справа № 753/7392/24 Головуючий у суді І інстанції: Коренюк А.М.
провадження №22-ц/824/11373/2024 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
19 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Гаращенка Д.Р., Олійника В.І., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою адвоката Скриннікової Наталі Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 17 квітня 2024 року про відмову у видачі судового наказу у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини,
У квітні 2024 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою від 10.04.2024 року про видачу судового наказу щодо стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і до досягнення дитиною повноліття.
Заява обгрунтована тим, що 20.06.2013 року укладено шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ..
ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_1 . Батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Станом на 11.04.2024 року дитині виповнилося повних 8 років.
30.01.2023 року рішенням Дарницького районного суду м. Києва шлюб розірвано, справа № 753/5975/22). Рішення суду набрало законної сили.
Дитина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з батьком ОСОБА_1 .
З березня 2022 року ОСОБА_2 проживає окремо від дитини ОСОБА_1 та заявника ОСОБА_1 , що підтверджується ухвалою Дарницького районного суду від 25.11.2022 року, якою було визначено час спілкування ОСОБА_2 з дитиною, справа № 753/14206/22.
25.11.2022 року ухвалою Дарницького районного суду м. Києва заяву про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини - задоволено частково. Встановлено графік спілкування малолітнього ОСОБА_1 з матір'ю ОСОБА_2 кожний перший та третій тиждень місяця в період з 18 год. 00 хв. п'ятниці до 18 год. 00 хв. неділі та зобов'язано ОСОБА_1 передавати малолітнього ОСОБА_1 матері ОСОБА_2 за місцем її проживання у зазначені вище часи та дні.
Боржник ОСОБА_2 матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, їжу та одяг не купляє. Боржник залишила дитину та добровільно не надає матеріальну допомогу на утримання дитини, є працездатною особою, зареєстрована ФОП, отримує дохід, а тому заявник вважає, що вона має можливість сплачувати аліменти.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 17 квітня 2024 року відмовлено у видачі судового наказу.
Не погодившись з вказаною ухвалою, адвокат Скриннікова Наталя Сергіївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що дійсно у Дарницькому районному суді м. Києва є цивільна справа № 753/14206/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини. Проте, судом, який відмовив у видачі судового наказу, розглянуто справу неповно та упереджено, формально і не враховано, що дитина ОСОБА_1 , 2015 року народження з березня 2022 року проживає разом з батьком ОСОБА_1 , який повністю забезпечує дитину.
Зазначав, що 26.01.2023 року ухвалою суду у справі № 753/14206/22 було прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком, тобто ОСОБА_1 звернувся до суду як позивач за зустрічним позовом.
21.06.2023 року ухвалою суду у справі № 753/14206/22 прийнято відмову ОСОБА_2 від позовної вимоги - «про відібрання дитини». Тобто матір відмовилась від вимоги про відібрання дитини від батька ОСОБА_1 ..
07.08.2023 року ухвалою суду у справі № 753/14206/22 року за клопотанням батька ОСОБА_1 призначено судово-психологічну експертизу, на вирішення поставлено питання, зокрема і про доцільність в інтересах дитини ОСОБА_1 , 2015 року народження зменшення контактів з матір'ю; з ким з батьків (батьком чи матір'ю) бажає проживати дитина; та інші. Оплату за експертизу здійснено батьком ОСОБА_1 в сумі 83 000, 00 грн.
25.11.2022 року ухвалою у справі 753/14206/22 встановлено графік спілкування малолітнього ОСОБА_1 з матір'ю ОСОБА_2 кожний перший та третій тиждень місяця в період з 18 год. 00 хв. п'ятниці до 18 год. 00 хв. неділі та зобов'язано ОСОБА_1 передавати малолітнього ОСОБА_1 матері ОСОБА_2 за місцем її проживання у зазначені вище часи та дні.
Мати дитини ОСОБА_2 добровільно залишила дитину з батьком та почала винаймати квартиру та проживає з іншим чоловіком з березня 2022 року по цей час і повертатися до дитини не має намірів, що також підтверджується ухвалою суду від 25.11.2022 року про визначення часу спілкування матері з дитиною.
ОСОБА_2 матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, їжу та одяг не купляє, залишила дитину добровільно, є працездатною особою, зареєстрована ФОП, отримує дохід.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги представник апелянта також посилалась на те, що судом першої інстанції не надано оцінку долученим доказам, які підтверджують, що дитина проживає разом з батьком, що ОСОБА_2 судовим рішенням було визначено час спілкування, а також не враховане те, що права дитини обмежуватись не можуть, навіть якщо станом на день звернення судом не прийнято рішення про визначення місця проживання разом з батьком.
Судом першої інстанції не враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Судом першої інстанції не враховано те, що відповідно до ч.5 ст. ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом: з яким: проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину.
Законом не заборонено стягнення аліментів, якщо дитина проживає разом з батьком за відсутності, судового рішення про визначення місця проживання разом з батьком, оскільки імперативна норма визначає право звернутися до суду тому із батьків разом з яким проживає дитина.
У цій справі дитина проживає разом з батьком, а тому він законно має право на подання заяви про видачу наказу.
Судом першої інстанції не враховано те, що спір про встановлення батьківства відсутній і відповідно до п.5 ч.1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій, сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що заявником не обгрунтовано із посиланням на належні й допустимі докази про факт проживання дитини із заявником, як батьком, адже матеріали такої заяви містять відомості про те, що в провадженні цього суду перебуває спір між батьками дитини - позов матері дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та її відібрання.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що після надходження до суду заяви про видачу судового наказу судом встановлено, що між заявником ОСОБА_1 та боржником ОСОБА_2 існує спір щодо місця проживання дитини, аліменти на утримання якої просить стягнути заявник, оскільки батьки не дійшли згоди з ким буде проживати дитина. ОСОБА_1 подано позов про визначення місця проживання дитини з батьком (справа № 753/14206/22). До розгляду зазначеного питання необхідно залучення інших заінтересованих осіб (орган опіки та піклування).
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з заяви про видачу судового наказу та доданих до неї документів не вбачається безспірність вимог. Позовні вимоги щодо визначення місця проживання та стягнення аліментів пов'язані між собою.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Доводи апеляційної скарги не спростовують ті обставини, що на розгляді у суді перебуває справа про визначення місця проживання дитини з батьком, що свідчить про наявність спору між батьками з приводу даного питання. А відтак, підстави, за наявності яких суд може видати, судовий наказ про стягнення аліментів, відсутні.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що заявник не позбавлений права звернутися з вимогами про стягнення аліментів у позовному провадженні та доводити наявність підстав для їх стягнення належними доказами. У даному випадку доводи заявника щодо фактичного виконання ними обов'язків щодо утримання дитини за обох батьків не є підставою для задоволення заяви про видачу судового наказу.
Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі, відповідно до вимог статті 375 ЦПК України
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката Скриннікової Наталі Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 17 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено «19» червня 2024 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді Д.Р. Гаращенко
В.І. Олійник