Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/9281/2024
19 червня 2024року місто Київ
справа № 755/9717/23
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Кирилюк Г.М.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 лютого 2024 року, ухвалене під головуванням судді Гончарука В.П., повний текст рішення складено 06 лютого 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
В липні 2023 року позивач ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №0831-0131 від 26 жовтня 2021 року у розмірі 90530,83 грн., яка виникла станом на 26 червня 2023 року та складається із: простроченої заборгованості за кредитом - 14057,50 грн.; простроченої заборгованості за відсотками - 76473,33 грн.
В обґрунтування вимог посилався на те, що 26 жовтня 2021 року між сторонами був укладений за допомогою веб-сайту (https:/navse.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №0831-0131, який разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір.
Вказував, що кредитний договір, відповідно до норм ч.1 ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Зазначав, що позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор А664 для підписання кредитного договору №0831-0131 від 26 жовтня 2021 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.
Відповідно до умов договору відповідач отримала кредит у розмірі 14500 грн., строк кредитування 300 днів, заявлений строк - 21 день, процентна ставка стандартна - 3,00 % від початкової суми кредиту за кожен день користування кредитом; процентна ставка знижена - 2,00 %.
Посилався на те, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» свої зобов'язання виконав належним чином, надавши відповідачу кредит на картковий рахунок, однак остання умови кредитного договору не виконує, грошові кошти не повертає, а тому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 06 лютого 2024 року позов ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість в розмірі 14057,50 грн. та витрати по оплаті судового збору у розмірі 2147,20 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Частково не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції,позивач ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким задовольнити вказані позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог посилався на те, що відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що останнім не здійснюється будь-яких нарахувань (штраф, пеня) за порушення умов договору, а відтак і відсутні порушення норм закону, що визначені в п.5 ч.3 ст.18 Закрну України «Про захист прав споживачів», що не було враховано судом першої інстанції.
Вказував, що позивачем дотримано вимог ст.ст.1048, 1056-1 ЦК України щодо встановлення розміру процентів за користування сумою кредиту, що була надану відповідачу та проценти були нараховані протягом строку дії кредитного договору.
Відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надійшло.
У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
З'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 лютого 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості в розмірі 14057,50 грн. та витрат по оплаті судового збору у розмірі 2147,20 грн. не оскаржується, а тому відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.
Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається з матеріалів справи, 26 жовтня 2021 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №0831-0131 у формі електронного документу, який було підписано з використанням одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) А664, на підставі якого відповідачем був отриманий кредит шляхом перерахування на її банківський рахунок (банківська картка) грошових коштів у розмірі 14500 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 3,00% (стандартна процентна ставка), 2% (знижена процентна ставка), строком на 300 календарних днів до 21 серпня 2022 року.
Відповідно до п.7.1 вказаного договору, цей договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови договору та надання кредиту. Укладаючи цей догові, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті кредитодавця (https://сreditkasa.ua), повністю розуміє всі їх умови, зобов'язується та погоджується неухильно дотримуватись договору, а тому добровільно та свідомо укладає договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.
Позивачем також на підтвердження своїх вимог було надано копії: Правил відкриття кредитної лінії, Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки тамПаспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем електронним цифровим підписом.
Таким чином, підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодилася на визначені у ньому умови кредитування, взяла на себе відповідні зобов'язання.
Виконання позивачем (кредитором) обов'язку щодо надання грошових коштів у розмірі 14500 грн. відповідачеві (позичальнику) підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту №0831-0131 від 26 жовтня 2021 року. Видача коштів здійснювалася за допомогою системи EasyPay.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 26 червня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 за простроченими відсотками становить 76473,33 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості за відсотками, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення сторонами договору розміру відсотків за несвоєчасно виконані зобов'язання за кожен день прострочки, що в результаті становить 76473,33 грн., є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Також вказував на те, що згідно з п.2.8 кредитного договору, строк кредитування становить до 21 серпня 2022 року, між тим, згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, залишок непогашених відсотків нараховувався включно до 26 червня 2023 року.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
З умов кредитного договору вбачається, що заявлений строк користування кредитом, який складає 21 є лише обраним позичальником строком користування кредитом, протягом якого може бути використано право користування кредитом за пільговою та/або зниженою процентною ставкою.
За пунктом 2.8 вищевказаного кредитного договору, строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, складає 300 календарних днів (до 21 серпня 2022 року) з моменту перерахування кредиту позичальнику, строк договору є рівним строку кредитування.
Отже, базовий період - період (строк) протягом якого боржник (позичальник) буде сплачувати саме відсоток за користування кредитом (в даному випадку - 21 день) (пункт 2.4 договору), а строк кредитування - строк на який видаються грошові кошти позичальнику, якими він може користуватися (в даному випадку 300 днів) (пункт 2.8 договору).
Відповідно до п.2.4. кредитного договору позичальник має право достроково до закінчення строку кредитування, передбаченого у п.2.8 цього договору сплатити кредит повністю у останній календарний день заявленого строку, як зазначено у п.п.2.4.1-2.4.5 цього договору: дата початку заявленого строку - 26 жовтня 2021 року, останній календарний день заявленого строку - 15 листопада 2021 року, сума кредиту - 14500 грн., нараховані проценти за корситування кредитом у заявлений строк - 6090, що разом складає 20590 грн.
При цьому, пунктом 2.10 договору передбачена орієнтовна вартість кредиту за весь строк кредитування - 145000 грн. та включає в себе суму кредиту та проценти за користування кредитом 130500 грн).
Отже, сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування з 26 жовтня 2021 року по 21 серпня 2022 року за користування кредитними коштами.
Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, кредитодавцем за період з 26 жовтня 2021 року по 06 грудня 2021 року нараховано відсотки за зниженою процентною ставкою - 2% в день, з 07 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року - за стандартною процентною ставкою 3% в день, за період з 24 лютого 2022 року по 24 квітня 2022 року проценти не нараховувалися, за період з 25 квітня 2022 року по 25 липня 2022 року нараховано відсотки за зниженою процентною ставкою - 2% в день, з 26 липня 2022 року по 21 серпня 2022 року (кінцевий строк кредитування) - за стандартною процентною ставкою 3% в день
Отже, вимоги позивача про стягнення відсотків є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції помилково ототожнив проценти за користування кредитом, що регулюються ст.ст.1048, 1056-1 ЦК України та нараховуються протягом строку договору, та компенсацію (штраф, пеня) за невиконання зобов'язання за договором.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, позивач не нараховував відповідачу штраф та пеню за не виконання зобов'язання, а тому висновки суду першої інстанції про те, що установлення сторонами договору розміру відсотків за несвоєчасно виконані зобов'язання за кожен день прострочки у розмірі 76473,33 грн. є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є помилковими.
Умови укладеного між сторонами кредитного договору відповідачем у судовому порядку не оспорювались, а відтак, посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що кредитний договір №0831-0131 від 26 жовтня 2021 року є неукладеним, оскільки не виконані умови Закону України «Про електронну комерцію» є безпідставними.
Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що розмір відсотків за несвоєчасно виконані зобов'язання за кожен день прострочи у сумі 76473,33 грн. є несправедливими та суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідач погодилася з розміром відсотків, які були визначені сторонами у кредитному договорі шляхом накладення електронного підпису на вищевказаний договір.
Заперечуючи проти розміру заборгованості, відповідач до суду першої інстанції не надала власного розрахунку заборгованості на спростування доводів і розрахунку позивача.
Також помилковим є посилання суду першої інстанції на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12), згідно яких право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки згідно розрахунку заборгованості, проценти позивачем нараховані до 21 серпня 2022 року, тобто, до визначеного договором строку кредитування.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості за процентами у розмірі 76473,33 грн., а відтак рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимоги про стягнення заборгованості за процентами підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення вказаних вимог.
Згідно з частинами 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Виходячи з положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судові витрати по сплату судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 3220,80 грн.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» - задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 лютого 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості за процентами - скасувати та ухвалити в цій частині нове.
Стягнути з ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», місцезнаходження: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598 заборгованість за процентами у розмірі 76473 грн. 33 коп.та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3220 грн. 80 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: