19 червня 2024 року
м. Київ
справа № 718/4334/23
провадження № 61-8431ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25 березня 2024 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про захист прав споживачів та стягнення коштів (стягнення банківського вкладу),
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс-Банк») про захист прав споживачів та стягнення коштів (стягнення банківського вкладу).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу від 04 квітня 2013 року № 12, на суму депозитного вкладу в розмірі 8 800,00 дол. США. Згідно з розпорядженням від 09 квітня 2014 року, на внесення відсотків на депозит та продовження дії договору від 04 квітня 2013 року № 12 загальна сума депозиту складає 9 725,00 дол. США, строк закінчення договору вказаний - 04 жовтня 2014 року. Відповідачем не виконано зобов'язання з повернення суми депозитного вкладу. Відповідно до обвинувального акту в кримінальному провадженні № 12014260110000622, внесеному в ЄРДР 21 листопада 2014 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 191 ч. 3, ст. 191 ч. 4. ст. 191 ч. 5, ст. 200 ч. 2 КК України, ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді начальника Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк», будучи службовою особою, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище, в приміщенні Кіцманського відділення № 933 ПАТ «Укрсоцбанк», розташованого в місті Кіцмань по вул. Незалежності, 71, заволоділа коштами фізичних осіб.
ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму банківського вкладу, а саме 17 366,55 дол. США, що складається з суми неповернутого банківського вкладу у розмірі 9 725,00 дол. США; проценти за користування депозитом у розмірі 474,26 дол. США; 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України у розмірі 1 959,92 дол. США; пеня в порядку частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживача» у розмірі 5 207,37 дол. США та вирішити питання про судові витрати.
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25 березня 2024 року, залишеним без змінпостановою Чернівецького апеляційного суду від 16 січня 2024 року, позов задоволено.
Стягнено з АТ «Сенс-Банк» на користь ОСОБА_1 , кошти за договором банківського вкладу від 04 квітня 2013 року № 12 у сумі 17 366, 55 дол. США, що згідно офіційного курсу валют, встановленого НБУ станом на день звернення до суду еквівалентно 648 128,65 грн, що складається з суми неповернутого банківського вкладу у розмірі 9 725,00 дол. США; проценти за користування депозитом у розмірі 474,26 дол. США; 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України у розмірі 1 959,92 дол. США; пеня в порядку частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживача» у розмірі 5 207,37 дол. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
07 червня 2024 року АТ «Сенс-Банк» засобами поштового зв'язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу.
13 червня 2024 року до Верховного Суду надійшло заперечення ОСОБА_1 , підписане адвокатом Тарновецьким В. І., у яких посилається на те, що ціна позову у цій справі становить 648 128,65 грн і не перевищує двісті п'ятдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Крім того, касаційна скарга є необґрунтованою, постанова апеляційного суду відповідає правовим позиціям Верховного Суду, викладеним за подібних обставин справи. Просить відмовити у відкритті касаційного провадження.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Конституційний Суд України 22 листопада 2023 року ухвалив Рішення у справі
№ 10-р(ІІ)/2023 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пунктів 1, 5 частини шостої статті 19, пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема, визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2частини третьої статті 389 ЦПК України. У пунктах 7.6. - 7.8. Рішення вказано, що Європейський суд із прав людини послідовно обстоює позицію, що для розуміння змісту обмежень права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції, є потреба у врахуванні ролі касаційних судів та визнанні того, що умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги; застосування визначеного у національному праві критерію ratione valoris для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою з огляду на саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів. Тому внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики.
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
У цій справі ціна позову становить 648 128,65 грн, яка не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.
У касаційній скарзі заявник зазначає, що справа оскаржується до Верховного Суду згідно підпунктів а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, зокрема: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах та має виняткове значення для особи, яка подала касаційну скаргу, оскільки стосується широкого кола осіб, визнаних потерпілими у кримінальній справі, задоволення безпідставних позовів призведе до порушення майнових прав держави, адже грошові кошти стягуються з державного банку, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Разом з тим заявник належним чином не обґрунтовує, в чому саме полягає фундаментальне значення його касаційної скарги, оскільки у поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи та скарга не містить відповідних обґрунтувань, чому саме зазначена справа має виняткове значення для особи, яка подала касаційну скаргу. А посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права із зазначенням підстав касаційного оскарження фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями, і, відповідно, не свідчить, що: скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; зазначена справа має виняткове значення для особи, яка подала касаційну скаргу.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга не містить.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25 березня 2024 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 січня 2024 року у справі № 718/4334/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Краснощоков
Д. А. Гудима
В. І. Крат