справа № 368/508/23 головуючий у суді І інстанції Шевченко І.І.
провадження № 22-ц/824/90/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
17 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Матюшенковим Дмитром Вікторовичем, на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 18 липня 2023 року у справі за позовом Виконавчого комітету Ржищівської міської ради як органу опіки та піклування в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-
05 травня 2023 року з метою захисту прав та законних інтересів малолітніх дітей, виконавчий комітет Ржищівської міської ради Київської області, як орган опіки та піклування, звернувся до Кагарлицького районного суду Київської області з позовом про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 22 червня 2023 року, остаточно просив:
позбавити батьківських прав, відповідача - ОСОБА_1 щодо її малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/2 частини з усіх видів доходів (заробітку) до повноліття дітей, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, накласти судову заборону на відчуження майна, яке на праві власності належить ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 23 липня 2021 року у справі №368/194/21 відібрано у матері ОСОБА_1 її малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення батьківських прав.
Батько дітей - ОСОБА_5 , 1974 року народження, був позбавлений батьківських прав згідно рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 04 листопада 2020 року справа №285/2644/20.
Відповідно до чинного законодавства України, малолітні діти набули статусу дітей, позбавлених батьківського піклування та рішеннями виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області (врахувавши згоду дітей) були влаштовані до дитячого будинку сімейного типу родини ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що проживають за адресою: АДРЕСА_1 , де і на даний час проживають.
На виконання п.п. 7, 8 Постанови Кабінету Міністрів України №866 від 14 вересня 2008 року «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини», в якому зазначається, що якщо протягом року після прийняття судом рішення про відібрання дитини у батьків не усунені причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, служба у справах дітей за місцем походження дитини, позбавленої батьківського піклування, зобов'язана вжити заходів до позбавлення батьків їх батьківських прав, було проведено ряд заходів з метою підтвердження або спростування факту ухилення від виконання батьківських обов'язків матір'ю ОСОБА_1 .
Після відібрання дітей ОСОБА_1 вкрай рідко приїздила до дітей, обмежилася епізодичними спілкуваннями по телефону, тобто життям, навчанням, захопленнями, здоров'ям, умовами проживання та виховання своїх дітей не цікавиться. ОСОБА_1 було надано ряд рекомендацій, щодо належного виконання батьківських обов'язків та створення належних умов для проживання дітей, та наголошено на відвідуванні та спілкуванні з дітьми, повідомлено про подальші дії працівників служби у разі ухилення нею від виконання батьківських обов'язків.
За період проживання та виховання дітей у дитячому будинку сімейного типу відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей не надавала, не цікавилася їх життям та інтересами, дозвілля з дітьми не організовувала, лише іноді телефонувала, обіцяла приїздити, але обіцянки не виконувала. Своєю поведінкою ОСОБА_1 засвідчує байдуже ставлення до долі дітей та відсутність бажання повернути їх до власної родини.
13 березня 2023 року старостою села Великі Пріцьки, Виселка та Дібрівка та працівникам служби у справах дітей та сім'ї обстежено житлово-побутові умови проживання ОСОБА_1 та встановлено, що умови проживання не змінилися, для дітей не створені належні умови для проживання, навчання та відпочинку. Відсутній інтернет для онлайн навчання дітей та комп'ютерна техніка, не облаштоване місце для купання (у кухні наявний рукомийник та ванна, яка не відокремлена дверима та відсутнє водопостачання та водовідведення). На даний час повернення дітей до матері неможливе, оскільки умови проживання можна назвати незадовільними для забезпечення навчання, виховання, фізичного, духовного розвитку дітей та їх підготовки до самостійного життя.
За період відібрання малолітніх дітей в матері, без позбавлення її батьківських прав, та влаштування в дитячий будинок сімейного типу, а саме з 21 жовтня 2021 року, ОСОБА_1 жодного разу особисто не звернулася до служби у справах дітей та сім'ї з проханням про повернення дітей у родину.
Відповідно до п. 2 ст.164 Сімейного кодексу України підставою для позбавлення батьківських прав є ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та, або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти. Враховуючи вище вказані факти, є підстави стверджувати, що громадянка ОСОБА_1 фактично ухиляється від виконання батьківських обов'язків по відношенню до малолітніх дітей ОСОБА_3 , 2009 р.н., ОСОБА_2 , 2009 р.н., та ОСОБА_4 , 2011 р.н., а саме: не забезпечує необхідного харчування для дітей, медичного огляду, лікування, не спілкується з дітьми в достатньому обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дітей, не створює умов для здобуття ними освіти, та в цілому не виявляє бажання займатися вихованням та утриманням дітей. Крім того, ОСОБА_1 не має офіційного працевлаштування та постійного доходу, немає заощаджених коштів для утримання дітей, аліменти не сплачувала, має велику заборгованість. Тож можна стверджувати, що ОСОБА_1 самоусунулася від виконання батьківських обов'язків, фактичної участі у вихованні дітей не приймає, не піклується про їх життя, здоров'я, фізичний та розумовий розвиток, не цікавиться умовами проживання та інтересами дітей, не бере участь у їх утриманні.
В ході судового розгляду відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Матюшенков Д.В. позовні вимоги не визнали та заперечили проти їх задоволення. Відповідач повідомляла, що діти бажають жити з нею, вона трохи змінилась. Обстановка в будинку стала кращою. Відповідач працює, хоч не офіційно.
Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 18 липня 2023 року уточнені позовні вимоги Виконавчого комітету Ржищівської міської ради як органу опіки та піклування в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задоволено частково.
Позбавлено батьківських прав ОСОБА_1 щодо її малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти в розмірі 1/2 частини з усіх видів доходів (заробітку) але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 2147,20 грн.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Матюшенков Дмитро Вікторович, 13 вересня 2023 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просив скасувати рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 18 липня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апелянт вважає, що позивачем не доведено неможливість змінити поведінку відповідача в кращу сторону. У судовому засіданні остання повідомила, що всі недоліки по будинку, встановлені комісією, усунула, має охайний власний город, на якому вирощує різні овочі та заперечує проти позбавлення її батьківських прав. Мати приїздить до дітей та по можливості надає їм допомогу, постійно телефонує. З пояснень дітей не вбачається категоричного відношення до матері.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Матюшенковим Дмитром Вікторовичем, на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 18 липня 2023 року у справі за позовом Виконавчого комітету Ржищівської міської ради як органу опіки та піклування в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
26 грудня 2023 року міський голова Ржищівської міської ради Київської області - Крістіна Чорненька, подала відзив, у якому заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
У судове засідання апелянт ОСОБА_1 та її представник - адвокат Матюшенков Дмитро Вікторович не з'явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
У судовому засіданні представник виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області як органу опіки та піклування - Мушенок Марія Юріївна, заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Заслухавши думку учасника справи, який прибув в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 15 березня 2011 року виконкомом В. Пріцьківської сільської ради Кагарлицького району Київської області, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , його батьками у свідоцтві зазначені: ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 25 листопада 2009 року виконкомом В. Пріцьківської сільської ради Кагарлицького району Київської області, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , його батьками у свідоцтві зазначені: ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 25 листопада 2009 року виконкомом В. Пріцьківської сільської ради Кагарлицького району Київської області, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , її батьками у свідоцтві зазначені: ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .
Заочним рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 04 листопада 2020 року у справі №285/2644/20 позбавлено батьківських прав ОСОБА_5 щодо його неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , а також стягнуто аліменти на утримання дітей.
Заочним рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 23 липня 2021 року у справі №368/194/21 відібрано малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 від матері ОСОБА_1 без позбавлення її батьківських прав та передано дітей на піклування органу опіки та піклування до вступу в законну силу рішення суду про повернення дітей. Окрім того, стягнуто аліменти з відповідача ОСОБА_1 на утримання її дітей в розмірі частині від її заробітку.
Згідно довідки про склад сім'ї, виданої виконавчим комітетом Ржищівської міської ради Київської області вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрованими є: ОСОБА_8 співмешканець та власник будинку, ОСОБА_1 та діти ОСОБА_2 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Довідкою №195 від 03 травня 2023 року підтверджено, що ОСОБА_1 , 1976 року народження лікувалась віл алкогольної залежності КНП КОР «ОПНМО» у 2020 р., діагноз якої є психічні та поведінкові розлади внаслідок алкогольної залежності.
Згідно характеристики на ОСОБА_1 виданої старостою Великопріцьківського старостинського округу, ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_2 . Перебуває на обліку в наркологічному кабінеті Кагарлицької ЦРЛ з 2018 року. ОСОБА_1 у продовж 2019-2020 років двічі пройшла курс лікування в КЗ КОР «ОПНМО» у смт. Глеваха від алкоголізму. ОСОБА_1 ухилялась від виконання батьківських обов'язків, не забезпечувала дітей належним харчуванням, необхідною медичною допомогою, матеріальним утриманням. Це спричинило складні життєві обставини малолітніх дітей ОСОБА_2 , 2009 р.н., ОСОБА_3 , 2009 р.н., ОСОБА_4 , 2011р.н. Умови, в яких перебували діти, негативно вплинули на життя та розвиток і загрожували їх здоров'ю, з грудня 2019 року діти перебували в Київському обласному центрі соціально-психологічної реабілітації дітей «Оберіг» м. Богуслав, наразі діти влаштовані до дитячого будинку сімейного типу родини ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Зі слів ОСОБА_9 , вона їх жодного разу не провідувала. Спосіб життя сім'ї ОСОБА_10 , умови проживання, майновий стан лише умовно можна назвати сприятливими для забезпечення охорони здоров'я, навчання, виховання, фізичного, духовного та інтелектуального розвитку, дітей, їх психосоціальної адаптації та активної життєдіяльності. Сімейне оточення не завжди сприятливе для панування атмосфери миру та поваги до дітей. ОСОБА_1 офіційно не працює, відповідно самостійного доходу для утримання дітей немає. Звернень щодо повернення дітей в сім'ю не було.
Згідно акту обстеження умов проживання від 10 червня 2022 року встановлено, що житловий будинок складається із двох кімнат. На час перевірки для дітей, які перебувають в ДПСТ « ОСОБА_6 та ОСОБА_7 », частково створені умови для проживання - облаштоване лише одне спальне місце, не має місць для проведення навчання. Наявна ванна, яка знаходиться на кухні і не відокремлена нічим. Відсутнє водопостачання, водовідведення. До дітей не приїздить, не спілкується та не відвідує.
Згідно акту обстеження умов проживання від 13 березня 2023 р. встановлено, що житловий будинок складається із двох кімнат. Санітарні норми дотримані частково. Кімната та кухня потребують прибирання. Будинок мебльований, але не в достатній кількості. Відсутня шафа для одежі. Лише наявний один стіл для навчання. ОСОБА_11 кімната не облаштована, відсутнє водопостачання та водовідведення. Недостатня кількість ліжок для дітей. До дітей приїжджала двічі. Спілкується з дітьми лише по телефону.
Рішенням Ржищівської міської ради Обухівського району Київської області №306 від 21 жовтня 2021 року було влаштовано до дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 дитину, позбавлену батьківського піклування, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та передано на виховання та спільне проживання батькам - вихователям ОСОБА_6 та ОСОБА_7 малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який має статус дитини, позбавленої батьківського піклування, на підставі рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 13 липня 2021 року справа №368/194/21 «Про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів» та рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 04 листопада 2020 року справа №285/2644/20 «Про позбавлення батьківських прав батька».
Рішенням Ржищівської міської ради Обухівського району Київської області №304 від 21 жовтня 2021 року було влаштовано до дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 дитину, позбавлену батьківського піклування, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та передано на виховання та спільне проживання батькам - вихователям ОСОБА_6 та ОСОБА_7 малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який має статус дитини, позбавленої батьківського піклування, на підставі рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 13 липня 2021 року справа №368/194/21 «Про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів» та рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 04 листопада 2020 року справа №285/2644/20 «Про позбавлення батьківських прав батька».
Рішенням Ржищівської міської ради Обухівського району Київської області №305 від 21 жовтня 2021 року було влаштовано до дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 дитину, позбавлену батьківського піклування, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та передано на виховання та спільне проживання батькам - вихователям ОСОБА_6 та ОСОБА_7 малолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка має статус дитини, позбавленої батьківського піклування, на підставі рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 13 липня 2021 року справа №368/194/21 «Про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів» та рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 04 листопада 2020 року справа №285/2644/20 «Про позбавлення батьківських прав батька».
За інформацією Ржищівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), станом на 17 березня 2023 року на примусовому виконанні у відділі перебуває виконавче провадження НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа №368/194/21, виданого 11 листопада 2021 Кагарлицьким районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_2, ОСОБА_12 , щомісячно, в розмірі 1/4 частини її заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання позитивної заяви, 11 березня 2021 року, до набрання законної сили рішенням суду про повернення дітей. Станом на 17 березня 2023 року боржник аліментів не сплачує, сума несплаченого боргу становить 130 050,00 грн.
Згідно інформації Ржищівської міської ради Обухівського району Київської області встановлено, що на виконання звернення служби у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області №64/08-01-19 від 03 червня 2022 року «Про надання інформації» повідомляють наступне: - по АДРЕСА_1 в будинку сімейного типу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 влаштовані та проживають неповнолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також повідомлено, що мати неповнолітніх ОСОБА_1 жодного разу не зверталась до Гребенівського старостинського округу та особисто до нього, як до старости Гребенівського старостинського округу та не цікавилась умовами проживання своїх неповнолітніх дітей.
Згідно інформації наданої Ржищівською міською філією Київського обласного центру зайнятості, за період перебування на обліку особі - ОСОБА_1 , було запропоновано 2 вакансії: ТОВ «НОВОПАК СВ» укладальник-пакувальник - відмова особи; ТОВ «ПОБУТОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» підсобний робітник - невідвідування роботодавця. З 19 березня 2021 року особу було знято з обліку згідно абзац 2 п.п. 2 п. 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу (невідвідування зареєстрованим безробітним без поважних причин центру зайнятості протягом 30 робочих днів з прийняття рішення про таке відвідування).
Згідно інформації наданої Опорним закладом освіти «Ржищівська гімназія «Гармонія»» Ржищівської міської ради Київської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчаються у 7 класі, а ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у 5 класі ОЗО «Ржищівська гімназія «Гармонія». Діти виховуються у дитячому будинку сімейного тину родини ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які опікуються ними. Мати, ОСОБА_1 , в закладі освіти не з'являлася жодного разу, не цікавилася навчанням, дозвіллям, станом здоров'я та життям дітей. З класним керівником не спілкувалася щодо успішності навчання, поведінки учнів, батьківські збори та гімназію не відвідувала; всім необхідним (шкільним приладдям, одягом, взуттям тощо) не забезпечувала ОСОБА_13 . ОСОБА_2, ОСОБА_14 .
На даний час ОСОБА_2 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 проживають за адресою: АДРЕСА_1 у сім'ї ОСОБА_15 .
Згідно висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 по відношенню до малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було вирішено, що відповідно до п. 2 ст. 164 СК України підставою для позбавлення батьківських прав є ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти, то що враховуючи вище вказані факти, можна стверджувати, що громадянка ОСОБА_1 фактично ухиляється від виконання батьківських обов'язків по відношенню до малолітніх дітей ОСОБА_3 , 2009 р.н., ОСОБА_2 , 2009 р.н. та ОСОБА_4 , 2011 р.н., а саме: не забезпечує необхідного харчування для дітей, медичного огляду, лікування, не спілкується з дітьми в достатньому обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дітей, не створює умов для здобуття ними освіти, та в цілому не виявляє бажання займатися вихованням та утриманням дітей. Крім того, ОСОБА_1 не має офіційного працевлаштування та постійного доходу, немає заощаджених коштів для утримання дітей, аліменти не сплачувала. ОСОБА_1 самоусунулася від виконання батьківських обов'язків, фактичної участі у вихованні дітей не приймає впродовж майже трьох років, особисто не відвідує дітей, не піклується про їх життя, здоров'я, фізичний та розумовий розвиток, не цікавиться умовами проживання га інтересами дітей, не бере участь у їх утриманні.
Згідно з рішенням комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Ржищівської міської ради від 16 березня 2023 року, протокол №38, орган опіки та піклування виконавчого комітету Ржищівської міської ради вирішив затвердити висновок про доцільність позбавлення матері - ОСОБА_1 , батьківських прав щодо малолітніх дітей - ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що діти відповідача попали до них у 2021 році. Діти дуже хороші, але потребували проведення певної виховної роботи. Навчання їхнє покращилося. Вони допомагають у господарстві. Мати двічі навідувалась до дітей, а більшу частину спілкується з ними по телефону. Проте, вони вказують, що після такого спілкування, діти стають нервовими, тому вказані розмови погано впливають на дітей. Відповідач дітям щось пообіцяє, а потім не виконує.
Донька ОСОБА_2 повідомила, що вона була у матері вдома. Нічого там не змінилось. Обіцянки мати не виконує. Вона їй не вірить, що вона зміниться. Мати п'є, а говорить що ні. На роботу не спішить іти. Їй добре у сім'ї ОСОБА_15 , а тому наміру повернутися до матері не має.
Син ОСОБА_3 повідомив, що сам він не був у матері, але йому сестра все детально розповіла. Наміру повертатися зараз до матері не має.
Син ОСОБА_4 хоче повернуся до матері, але бажає, щоб мати змінилася і найшла роботу.
Зі слів ОСОБА_16 вона має неофіційний заробіток в м. Києві, який документально підтвердити не може, заощаджених коштів на банківському ранку також немає (підтверджуючого документа не надала).
Задовольняючи позовні вимоги в частині позбавлення батьківських прав суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дітей, не цікавиться їхнім життям, не спілкується із дітьми, не надає матеріальної допомоги, не піклується про здоров'я дітей, їхній фізичний, духовний та моральний розвиток. Доказів того, що відповідач не виконує своїх батьківські обов'язки з поважних причин судом не встановлено, а тому суд вважав, що відповідач умисно ухиляється від виконання батьківських обов'язків. Крім того, керуючись положеннями сімейного законодавства, за обставин, що склалися, суд урахувавши право позивача щодо примусового стягнення аліментів в судовому порядку у частці від доходу відповідача, а також, що відповідач є особою працездатного віку, не має інших утриманців та соціальних зобов'язань, які могли бути враховані при визначенні розміру аліментів, за відсутності доказів спростування останнього, позовні вимоги у частині стягнення аліментів також задовольнив.
Колегія суддів не може в повній мірі погодитися з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України, зокрема, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Згідно усталеної практики КЦС у складі ВС у постановах від 08 травня 2019 року у справі №409/1865/17-ц; від 02 жовтня 2019 року у справі №461/7387/16-ц; від 11 березня 2020 року у справі №638/16622/17; від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18; від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 та ін. - позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який йдуть лише у виняткових випадках, і головне, за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини. А тому, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
ЄСПЛ у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Загалом Європейський суд з прав людини виділяє такі складові елементи принципу «найкращі інтереси дитини»: між інтересами батьків і дітей має бути дотримано справедливої рівноваги; інтереси дітей за своєю важливістю переважають над інтересами батьків; в інтересах дитини є її розвиток у стійкому доброзичливому середовищі; у найкращих інтересах дитини є збереження її зв'язків із кровними батьками; втручання держави в сімейні стосунки повинно застосовуватися згідно із законом, мати легітимну мету, тобто захист інтересів дітей, і таке втручання повинно бути необхідним у демократичному суспільстві.
На переконання колегії суддів, місцевий суд на підставі повного і всебічного дослідження доказів, врахувавши, що з точки зору закону позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, дійшов правомірного висновку, що відповідач свідомо не виконує свої батьківські обов'язки по вихованню малолітніх дітей та їх утриманню, не цікавиться їхнім життям, не надає матеріальної допомоги, не піклується про здоров'я дітей, їхній фізичний, духовний та моральний розвиток.
Встановлені судом першої інстанції обставини повною мірою знайшли своє підтвердження і під час апеляційного перегляду справи, адже протягом року після прийняття судом рішення про відібрання дітей ОСОБА_1 не усунула причини, які перешкоджали належному вихованню дітей, не вжила заходів щодо зміни способу життя, не створила належних умов для проживання та виховання дітей у житловому приміщенні. Фактично діти не отримують від матері жодної допомоги для морального та фізичного розвитку, перебування дітей поряд з матір'ю шкодить їх ментальному здоров'ю та деструктивно впливає на їх світосприйняття, соціалізацію, з огляду на безвідповідальне ставлення матері до своїх обов'язків щодо виховання дітей, а отже, позбавлення її батьківських прав повністю відповідає інтересам самих дітей, і є справедливим, передбачуваним та невідворотним наслідком свідомого вибору ОСОБА_1 .
Відповідачем не надано доказів про неможливість виконання батьківських обов'язків з не залежних від неї причин або про належне їх виконання.
На думку апеляційного суду, висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору в частині позбавлення апелянта батьківських прав є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального права при ухваленні рішення у цій частині.
Поряд з цим, колегія суддів вважає за доцільне роз'яснити апелянту, що у відповідності до ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Згідно з ч. 1 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав: втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.
Крім того, згідно п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Згідно п. 16 Пленум Верховного Суду України п.16 постанови №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
В той же час, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/2 частини з усіх видів доходів (заробітку) але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, на користь малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд першої інстанції залишив поза увагою та не врахував, що заочним рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 23 липня 2021 року у справі №368/194/21 вже стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , щомісячно, в розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (на кожну дитину), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви, - з 11 березня 2021 року, до набрання законної сили рішення суду про повернення дітей.
Рішення суду у цій частині набрало законної сили та перебуває на примусовому виконанні. Повторне стягнення з особи аліментів на утримання дитини при наявності такого, що виконується рішення суду за аналогічними вимогами, діючим законодавством України не передбачено.
При цьому, апеляційний суд вважає на необхідне зазначити наступне.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, а тому законні представники дітей не позбавлені права звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на їх утримання.
Отже, за результатами апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права, частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, оскільки спір в частині позовних вимог про стягнення аліментів місцевий суд вирішив з порушенням норм матеріального права.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За правилами п. 2 ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанцій в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Виконавчого комітету Ржищівської міської ради як органу опіки та піклування в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв'язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.
Ураховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню з відповідача повинно бути стягнено в дохід держави судовий збір по справі в сумі 1 073,60 грн. за позовною вимогою про позбавлення батьківських прав, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду на підставі п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Матюшенковим Дмитром Вікторовичем - задовольнити частково.
Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 18 липня 2023 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Відмовити у задоволенні позовних вимог Виконавчого комітету Ржищівської міської ради як органу опіки та піклування в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
В іншій частині рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 18 липня 2023 року - залишити без змін.
Змінити розподіл судових витрат у зв'язку з розглядом справи:
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь держави судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції в сумі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 19 червня 2024 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова