кінці терміну).
Згідно пункту 1.1. договору банк відкриває поточний рахунок № НОМЕР_1 та приймає на вклад кошти в сумі 5000 дол.США під 16% .
Відповідно до розпорядженням на внесення коштів на вклад від 24.01.2008 року позивачем у відповідності до умов договору було внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти в розмірі 5000 доларів США.
Згідно розпорядження на продовження депозиту та поповнення депозиту за рахунок відсотків від 28.07.2009 року загальна сума вкладу ОСОБА_1 складає 5402 дол.США.
Так, відповідно до розпорядження від 27.07.2010 року на поповнення вкладу за рахунок відсотків та продовження дії договору №26 від 24.01.2008 року загальна сума вкладу ОСОБА_1 склада 6711 дол.США.
Згідно розпорядження від 03.08.2011 року загальна сума депозиту ОСОБА_1 складає 7784 дол.США .
Згідно розпорядження від 31.07.2012 року на внесення коштів на депозит та продовження дії договору №26 від 24.01.2008 року загальна сума депозиту ОСОБА_1 складає 9029 дол. США .
Згідно розпорядження від 07.08.2013 року на внесення відсотків на депозит та продовження дії договору № 26 від 24.01.2008 року загальна сума депозиту ОСОБА_1 складає 10469,00дол. США.
Згідно розпорядження від 30.07.2014 року на внесення відсотків на депозит та продовження дії договору №26 від 24.01.2008 року загальна сума депозиту ОСОБА_1 складає 12144,00 дол. США .
Згідно розпорядження від 04.11.2014 року на внесення відсотків на депозит та продовження дії договору за №26 від 24.01.2008 року загальна сума депозиту ОСОБА_1 складає 12467,00 дол. США .
Згідно розрахунку 3% річних від простроченої суми в порядку ст.625 ЦК України та пені у розмірі 3 % в день згідно ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» - сума 3% річних за період з 03.04.2017 по 20.12.2023 року складає 2512 доларів США 53 центи, сума пені за період з 20.12.2022 по 20.12.2023 року складає 10440 доларів США 99 центи.
Встановлено, що за заявою ПАТ «Укрсоцбанк» від 20.11.2014р. про вчинення злочину начальником Кіцманського відділення банку №933 ОСОБА_2 було відкрите відповідне кримінальне провадження за №12014260110000622 за ч.ч. 3. 4, 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 200 КК України та органами досудового слідства проводилось досудове розслідування.
Відповідно до відповіді ПАТ «Укрсоцбанк» №15.201-255/38-1264 від 06.03.2015 року вбачається, що Управлінням банківської безпеки у західному регіоні (м.Львів) Департаменту безпеки ПАТ «Укрсоцбанк» відповідно до розпоряджень Директора Департаменту безпеки ПАТ «Укрсоцбанк» Мещерякова А.Б. від 25.11.2014 та 22.01.2015 комісією у складі начальника УББ у ЗР (м.Львів) Тарасовича Л.М., головного спеціаліста УББ у ЗР (м.Львів) Костінкевича І.С. та інших спеціалістів проведено службове розслідування за фактами порушень, допущених співробітниками Кіцманського відділення № НОМЕР_2 у Подільському регіоні ПАТ «Укрсоцбанк», які мали місце впродовж 2008-2014 років.
Згідно судово-почеркознавчої експертизи документів №239-К від 04.02.2015 року підтверджується, що підписи виконані на договорах та розпорядженнях виданих позивачу від імені банку належать начальнику Кіцманського відділення №933 ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_2 .
Згідно судово-технічної експертизи документів №687-К від 14.04.2015 року, та судово-технічної експертизи документів №235 від 29.07.2015 року підтверджується, що відбитки печатки та кліше ПАТ «Укрсоцбанк», що нанесені на договорах банківського вкладу та розпорядженнях на внесення коштів на депозит, нанесені кліше печатки Банку ПАТ «Укрсоцбанк», зразки якої надано на дослідження.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам закону відповідає в повній мірі.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що факт укладення договору банківського вкладу та внесення позивачем коштів підтверджено належними та допустимими доказами, тобто у судовому засіданні знайшло своє підтвердження факт наявності договірних відносин між банком та позивачем, які виникли на основі укладеного між сторонами договору, за умовами якого було внесено грошові кошти на депозит, та на її вимогу кошти за договором банківського вкладу позивачці не виплачені.
Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
Положення статті 1059 ЦК України врегульовує питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.
У частині 3 статті 1060 ЦК України зазначено, що за договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.
Згідно ч.2 ст.1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
Як передбачено ч.5 ст.1061 ЦК України, проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За положеннями ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 ЦК України передбачено, що є недопустимою одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
У Законі України «Про захист прав споживачів» не визначено вичерпного переліку правових відносин, на які поширюється його дія, втім з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та виходячи з демократичних принципів цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах такої слабкої сторони, як фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг, страхування тощо.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц зроблено наступні висновки : «договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (частина перша статті 1059 ЦК України). У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним (частина друга цієї статті). Оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору. Відкриття відповідних рахунків та облік на них коштів у національній та іноземній валютах, залучених згідно з чинним законодавством від юридичних і фізичних осіб на підставі укладених у письмовій формі договорів банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку. Необлікування банком таких коштів не можна вважати недодержанням сторонами відповідного договору банківського вкладу (депозиту) його письмової форми».
Як убачається з матеріалів справи, 24 січня 2008 року між позивачем та ПАТ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк») в особі начальника Кіцманського відділення Василькової Г.В., було укладено договір №26 банківського вкладу (депозитний вклад зі сплатою процентів в кінці терміну).
Згідно пункту 1.1. договору банк відкриває поточний рахунок № НОМЕР_1 та приймає на вклад кошти в сумі 5000 дол.США під 16% .
Відповідно до розпорядженням на внесення коштів на вклад від 24.01.2008 року позивачем у відповідності до умов договору було внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти в розмірі 5000 доларів США.
Отже, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про факт укладення договору банківського вкладу та внесення ОСОБА_1 коштів, що підтверджено належними та допустимими доказами.
Щодо доводів апелянта, що розпорядження є неналежним доказом у справі слід зазначити наступне.
Пункт 10.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.
Згідно з пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
Отже, письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час -час її виконання), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.
Вказана правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14, Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 761/18883/15-ц (провадження № 61-20039св18), від 06 червня 2018 року у справі № 299/540/15-ц (провадження № 61-21611св18), від 25 вересня 2018 року у справі № 753/18070/15-ц (провадження № 61-12582св18).
З матеріалів справи вбачається, що згідно розпорядження на продовження депозиту та поповнення депозиту за рахунок відсотків від 28.07.2009 року загальна сума вкладу ОСОБА_1 складає 5402 дол.США.
Так, відповідно до розпорядження від 27.07.2010 року на поповнення вкладу за рахунок відсотків та продовження дії договору №26 від 24.01.2008 року загальна сума вкладу ОСОБА_1 складає 6711 дол.США.
Згідно розпорядження від 03.08.2011 року загальна сума депозиту ОСОБА_1 складає 7784 дол.США .
Згідно розпорядження від 31.07.2012 року на внесення коштів на депозит та продовження дії договору №26 від 24.01.2008 року загальна сума депозиту ОСОБА_1 складає 9029 дол. США .
Згідно розпорядження від 07.08.2013 року на внесення відсотків на депозит та продовження дії договору № 26 від 24.01.2008 року загальна сума депозиту ОСОБА_1 складає 10469,00дол. США.
Згідно розпорядження від 30.07.2014 року на внесення відсотків на депозит та продовження дії договору №26 від 24.01.2008 року загальна сума депозиту ОСОБА_1 складає 12144,00 дол. США .
Згідно розпорядження від 04.11.2014 року на внесення відсотків на депозит та продовження дії договору за №26 від 24.01.2008 року загальна сума депозиту ОСОБА_1 складає 12467,00 дол. США .
Аналізуючи зазначені розпорядження вбачається, що в них зазначено номер договору, дату внесення коштів та суму.
Отже розпорядження видані банком, як і укладений договір, є допустимими та належними доказами по справі.
З огляду на наведене, посилання АТ «Сенс Банк» в апеляційній скарзі на те, що розпорядження, видані Кіцманським відділенням, складені не у відповідності до вимог нормативно-правових актів щодо документального оформлення касових операцій та не підтверджують внесення коштів за договором банківського вкладу, не відповідають формі документу даного виду, не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.
Недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства та/чи умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми договору. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року (справа № 463/5896/14-ц).
В постанові від 08 червня 2021 року Великої Палати Верховного Суду по справі № 662/397/15-ц зазначено, що з огляду на те, що позивачі правомірно сподівалися на належне оформлення вказаних договорів вкладу з відповідачем, а обов'язок забезпечення належного виконання працівниками відповідача посадових інструкцій лежить на банківській установі, особи, винні в порушенні правил банківських операцій, у спірних правовідносинах діяли від імені банку та розпоряджалися на власний розсуд коштами вже після передачі їх на депозит, отже, вчиняли протиправні дії стосовно коштів, які перейшли у власність відповідача. Позивачі не можуть бути відповідальними за порушення, вчинені посадовими особами відповідача, оскільки ними виконані умови укладених угод.
Отже, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що факт укладення договору банківського вкладу та внесення позивачкою коштів підтверджено належними та допустимими доказами.
На підставі частини першої статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договір між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк» недійсним не визнано, тому його чинність презюмується.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що обвинувального вироку у кримінальній справі відносно ОСОБА_2 немає. Однак, це не є підставою для відмови в позові, оскільки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2019 року у справі № 662/397/15-ц, провадження № 14-20цс21, зазначено, що наявність кримінального правопорушення не впливає на договірні правовідносини, не спростовує їх існування та не припиняє їх.
Доводи апелянта про неправильне застосування судом норм матеріального права щодо позовної давності є помилковими.
Суд першої інстанції правильно визначив розмір 3% річних, врахувавши, що стягнення 3% річних від простроченої суми у даній справі можливе за період, 03.04.2017р. - 20.12.2023р. за прострочення виконання грошового зобов'язання з урахуванням встановлення карантину на території України у межах строку позовної давності. Також прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення зазначеної позивачем пені.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Із урахуванням того, що інші доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам відповідача, яким судом першої інстанції надана належна оцінка, колегія суддів дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується й суд апеляційної інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.
Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться до суб'єктивного тлумачення чинних норм законодавства України та незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом та не можуть бути підставами для скасування судового рішення.
Суд першої інстанцій забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу АТ «Сенс-Банк» залишити без задоволення.
Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 11 червня 2024 року.
Головуючий І.Б. Перепелюк
Судді: Н.К. Височанська
І.М. Литвинюк