17 червня 2024 року
м. Київ
справа № 676/959/23
провадження № 61-7210ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Олійник А. С. розглянувкасаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Возним Миколою Вікторовичем, на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 січня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,
У травні 2024 року ОСОБА_1 через адвоката Вознима М. В. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 січня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 квітня 2020 року.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, оскільки заявник відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, не зазначив підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:
1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;
4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;
5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;
6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;
8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Згідно з частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Аналізуючи вищезазначені норми, Верховний Суд зауважує, що касаційна скарга має містити: пункт 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин; пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення; пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи; пункт 4 - посилання на підстави, передбачені частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.
Заявник в касаційній скарзі узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначив конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389, частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Оскільки касаційна скарга не містить конкретних підстав касаційного оскарження та їх обґрунтування, заявнику необхідно подати до Верховного Суду нову редакцію касаційної скарги, в якій зазначити та обґрунтувати конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження судових рішень, які визначені пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України, та додати копії цієї касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
Також заявник сплатив судовий збір не в повному розмірі.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюванної суми.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на час звернення позивача до суду) за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 684,00 грн.
З позовом про стягнення боргу за договором позики позивач звернувся у 2023 році. Сума стягнення боргу за договором позики становить 476 476,78 грн та 20 989,09 доларів США. 1% ціни позову перевищує 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (13 420,00 грн).
Тому розмір судового збору за подання та розгляд касаційної скарги становить 26 840,00 грн (13 420,00 грн х 200%)
Враховуючи те, що до касаційної скарги додано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 24 882,00 грн, заявнику необхідно доплатити 1 958,00 грн.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерський район/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд.055)»; символ звітності банку: 207.
Отже, заявнику необхідно доплатити судовий зір у розмірі 1 958,00 грн або надати документи, що підтверджують підстави для звільнення/зменшення/розстрочення/ відстрочення сплати судового збору відповідно до закону за подання та розгляд касаційної скарги за умови подання відповідної заяви.
Відповідно до частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Возним Миколою Вікторовичем, залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 17 липня 2024 року, але який не може перевищувати двадцяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернена заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. С. Олійник