Провадження № 22-ц/803/2602/24 Справа № 215/574/23 Суддя у 1-й інстанції - Демиденко Ю. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.
19 червня 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Корчистої О.І.
суддів: Агєєва О.В., Бондар Я.М.
за участю секретаря Бортник В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №215/574/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Кадук Вікторія Вікторівна,
на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 листопада 2023 року,
встановив:
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивачки ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно.
Позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем за правом представлення, оскільки її матір ОСОБА_4 , яка є дочкою ОСОБА_3 , померла ще ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У зв'язку з запровадженням в Україні карантину, позивач ОСОБА_1 не змогла одразу подати заяву до нотаріальної контори, оскільки її малолітня дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , хворіла та знаходилась на стаціонарному лікуванні. Надалі, у зв'язку зі збройною агресією російської федерації на території України, позивач разом зі своєю дитиною 10 березня 2023 року виїхала до Республіки Польща. Після повернення до України, позивач звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після баби ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , але нотаріусом позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку з пропуском встановленого законом строку для подання заяви про право на спадщину.
Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 листопада 2023 року позов задоволено.
Визначено ОСОБА_1 додатковий двохмісячний строк з часу набрання рішенням законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Кривому Розі її баби ОСОБА_3 , як спадкоємиці за законом.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Кадук В.В., ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивачки.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачка є онукою померлої ОСОБА_3 , тому позивачка не мала права звертатися до суду з даним позовом, оскільки вона не є спадкоємцем у справі.
Також в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що позивачкою не доведено поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки нею не надано суду доказів того що її дочка хворіла та знаходилась в лікарні. Посилання позивачки на карантинні обмеження без зазначення конкретних перешкод, не свідчить про те, що у неї були об'єктивні, непереборні та істоті труднощі, які перешкоджали їй, у встановлений Законом строк, звернутись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Посилання позивачки на поважність причин пропуску строку через введення воєнного стану в Україні не свідчать про наявність у позивачки перешкод направлення заяви про прийняття спадщині поштою, доказів неможливості з'явитися до консульської установи або до дипломатичного представництва України в Польщі позивачка до суду не надали.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Кадук В.В., підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно ст. 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_4 (а.с.9).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно. (а.с.8)
Звернувшись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після баби ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку з пропуском встановленого законом строку для подання заяви про право на спадщину та рекомендовано звернутись до суду для вирішення цього питання (а.с.14).
Позивач ОСОБА_1 , відповідно ч.1 ст.1266 ЦК України, є спадкоємцем за правом представлення після баби ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги за законом згідно ст.1261 ЦК України.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд виходив з того, що строк для прийняття спадщини пропущений позивачем з поважних причин, оскільки протягом шестимісячного строку для прийняття спадщини позивачі перебувала за кордоном та у зв'язку з цією обставиною пропустила строк для прийняття спадщини.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно із спадкоємцем.
Відповідно ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Частина 3 статті 1272 ЦК України визначає, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Згідно роз'яснень, які викладені у п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними, при цьому, слід визнавати такі причини, які з огляду на моральні норми суспільства виправдовують поведінку спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі №6-1320цс17, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі №766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі №487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі №450/1383/18, від 26 лютого 2020 року у справі №286/27/18, від 08 червня 2023 року у справі №585/2163/22, від 09 жовтня 2023 року у справі №671/208/22.
У постанові від 20 жовтня 2021 року в справі № 405/7111/19 Верховний Суд зазначив, що оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як на підставу пропуску строку для прийняття спадщини, позивачка посилалися на те, що строк для прийняття спадщини після смерті баби ОСОБА_3 воно пропустила через хворобу її новонародженої дочки, однак доказів вказаних обставин матеріали справи не містять, як і не місять відомостей про народження у позивачки дочки.
Саме по собі посилання позивача на запровадження на території України карантину, постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 22 липня 2020 року
№ 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», не свідчить про наявність поважних причин для пропуску встановленого законом строку для прийняття спадщини, про що свідчить стала судова практика, викладена зокрема в постанові Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 757/48977/21, провадження № 61-16969св23.
Крім того позивачка, як на підставу пропуску строку для прийняття спадщини, посилалася на те, що строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 нею був пропущений у зв'язку з введенням на території України воєнного стану та воєнна агресія росії проти України змусила позивача залишити територію України та виїхати до Польщі. Вказувала, що вона повернулась до України 14 жовтня 2022 року, тобто станом на цей час, шестимісячний строк для прийняття спадщини, встановлений ч.1 ст.1270 ЦК України остання пропустила з поважних причин.
Разом з тим, відповідно ч.6 ст.1 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року №3425-XII (із змінами) вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на дипломатичні представництва України.
Спеціальний механізм подання заяви про прийняття спадщини через консульські установи України встановлений Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року №142/5/310 «Про затвердження Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України». За зверненням громадянина України консул (або уповноважений секретар із консульських питань) засвідчує справжність підпису на заяві про прийняття спадщини, проставляє на заяві свій підпис та гербову печатку, після чого спадкоємець повинен направити заяву в Україну засобами міжнародного поштового зв'язку.
Доказів неможливості з'явитися до консульської установи або до дипломатичного представництва України за кордоном позивач суду не надала.
У постанові Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі №607/13549/21 зазначено, що перебування спадкоємців за межами країни не є поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, які унеможливили чи в інший спосіб перешкодили вчасно здійснити таку дію.
Таким чином, перебування спадкоємця за межами країни не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
А відтак, безпідставними є доводи позивачки про те, що перебування її за межами України, у зв'язку зі збройною агресією росії проти України є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені позивачем обставини для надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не є об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджали їй у встановлений законом строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у порядку, визначеному статтею 1272 ЦК України.
Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин не свідчить про наявність у таких спадкоємців порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.
А відтак, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Проте, колегією суддів апеляційного суду не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачка є онукою померлої ОСОБА_3 , тому вона не мала права звертатися до суду з даним позовом, оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.
Згідно ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Виходячи з положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати в розмірі 1 610,40 гривень.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Кадук Вікторія Вікторівна, задовольнити частково.
Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 листопада 2023 року скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 610, 40 гривень.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
Повний текст постанови складено 19 червня 2024 року.
Головуючий О.І. Корчиста