06.09.2006 року Справа № 23/108
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)
суддів: Коршуна А.О., Пруднікова В.В. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження від 05.09.2006р. № 432)
при секретарі: Лазаренко П.М.
за участю представників сторін:
прокурора -не з'явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.92);
позивача -Сеннов О.А., дов. № 14858/9/10-017 від 10.08.2006р.;
відповідача (1) -Іваненко Т.В., дов. № 16 від 24.06.2006р.;
відповідача (2) - не з'явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.95);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничої фірми “Агро-Союз» смт.Ювілейне Дніпропетровської області
на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2006 року
у справі № 23/108
за позовом заступника прокурора Деснянського району м.Києва в інтересах держави в особі Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, смт.Ювілейне
до В/1 -товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничої фірми “Агро-Союз», Дніпропетровська область, смт.Ювілейне
В/2 -товариства з обмеженою відповідальністю “Сотис», м.Київ
про визнання недійсним договору
За згодою представників сторін, присутніх у судовому засіданні, було оголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2006р. (суддя Добродняк І.Ю.) по справі № 23/108 за позовом заступника прокурора Деснянського району м.Києва в інтересах держави в особі Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, смт.Ювілейне (далі -Дніпропетровської МДПІ) до першого відповідача -товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничої фірми “Агро-Союз», Дніпропетровська область, смт.Ювілейне (далі -ТОВ “НВФ “Агро-Союз») та другого відповідача -товариства з обмеженою відповідальністю “Сотис», м.Київ (далі -ТОВ “Сотис») про визнання недійсним договору № 3-04/08-11-01, укладеного між відповідачами провадження у справі № 23/108 було зупинено до набрання законної сили вироку по кримінальній справі № 03-5471 по обвинуваченню В.П.Пилипчука (директора підприємства відповідача (2)) за ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області мотивовано ч.1 ст.79 ГПК України, оскільки дану справу неможливо розглянути до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, кримінальної справи № 03-5471 по обвинуваченню Пилипчука В.П.
Не погодившись з вищезазначеною ухвалою господарського суду до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся перший відповідач по справі -ТОВ “НВФ “Агро-Союз» смт.Ювілейне Дніпропетровської області, оскаржує ухвалу на предмет її невідповідності нормам процесуального права, оскільки:
- господарським судом справу № 23/108 може бути розглянуто незалежно від наявності обвинувачувального вироку суду по кримінальній справі по відношенню до директора ТОВ “Сотис»;
- у матеріалах справи містяться всі докази, що підтверджують законність спірної угоди, які є достатніми для вирішення спору по суті, так як покупцем товару за спірною угодою виступав другий відповідач, а постачальником товару і, отже, особою зобов'язаною здійснити утримання та внесення до Державного бюджету податку на додану вартість - перший відповідач; відповідачем-1 надані до господарського суду Дніпропетровської області докази внесення ним до Державного бюджету України податку на додану вартість зі спірної угоди (податкову декларацію з податку на додану вартість). Тобто до господарського суду були надані всі доказі, що підтверджують повне надходження податку на додану вартість до Державного бюджету України зі спірної угоди та відсутність підстав для визнання її недійсною;
- доведеність вини директора підприємства відповідача-2 не є доказом наявності умислу Пилипчука В.П. на ухилення від сплати податків взагалі, зокрема, по спірній угоді.
Позивач по справі -Дніпропетровська МДПІ Дніпропетровської області, смт.Ювілейне Дніпропетровської області -у відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги заперечує, посилаючись на відповідність оскаржуваної ухвали матеріалам, обставинам справи, вимогам чинного законодавства.
Представник прокуратури та другого відповідача в судовому засіданні не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується належними відмітками канцелярії суду на зворотній стороні ухвали суду апеляційної інстанції від 14.08.2006р. (а.с.79), яка відповідає вимогам Інструкції з діловодства в господарських судах України, затверджену Наказом голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75, доказами надсилання (а.с.92, 95).
Враховуючи викладене, а також те, що неявка представника другого відповідача не перешкоджає розгляду справи в цьому судовому засіданні, то колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в цьому судовому засіданні відповідно до ст.ст.75, 99 ГПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Саме на цю підставу посилався господарський суд при прийнятті оскаржуваної ухвали, задовольнивши клопотання позивача (а.с.43-44) та прокуратури (а.с.54-64).
Як вбачається із змісту позовної заяви, її прохальної частини, прокурор просив визнати недійсним на підставі ст..207 Господарського кодексу України договір від 11.08.2004р. № 3-04/08-11-01, укладений між відповідачами по справі та застосувати наслідки, передбачені ст..208 Господарського кодексу України (а.с.5-6).
Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, може бути на вимогу відповідного державного органу визнано судом недійсним повністю або в частині. Згідно положень ч.1 ст.208 Господарського кодексу України у разі наявності наміру на вчинення господарського зобов'язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Пленум Верховного Суду України в п.17 постанови № 3 від 28.04.1978р. (з наступними змінами) “Про судову практику у справах про визнання угод недійсними» роз'яснив, що, визнаючи угоду недійсною, суд, якщо інше не передбачене законом, своїм рішенням зобов'язує кожну із сторін повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі -повернути його вартість у грошах. В тих випадках, коли сторона діяла умисно в угоді, що укладалася з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, суд за виняток із зазначених загальних правил все виконане такою стороною і належне з неї другій стороні у відшкодування одержаного звертає в доход держави.
При цьому, Пленум Верховного Суду України в зазначеній постанові роз'яснив, що для прийняття рішення зі спору про визнання угоди недійсною необхідно встановлювати у чому конкретно полягало за відомо суперечна інтересам держави в суспільства мета укладення угоди, якою сторін і в якій мірі виконано угоду.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК).
Отже, враховуючи викладене, господарським судом зроблено правильний висновок щодо задоволення клопотань прокуратури та позивача про зупинення провадження у справі в зв'язку з необхідністю з'ясування суб'єктивної сторони правопорушення, зокрема, вини у формі умислу, наявність мети у сторін при укладенні оспорюваної угоди.
Щодо посилань скаржника на належну сплату податку на додану вартість до державного бюджету останнім, то ці доводи не приймаються, оскільки право на відшкодування податку на додану вартість виникає в наступному у “покупця», відповідача другого по справі, крім цього, система оподаткування не обмежена лише сплатою податку на додану вартість.
За цих обставин правові підстави для зміни чи скасування оспорюваної ухвали господарського суду відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.99, 101, 103-106 ГПК України, суд, -
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2006р. по справі № 23/108 -залишити без змін; а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничої фірми “Агро-Союз» смт.Ювілейне Дніпропетровської області -залишити без задоволення.
Головуючий О.М. Виноградник
Судді А.О. Коршун
В.В.Прудніков
З оригіналом згідно.
Помічник судді О.О.Головіна
11.09.2006