Справа № 369/9752/23 Головуючий у І інстанції Фінагеєва І.О.
Провадження №22-ц/824/12460/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
17 червня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Слюсар Т.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» - Полякової Інни Юріївни на рішення Києво-Святошинського районого суду Київської області від 15 квітня 2024 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У червні 2023 року представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» - Духота І.В. звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1049-1280 від 12 лютого 2022 року в розмірі 58712,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 12 лютого 2022 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.com.ua) було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1049-1280.
Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа з наданням позивачу одноразового ідентифікатора А394 для підписання кредитного договору, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов кредитного договору відповідач отримав кредит в розмірі 8200,00 грн зі строком кредитування 300 днів, заявленим строком 21 днів, зниженою процентною ставкою 2,00 % в день, стандартної % ставкою 3,00 % в день.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.
Всупереч умов кредитного договору відповідач не повернув в повному обсязі кредит, а також не виконав інші грошові зобов'язання перед позивачем, у зв'язку з чим станом на 13 червня 2023 року виникла заборгованість в загальному розмірі 58712,00 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 8200,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 50512,00 грн.
Рішенням Києво-Святошинського районого суду Київської області від 15 квітня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість в розмірі 8200,00 грн (прострочена заборгованість за кредитом), 3444,00 грн (прострочена заборгованість за нарахованими процентами) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 425,14 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» - Полякова І.Ю., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, неналежну оцінки доказів по справі, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 8200,00 грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 3444,00 грн та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги в повному обсязі.
Вказує, що позивачем дотримано вимоги законодавства щодо встановлення розміру процентів за користування суми кредитом, а тому він має законне право на нарахування процентів протягом усього строку договору, який становить 300 календарних днів.
Звертає увагу на те, що згідно п. 4.8. Кредитного договору визначено законне право Позивача нараховувати проценти за користування кредитом в межах строку договору (кредитування) погодженому між сторонами, а саме в межах 300 календарних днів (до 09.12.2022), що було здійснено ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відображено в розрахунку заборгованості.
Таким чином, судом першої інстанції неправильно було зазначено в рішенні суду, що умовами договору встановлено строк дії кредитного договору: 21 день, а не 300 календарних днів (до 09.12.2022) згідно п. 4.8. Договору, що є прямою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Вказує, що судом помилково застосовано до правовідносин положення ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки проценти за користування кредитом визначено відповідно до ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦК України та не є компенсацією у разі невиконання зобов'язань за договором в розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Наголошує, що позивачем не нараховувалося жодних штрафних санкцій (штрафів, пені) відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання та порушення умов договору, що виключає можливість застосування ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Вирішуючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивачем надано належні і допустимі докази укладення з відповідачем кредитного договору № 1049-1280 від 12 лютого 2022 року та отримання позичальником кредитних коштів в сумі 8200,00 грн.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Вирішуючи даний спір та частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що зазначення у договорі двох строків кредитування призводить до неправильного, а то й різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема позичальником.
Крім того, передбачення в договорі такого високого розміру відсотків порушує принцип рівності сторін договору, учасником якого є відповідач як споживач, тим самим порушує його права споживача, тому вимога позивача про стягнення цієї суми заборгованості за відсотками є несправедливим у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи.
Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що 12 лютого 2022року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 0839-6840 для задоволення особистих потреб позичальника з сумою кредиту 8200,00 грн.
Так згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За ст. 611ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб'єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб'єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Ч. 5 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22), від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження 61-6066св23) та інших.
Договір про відкриття кредитної лінії № 1049-1280 від 12 лютого 2022 року підписано відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора «А394» відповідно до ч. ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
За змістом ч. 13 ст. 11 вищевказаного Закону докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 36 ГПК України та ст. 79 КАС України.
Отже, наведене свідчить, що відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Колегія суддів встановила, що договором про відкриття кредитної лінії № 1049-1280 від 12 лютого 2022 року передбачено 3% річні за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування, який за п. 4.8. Договору становить 300 календарних днів.
Згідно п. 4.3 Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування Кредитом. Тип процентної ставки за користуванням кредитом - фіксована. Процентна ставка за користуванням кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у даному Договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за пільговою та/або зниженою процентними ставками. Надані клієнту в межах програм лояльності ставки діють і залишаються незмінними протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання клієнтом усіх умов відповідної програми лояльності.
Відповідно до п. 4.4 базовий період складає 21 календарних днів. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду, крім наступного випадку: якщо позичальник у поточному базовому періоді має заборгованість зі сплати процентів і здійснив повне погашення цієї заборгованості, в дату погашення вказаної заборгованості перебіг поточного базового періоду припиняється достроково та з наступного календарного дня починається перебіг наступного Базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії цього Договору.
Згідно п. 4.5 сплату процентів за користування кредитом позичальник зобов'язаний здійснювати не пізніше останнього дня кожного базового періоду.
Відповідно до п. 4.6 кредитного договору, нарахування процентів за користування здійснюється щоденно починаючи з першого дня видачі кредиту та до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, в таких розмірах: стандартна процентна ставка 3,00 % за кожен день користування кредитом; знижена відсоткова ставка 2,00 %; пільгова процентна ставка 2,0 %.
Відповідно до п. 5.5 У разі несплати позичальником у повному обсязі відсотків за користування кредитом не пізніше останнього дня першого базового періоду за пільговою процентною ставкою, нарахування процентів за користування кредитом за перший базовий період здійснюється за стандартною процентною ставкою. Надалі нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою до моменту повного погашення позичальником заборгованості зі сплати процентів. З моменту повного погашення позичальником заборгованості зі сплати процентів подальше нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за зниженою процентною ставкою.
У разі несплати позичальником у повному обсязі відсотків за користування кредитом не пізніше останнього дня будь-якого базового періоду, з наступного дня подальше нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою до повного погашення позичальником заборгованості зі сплати процентів (включаючи дату погашення заборгованості).
Тобто сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування з 12 лютого 2022 року по 09 грудня 2022 року за користування кредитними коштами.
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» свої зобов'язання за договором виконало, надало відповідачу кредитні кошти у розмірі 8200,00 грн, що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту № 1049-1280 від 12 лютого 2022 року (а.с. 44).
Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 1049-1280 від 12 лютого 2022 року вбачається, що станом на 13 червня 2023 року заборгованість становить 58712,00 грн, що складається: 8200,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 50512,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами.
При цьому, як вбачається з розрахунку заборгованості кредитодавцем за період з 12 лютого 2022 року по 23 лютого 2022 року нараховано відсотки за зниженою процентною ставкою - 2 % в день, з 24 лютого 2022 року по 24 квітня 2022 року - позивач відсотки не нараховував, за період з 25 квітня 2022 року по 25 липня 2022 року - нараховано відсотки за зниженою процентною ставкою - 2 % в день, з 26 липня 2022 року по 08 грудня 2022 року - за стандартною процентною ставкою 3 % в день, за період з 09 грудня 2022 року по 13 червня 2023 року позивач відсотки не нараховував (а. с. 54-62).
Розрахунок заборгованості містить розмір відсоткової ставки, суми нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі окремо по відсотках, тілу кредиту, суму нарахувань по кожному з видів зобов'язань, а тому він приймається колегією суддів як належний та допустимий доказ заборгованості за договором.
Відповідачем не було спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості. Відповідач не оспорював даний кредитний договір у судовому порядку.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що у договорі кредитної лінії 1049-1280 від 12 лютого 2022 року зазначено два строки кредитування: 21 день та 300 днів, оскільки п. 4.8 договору встановлено строк кредитування - 300 днів, а 21 день - це базовий період, тобто строк протягом якого боржник (позичальник) сплачує саме відсотки за користування кредитом, який він сам обирав при заповнення заявки на отримання грошових коштів (п.1.1. Договору).
Крім того, як встановлено судом першої інстанції, відповідач в загальній кількості 2 рази оформлював кредитні відносини з позивачем, попередні кредитні договори були погашені, що додатково доводить обізнаність відповідача з процедурою оформлення та виконання кредитного договору.
Також, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач включив у договір із споживачем умови, які є несправедливими щодо нарахувань відсотків, оскільки суд першої інстанції помилково ототожнив проценти за користування кредитом, що регулюються ст.ст. 625, 1050 ЦК України та нараховуються протягом строку договору та компенсацію (штраф, пеня) за невиконання зобов'язання за договором.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, позивач не нараховував штраф та пеню за не виконання зобов'язання відповідачем.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Оскільки апеляційним судом встановлена невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про повне задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги задоволено в повному обсязі, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» - задовольнити.
Рішення рішення Києво-Святошинського районого суду Київської області від 15 квітня 2024 року - скасувати та ухвалити нове.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1049-1280 від 12 лютого 2022 року у розмірі 58 712 (п'ятдесят вісім тисяч сімсот дванадцять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 5 368 (п'ять тисяч триста шістдесят вісім) гривень 00 копійок.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Реквізити сторін:
ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,
ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»: ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ.
Повний текст постанови складено 17 червня 2024 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді: С.А. Голуб
Т.А. Слюсар