Справа № 301/2002/24
1-кс/301/236/24
"18" червня 2024 р. м. Іршава
Слідча суддя Іршавського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Іршава клопотання заступника начальника СВ ВП № 1 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 яке погоджено прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024071100000261 від 01.06.2024, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з можливістю внесення застави, строком на 60 днів відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Марківка, Марківського району Луганської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та мешканця АДРЕСА_2 , громадянина України, неодруженого, військовослужбовця, згідно ст.89 КК України не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
18.06.2024 заступник начальника СВ ВП № 1 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , яке погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що у провадженні слідчого відділення відділення поліції №1 Хустського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області знаходяться матеріали кримінального провадження №12024071100000261, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 червня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, вчинена в умовах воєнного стану та ч.4 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, вчинена в умовах воєнного стану, вчинена повторно.
01 червня 2024 року до чергової частини ВП №1 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області надійшла заява від ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканки АДРЕСА_3 , про те, що в період часу з 26 листопада 2023 року по 31 травня 2024 року невідома особа в умовах воєнного стану, діючи умисно, шляхом віджиму вікна на будинку заявниці, що за адресою АДРЕСА_3 проникла в приміщення будинку, звідки таємно викрала побутову техніку, після чого з місця скоєння злочину зникла в невідомому напрямку, чим спричинила ОСОБА_8 матеріальну шкоду.
Вказані відомості 01 червня 2024 року внесено до ЄРДР за №12024071100000261 від 01.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
22 березня 2022року, ОСОБА_5 , призвано на військову службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_3 та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , де останній проходить військову службу по теперішній час.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.03.2022 № 15 солдата запасу ОСОБА_5 призначено на посаду кулеметника 2 відділення 3 взводу охорони 2 роти охорони 3 батальйону охорони кулеметного взводу, ВОС - 101627Т.
Натомість, ОСОБА_5 став на шлях вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
04 грудня 2023 року на протязі дня, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , знаходячись вдома за місцем свого проживання, по АДРЕСА_2 , не маючи грошових коштів на прожиток, з метою незаконного збагачення, достовірно знаючи, що сусідній будинок за адресою: по АДРЕСА_3 , порожній, так як власниця даного будинку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вже тривалий час перебуває за межами України, вирішив скоїти крадіжку, пов'язану з проникненням у житло.
Після цього ОСОБА_5 , цього ж дня, достовірно знаючи про те, що Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, на території України введено режим воєнного стану, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок викраденого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх карність та настання суспільно небезпечних наслідків, переконавшись в тому, що його дії є непоміченими для сторонніх осіб, підійшовши до будинку за адресою: АДРЕСА_3 , де своїми руками відтиснув металопластикове вікно, чим отримав доступ до приміщення житлового будинку що вказаною адресою.
Надалі ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок викраденого майна, через відтиснуте вікно, проник до житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_3 , де із спальної кімнати таємно викрав телевізор марки «LG» модель «M2250DM», вартістю 2433 гривень, після цього через вікно, яке попередньо відтиснув, вийшов з будинку і відніс викрадений ним телевізор до себе додому в будинок, що за адресою АДРЕСА_2 , де заховав його.
Таким чином ОСОБА_5 , спричинив потерпілій ОСОБА_8 , матеріальну шкоду на суму 2433 гривень 00 копійок.
Крім цього, 25 січня 2024 року ввечері, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , знаходячись вдома за місцем свого проживання, по АДРЕСА_2 , не маючи грошових коштів на прожиток, з метою незаконного збагачення, достовірно знаючи, що сусідній будинок за адресою: по АДРЕСА_3 , порожній, так як власниця даного будинку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вже тривалий час перебуває за межами України, вирішив скоїти крадіжку, пов'язану з проникненням у житло.
Після цього ОСОБА_5 , зважаючи на те що його попередні злочинні діяння не були викриті правоохоронними органами та іншими особами, цієї ж ночі, достовірно знаючи про те, що Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, на території України введено режим воєнного стану, діючи з прямим умислом, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок викраденого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх карність та настання суспільно небезпечних наслідків, переконавшись в тому, що його дії є непоміченими для сторонніх осіб, підійшовши до будинку за адресою: АДРЕСА_3 підійшов до металопластикового вікна, яке відтиснув своїми руками та проник до житлового будинку, за вказаною адресою.
Надалі, ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок викраденого майна, через відтиснуте вікно, проник до житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_3 , де із ванної кімнати таємно викрав пральну машину марки «Beko» «1-6 кг, 1200 прт, А НОМЕР_2 » білого кольору, вартість якої складає 11627 гривень, після цього через вікно, яке попередньо відтиснув, вийшов з будинку і відніс викрадену ним пральну машину марки «Beko» «1-6 кг, 1200 прт, А НОМЕР_2 » білого кольору до себе додому в будинок що за адресою: АДРЕСА_2 , де заховав її.
Таким чином ОСОБА_5 , спричинив потерпілій ОСОБА_8 , матеріальну шкоду на суму 11627 гривень 00 копійок.
Окрім того, 02 лютого 2024 року на протязі дня, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , знаходячись вдома за місцем свого проживання, по АДРЕСА_2 , не маючи грошових коштів на прожиток, з метою незаконного збагачення, достовірно знаючи, що сусідній будинок за адресою: по АДРЕСА_3 , порожній, так як власниця даного будинку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вже тривалий час перебуває за межами України, вирішив скоїти крадіжку, пов'язану з проникненням у житло.
Після цього ОСОБА_5 , зважаючи на те що його попередні злочинні діяння не були викриті правоохоронними органами та іншими особами, цього ж дня, достовірно знаючи про те, що указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, на території України введено режим воєнного стану, діючи з прямим умислом, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок викраденого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх карність та настання суспільно небезпечних наслідків, переконавшись в тому, що його дії є непоміченими для сторонніх осіб, підійшовши до будинку за адресою: АДРЕСА_3 та проник до вказаного житлового будинку, через металопластикове вікно, яке 04 грудня 2023 року відтиснув своїми руками.
В подальшому ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок викраденого майна, через відтиснуте вікно, проник до житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_3 , де із кухонної кімнати таємно викрав блендер білого кольору, марки «IDEENWELT» модель «BL1403AC-GS», вартість якої складає 522 гривень, після цього через вікно, яке попередньо відтиснув, вийшов з будинку і відніс викрадений ним блендер білого кольору, марки «IDEENWELT» модель «BL1403AC-GS» до себе додому в будинок що за адресою АДРЕСА_2 , де заховав його.
Таким чином ОСОБА_5 , спричинив потерпілій ОСОБА_8 , матеріальну шкоду на суму 522 гривень 00 копійок.
18 лютого 2024 року ввечері, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , знаходячись вдома за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 , не маючи грошових коштів на прожиток, з метою незаконного збагачення, достовірно знаючи що сусідній будинок що за адресою: АДРЕСА_3 , порожній, так як власниця даного будинку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вже тривалий час перебуває за межами України, вирішив скоїти крадіжку, пов'язану з проникненням у житло.
Після цього ОСОБА_5 , зважаючи на те що його попередні злочинні діяння не були викриті правоохоронними органами та іншими особами, цієї ж ночі, достовірно знаючи про те, що указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, на території України введено режим воєнного стану, діючи з прямим умислом, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок викраденого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх карність та настання суспільно небезпечних наслідків, переконавшись в тому, що його дії є непоміченими для сторонніх осіб, підійшовши до будинку за адресою АДРЕСА_3 та проник до вказаного житлового будинку, через металопластикове вікно, яке 04 грудня 2023 року відтиснув своїми руками.
Тоді ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок викраденого майна, через відтиснуте вікно, проник до житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_3 , де із кухонної кімнати таємно викрав металеву пічку (буржуйку) чорного кольору, вартість якої складає 6636 гривень, після цього через вікно, яке попередньо відтиснув, вийшов з будинку і відніс викрадену ним металеву пічку (буржуйку) чорного кольору, до себе додому в будинок що за адресою АДРЕСА_2 , де заховав його.
Таким чином ОСОБА_5 , спричинив потерпілій ОСОБА_8 , матеріальну шкоду на суму 6636 гривень 00 копійок.
15 березня 2024 року ввечері, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , знаходячись вдома за місцем свого проживання, по АДРЕСА_2 , не маючи грошових коштів на прожиток, з метою незаконного збагачення, достовірно знаючи що сусідній будинок що за адресою: АДРЕСА_3 , порожній, так як власниця даного будинку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вже тривалий час перебуває за межами України, вирішив скоїти крадіжку, пов'язану з проникненням у житло.
Після цього ОСОБА_5 , зважаючи на те що його попередні злочинні діяння не були викриті правоохоронними органами та іншими особами, цієї ж ночі, достовірно знаючи про те, що указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, на території України введено режим воєнного стану, діючи з прямим умислом, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок викраденого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх карність та настання суспільно небезпечних наслідків, переконавшись в тому, що його дії є непоміченими для сторонніх осіб, підійшовши до будинку за адресою АДРЕСА_3 та проник до вказаного житлового будинку, через металопластикове вікно, яке 04 грудня 2023 року відтиснув своїми руками.
Надалі ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок викраденого майна, через відтиснуте вікно, проник до житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_3 , де із спальної кімнати таємно викрав акустичну систему «Microlab» Solo 7С, вартість якої складає 3567 гривень, після цього через вікно, яке попередньо відтиснув, вийшов з будинку і відніс викрадену ним акустичну систему «Microlab» Solo 7С, до себе додому в будинок що за адресою АДРЕСА_2 , де заховав її.
Таким чином ОСОБА_5 , спричинив потерпілій ОСОБА_8 , матеріальну шкоду на суму 3567 гривень 00 копійок.
18 квітня 2024 року на протязі дня, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , знаходячись вдома за місцем свого проживання, що по АДРЕСА_2 , не маючи грошових коштів на прожиток, з метою незаконного збагачення, достовірно знаючи що сусідній будинок що за адресою АДРЕСА_3 , порожній, так як власниця даного будинку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вже тривалий час перебуває за межами України, вирішив скоїти крадіжку, пов'язану з проникненням у житло.
Після цього ОСОБА_5 , зважаючи на те що його попередні злочинні діяння не були викриті правоохоронними органами та іншими особами, цього ж дня, достовірно знаючи про те, що указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, на території України введено режим воєнного стану, діючи з прямим умислом, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок викраденого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх карність та настання суспільно небезпечних наслідків, переконавшись в тому, що його дії є непоміченими для сторонніх осіб, підійшовши до будинку за адресою: АДРЕСА_3 та проник до вказаного житлового будинку, через металопластикове вікно, яке 04 грудня 2023 року відтиснув своїми руками.
Потім ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок викраденого майна, через відтиснуте вікно, проник до житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_3 , де із спальної кімнати таємно викрав телевізор марки «LG» модель «M2250DM», вартість якої складає 2433 гривень, після цього через вікно, яке попередньо відтиснув, вийшов з будинку і відніс викрадений ним телевізор марки «LG» модель «M2250DM», до себе додому в будинок що за адресою АДРЕСА_2 , де заховав його.
Таким чином ОСОБА_5 , спричинив потерпілій ОСОБА_8 , матеріальну шкоду на суму 2433 гривень 00 копійок.
17 червня 2024 року, ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, вчинена повторно та вчинена в умовах воєнного стану.
Вказує, що обґрунтована підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, підтверджується наступними матеріалами: протоколом прийняття заяви про злочин від ОСОБА_8 ; протоколом огляду місця події від 01.06.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; протоколом огляду місця події від 01.06.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; заявою ОСОБА_5 ; протоколом огляду місця події від 02.06.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_8 ; відповіддю з ломбарда «Сакура»; висновком судово-дактилоскопічної експертизи №СЕ-19/107-24/6187-Д; висновками судово-товарознавчих експертиз.
Слідчий вказує, що підозрюваний ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за який у разі визнання винуватим передбачене покарання у вигляді позбавленні волі на строк до восьми років позбавлення волі, зважаючи на те що, ОСОБА_5 , на даний час в силу ст.89 КК України, рахується не судимим, однак раніше не одноразово притягався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини а саме 15 вересня 2021 року вироком Хустського районного суду ОСОБА_5 , було засуджено до чотирьох років позбавлення волі за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.186 КК України, та на підставі ст.75, 76 КК України, звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік, також 05 лютого 2024 року винесено вирок Іршавським районним судом №301/374/24 по обвинуваченню ОСОБА_5 , за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України, в якому ОСОБА_5 , призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, та на підставі ст.75, 76 КК України, звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік, але на даний час вирок ще не набрав законної сили, як видно з вищенаведеного підозрюваний ОСОБА_5 , систематично вчиняє корисливі злочини різного виду, на шлях виправлення не стає.
Також зазначає, що існують ризики, що ОСОБА_5 , знаходячись на волі може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, а саме: ухилитись від слідства та суду; може незаконно впливати на свідків та потерпілу (яка проживає навпроти його будинку), по даному кримінальному провадженні; може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Окрім цього, не обрання такого виду запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваного покладених на нього процесуальних обов'язків, що в подальшому може призвести до не виконання завдань кримінального судочинства та забезпечення судового розгляду.
Слідчий ОСОБА_4 у судовому засіданні клопотання підтримав та просив таке задовольнити.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_7 клопотання підтримав з підстав та доводів викладених у ньому та просив застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Захисник ОСОБА_12 у судовому засіданні заперечував щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив відмовити в задоволенні клопотання та застосувати до ОСОБА_5 цілодобовий домашній арешт.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав думку захисника.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить наступного висновку.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно положень ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що СВ ВП № 1 Хустського РУП здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені № 12024071100000261 від 01.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
17.06.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Зокрема такими є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024071100000261 від 01.06.2024; протокол прийняття заяви про злочин від ОСОБА_8 ; протокол огляду місця події від 01.06.2024; протокол допиту свідка ОСОБА_9 ; протокол огляду місця події від 01.06.2024; протокол допиту свідка ОСОБА_10 ; заява ОСОБА_5 ; протокол огляду місця події від 02.06.2024; протокол допиту свідка ОСОБА_11 ; протокол допиту потерпілої ОСОБА_8 ; відповідь з ломбарда «Сакура»; висновок судово-дактилоскопічної експертизи №СЕ-19/107-24/6187-Д; висновки судово-товарознавчих експертиз, інші матеріали досудового розслідування в їх сукупності.
Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
В свою чергу, стороною захисту не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на будь-яку непричетність підозрюваного ОСОБА_5 до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необгрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необгрунтованим.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, вчинена повторно та вчинена в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, за скоєння якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років до восьми років, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.
Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_5 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від слідства та суду; незаконно впливати на свідків та потерпілу по даному кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та може вчинити інше кримінальне правопорушення, (п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України).
Ризик переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та/або суду продовжує існувати та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку, слідчий суддя оцінює в сукупності в світлі обставин цього кримінального провадження, та враховує, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, яке інкримінується ОСОБА_5 , за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Оцінюючи можливість впливу на свідків та потерпілу у даному кримінальному провадженні, слідча суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин, ризик впливу на свідків та потерпілу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Крім того, слідча суддя враховує характеристику особи підозрюваного, який за місцем проживання характеризується негативно, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, а також те, що інкриміноване правопорушення ОСОБА_5 містить епізоди, дає підстави вважати наявним, окрім вищезазначених, ризик можливого вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України).
На думку слідчого судді, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування вказаних ризиків.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного на свободу. За встановлених обставин, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. На переконання слідчого судді, такий висновок узгоджується з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні про тяжкий злочин.
При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
При цьому, слідчий суддя враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого та необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного ОСОБА_5 та тяжкості пред'явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Наведені в судовому засіданні захисником доводи на захист підозрюваного ОСОБА_5 не можуть бути безумовною підставою для застосування щодо підозрюваного менш суворого запобіжного заходу, оскільки не спростовують висновки слідчого судді про існування ризиків, які зазначені в клопотанні слідчого. З огляду на викладене, вимоги сторони захисту про застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі, задоволенню не підлягають.
Поряд з цим, слідчий суддя враховує, що застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
У зв'язку з цим, слідча суддя враховує мотив та спосіб вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, яке має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості.
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого, погоджене прокурором, необхідно задовольнити і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , у відповідності до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів за вчинення якого, відповідно до ч. 4 ст. 185 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі від п'яти до восьми років.
Частиною 5 ст. 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 за інкримінований злочин, характер та обставини його вчинення.
Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб з визначенням застави у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного обов'язків, і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження. Саме такий розмір застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 206, 211, 372, 395 КПК України, слідча суддя,
Клопотання заступника начальника СВ ВП № 1 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 яке погоджено прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 про застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 16.08.2024.
Одночасно для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов'язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151 400 (сто п'ятдесят одну тисячу чотириста) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Роз'яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
1) з'являтися до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою;
2) не відлучатися з населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) не відвідувати розважальні заклади;
5) здати на зберігання до ІНФОРМАЦІЯ_5 свій паспорт (паспорти) для виїзду за межі України.
Термін дії ухвали та обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити по 16.08.2024.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_5 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 20.06.2024 о 09 год. 00 хв..
Слідчий суддя Іршавського
районного суду: ОСОБА_1