Справа № 212/5253/24
2/212/2647/24
21 червня 2024 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Дехти Р.В., за участі секретаря судового засідання Зюркевич В.В., в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України за відсутності учасників справи та без здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши цивільну справу у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення(виклику)учасників справив залі суду в місті Кривому Розі за позовом ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про стягнення моральної шкоди, у зв'язку із втратою працездатності через професійне захворювання, -
встановив:
23 травня 2024 року представник позивача - адвокат Яводчак О.В. звернувся до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із позовом до відповідача, просив стягнути на користь ОСОБА_1 325000 гривень 00 копійок моральної шкоди.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, працюючи з 11.05.2005р. по 23.032006р. на посаді учня прохідника 1 -го розряду на дільниці ГКР №5 проходки ш. «Гвардійська» з повним робочим днем в підземних умовах ВАТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ», з 23.03.2006р. по 01.06.2009р. на посаді підземного прохідника 3-го розряду на дільниці ГКР №5 проходки ш. «Гвардійська» з повним робочим днем в підземних умовах ВАТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ», з 01.06.2009р. по 24.01.2014р. на посаді підземного прохідника 4-го розряду на дільниці ГКР №5 проходки ш. «Гвардійська» з повним робочим днем в підземних умовах ВАТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ», з 24.01.2014р. по 05.05.2021р. на посаді підземного прохідника 4-го розряду на дільниці ГКР №6 проходки ш. «Гвардійська» з повним робочим днем в підземних умовах ВАТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ», ПАТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ», АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ», з 05.05.2021р. по 09.08.2022р. . на посаді підземного прохідника 5-го розряду на дільниці ГКР №6 проходки ш. «Гвардійська» з повним робочим днем в підземних умовах АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» правонаступником яких є АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ тобто протягом 17 років і 01 місяця здійснював трудову діяльність у шкідливих умовах - в наслідок чого отримав хронічні професійні захворювання.
03.05.2024р. позивач у зв'язку із отриманням хронічних професійних захворювань первинно пройшов огляд МСЕК, де йому було встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 65% безстроково та ІІІ групу інвалідності безстроково.
У зв'язку з отриманими хронічними захворюваннями протягом тривалого часу зазнає фізичних та моральних страждань, зазначив, що порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки, останній позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання.
Розмір моральної шкоди позивач оцінює у розмірі 325 000 гривень 00 копійок, яку просить стягнути з відповідача. Вважає, що професійні захворювання отримав з вини підприємства правонаступником якого є відповідач, яке не створило безпечних умов праці.
24 травня 2024 року ухвалою суду прийнято позову заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до судового розгляду на 21 червня 2024 року без повідомлення (виклику) учасників справи.
10 червня 2024 року представник відповідача ОСОБА_2 надала суду відзив на позовну заяву, у якому просила суд відмовити позивачу у задоволенні позову, зазначила, що позивачем не доведено факт завдання моральної шкоди, сума стягнення в рахунок відшкодування моральної шкоди позивачем завищена та не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, зазначила, що утримання податку з суми компенсації моральної шкоди є обов'язковою.
10 червня 2024 року представник позивача адвокат Яводчак О.В. надіслав на адресу суду заяву в якій зазначив, що стороною позивача відповідь на відзив готуватись та подаватись не буде, позов підтримує у повному обсязі, та просив суд позовну заяву задовольнити.
Суд, відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 працюючи з 11.05.2005р. по 23.032006р. на посаді учня прохідника 1 -го розряду на дільниці ГКР №5 проходки ш. «Гвардійська» з повним робочим днем в підземних умовах ВАТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ», з 23.03.2006р. по 01.06.2009р. на посаді підземного прохідника 3-го розряду на дільниці ГКР №5 проходки ш. «Гвардійська» з повним робочим днем в підземних умовах ВАТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ», з 01.06.2009р. по 24.01.2014р. на посаді підземного прохідника 4-го розряду на дільниці ГКР №5 проходки ш. «Гвардійська» з повним робочим днем в підземних умовах ВАТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ», з 24.01.2014р. по 05.05.2021р. на посаді підземного прохідника 4-го розряду на дільниці ГКР №6 проходки ш. «Гвардійська» з повним робочим днем в підземних умовах ВАТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ», ПАТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ», АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ», з 05.05.2021р. по 09.08.2022р. на посаді підземного прохідника 5-го розряду на дільниці ГКР №6 проходки ш. «Гвардійська» з повним робочим днем в підземних умовах АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» правонаступником яких є АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» (далі - Відповідач) тобто протягом 17 років і 01 місяця -здійснював трудову діяльність у шкідливих умовах
У зв'язку з шкідливими умовами праці позивач з вини відповідача отримав наступні хронічні професійні захворювання за діагнозами: Радикулопатія переково-крижова L5. S1 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м?язово-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня). Код МКХ-10 - М 54.1., вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрації з синдромом вегетативно-сенсорної полінейропатії верхніх кінцівок, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня), остеоартрозом дрібних суглобів кистей та трофічними розладами на кистях. Код MKX-10 - T 75.2., хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. Легенева недостатність першого-другого ступеня. Код МКХ-10 - J 44, хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху) - за класифікацією ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . Код МКХ-10 -H 90.3.
Відповідно до п.17 Акту форми П-4 професійне захворювання у позивача виникло за наступних обставин.
Працюючи прохідником на дільниці N?6 проходки шахти «Козацька» (шахти «Гвардійська») шахтобудівельного управління ВАТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ», ПАТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» та АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» у період з 11.07.2005р. по 09.08.2022р. ОСОБА_1 в підземних умовах шахти виконував комплекс прохідницьких робіт з проходки гірничих виробок різної конфігурації за допомогою прохідницького обладнання.
В підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору, що перешкоджає їх застосуванню. внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичним перевантаженням.
Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавших місце порушень в роботі систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолів фіброгенної дії, рівнів шуму та вібрації локальної, які перевищували нормативні.
Згідно до п. 18 Акту форми П-4 причинами професійного захворювання (отруєння), що виникли у позивача стали: Важкість праці - періодичне перебування у незручні робочій позі 27% зміни при нормі до 25%; згідно з вимогами Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками та шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом МОЗ України № 248 від 08.04.2014, пил переважно фіброгенної дії - концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму в 1,83 разів (3.65 мг/м3 при ГДК 2.0 мг/м3) згідно наказу МОЗ України від 14.07.2020 №1596 «Про затвердження гігієнічних регламентів допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин у повітрі робочої зони», еквівалентний рівень шуму перевищував допустимий рівень на 17,9 дБА і складав 97,9 дБА при ГДР 80 дБА згідно ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку і інфразвуку».
03 травня 2024 року у зв'язку із отриманням хронічних професійних захворювань позивач первинно пройшов огляд МСЕК, де йому було встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 65% безстроково (30% по радикулопатії, 20% по вібраційній хворобі, 10% по ХОЗЛ та 5% по туговухості), визначено необхідність у санітарно-курортному лікуванні, медикаментозному лікуванні, забезпеченні виробами медичного призначення, встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково, протипоказана важка праця в умовах пилу та вібрації, шуму, тривала хода, вимушена поза, переохолодження.
У зв'язку з отриманням ушкодження здоров'я позивачу постійно доводиться перебувати на стаціонарному лікуванні, що підтверджується зокрема виписними епікризами що додані до позову.
Відповідно до статті 2 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ч.1ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року «Кечко проти України» у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року, абз.9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Згідно частин 1,3ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 також роз'яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
У пункті 13Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду чи галузевої належності.
У відповідності зі ст.ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання складається, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок отримання ним професійного захворювання.
Суд, дослідивши медичні документи позивача про отримання ним професійних захворювань, дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода, так як він відчуває фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.
Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв'язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні Нечипорук та Йонкало проти України № 42310/04 від 21.04.2011 року, роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.
В даному випадку, суд враховує що внаслідок професійного захворювання та втрати ступеню працездатності з вини відповідача, позивачу спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних та психічних стражданнях, якій позивач зазнав, що призводить до порушення її звичайного способу життя та вимагає від нього додаткових зусиль для його організації.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивачки, ступінь втрати нею професійної працездатності в розмірі 65%, безстроково, та ІІІ групи інвалідності безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, потребу в забезпеченні лікарськими засобами, виробами медичного характеру, а також період праці на підприємстві відповідача на протязі значного часу.
Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди дещо завищений, а тому визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 300000 гривень, що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.
Щодо утримання з суми компенсації моральної шкоди податку суд зазначає таке.
Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Як видно з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві, а отже заподіяння шкоди життю та здоров'ю найвищого ступеня, вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві, у зв'язку з чим, суд вважає, що стягнення має проводитись без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Відповідно до положень ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивача згідно з п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 частини 2статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи норми ст.141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 3000 гривні 00 копійок.
Керуючись ст. ст.4,5,13,19,76-81,89,133,141,258-259,263-265,279,354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про стягнення моральної шкоди, у зв'язку із втратою працездатності через професійне захворювання задовольнити частково.
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - моральну шкоду в розмірі 300000 гривень (триста тисяч) гривень 00 копійок, без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб.
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на користь держави України судовий збір в розмірі 3000 тисячі гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1
Відповідач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ», місце знаходження юридичної особи: Україна, 50029, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вулиця Симбірцева, будинок 1А, код ЄДРПОУ 00191307.
Повне рішення складено 21 червня 2024 року.
Суддя: Р. В. Дехта