Провадження № 22-ц/803/2509/24 Справа № 242/1839/23 Суддя у 1-й інстанції - Черков В.Г. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.
19 червня 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Корчистої О.І.
суддів: Агєєва О.В., Бондар Я.М.,
за участю секретаря Бортник В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №242/1839/23 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Верченко Ольга Олександрівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» про відшкодування моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Верченко Ольга Олександрівна,
на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 11 грудня 2023 року,
встановив:
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Верченко О.О., звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» (далі по тексту ТОВ «Шахтобудівельна компанія») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Шахтобудівельна компанія». Під час роботи в ТОВ «Шахтобудівельна компанія» отримав професійне захворювання у зв'язку з чим йому встановлено 65% втрати працездатності та ІІІ групу інвалідності безстроково.
У зв'язку із ступенем втрати ним працездатності, неможливістю відновлення попереднього фізичного стану, тяжкістю і незворотністю змін у буденному житті, необхідністю щорічної реабілітації, враховуючи період роботи на підприємстві відповідача, просив суд стягнути з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» на його користь у відшкодування моральної шкоди 300 000 гривень.
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 11 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Шахтобудівельна компанія» про відшкодування моральної шкоди задоволений частково. Стягнуто з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у зв'язку з професійним захворюванням в розмірі 24 500 гривень без утримання податків та інших обов'язкових платежів. В задоволені решти вимог відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» судовий збір в дохід держави у розмірі 240 гривень.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Верченко О.О., просить рішення Селидівського міського суду Донецької області від 11 грудня 2023 року скасувати та стягнути з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у зв'язку з професійним захворюванням в розмірі 300 000 гривень без утримання податків та інших платежів.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції помилкового прийняв до уваги доводи відповідача щодо відшкодування моральної шкоди пропорційно до відпрацьованого часу на підприємстві. Вважає висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості доводів відповідача в цій частині помилковим, оскільки позивач дійсно пропрацював на підприємстві відповідача 7 років 18 днів або 24,5% від загального стажу, але у 2023 року позивачем отримані відповідні медичні висновки щодо стану свого здоров'я і саме діями відповідача спричинені моральні страждання, пов'язані із професійним захворюванням, що є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві відповідача. Посилається, що саме безвідповідальне відношення відповідача до створення безпечних умов праці та халатне відношення до стану здоров'я працівників призвело до професійного захворювання позивача на підприємстві відповідача. Доказів отримання захворювання на інших підприємствах та створення на ним небезпечних умов праці відповідачем не надано. Наведене, на думку заявника, свідчить про помилковість висновків суду та є підставою для зміни судового рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ТОВ «Шахтобудівельна компанія», посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Селидівського міського суду Донецької області від 11 грудня 2023 року залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Верченко О.О., підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно ст. 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем, звільнений 13 листопада 2023 року за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, що підтверджується записами трудової книжки.
Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 23 жовтня 2023 року, хронічне професійне захворювання виникло у зв'язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, та генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо), недосконалістю забезпечення засобами індивідуального захисту від пилу та незабезпеченістю засобами індивідуального захисту від шуму, виконанням не в повному обсязі протипилових заходів.
Згідно довідки МСЕК серії 12 ААА № 139716 від 09 листопада 2023 року ОСОБА_1 встановлено 65 % втрати працездатності безтермінове.
Згідно довідки МСЕК серії 12 ААВ № 541882 від 09 листопада 2023 року ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності безтермінове.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 153, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв'язку з отриманим ним на виробництві професійним захворюванням.
Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 24 500 гривень, суд першої інстанції врахував глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, період роботи на підприємстві відповідача та дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди дещо завищений.
Колегія суддів апеляційного суду не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду першої інстанції за наступних підстав.
Згідно з нормами Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов'язком держави (ст.3 Конституції України).
Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Відповідно ч. 1, 3 ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Так, відповідно ч. 1-4 ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Відповідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною 1 статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
При заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
Судом встановлено, що позивач отримав хронічні професійні захворювання під час виконання ним трудових обов'язків, а ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Відповідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 23 жовтня 2023 року, міститься висновок про наявність шкідливих умов праці позивача.
Відповідно п. 17 зазначеного Акту причинами виникнення професійного захворювання є недосконалість технологічного процесу, недостатнє забезпечення засобами індивідуального захисту від пилу та шуму, ОСОБА_1 працював в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, та виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий.
Отже, роботодавець під час роботи позивача на його підприємстві, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Суд першої інстанції правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки відчуває незручності в зв'язку з отриманою травмою та хронічними професійними захворюваннями.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачеві заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування за рахунок роботодавця, тобто ТОВ «Шахтобудівельна компанія».
При цьому колегія суддів апеляційного суду зауважує, що відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 24 500 гривень, суд першої інстанції врахував глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, період роботи на підприємстві відповідача.
Колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, яка підлягає компенсації на користь позивача виходячи з наступного
Так судом апеляційної інстанції встановлено, що у зв'язку з професійними захворюваннями позивачу встановлено 65% втрати професійної працездатності та він визнаний людиною з інвалідністю третьої групи безстроково, що свідчить про незворотність такої втрати.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статей 1167, 1168 ЦК України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.
Відповідно роз'яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції позивачу розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами, а також критеріям розумності, виваженості і справедливості у її ситуації.
При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного: життя і здоров'я людини найвища соціальна цінність, невід'ємні два поняття. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров'ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.
З урахуванням того, що позивачу безстроково встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 65%, та визнано людиною з інвалідністю третьої групи, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, колегія суддів апеляційного суду, прийнявши до уваги час роботи позивача на підприємстві відповідача протягом 07 років 18 днів, що становить 24,5% від загального стажу роботи в умовах впливу шкідливих факторів, апеляційний суд приходить до висновку, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди та визначити розмір відшкодування моральної шкоди позивачу з урахуванням відпрацьованого часу на підприємстві відповідача і збільшити її з 24 500 гривень до 70 000 гривень, що є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації.
Відповідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 , колегія суддів апеляційного суду змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» на користь держави та змінює цей розмір з 240 гривень до 699,90 гривень пропорційно задоволених позовних вимог.
Крім того, з відповідача на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 455,13 гривень за подання позивачем апеляційної скарги пропорційно задоволеним вимогам апеляційної скарги.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Верченко Ольга Олександрівна, задовольнити частково.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 11 грудня 2023 року в частині визначення розміру моральної шкоди, стягнутої з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» на користь ОСОБА_1 , змінити, збільшивши цей розмір з 24 500 гривень до 70 000 гривень.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 11 грудня 2023 року в частині визначення розміру судових витрат, стягнутих з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» на користь держави, змінити, визначивши до стягнення судовий збір в сумі 699,90 гривень.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» за подання апеляційної скарги позивачем на користь держави судовий збір у розмірі 455,13 гривень.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
Повний текст постанови складено 19 червня 2024 року.
Головуючий О.І. Корчиста